Еволюційно обумовлені структурні рівні організації життя
МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 1
БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
1.1.5. Еволюційно обумовлені структурні рівні організації життя
Жива природа є складно організованою системою складових, об’єднаних загальною стратегією життя. Внаслідок цього в науці сформувалася уява про рівні організації живої матерії. Рівень організації визначається за двома принципами – часовим і територіальним. Це пов’язано з тим, що різноманітні біологічні процеси потребують специфічних умов, тому здійснюються в певних межах, відрізняються
Рис. 1.12. Рівні організації живої матерії.
Молекулярно-генетичний рівень. Елементарні структури – коди спадкової інформації, тобто послідовності триплетів нуклеотидів молекули ДНК. Елементарні явища – відтворення цих кодів за принципом
Перенесення інформації в оформлену структуру – білкову молекулу – забезпечується набором спеціалізованих внутрішньоклітинних – органел – у процесі біосинтезу білка.
Екологічні проблеми рівня: ріст мутагенних впливів і збільшення частки мутацій у генофондах.
Клітинний рівень. Елементарні структури – клітини. Елементарні явища – життєві цикли клітин. Клітина перетворює речовини й енергію, що надходять до організму, у форму, придатну для використання організмом, і таким чином забезпечує процеси життєдіяльності. Кожна клітина відносно автономна, самостійна функціонуюча одиниця. У складі цілісного організму клітини об’єднуються у тканини і системи органів. Між ними налагоджена система фізіолого-біохімічних і структурно – функціональних зв’язків, яка є характерною для тканин даного організму.
Екологічні проблеми рівня: ріст клітинної патології внаслідок забруднення середовища, порушення відтворення клітин.
Організмовий рівень. Елементарні структури – організми та системи органів, з яких вони складаються. Елементарні явища – комплекс фізіологічних процесів, що забезпечують життєдіяльність. На даному рівні здійснюється механізм адаптації і формується певна поведінка живих істот у конкретних умовах середовища. Спадкова інформація, закодована в генотипі, реалізується певними фенотипни – ми проявами. Керуюча система – генотип.
Екологічні проблеми рівня: зниження адаптаційних можливостей організмів, розвиток граничних станів у людини (стан між здоров’ям і хворобою).
Популяційно-видовий рівень. Елементарні структури – популяції. Елементарні явища – видоутворення на підставі природного добору. Популяція – основна одиниця еволюції. Найважливіший еволюційно-генетичний показник популяції – її генофонд. Це керуюча підсистема рівня. Генофонд визначає еволюційні перспективи та екологічну пластичність популяцій. Є низка чинників, що викликають зміну генофонду популяцій: мутації, комбінативна мінливість, популяційні хвилі, ізоляція. Реалізація змін відбувається шляхом природного добору.
Екологічні проблеми рівня: погіршення екологічних показників популяції (чисельність, щільність, віковий склад тощо).
Біосферно-біогеоценотичний рівень. Елементарні структури – біогеоценози. Елементарні явища-динамічний взаємозв’язок біогеоценозів у масштабах біосфери. Керуюча підсистема – генопласт (термін увів український академік М. О. Голубець). Це сукупність генофондів і генотипів адаптованих одна до одної популяцій в оточуючому їх середовищі. Весь комплекс біогеоценозів утворює живу оболонку Землі – біосферу. Між біогеоценозами відбувається не тільки матеріально-енергетичний обмін, але й постійна конкурентна боротьба, що надає біосфері в цілому великої динамічності. Вся біогеохімічна робота біосфери забезпечується її біо – геоценозним комплексом.
Екологічні проблеми рівня: збільшення кількості антропоценозів та їх глобальне поширення, забруднення середовища, руйнування озонового екрану Землі.
Біологічні рівні організації живої природи взаємно пов’язані між собою за принципом біологічної ієрархії. Система нижчого рівня обов’язково включається до рівня вищого гатунку.
Ідея біологічних рівнів, з одного боку, поділяє живу природу на окремі складові – дискретні одиниці, а з іншого – пояснює її цілісність як системи взаємопов’язаних частин, починаючи від органічних макромолекул і закінчуючи живою оболонкою Землі – біосферою.