Головна ⇒ 📌Довідник з екології ⇒ ГАБІТУС
ГАБІТУС
Екологія – охорона природи
ГАБІТУС – зовн. вигляд кристала, мінералу, тваринного або рослинного організму. Г. живого організму – це сукупність його морфострукт. ознак, що характеризують заг. тип будови тіла.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- ГІПЕРПЛАЗІЯ Екологія – охорона природи ГІПЕРПЛАЗІЯ – надмірне розростання тканин тваринного або рослинного організму, зумовлене пат. розмноженням клітин....
- БІОКЛІМАТОЛОГІЯ Екологія – охорона природи БІОКЛІМАТОЛОГІЯ – розділ кліматології, що вивчає вплив клімат, чинників на життєдіяльність рослинного, тваринного і людського організму....
- КЛОН Екологія – охорона природи КЛОН – невелика популяція, що є потомством однієї особини, яка розмножується вегетативно. У ширшому розумінні – потомство рослинного або тваринного організму, що з’явилося внаслідок вегетативного розмноження (у багатоклітинних організмів) або нестатевого поділу клітин (у одноклітинних організмів)....
- ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ТИПУ “ПАРАЗИТ – ХАЗЯЇН” Екологія – охорона природи ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ТИПУ “ПАРАЗИТ – ХАЗЯЇН” – розміщення одного живого організму на поверхні або всередині ін. живого організму з обов’язковою повною чи частковою залежністю від споживання в їжу рідких тканин організму хазяїна (кров, лімфа) або напівперетравленої їжі (кишкові паразити). Така залежність може бути постійною або тимчасовою. Цей тип взаємозв’язку характерний як для […]...
- ГРАДІЄНТ Екологія – охорона природи ГРАДІЄНТ – 1) вектор, що вказує напрямок найшвидшої зміни даного скалярного поля; 2) міра зростання або зменшення в просторі якоїсь фіз. величини на одиницю довжини; 3) (б і о л.) закономірна кільк. зміна морфострукт. або функц. показників, у т. ч. біохім. властивостей, вздовж однієї з осей організму (чи органа) на будь-якій […]...
- ФЕНОТИП Екологія – охорона природи ФЕНОТИП – сукупність властивостей і ознак організму, що склалися на основі взаємодії генотипу з умовами зовн. середовища. Ф. ніколи не відображує генотип цілком, а лише ту його частину, що реалізується за даних умов онтогенезу. Звідси Ф. змінюється в процесі розвитку організму....
- БІОГЕОГРАФІЯ Екологія – охорона природи БІОГЕОГРАФІЯ – галузь науки, яка вивчає закономірності розподілу рослинного покриву та тваринного світу у різних частинах земної кулі, флористичні та фауністичні підрозділи Суходолу й океану, ареали рослин і тварин, особливості поширення грибів і прокаріот. Екол. Б. досліджує біомасу, біопродуктивність та роль організмів у житті угруповань різних геогр. обл. Б. – теор. […]...
- ГЕТЕРОТРОФНЕ ЖИВЛЕННЯ Екологія – охорона природи ГЕТЕРОТРОФНЕ ЖИВЛЕННЯ – тип живлення орг. речовинами тваринного або рослинного походження....
- АНЕМОХОРИ Екологія – охорона природи АНЕМОХОРИ – рослини, зачатки яких (плоди, насіння, спори) поширюються за допомогою вітру чи інших потоків повітря. А. мають спец, морфострукт. пристосування для парашутування, планування чи зависання у повітряному середовищі....
- ЕДАФОТИП Екологія – охорона природи ЕДАФОТИП – екотип рослин, сформований під впливом грунт, умов. Найпоказовішими є відміни у зовн. вигляді і морфострукт. організації деяких екземплярів лучних трав, які виросли за норм, умов і на щебенистих схилах (низькорослість, незначна насіннєва продуктивність тощо)....
- ОХОРОНА БОЛІТ Екологія – охорона природи ОХОРОНА БОЛІТ – сукупність заходів, виконання яких запобігає надлишковому осушенню боліт, ліквідації їх як регуляторів стоків та місць помешкання різних видів живого....
- МЕРИСТЕМА Екологія – охорона природи МЕРИСТЕМА, твірна тканина – тканина, з якої утворюються всі постійні тканини рослинного організму....
- ГОМЕОСТАЗ Екологія – охорона природи ГОМЕОСТАЗ – відносна динамічна сталість складу, фіз.-хім. та біол. властивостей внутр. середовища організму людини і тварин, стійкість основних фізіол. функцій живого організму. Стосовно біоценозів Г. – це збереження сталості видового складу і числа особин. Г. характерний і необхідний для всіх природних систем....
- АДАПТОГЕНИ Екологія – охорона природи АДАПТОГЕНИ – речовини переважно рослинного походження, які підвищують пристосувальну здатність організму до впливу певних чинників (напр., настоянки ехінацеї пурпурової, елеутерококу)....
- СОЗОЛОГІЯ Екологія – охорона природи СОЗОЛОГІЯ – наука про охорону природи, яка є комплексною дисципліною, що розробляє заг. методи і принципи збереження та відновлення прир. ресурсів. Як головні розділи включає охорону земель, вод, атмосфери, рослинного й тваринного світу та прир. комплексів....
- ІДІОСИНКРАЗІЯ Екологія – охорона природи ІДІОСИНКРАЗІЯ – спадково зумовлена підвищена чутливість (хвороблива реакція) живого організму до певних речовин або впливів. Часто виникає після першого контакту з подразником....
- ДИСТРЕС Екологія – охорона природи ДИСТРЕС – негативна неспециф. (загальнофункц.) реакція живого організму на будь-яке зовн. подразнення (вплив, “негативний” стрес). Див. також Стрес....
- СИНДРОМ Екологія – охорона природи СИНДРОМ – сукупність ознак, симптомів, характерних для певного захворювання....
- МІНЛИВІСТЬ ГЕНОТИПНА Екологія – охорона природи МІНЛИВІСТЬ ГЕНОТИПНА – зміни ознак організму, зумовлені зміною генотипу, які зберігаються в ряді поколінь. М. г. може виникати в разі стрибкоподібних змін ознаки – мутацій (мутаційна М.) або під час комбінації наявних ознак (комбінаційна М.), що відбувається найчастіше при схрещуванні. Необхідна умова еволюції....
- ЗАКОНОДАВСТВО ПРИРОДООХОРОННЕ Екологія – охорона природи ЗАКОНОДАВСТВО ПРИРОДООХОРОННЕ – законодавство, що охоплює юридичні (правові) норми та правила, а також встановлює відповідальність за порушення в галузі охорони природи. Включає законодавство пов., водне, ліс., гірниче, земельне, законодавство з охорони рослинного і тваринного світу, прир.-заповідного фонду....
- СУБОРДИНАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СУБОРДИНАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА – форма ієрархії прир. систем, де як супідрядні за висотою організації системні одиниці виступають структури з участю живого організму. Напр., підсистеми відносно біоценозу: популяції, синузїї, консорцїї....
- МІНЛИВІСТЬ МОДИФІКАЦІЙНА Екологія – охорона природи МІНЛИВІСТЬ МОДИФІКАЦІЙНА – зміни ознак організму (фенотипу), спричинені чинниками умов існування і не пов’язані зі змінами генотипу....
- АЛЕЛІЗМ Екологія – охорона природи АЛЕЛІЗМ – явище парності (або множинності) ознак організму, що виключають одна одну; існування гена в різних станах (алелях), які виникають шляхом мутацій....
- ТЕРАТОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ТЕРАТОЛОГІЯ – розділ медицини, зоології і ботаніки, що вивчає виродливості (природжені відхилення від норм, будови організму) людини, тварини і рослин....
- ЗОНА НЕРИТОВА Екологія – охорона природи ЗОНА НЕРИТОВА, зона неритична – мілководна частина Світового океану, яка в основному відповідає материковій мілині. Характеризується значними швидкостями переміщування течій води, великими коливаннями т-ри, добрим освітленням сонцем, різноманітністю рослинного й тваринного світу. На властивостях води, складі донних відкладів, флорі і фауні 3. н. позначається сильний вплив суходолу, в т. ч. поверхневого […]...
- ОБОЛОНКА ОСАДОВА Екологія – охорона природи ОБОЛОНКА ОСАДОВА – розміщується на самій поверхні літосфери. Її товщина становить до 8-15 км і більше (в районі Києва – 400 м, в гір. країнах – 40-70 м). Верхню частину О. о. земної кори становить кора вивітрювання., яка формується внаслідок видозміни гір. порід під впливом мех. та хім. дії різних атм. […]...
- ЕВРИФАГІЯ Екологія – охорона природи ЕВРИФАГІЯ, всеїдність, пантофагія – живлення тварин найрізноманітнішою їжею рослинного і тваринного походження. Найвищий ступінь поліфагії. Характерна для видів тварин, напр. кабана, бурого ведмедя, ворони; серед безхребетних до еврифагів належать синантропні види тарганів, багато офіур. Е. надає перевагу тваринам, здатним існувати в різноманітних умовах, і дає змогу розширювати ареал. Деякі еврифаги, особливо […]...
- ЯРУСНІСТЬ Екологія – охорона природи ЯРУСНІСТЬ – вертикальне розшарування рослинного угруповання на шари, яруси та ін. структ. або функц. частини. Розрізняють надземну й підземну Я. Найчіткіше Я. виявлена в ліс. фітоценозах, де розрізняють деревний, чагарниковий, трав’янистий і моховий або лишайниковий надземні яруси та кілька ярусів кореневої системи. Я. – пристосування рослин до сумісного існування і є […]...
- СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ – умови існування (сукупність абіотичних та біотичних чинників) окремого організму або біоценозу загалом, що впливають на їхній ріст і розвиток....
- ТАКСОН Екологія – охорона природи ТАКСОН – група окремих об’єктів, що пов’язані тим чи ін. ступенем спільності властивостей та ознак і завдяки цьому дають підставу для присвоєння їм певної таксономічної категорії. Виділення того чи ін. Т. може грунтуватися на різних властивостях і ознаках об’єктів – спільності походження, будові, складі, формі, структурі тощо, але при цьому кожний […]...
- ТРАНСПІРАЦІЯ Екологія – охорона природи ТРАНСПІРАЦІЯ – фізіол. процес випаровування води зеленими частинами рослинного організму. Залежить від метеорол. чинників та фізіол. особливостей рослин. Разом з кореневим тиском забезпечує сталий рух води через корені, стебло, листки, з грунту в атмосферу. Регулює водний і температурний режими рослини, газообмін С02 і 02, запобігає перегріванню листків....
- СЕРЕДОВИЩЕ ВНУТРІШНЄ Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ ВНУТРІШНЄ – все те, що знаходиться всередині організму або біоценозу, але не є його частиною. Напр., біотоп, пов’язаний з тим чи ін. біоценозом; гази в міжклітинниках організму....
- СПАДКОВІСТЬ Екологія – охорона природи СПАДКОВІСТЬ – здатність організмів передавати потомству свої ознаки й властивості, а також тип обміну речовин; невід’ємна властивість живого організму потребувати певних умов для свого життя і певним чином реагувати на ті чи ін. зміни умов середовища. С. забезпечує матер. і функц. наступність поколінь, створює безперервність орг. світу і самовідтворення в процесі […]...
- ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ ЖИВОГО – ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ БІОЛОГІЇ Біологія – універсальний довідник ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ БІОЛОГІЇ Загальна біологія – складна система наукових дисциплін, що вивчає загальні властивості і закономірності розвитку живої природи. Це – молекулярна біологія, цитологія, ембріологія, генетика, селекція, екологія. Предметом загальної біології є розгляд основних закономірностей процесу еволюції органічного світу, причин виникнення нових видів, ускладнення живих організмів. Загальнобіологічні […]...
- МІНЛИВІСТЬ ФЕНОТИПНА Екологія – охорона природи МІНЛИВІСТЬ ФЕНОТИПНА – зміни ознак організму, що відбуваються під впливом чинників зовн. середовища, не порушують генотип і не зберігаються в разі статевого розмноження. При М. ф. в організмах з однаковою спадковою основою виникають зміни (модифікації), що не передаються наступним поколінням і виявляються в різноманітності особин....
- БОТАНІЧНА ГЕОГРАФІЯ Екологія – охорона природи БОТАНІЧНА ГЕОГРАФІЯ – фітогеографія, розділ біогеографії, що вивчає закономірності поширення рослинного світу на Землі....
- СЕРЕДОВИЩЕ Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ – сукупність усіх умов, що діють на організм, популяцію або біоценоз, спричинюючи їх відповідну реакцію, забезпечуючи їх існування та обмін речовин і енергії. С. є складовою частиною біогеоценозу або екосистеми. Взаємодія організму і середовища має істор. характер....
- ГАПТОТРОПІЗМ Екологія – охорона природи ГАПТОТРОПІЗМ – явище згинання рослинного органа у відповідь на подразнення дотиком, напр., у лазячих або витких рослин....
- ВІДНОВЛЕННЯ РОСЛИННОСТІ Екологія – охорона природи ВІДНОВЛЕННЯ РОСЛИННОСТІ – природний або штучний процес відтворення рослинного покриву на території, де з різних причин він зник....
- СУБСЕРІЯ Екологія – охорона природи СУБСЕРІЯ – сукцесія, що виникла на новому субстраті, який оголився в результаті порушення рослинного покриву людиною....