Екологія – охорона природи ЗЕМЛІ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ – категорія земель у межах сільських населених пунктів, селищ міського типу, міст. 3. н. п. підпорядковані міським, селищним або сільським радам нар. депутатів. Порядок встановлення і зміни
Екологія – охорона природи ТЕРАБІОСФЕРА – частина біосфери в межах суходолу. Складається з фітосфери поверхні планети та літосфери з її підрозділами.
Екологія – охорона природи НОЗОГЕОГРАФІЯ – розділ мед. географи, що вивчає закономірності поширення окремих хвороб і патологічних станів людини в різних геогр. зонах. Основним завданням Н. є визначення сукупності зовн. чинників, які зумовлюють виникнення
Екологія – охорона природи СПИРТ З БІОМАСИ – етанол, який добувають з біомаси і використовують як екол. чисте паливо.
Екологія – охорона природи АНТРОПОСФЕРА – частина біосфери, яку становить сукупність усіх людей земної кулі.
Екологія – охорона природи ЦАРСТВО (біол.) – найвища таксономічна категорія в системі організмів, визнана офіційно Міжнар. кодексами бот. і зоологічної номенклатури, а також Міжнар. кодексом номенклатури бактерій. На сьогодні вважається необхідним виділити таксони вищого
Екологія – охорона природи ГАЗИ ДИМОВІ – гази, що утворюються під час спалювання мін. або рослинного палива. Містять значну кількість шкідливих речовин, у т. ч. і радіо-акт. елементів, тому їх слід піддавати очищенню. Внаслідок
Екологія – охорона природи АКТИНОМЕТР – прилад для вимірювання інтенсивності прямої сонячної радіації та інших джерел світла.
Екологія – охорона природи ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ – система заходів з освоєння, використання, відновлення, перетворення та охорони прир. середовища і прир. ресурсів. П. – частина заг. проблеми взаємодії природи та суспільства. Розрізняють галузеві види П. –
Екологія – охорона природи ПРОЦЕНОЗ – тимчасове, як правило, піонерне угруповання з дуже нестійкими дин. якостями та випадковим видовим складом; заг. властивості видів, що входять до нього: легке поширення, швидкість розмноження та високі швидкості