Екологія – охорона природи СУМІСНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність двох або кількох популяцій різних видів існувати в межах дуже близьких екол. ніш.
Екологія – охорона природи РЕОФІЛИ – тварини, які живуть у проточних водах. Р. є своєрідними екол. угрупованнями, адаптованими до умов змінного середовища. Серед Р. переважають водяні тварини, що пристосувались до життя в проточних водах
Екологія – охорона природи ЖИВОРОДІННЯ, вівіпарія – спосіб відтворення потомства, за якого зародок розвивається в материнському організмі, дістає безпосередньо від нього поживні речовини і народжується у вигляді маляти або личинки без яйцевої оболонки. Ж.
Екологія – охорона природи ЮВЕНІЛЬНІСТЬ – віковий стан організмів від народження до статевої зрілості (у тварин); період від появи проростків до цвітіння (у рослин).
Екологія – охорона природи ЧИННИК ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ – вплив, зумовлений інформаційним, фіз., хім. або біол. забрудненням простору, що оточує об’єкт чи суб’єкт.
Екологія – охорона природи ГІДРОГРАФІЯ – розділ гідрології, що вивчає й описує водні об’єкти (річки, озера тощо), їхнє положення, походження, розміри, режим, зв’язки з ін. елементами геогр. середовища.
Екологія – охорона природи АБОРИГЕННА ФЛОРА – природна флора, що сформувалася в процесі еволюції на даній місцевості.
Екологія – охорона природи СОЦІОЕКОСИСТЕМА ГЛОБАЛЬНА, антропоекосистема – система “суспільство – природа”, яка саморегулюється та саморозвивається і дин. рівновага в якій повинна забезпечуватися сусп. розумом.
Екологія – охорона природи ГІПОПЛАЗІЯ – недорозвинення тканини, органа, частини тіла чи організму загалом, що виникає внаслідок порушення внутрішньоутробного розвитку плода.
Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ СВІТОВОГО ОКЕАНУ – 1) надходження у Світовий океан забрудників у кількості, що перевищує здатність мор. середовища до самоочищення. Внаслідок нагромадження забрудників порушуються прир. процеси у Світовому океані (морях); 2)