Етнічність
Політологічний словник
Етнічність – сукупність характерних рис матеріальної і духовної культури, що відрізняють одну етнічну групу від іншої. Засновниками теорії етнічності вважаються французький філософ, історик Е. Ренан та “австромарксисти” К. Реннер й О. Бауер, які наприкінці XIX – на початку XX ст. започаткували суб’єктивістський напрямок націології, тобто психологічні концепції нації. Найбільшу роль у становленні сучасних концепцій етнічності відіграли їхні ідеї: “нація – велика група людей, об’єднаних духовним
У науковий вжиток термін “Е.” запровадив американський учений Д. Рісмен у 1953 р. Услід за ним поняття і концепцію Е. розробляли Н. Глейзер і Д. Мойніхен у 60-х роках. Особливо цінною є праця цих авторів “Етнічність: теорія і досвід”, що з’явилася в 1975 р. на основі аналізу расових і національних рухів у США. Етнічна належність у ній розглядається як більш фундаментальна порівняно з іншими соціальними вимірами людського буття.
У науці термін “Е.” почали активно використовувати з початку 70-х років XX ст. у зв’язку з активізацією етнічних процесів у світі, збільшенням поліетнічності держав, загостренням міжетнічних відносин не тільки в країнах “третього світу”, а й в індустріально розвинених країнах Заходу. Це спричинило виникнення багатьох теорій етнічності, що пояснюють природу і сутність “етнічності”, етнічної ідентичності.
Носіями Е. є мова, культура (насамперед такі її компоненти, для яких притаманні традиційність і стійкість), психіка, звичаї, обряди, народне мистецтво, релігія, норми поведінки тощо.
Якісні етнічні характеристики людини або групи людей виявляються у побуті, культурі, поведінці й загалом у ментальності, які й вирізняють їх з-поміж інших.
У сучасній науковій і довідковій літературі інтерпретації поняття Е., як і сутність цього явища, не є однозначними та загальноприйнятими. Поширені такі варіанти використання поняття “Е.”: а) як аналогу дефініції етнічна група, національна меншина; б) як поняття, яким позначають культурну своєрідність, етнопсихологічну самобутність групи людей; в) як синонім етнічної чи національної самосвідомості, самоідентифікації індивідів і груп.
Виконуючи функції об’єднання і розмежування етносів, Е. постає як результат спільної історичної практики кількох поколінь людей, втіленої у специфічних матеріальних і духовних атрибутах цієї спільності і зафіксованої у свідомості її членів.
Етнічні явища тісно пов’язані із соціально-економічними факторами, якими вони в остаточному підсумку й зумовлені.
Вілков В. Ю. Концепції етнічності: ідейно-теоретичні передумови, сутність і типологія // Вісник Київськ. нац. у-ту ім. Т. Шевченка. – 2003. – № 59-61; Картунов О. В. Вступ до етнополітології: Наук.-навч. посіб. – К., 1999.
О. Антонюк
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...