Головна ⇒ 📌Довідник з політології ⇒ Етнополітичний менеджмент (керування, управління)

Етнополітичний менеджмент (керування, управління)

Політологічний словник

Етнополітичний менеджмент (керування, управління) – специфічний вид діяльності держави, її інститутів, суспільно-політичних організацій, спрямованої на управління етнонаціональною сферою з метою досягнення певних цілей. У вітчизняній суспільно-політичній літературі вперше термін “етнополітичний менеджмент” з’явився в “Етнічному довіднику”, де зокрема зазначено: “етнополітичний менеджмент є складовою частиною системи державного менеджменту (управління), що здійснює контрольно-регулятивні

функції держави у сфері міжетнічних відносин”.

Е. м. передбачає, по-перше, з’ясування об’єктивних закономірностей, тенденцій розвитку етносів, міжнаціональних і міжетнічних відносин та розроблення на цій основі оптимальної соціальної політики в етнонаціональній сфері; по-друге, комплексний підхід до аналізу етнонаціональних проблем, врахування усіх сторін етнонаціональних відносин: політичних, соціальних, економічних, культурних, мовних, психологічних тощо; по-третє, цілеспрямоване керівництво етнополітикою, що включає планування, регулювання і контроль; по-четверте, диференційований підхід до

здійснення етнополітики з урахуванням етнонаціональних аспектів, природно-кліматичних умов, соціально-історичних особливостей формування та існування етносів, етнічних груп тощо; по-п’яте, охоплення усіх рівнів та форм міжетнічної взаємодії, включаючи міжособистісні відносини; по-шосте, своєчасне виявлення і подолання суперечностей та перешкод на шляху інтегративного розвитку етнонаціональної сфери; по-сьоме, визначення і впровадження заходів щодо стабільності, міцності і подальшого удосконалення усього механізму функціонування етнополітики; по-восьме, використання національного та світового досвідів врегулювання міжетнічних відносин, розв’язання етнонаціональних проблем.

Враховуючи особливу делікатність та своєрідність міжнаціональних, міжетнічних відносин, необхідно під час здійснення управлінських функцій виявляти особливу чутливість і виваженість у питаннях, які стосуються інтересів кожного етносу, національних почуттів людей.

Здійснення Е. м. у кожній поліетнічній державі має характерні особливості, які зумовлені специфікою прояву національного фактора в усіх галузях суспільного життя, й потребує цілеспрямованого впливу владних структур на всі сфери життєдіяльності етно-суб’єктів на різних рівнях регулювання: на загальнодержавному, що передбачає розробку стратегічних концептуальних засад державної етнополітики, політико – правове закріплення її основ, формування загальнонаціональних програм її реалізації; у відносинах між центром та регіонами, які в умовах поліетнізму включають в себе етнонаціональні аспекти; у відносинах між регіонами, де відбуваються узгодження їх інтересів, розв’язання суперечностей; у регулюванні міжетнічних процесів усередині регіонів; на початковому рівні регулювання міжетнічних відносин – колективах (трудових, навчальних, військових тощо), які, як правило, є поліетнічними.

Державна етнополітика визначає мету, основні завдання та напрями Е. м., який виступає основним засобом її реалізації. У демократичному суспільстві вищою метою етнополітичного менеджменту є створення згідно із законами і тенденціями, що існують в етнополітичній сфері, системи оптимального розвитку і зміцнення етноспільнот, своєчасного розв’язання проблем та суперечностей, що виникають у міжетнічних відносинах. Головними функціями Е. м. є: планування, визначення цілей та завдань етнополітичних дій, розробка програм діяльності відповідно до інтересів усіх етнокомпонентів країни. Це дає уявлення про сучасний стан, напрями необхідного та вірогідного етнополітичного розвитку, а також найефективніші способи вирішення поставлених завдань; організаційно-регулятивна функція визначає організаційну побудову етнооб’єкта управління, його внутрішню структурну ієрархію, конкретні завдання, повноваження та відповідальність підрозділів або окремих людей, забезпечує їх вплив та організацій на етнополітичний процес, участь етносуб’єктів у політичних подіях і політичному житті; інструментальна функція, суть якої полягає у розробці певних проектів прийняття рішень для досягнення конкретного етнополітичного результату з урахуванням науково-теоретичних (економічних, правових, соціологічних та інших) розробок та різноманітних факторів (етнокультурних, етнопсихологічних), які впливають на реалізацію державної етнополітики; виховна функція сприяє вихованню людей у дусі поваги до національної гідності кожного, високої культури міжетнічного спілкування, непримиренності до проявів шовінізму, націонал – радикалізму, екстремізму тощо; інтегративна функція, яка спрямована на зближення і налагодження співпраці між етноспільнотами на основі спільності їх етноінтересів та цілей; прогностична функція включає в себе розробку превентивних засобів з попередження можливих ускладнень та загострення етнонаціональної ситуації в країні, регіоні; функція розв’язання міжетнічних суперечностей, розробка ефективних шляхів та методів врегулювання міжетнічних конфліктів; світоглядна функція сприяє об’єктивній оцінці співвідношення загальнолюдських, державних, національних, групових, особистих інтересів, визначенню власного місця людини в етнополітичному житті суспільства; прогностична функція допомагає осмислити основні тенденції розвитку етнополітичних процесів, ймовірності подій, своєчасне коригування етнополітики; контрольна функція дає змогу здійснювати перевірку виконання сформованих і затверджених планів, визначених у них заходів на всіх рівнях управлінської системи.

В енциклопедичній літературі розкривається механізм розробки і конструювання технології “етнополітичного менеджменту”. Він складається з ряду послідовних етапів. Творчий – пов’язаний з визначенням мети, об’єкта технологізації, розщеплення об’єкта на складові та з’ясуванням соціальних зв’язків. Методичний – вибір методів, засобів отримання інформації, її обробки, аналізу, принципів її трансформації у конкретні висновки та рекомендації. Процедурний – організація практичної діяльності з розробки управлінської технології.

Разом усе це становить систему розробки соціальних технологій, яка включає в себе ряд процедур, кожна з яких є сукупністю конкретних операцій: діагностика реального стану етнонаціональної сфери, виявлення больових точок, уточнення актуальних проблем розвитку, цілей, завдань; розробка можливих варіантів досягнення мети, аналіз альтернатив; вибір рішення на основі побудови імітаційних моделей, опитування суспільної думки, проведення соціологічного експерименту тощо; визначення оптимально необхідних операцій, що забезпечують регулювання етнонаціонального процесу; підготовка сценарію дій та його затвердження (визначення форм взаємодії об’єкта та суб’єкта технологізацій, ступеня використання методів управління та суб’єктивних умов реалізації технологій); визначення потреби у правовому, політичному забезпеченні кожного з етапів розробки та засвоєння соціальної технології; контроль за процесом реалізації програми (форми та методи діагностики на проміжних етапах її засвоєння).

Етнічний довідник: У 3 ч. Ч. 1. Поняття та терміни. – К., 1997; Міграційні процеси у сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри: (Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика): Енциклопедія. – К„ 1998.

О. Антонюк