Екологія – охорона природи ЗОНИ ПУСТЕЛЬ – зони фізико-географічні, що утворюються в умовах посушливого та жаркого клімату з переважанням пустельних ландшафтів.
Екологія – охорона природи АРЕАЛ ПУЛЬСАЦІЇ, ареал флуктуації – регіон, куди ареал виду поширюється періодично, зокрема в найсприятливіші для нього роки.
Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ГРУНТОВОГО ПОКРИВУ – певні форми зміни елементарних грунтових ареалів у просторі, що характеризуються різними ген. зв’язками між собою і створюють певне різноманіття госп. властивостей грунтів. Загалом С. г. п.
Екологія – охорона природи ПРОДУКТИВНІСТЬ ПЕРВИННА ВАЛОВА (ПОВНА, ЗАГАЛЬНА) – заг. кількість створюваної в процесі фотосинтезу орг. речовини, включаючи використану на дихання рослин енергію та леткі біогенні речовини (напр., фітонциди).
Екологія – охорона природи ГІПОЛІМНІОН – холодний (здебільшого до +4 °С), збіднений на кисень шар води в озері або ін. водоймі, який лежить нижче зони помітної зміни т-ри води протягом року.
Екологія – охорона природи ЗАКОНОДАВСТВО ПОВІТРЯНО-ТРАНСПОРТНЕ – законодавство, що регулює госп. відносини у сфері перевезення пасажирів та вантажів пов. шляхом. 3. п.-т. також передбачає зменшення негативного впливу літаків на атмосферу.
Екологія – охорона природи ГОЛАРКТИКА – одна з флористичних і зоогеогр. ділянок суходолу; займає більшу частину Пн. півкулі.
Екологія – охорона природи РЕЛЬЄФ БІОГЕННИЙ – рельєф, що виникає в результаті впливу біогенних чинників, таких як рослини, тварини, мікроорганізми, діяльність людини. Розрізняють фітогенний, зоогенний та антроп. (техногенний) рельєф. Напр., зоогенний рельєф утворений внаслідок
Екологія – охорона природи ПЛАНУВАННЯ ЛАНДШАФТНЕ – комплекс заходів щодо збереження та розвитку в процесі госп. будівництва цінних властивостей геогр. середовища.
Екологія – охорона природи ГЕОГРАФІЧНИЙ ДЕТЕРМІНІЗМ – див. Детермінізм географічний.