Головна ⇒ 📌Довідник з валеології ⇒ Етика спілкування – одна із складових психічного здоров’я людини

Етика спілкування – одна із складових психічного здоров’я людини

ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ
Підручник

РОЗДІЛ 5

ОСНОВИ ПСИХІЧНОГО ТА ДУХОВНОГО ЗДОРОВ’Я

5.6. Етика спілкування – одна із складових психічного здоров’я людини

Значення спілкування в житті людини важко переоцінити. За допомогою спілкування людина входить у суспільство (соціум) і займає в ньому своє місце. Саме в спілкуванні проходить формування особистості: людина вчиться оцінювати вчинки і відносини, засвоює моральні норми і живе за ними, спостерігає відносини інших людей і будує власні. Такі важливі якості особистості, як відповідальність,

обов’язок, принциповість, чуйність, чесність, доброта не тільки проявляються, але й формуються при спілкуванні. Без нього вони перетворюються на абстрактні символи.

Спілкування людини з іншими людьми починається із її народження і продовжується до самої смерті. Водночас упродовж життя людина зберігає здатність до спілкування і наодинці з собою (внутрішнє мовлення, монолог з собою тощо).

Спілкування з дорослими є однією з важливих умов психічного розвитку дитини, формування її майбутньої особистості. Недостатнє задоволення потреби дитини в спілкуванні може призвести в майбутньому до

її емоційної глухоти, черствості, закріплення недовіри до світу.

Спілкування з іншими людьми є життєво важливою необхідністю для людини, якого б віку вона не була. Недаремно в усіх народів світу найтяжчим покаранням вважається одиночне ув’язнення.

Смисл спілкування полягає в передачі форм культури і суспільного досвіду. При спілкуванні індивідуальний світ (суб’єктивний) однієї людини виявляє свої індивідуальні особливості.

Отже, спілкування – це процес встановлення та розвитку контактів між людьми, які виникають при спільній діяльності, прояв фундаментальних особливостей психіки людини, форма її життєдіяльності та існування.

Розрізняють різні стилі спілкування, найважливішими з них є позитивне та негативне спілкування.

Позитивне спілкування – це стиль спілкування людини, при якому вона утворює навколо себе комфортну атмосферу, гарний настрій та можливість конструктивного діалогу. Позитивне спішування є основою та фундаментом збереження психічного здоров’я людини.

Негативне спілкування – це стиль спілкування людини, при якому вона утворює навколо себе атмосферу психологічної напруги, дискомфорту. Стає неможливим вирішення проблем. Людина з негативним спілкуванням є джерелом сварок, суперечок, що не сприяє зміцненню та збереженню не тільки її психічного здоров’я, а й людей, які спілкуються з нею.

У ставленні до людей потрібно завжди керуватися правилами любові до ближнього, які зводяться до простої істини: стався до людей так, як ти хотів би, щоб ставилися до тебе. Завжди уявляй себе самого й інших такими, які вони є в дійсності. Намагайся в кожній людині побачити добро, розум і красу. Намагайся робити так, щоб сьогодні бути кращим, ніж учора, завтра кращим, ніж сьогодні.

Вміння спілкуватися дуже важливе для вирішення будь-яких проблем. Воно є однією з найважливіших життєвих навичок. Спілкування можна визначити як передачу інформації або обмін.

Але успіх будь-якого спілкування визначається, насамперед, взаєморозумінням. Багато особистісних проблем виникає внаслідок недостатнього взаєморозуміння між людьми. Незгоди та сварки посилюються та ускладнюються від нездатності побачити один одного не тільки очима, але також розумом і серцем. Коли немає взаєморозуміння, не може бути і довіри.

У той же час, добре володіючи мистецтвом спілкування, ми можемо краще розуміти інших людей, а їм, у свою чергу, буде легше розуміти нас. Слід підкреслити, що спілкування припускає обмін не тільки словами, думками й інформацією, а й почуттями, емоціями, переживаннями.

Підлітковий період часто називають бурхливим, штормовим, бо він супроводжуєтеся частими сварками і зіткненнями, конфліктами між батьками та підлітками.

Багато підлітків вважають, що їхні батьки “дуже суворі” або “дуже старомодні”, що вони намагаються керувати їхнім життям, поводяться з ними, як з малюками.

Деякі підлітки вважають, що їхні батьки чинять на них дуже великий тиск або зовсім не турбуються про них.

Зрозуміло, що батьки оберігають своїх дітей, доки вони не стануть дорослими і зможуть самостійно приймати обмірковані рішення. Але підлітки часто поспішають вибороти більше незалежності та робити багато того, до чого вони ще не здатні. Це може призвести до конфлікту і сварок між підлітками та батьками.

Часто батьки дуже люблять своїх доньок і синів, але не знають, як виразити свої почуття. Або вони можуть бути такими заклопотаними, що їм важко знайти для дітей час, хоча вони дійсно їх люблять. Якщо б підліткам вдалося розповісти батькам про свої почуття, переживання, дорослі зрозуміли б своїх дітей, і тоді у відносинах між ними було б менше конфліктів, негативних емоцій, які шкідливо впливають на здоров’я.

Оскільки в основі спілкування лежить взаєморозуміння між людьми, треба навчитися слухати з наміром зрозуміти іншу людину і прагнути до того, щоб побачити світ її очима. Якщо людина хоче чогось досягти, потрібно навчитися спілкуватися з іншими. Непомітно для людини спостерігайте за нею і вивчайте її. Завжди дивіться і слухайте уважно, розвиваючи в собі спостережливість і увагу. Завжди треба бути зосередженим. Потрібно розвивати в собі терпіння і витримку.

Конфлікт – це загострення суперечностей, які виникають у процесі взаємодії суб’єктів комунікації (спілкування) і зумовлені конкуренцією їхніх інтересів.

– Це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок або поглядів опонентів чи суб’єктів взаємодії.

– Це незадоволення, тривога, розбурхані нерви, небажання вчитися і працювати з певними людьми.

Конфлікти нерідко затьмарюють наше життя, суттєво знижують його якість. Будь-який конфлікт обов’язково має свої об’єктивні та суб’єктивні причини.

Об’єктивні причини:

– напруженість та нестабільність навколишнього середовища;

– економічна криза;

– соціальна нестабільність;

– суперечливі позиції сторін (класів, держави, груп людей);

– культурологічні та етнічні суперечності.

Суб’єктивні причини:

– внутрішні особливості сприйняття середовища і реагування на нього;

– невміння спілкуватися;

– неспроможність аналізувати свою роль у конфлікті;

– побоювання ущемлення своїх інтересів;

– незбіг своїх бажань та можливостей;

– протилежність цілей та засобів їхнього досягнення.

Для запобігання конфліктів треба сформувати певний стиль мислення:

– вміти аналізувати проблему;

– приймати продуктивні рішення;

– відмовитися від визнання своєї точки зору як єдино можливої;

– вміти знайти можливість компромісу.

Для цього треба вміти слухати і чути, розуміти співрозмовника, доводити, аргументувати свою позицію, бути опонентом, не зачіпаючи гідності людини. Для розв’язання конфліктів дуже важливо: прагнути уникати конфліктних ситуацій; поступатися власними інтересами, коли опонент правий; вести активний пошук власного шляху.