Економічний аналіз господарської діяльності підприємств
Регіональна економіка
Глава ІІІ
ПЕРЕХІДНА ЕКОНОМІКА І РИНКОВЕ РЕФОРМУВАННЯ РЕГІОНІВ
3. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств
Економічний аналіз – це вивчення економіки і господарської діяльності підприємств. Розвиток економічної науки привів до виділення економічного аналізу в самостійну її галузь.
Основною метою аналізу економіки є вивчення об’єктивно чинних економічних законів задля свідомого використання їх у практичній діяльності: у визначенні найбільш раціональних шляхів розвитку, оптимальних
Відмінність господарських функцій, що виконуються підприємствами і організаціями, зумовлює і відмінність об’єктів економічного аналізу. Так, у промисловості вивчаються: виробництво і реалізація продукції, використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, витрати на виробництво і збут продукції, прибуток
Таким чином, об’єктами аналізу є окремі сторони і господарські процеси, що становлять у своїй сукупності господарську діяльність підприємств. Всі об’єкти аналізу мають числове вираження, що знаходить відображення в звітних показниках. Зміст показників виражає економічну суть об’єктів, що вивчаються, а числове вираження – їх конкретне значення.
Кількісні і якісні сторони окремих показників діяльності підприємств нерозривно пов’язані. Зміна кількісної сторони показника неминуче викликає і зміну якісної характеристики як окремої сторони, так і діяльності підприємства загалом. В свою чергу, зміна якісного змісту господарських процесів веде до зміни їх кількісної сторони. Так, збільшення об’єму продукції приводить до зниження собівартості. Зростання продуктивності праці сприяє збільшенню виробництва продукції.
Показники, що використовуються для аналізу, беруться безпосередньо з даних обліку і звітності. В них знаходять своє відображення об’єм і якість діяльності підприємства загалом і окремих його сторін зокрема, що дає можливість визначити економічну ефективність роботи і встановити існуючі внутрішньогосподарські резерви її підвищення. З точки зору використання, при аналізі показники класифікуються на загальні та особливі, кількісні і якісні, абсолютні і відносні.
До загальних належать показники, що використовуються при аналізі діяльності підприємств всіх галузей народного господарства (промисловості, сільського господарства, торгівлі, будівництва). Такими є прибуток, рентабельність, продуктивність праці, фонди заробітної плати, показники фінансової діяльності та ін. Загальними також вважаються показники, що характеризують діяльність окремих галузей. Це, наприклад у промисловості, об’єм виробництва і реалізації продукції, собівартість промислової продукції, у сільському господарстві – використання земельних угідь, об’єм виробництва і реалізації продукції, її собівартість, врожайність полів, продуктивність тварин тощо. У торгівельних підприємствах загальними показниками є об’єм товарообороту, витрати обігу, знижки тощо, у будівництві – введення в дію закінчених об’єктів будівництва, об’єм будівельних і монтажних робіт, ступінь технічного оснащення будівництва, вартість будівництва і т. ін.
До особливих відносять показники, специфічні для окремих галузей промисловості, сільського господарства і торгівлі, наприклад, сортність, надійність і довговічність продукції, калорійність і зольність вугілля, вогкість торфу у промисловості. В сільському господарстві особливі показники використовуються при аналізі діяльності спеціалізованих господарств. У торгівлі вони застосовуються при аналізі діяльності оптових і роздрібних організацій, підприємств громадського харчування.
Кількісні показники характеризують величину об’єктів, що аналізуються, зміни, що виникають при цьому, якісні – відображають істотні особливості окремих об’єктів і господарських процесів, а також всієї діяльності підприємства. До кількісних, наприклад, належать показники, що характеризують об’єм виробництва, товарообороту, розміри посівної площі, кількість робітників тощо, а до якісних – собівартість продукції, рентабельність, продуктивність праці, врожайність та ін.
Абсолютні показники виражаються в грошових, натуральних і трудових вимірах (тоннах, метрах, годинах), а відносні – у відсотках, коефіцієнтах та індексах.
У процесі аналізу з’ясовуються також питання забезпечення підприємств сировинною і енергетичними ресурсами, наявності трудових ресурсів, необхідності економічного розвитку районів, можливостей і умов збуту продукції тощо.
Основне завдання економічного аналізу діючих підприємств – об’єктивна оцінка результатів діяльності як підприємств загалом, так і їх структурних підрозділів, здійснення контролю з метою вияву і усунення недоліків та виявлення внутрішньогосподарських резервів і вишукування шляхів їх використання.
Найбільше значення має економічний аналіз, що здійснюється на фабриках, заводах, в радгоспах, колгоспах, торгівельних підприємствах, у будівництві, тобто там, де безпосередньо відбуваються процеси матеріального виробництва.
Економічний аналіз господарської діяльності, який здійснюється безпосередньо підприємством, крім дотримання цих принципових положень, має охоплювати всі ланки і чинники роботи, проводитися регулярно, систематично і, нарешті, має бути оперативним, а його дані повинні практично використовуватися при керуванні господарством.
Таким чином, основною метою аналізу є виявлення господарських резервів і розробка заходів щодо їх максимального використання. Під такими резервами слід розуміти можливості щонайбільшого підвищення ефективності діяльності підприємств на основі використання досягнень науки і практики. Господарські резерви можна класифікувати як внутрішньогосподарські і народногосподарські. До внутрішньогосподарських належать резерви, які виявляються і можуть бути використані тільки в даному господарстві. До народногосподарських належать резерви, використання яких забезпечує підвищення ефективності виробництва не тільки даного підприємства, а й всієї галузі та народного господарства загалом (наприклад, вдосконалення спеціалізації і краще використання техніки та виробничих потужностей, основних і допоміжних матеріалів, палива, інструментів, електроенергії).
Економічний аналіз необхідний як база кваліфікованого керування діяльністю господарства, вдосконалення організації виробництва, наукової організації праці і як критерій правильної оцінки результатів діяльності підприємств. Аналіз господарської діяльності пред’являє певні вимоги до організації обліку і змісту звітності. Його зміст, завдання і методи зумовлені способом суспільного виробництва, в умовах якого він здійснюється.
В умовах капіталістичних виробничих відносин, де існує комерційна таємниця, проводиться внутрішній і зовнішній аналіз. Внутрішній аналіз проводять з метою виявлення можливостей зниження індивідуальних витрат виробництва. Він обмежується колом питань, що цікавлять даного підприємця. Матеріали такого аналізу використовуються найвужчим колом довірених осіб і є комерційною таємницею. Зовнішній аналіз здійснюється на основі малої кількості показників, що публікуються про роботу підприємств.
Економічний аналіз ефективний лише в тому випадку, коли він засновується на глибокому знанні економіки підприємства або галузі народного господарства, що аналізується.
Наприклад, аналізуючи виконання випуску продукції, необхідно вивчити склад, кваліфікацію і використання кадрів, продуктивність їх праці, використання обладнання, забезпеченість матеріальними ресурсами, взаємозв’язки з іншими підприємствами і організаціями, фінансовий стан, тобто вивчити всі конкретні умови, від яких залежить об’єм продукції, що виробляється.
Досліджуючи собівартість продукції, слід розкрити і виміряти конкретні чинники, що обумовили її формування (організацію праці, використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, організацію виробництва тощо). Тільки комплексне і органічно взаємопов’язане вивчення процесів господарської діяльності підприємств забезпечить правильну, об’єктивну оцінку результатів їх роботи, дасть можливість розкрити чинники, що впливають на ці результати, встановити причини їх виникнення, виявити внутрішньогосподарські резерви і розробити реальні пропозиції щодо їх використання.
Економічний аналіз повинен проводитися з урахуванням реальних умов, в яких працює підприємство.
При аналізі діяльності окремого підприємства питання, що вивчаються, повинні деталізуватися в розрізі цехів. Аналіз діяльності цеху, дільниці має засновуватися на вивченні підсумків роботи окремих бригад і робітників. При аналізі господарської діяльності підприємства важливо не тільки встановити і вивчити чинники, що обумовили рівень господарської роботи, Досягнутий підприємством, визначити взаємозв’язки і взаємозалежність цих чинників, а й кількісно виміряти вплив кожного з них. Кількісна характеристика окремих чинників робить аналіз точним, а його висновки обгрунтованими.
Дослідженню повинний бути підданий не тільки кількісний бік процесів, що вивчаються, і явищ господарського життя, а й їх якісний зміст. Тільки при дотриманні таких умов можуть бути зроблені обгрунтовані і правильні висновки та пропозиції. Наприклад, аналіз собівартості продукції показав, що підприємство перевиконало завдання по зниженню витрат на виробництво певного виробу. Правильну оцінку кількісного показника в даному випадку можна дати, тільки розкривши відповідні чинники. Вони можуть бути залежними від якості роботи підприємства (скорочення норм витрати матеріалів, зниження браку, збільшення випуску продукції тощо) і незалежними від його роботи (зміна цін). Тільки розкриття впливу окремих чинників забезпечить об’єктивну оцінку підсумків роботи підприємства по собівартості продукції і встановлення резервів подальшого її зниження.
Діяльність сучасного підприємства багатогранна, і результати його роботи залежать від багатьох чинників. В економічних дослідженнях під чинником розуміються умови, необхідні для здійснення господарських процесів, а також причини, що впливають на результати цих процесів. Кожен чинник, що впливає на ті чи інші результати діяльності підприємства, складається з численних причин, які, в свою чергу, також виступають як самостійні чинники, з певною мірою впливу на результати діяльності підприємства. Чим детальніше досліджується склад причин, які впливають на господарську діяльність підприємства, тим глибшим є аналіз, повніше виявляються внутрішньогосподарські резерви, об’єктивнішою є оцінка якості роботи підприємства. Чинники, що використовуються при дослідженнях, можуть бути класифіковані за різними ознаками. Оскільки результати діяльності складаються під впливом численних і різноманітних чинників, то вони найчастіше діють взаємопов’язано, і негативна дія хоча б одного з них може звести нанівець позитивну дію всіх інших. З цієї точки зору, чинники діляться на основні і другорядні. До основних належать ті, що вирішально-впливають на результати роботи при певних умовах, всі інші чинники відносяться до другорядних.
З точки зору впливу на результати господарської діяльності, чинники поділяються на складні і прості. Складні – це ті, що об’єднують комплекс причин, прості – ті, що складаються з однієї причини і не діляться на окремі доданки. За часом дії вони поділяються на постійні й тимчасові. Постійні – ті, що діють безперервно у процесі всієї діяльності підприємства (наприклад, продуктивність праці), тимчасові – ті, що діють на даному підприємстві певний період (наприклад, освоєння обладнання, що знову вводиться, нового виду продукції).
Щоб правильно оцінити якість роботи господарства, чинники поділяють на об’єктивні, тобто такі, які не залежать від самого господарства (наприклад, зміна цін), і суб’єктивні, такі, що залежать від роботи господарства.
При проведенні аналітичної роботи потрібно враховувати, що багато які чинники діють у всьому народному господарстві, а деякі – тільки в окремих галузях. Є чинники, що діють тільки на даному конкретному підприємстві або не на багатьох підприємствах. Тому доцільно ділити їх на загальні і специфічні. Прикладом загальних можуть бути продуктивність праці, чисельність працівників, а специфічних – система обігріву тепличного господарства, віддаленість підприємства від залізниці тощо.
Вплив окремих чинників на результати діяльності підприємства можна визначити в конкретному числовому вираженні. Разом з тим є ряд чинників, вплив яких на діяльність підприємств не піддається безпосередньому вимірюванню. Тому по можливості визначення розмірів впливу вони діляться на ті, що піддаються, і ті, що не піддаються безпосередньому вимірюванню. До першої групи можна віднести вплив структури продукції на об’єм виробництва і реалізації, продуктивність пращ, собівартість і прибуток. До другої – забезпеченість підприємства житлом, дитячими установами, рівень загальноосвітньої і спеціальної підготовки кадрів.
Узагальнюючи результати аналізу, необхідно з усієї маси фактів виділити типові, вибрати основні, від яких найбільше залежать економічні результати господарської діяльності. Формулюючи висновки за результатами аналізу, потрібно враховувати, що окремі чинники можуть впливати на всі сторони господарської діяльності одночасно і паралельно або в різних напрямках з іншими чинниками, а інші діють автономно.
Якість узагальнення і висновків, а також пропозицій за результатами аналізу залежить від того, якою мірою розкриті чинники, причини їх виникнення і встановлено їх взаємозв’язки і взаємозалежність, а також наскільки правильно оцінено їх вплив на підсумки господарської діяльності. Рішення будуються на розрахунках, знанні реальних можливостей підприємства, умінні при допомозі економічного аналізу заглянути в завтрашній день.
Економічний аналіз не задовольняють загальні міркування, розпливчаті оцінки. Він лише тоді приносить користь і виконує своє призначення, коли містить в собі точні характеристики, висновки і пропозиції.
Таким чином, метод економічного аналізу є комплексним, органічно взаємопов’язаним вивченням діяльності господарства з метою об’єктивної оцінки її результатів, виявлення і мобілізації внутрішньогосподарських резервів, забезпечення максимальної ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.
Для вирішення завдань глибокого і всебічного вивчення діяльності господарства використовується ряд прийомів, заснованих на вимогах методу економічного аналізу. Основними з них є порівняння, середні величини, груповання, відносні величини, балансова ув’язка показників, кореляція, лінійне програмування.
Порівняння може проводитися як щодо комплексу, так і окремих показників. Для того щоб результати порівняння забезпечували правильні висновки, котрі об’єктивно відображають суть досліджуваних господарських процесів, необхідно забезпечити порівняльність показників, тобто їх однорідність і одноякісність. Найбільш поширеними способами приведення показників до порівнянного вигляду є:
– нейтралізація цінового чинника;
– нейтралізація кількісного чинника, що досягається шляхом перерахунку якісних показників, що співставляються;
– приведення до однорідної структури змісту показників, що порівнюються;
– тотожність періодів часу, за які проводиться порівняння (за кількістю робочих днів, змін, годин і т. ін.).
При порівнянні показників обов’язково потрібно враховувати відмінність у методиці їх підрахунків, які мали місце.
Середні величини. При аналізі діяльності підприємства за певний період часу (рік, квартал, місяць) часом виникає необхідність встановити стан справ загалом за період, що аналізується. Тим часом у звітності підприємства за рядом показників наводяться дані лише на кінець звітного періоду. У таких випадках обчислюються середні показники за весь період, що аналізується. Так, наприклад, проводиться підрахування середніх залишків оборотних коштів, виробничих фондів тощо.
Підрахунки середніх величин особливо необхідні при вивченні масових явищ, що мають місце в діяльності підприємств: середній виробіток робітника, середня тривалість робочого дня, середня заробітна плата тощо: При аналізі застосовуються середньоарифметичні та середньо-хронологічні величини.
Застосування середніх величин дає можливість отримати узагальнену характеристику кожної окремої ознаки і всієї їх сукупності. Використовуючи їх, при аналізі необхідно враховувати економічний зміст показників. Будучи ефективними для визначення узагальненої характеристики явищ, що вивчаються, вони разом з тим нівелюють більш або менш значні відхилення в роботі окремих підприємств або їх підрозділів і таким чином певною мірою вуалюють дійсний стан речей. Тому при аналізі не можна обмежуватися одними зведеними показниками, а потрібно розкривати їх там, де це необхідно, по окремих складових частинах. Наприклад, середні норми виробітку по заводу перевиконані, а тим часом є частина робітників, яка не виконала норми. У таких випадках при аналізі виконання норм виробітку нарівні з даними про середнє виконання потрібно навести й конкретні дані щодо міри виконання норм окремими групами робітників.
Для того, щоб середні величини вірно відображали суть явиш, які вивчаються, необхідно правильно, обгрунтувати згрупування їх за певними ознаками.
Групування. Воно широко використовується в економічному аналізі. Зокрема, при аналізі діяльності господарського об’єднання підприємства, що входять до його складу, групуються за мірою виконання планових показників, за рівнем енергоозброєності, за рівнем врожайності тощо.
Відносні величини. Абсолютні величини не завжди дають достатню можливість правильно оцінити результати, досягнуті підприємством за тією чи іншою стороною його діяльності. Тому при аналізі широко застосовуються відносні величини. Вони сприяють розкриттю якісного змісту абсолютної величини. Відносні величини застосовуються у вигляді відсотків, коефіцієнтів та індексів.
Відсотки застосовуються для визначення змін, що відбулися за період, який аналізується, визначення структури показників, що вивчаються, рівня накладних витрат тощо. Враховуючи, що абсолютне значення кожного відсотка з року в рік значно змінюється, користування відсотками в багатьох випадках буде доцільне в поєднанні з абсолютними величинами.
Для визначення двох величин, що перебувають у взаємозв’язку, використовуються коефіцієнти. Вони застосовуються, наприклад, для визначення змінності, міри використання потужностей, переводу виконаних тракторних робіт в гектари м’якої оранки тощо.
При аналізі також часто вдаються до використання індексів. Індексний ряд, в якому одна величина прийнята за базу, а інші виражені у відсотках до неї, дозволяє простежити шлях розвитку певного господарського явища. Ряд, в якому кожна наступна величина виражається у відсотках до попередньої, забезпечує визначення темпів зміни явищ, що вивчаються. Індекси застосовуються при вивченні динаміки зростання продукції, продуктивності праці та ін.
Балансова ув’язка показників. Цей прийом застосовується передусім для перевірки повноти і правильності визначення впливу різних чинників на величину відхилень певних явищ як-то: зміну об’єму виробництва і реалізації продукції, собівартості і прибутку, фонду заробітної плати тощо. У всіх випадках алгебраїчний підсумок розмірів впливу окремих чинників має дорівнювати величині загального відхилення по явищу. Відсутність цієї рівності свідчить про неповне виявлення або допущення помилок при підрахунку розмірів впливу окремих чинників. У випадках, коли підрахунки розмірів впливу одного з чинників пов’язані з трудомісткими розрахунками, у практиці аналітичної роботи застосовують так званий сальдовий прийом, беручи за величину впливу цього чинника різницю між загальною сумою відхилень по явищу загалом і розміром впливу, розрахованим по інших причинах.
Прийом балансової ув’язки застосовується також і для перевірки правильності при відображенні двох груп взаємопов’язаних і урівноважених економічних показників, підсумки яких мають бути тотожні.
Прийомами, що застосовуються при аналізі, є ланцюгові підстановки, абсолюті і відносні різниці. Прийом ланцюгових підстановок застосовується в тих випадках, коли на відхилення у явищі, що вивчається, впливають два або більше чинників, і коли необхідно виміряти вплив кожного з них. Для цього в доповнення до існуючих показників обчислюються допоміжні показники, розраховані за умови зміни одного з чинників і залишення у незмінному вигляді інших.
Кореляція. Цей прийом застосовується при економічному аналізі в тих випадках, коли явища, що вивчаються, взаємно зв’язані, але цей зв’язок не має характеру функціональної залежності. Наприклад, величина витрат на керування підприємством, безсумнівно, пов’язана з об’ємом виробництва, однак точних пропорцій між зростанням об’єму виробництва і збільшенням витрат на управління встановити неможливо.
Прийом кореляції дозволяє обчислити силу зв’язку між окремими чинниками, діючими в різних напрямках, і в такий спосіб знайти найсприятливіші співвідношення між ними. Міра залежності між окремими чинниками виражається коефіцієнтом кореляції. Найефективніше цей спосіб можна застосувати при аналізі роботи господарських об’єднань.
Лінійне програмування. Застосування математичних методів і, зокрема, лінійного програмування, в економічному аналізі дає можливість вибору оптимального варіанту при вирішенні ряду питань діяльності підприємства. В попередньому економічному аналізі цей прийом міг би використовуватися для розробки пропозицій по об’єму реалізації продукції, прибутку, найефективнішому використанню основних і оборотних засобів підприємства. При наступному аналізі прийом лінійного програмування забезпечить можливість найповнішого обліку внутрішньогосподарських резервів і максимального їх використання. При проведенні аналітичної роботи важливо правильно обрати для вивчення окремих сторін діяльності відповідні прийоми аналізу, а для цього необхідно передусім глибоко знати економіку підприємства.
Аналіз починається з перевірки виконання плану по валовій і товарній продукції.
До складу валової продукції включається продукція, вироблена всіма цехами підприємства, крім тієї її частини, що спожита на виробничі потреби (так званий внутрішньозаводський оборот). Таким чином, валова продукція складається з готових виробів, повністю закінчених обробкою на даному підприємстві, плюс приріст (або мінус – зниження) залишків незавершеного виробництва, напівфабрикатів, інструментів і пристосування власного виготовлення.
Діючий порядок передбачає певну відмінність у визначенні об’єму валової продукції підприємств різних галузей народного господарства.
Зміна залишків незавершеного виробництва враховується при визначенні величини валової продукції на підприємствах з тривалим процесом виробництва, а також у випадках, коли залишки незавершеного виробництва значно коливаються. Ці особливості треба мати на увазі при перевірці випуску валової продукції, оскільки вона є показником, що характеризує об’єм промислового виробництва окремих підприємств, господарських об’єднань і всього народного господарства загалом.
До складу товарної продукції включаються тільки повністю закінчені і укомплектовані вироби, виготовлені як із купованої сировини, так і з сировини замовника (за вирахуванням вартості цієї сировини); виконані підприємством послуги і роботи по капітальному ремонту свого обладнання. Товарна продукція визначає об’єм виробленої підприємством продукції, яка може бути використана або для виробничих потреб, або для задоволення потреб населення.
Валова продукція є початковим показником для розрахунку продуктивності праці, визначення міри використання виробничих потужностей. Дані про розміри цієї продукції необхідно мати при перевірці використання фондів заробітної плати, встановленні нормативів по виробничих запасах і т. п. Товарна продукція є початковою базою для розрахунку таких важливих показників, як собівартість продукції, реалізація тощо.
Оцінка виробництва продукції може здійснюватися в різних вимірах. Основним з них є грошовий (вартісний), який забезпечує можливість виразити в єдиному показнику підсумок роботи підприємства по випуску продукції і зіставлення показників як всередині одного, так і між різними господарствами.
Для порівняння даних у звітності валова продукція показується не тільки в діючих, а й у незмінних цінах.
Товарна продукція оцінюється як в діючих оптових цінах підприємства, так і в оптових цінах ринку. Однак дані по випуску продукції в грошовому вимірові не розкривають об’єм роботи, виконаної безпосередньо підприємством, оскільки у вартість валової і товарної продукції, крім трудових витрат даного підприємства, включаються і витрати раніше матеріалізованої праці (сировина, матеріали тощо). Тому для правильної оцінки міри виконання виробничої програми нарівні з грошовим виміром використовуються натуральні, умовно-натуральні, трудові виміри, а також нормативна вартість обробки.
Натуральні виміри (штуки, метри, тонни) широко використовуються при обліку виробництва окремих видів продукції. На підприємствах, що випускають однорідну продукцію, їх можна використовувати і для оцінки виробництва продукції загалом.
Умовно-натуральними показниками (приведеними одиницями) користуються в тому випадку, коли певний виріб приймається за одиницю, а для всіх інших встановлюються переводні коефіцієнти у порівнянні з прийнятими за одиницю. Так, випуск тракторів різних марок розраховується в умовних 15-сильних тракторах, виробництво вагонів обчислюється в переводі на двоосні вагони і т. д.
Трудові виміри (нормо – години, нормативна заробітна плата виробничих робітників) використовуються для об’єктивної оцінки об’єму роботи даного підприємства.
Аналіз виконання виробничої програми за даними річних, квартальних і місячних звітів забезпечує можливість оцінки роботи підприємства по виявленню існуючих в нього резервів подальшого збільшення випуску продукції. Результати подібного аналізу є цінними для подальшої роботи підприємства. Вони також необхідні вищестоящим організаціям для поліпшення керівництва підлеглими підприємствами, фінорганам і банкам при здійсненні їх контрольних функцій тощо.
Дані аналізу, який проводиться після закінчення звітного періоду, природно, не можуть бути використані для оперативного з’ясування недоліків, що є в повсякденній роботі, і вживання оперативних заходів до негайної їх ліквідації, з тим щоб забезпечити максимальний рівень випуску продукції в поточному періоді. Ці завдання вирішуються при повсякденному оперативному аналізові виконання виробничої програми. Чим ширше коло питань, що охоплюються оперативним аналізом, тим глибше керівники підприємства і окремих його ланок можуть вникати в хід роботи і конкретніше керувати всіма сторонами діяльності підприємства.
При розробці кола показників оперативного аналізу і використанні його результатів необхідно визначити, які з них потрібні керівникам низових ланок (бригад, змін, дільниць), цехів і служб і які керівництву підприємством. Таке розмежування дозволяє забезпечити потрібними матеріалами керівників тих ланок, які компетентні приймати рішення з даного конкретного питання.
Підприємства, що працюють за мережевим графіком, можуть використовувати при оперативному аналізі дані про допущені відхилення від графіка.
Поточним оперативним аналізом виконання виробничої програми мають охоплюватись щонайменше такі основні питання:
– хід виробництва продукції;
– забезпеченість робочою силою всіх дільниць і повнота використання робочого часу;
– виконання завдань по продуктивності праці і по нормах виробітку;
– використання часу роботи, обладнання, його потужності, застосування передових методів роботи тощо;
– хід матеріально-технічного постачання і стан матеріальних запасів;
– повнота і своєчасність забезпечення всіх ділянок необхідними основними і допоміжними матеріалами, інструментом, різними пристосуваннями, а також використання матеріалів.
Процес обробки матеріалів включає в себе приведення показників у порівнянний вигляд, спрощення цифрових даних та складання аналітичних розрахунків і таблиць.
Приведення до порівнянного вигляду необхідне у зв’язку з тим, що у звітних таблицях багато показників розраховано в різній оцінці, засновуються на неоднаковому кількісному базисі і відображають різну структуру. Особливо важливим є приведення до порівнянного вигляду даних при аналізі показників діяльності двох і більше підприємств.
Основними способами спрощення цифрових даних є заокруглення і підсумовування. Заокруглення чисел полягає в тому, що замість вираження окремих величин в нижчих розрядах, вони беруться в одиницях вищих розрядів. Підсумовування полягає в об’єднанні однорідних доданків у групові показники. Спрощення матеріалів має проводитися таким чином, щоб воно не впливало на якість висновків за результатами аналізу.
Найважливішим і трудомістким процесом обробки матеріалів є складання аналітичних розрахунків і таблиць.. В цьому процесі широко використовуються всі прийоми економічного аналізу.
Аналітичні розрахунки і таблиці мають забезпечити правильну оцінку стану справ на тій чи іншій ділянці роботи підприємства, встановити і кількісно виміряти вплив окремих чинників на показники діяльності, що вивчаються. В такий спосіб в результаті аналізу досягається можливість відділити істотне від неістотного, встановити позитивне і негативне, виявити існуючі внутрішньогосподарські резерви і накреслити шляхи їх використання. Монтаж аналітичних таблиць здійснюється з урахуванням використання даних, що містяться в них, не тільки для самої аналітичної роботи, а й як ілюстративний матеріал до висновків за результатами аналізу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...