ЕВОЛЮЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПРОЕКТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
5. Аналіз існуючих виробів і визначення завдань проекту
5.1.ЕВОЛЮЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У галузі виробничих технологій або високотехнологічної техніки сконструйовано велику кількість технічних об’єктів – машин, двигунів, засобів зв’язку, знарядь праці тощо. Разом з тим винахідники в усьому світі продовжують пошуки все нових конструкцій і розв’язків. Цей пошук починають з того, що аналізують зразки й аналоги об’єктів, які створювались
Справді, якщо подивитися на будь-який вид виробничої діяльності людини, то він постане у формі саме досвіду такої діяльності, накопиченого упродовж минулих десятиліть або й століть. Цей досвід не лише використовується для створення нових речей, а й є підгрунтям для подальшого розвитку технологій
Процес проектування та виготовлення будь-якого виробу чи технологічного об’єкта підпорядковується закону, який можна назвати законом історичної детермінації, або еволюції об’єктів технологічної діяльності людини.
Суть цього закону полягає в тому, що:
Новий пристрій чи будь-який технічний або технологічний об’єкт (процес) створюють, спираючись на вже відомі знання, практичний досвід використання аналогічних об’єктів чи процесів.
Створювати виріб починають зі всебічного вивчення всіх питань, які насамперед стосуються історії створення подібних виробів, різних його комбінацій, дослідження ідей чи закономірностей, що закладені у принцип дії історичних попередників об’єкта проектування.
Якщо ми проектуємо автомобіль, то закон еволюції технічних об’єктів можна виразити через такі запитання: “Яким автомобіль є сьогодні, яким був раніше і яким буде завтра”? Відповідаючи на поставлені запитання, дизайнер враховує кращий досвід в історії створення та розвитку цього технічного об’єкта, окремо переглядає його недоліки (технічні, конструкторські, ергономічні тощо) та переваги і на основі цього пропонує нові ідеї щодо майбутнього авто. Отже, це своєрідний моніторинг, що здійснюється стосовно існуючих аналогів об’єкта проектування, суть якого зводиться до того, що складаються ряди, в яких відображаються розвиток форми, конструкції, стилю, композиції майбутнього виробу. Кожна наступна модель автомобіля загалом за формою та конструкцією може бути схожою на попередню, проте має незначні відмінності, які поліпшують її ергономічні чи технологічні показники. Отже, дизайнер, створюючи автомобіль, не вигадує щось абсолютно нове, а спирається на вже відомі зразки, аналізує їх і вносить у їхню конструкцію нові елементи, змінює форму тощо (рис. 15).
Рис. 15. Розвиток форми автомобіля