Екологія – охорона природи ВИСЕЛЕННЯ ТВАРИН – неперіодичні масові міграції тварин одного виду, що мають переважно один напрямок. В. т. характерне здебільшого для тварин тундри і тайги (лемінги, білки, кедрівки). Екол. та еволюц. доцільність
Екологія – охорона природи СИТУАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНО КОНФЛІКТНА – локальне або регіональне погіршення стану довкілля (забруднення атмосфери, води, деградація грунту тощо), що розглядається як загроза для населення регіону. Як правило, поняття використовують стосовно антроп., а
Екологія – охорона природи ПОРОСЛЬ – 1) молоді пагони, що з’явились із сплячих чи придаткових бруньок, на пеньку або корінні дерев чи чагарників; 2) молоді рослини або пагони, що відростають, напр., П. трави, чи
Екологія – охорона природи ТРОПОПАУЗА – перехідний шар атмосфери між тропосферою і стратосферою до 2 км завтовшки. Середня т-ра над полюсом становить 50 °С, над екватором – до 75 С.
Екологія – охорона природи ЮТІЯ, гітія – підводний озерний або лагунний мул у вигляді пламтичної або еластичної маси. Див. також сапропель.
Екологія – охорона природи НІАЙЄ – угруповання олійної пальми (Elaeis guineensis) на заболочених місцевостях в Африці.
Екологія – охорона природи ПЕНЕКЛІМАКС – стійкий стан рослинності, збідненої під впливом діяльності людини.
Екологія – охорона природи ФЕРМА, фермерське господарство – 1) приватне, кооперативне, іноді держ. с.-г. підприємство, яке створене на власній, орендованій або наданій на інших умовах землі і працює за рахунок сил власника чи орендатора
Екологія – охорона природи ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИРОДИ – зміни прир. умов і прир. ресурсів у процесі госп. діяльності людини. Розрізняють П. п. напрямлене (напр., створення антроп. ландшафтів, меліорація території) та не напрямлене (непередбачене). Напрямлене П.
Екологія – охорона природи МІЛИНА, обмілина, мілководдя – 1) нагромадження наносів на дні водойми або водотоку, що спричинює зменшення глибини води аж до виходу наносів на поверхню (утворення кіс і т. п.); 2) будь-яка