Головна ⇒ 📌Географія ⇒ Географічне положення Африки. Дослідження та освоєння материка

Географічне положення Африки. Дослідження та освоєння материка

РОЗДІЛ II. МАТЕРИКИ ТРОПІЧНИХ ШИРОТ

Материками тропічних широт умовно називають Африку, Південну Америку й Австралію. Ці материки мають спільну історію розвитку природних умов – усі вони були частиною єдиного материка Гондвани.

Географічне положення цих материків має загальні особливості, оскільки більшою своєю частиною вони розміщені між Північним і Південним тропіками, завдяки чому отримують велику кількість тепла. Це суттєво вплинуло на подібність їх основних природних властивостей. Суттєво також і те, що надходження сонячної

радіації в цих широтах порівняно мало змінюється протягом року.

Однак материки тропічних широт відносно слабко пов’язані між собою, підтвердженням чого є неповторні особливості природи й населення.

ТЕМА 1. Африка

АФРИКА – другий за площею й населенням материк у світі, після Євразії. Він займає 5,9 % площі земної поверхні та 20,3 % площі суходолу, його населення становить понад 12 % населення світу.

Площа Африки разом з островами, з яких найбільший – Мадагаскар, становить 30,3 млн км2.

Африка – єдиний материк, який майже посередині перетинається екватором, тобто знаходиться в Північній і Південній

півкулях.

& 11. Географічне положення Африки. Дослідження та освоєння материка

Пригадайте:

1. У якій півкулі розташований материк Африка?

2. Що вам відомо про цей материк?

Географічне положення. Природа материка повторюється від екватора на північ і на південь, ніби віддзеркалюється. Нульовий меридіан проходить через західну частину материка. Більшість території континенту простягається на схід від початкового меридіана, тому Африка водночас знаходиться в Північній, Південній, Східній і Західній півкулях Землі. Більша частина материка розташована між Північним і Південним тропіками, тому ця територія знаходиться в жаркому тепловому поясі.

– Скористайтеся планом і географічною картою – настінною чи картою географічного атласу – для визначення географічного положення материка.

Крайні точки материка: на півночі – мис Рас-Енгела (у Тунісі), на півдні – мис Агульяс (Голковий) (у Південній Африці). Вони розташовані приблизно на однакових широтах, тобто майже на однаковій відстані від екватора. Крайні точки материка: на заході – мис Альмаді (у Сенегалі), на сході – мис Рас-Гафун (у Сомалі).

– Знайдіть на карті крайні точки материка.

Африка простягається приблизно на 8000 км із півночі на південь, а відстань від крайньої західної до крайньої східної точки – майже 7400 км. Більша частина материка знаходиться на північ від екватора, на південь його площа зменшується, він ніби звужується.

Материк з усіх боків омивається океанами та морями – це Атлантичний океан із Середземним морем та Індійський із Червоним морем. Від Європи Африку відокремлює неглибока й вузька Гібралтарська протока й Середземне море.

Довжина берегової лінії материка становить 26 000 км. Вона мало розчленована й не має великої кількості заток, тут відсутні глибокі берегові заглиблення. Єдина велика затока, що омиває континент, – Гвінейська. На північному сході вузький Суецький перешийок сполучає материк з Євразією. Через цей перешийок у XIX ст. прокладено Суецький канал. На сході материка розташований півострів Сомалі, який омиває Аденська затока. Біля Африки знаходиться великий острів Мадагаскар, який відокремлюється Мозамбіцькою протокою.

Уздовж берегів Червоного моря є багато видів коралів. На природні умови прибережних частин Африки впливають океанічні течії. Холодні Бенгельська, Канарська (на заході) й Сомалійська (на сході) течії впливають на утворення пустель. Теплі течії – Гвінейська, течія Мису Голкового, Мозамбіцька – пом’якшують клімат прибережних районів материка.

– Здійсніть уявну мандрівку по фізичній карті й визначте розміщення основних об’єктів берегової лінії материка Африка.

Дослідження та освоєння материка. Про існування Північної Африки європейцям було відомо давно. Про країну найдавніших цивілізацій Стародавній Єгипет, про життя фінікійців відомо з розповідей давньогрецького вченого, “батька історії” Геродота. Фінікійці першими здійснили дослідження берегів материка, довели, що він омивається з усіх боків морями. Єгипетські фараони були ініціаторами досліджень центральних районів Африки по річці Ніл. Величезна пустеля Сахара не давала можливості проникнути в центральні райони материка. Згодом дослідження фінікійців і єгиптян були забуті.

Фінікійський торговий корабель

Новий етап вивчення материка розпочався в XV ст. Експедиція португальського мореплавця Бартоломео Діаша (1487-1488) дійшла до мису Доброї Надії й вийшла в Індійський океан. Важкі умови не давали експедиції рухатися далі, мандрівники змушені були повернутися назад.

Мореплавець Васко да Гама очолив експедицію в 1497 p., шукаючи морський шлях до Індії. Обігнувши Африку, перетнувши Індійський океан, експедиція досягла берегів Індії. Під час експедиції португальці ознайомилися із східним узбережжям Африки. Звідти були привезені до Португалії перші чорношкірі раби. Так розпочалася ганебна торгівля людьми.

У подальшому європейці почали освоювати прибережні райони Африки.

Вивчення внутрішніх територій Африки розпочалося тільки на початку XIX ст. Найвідомішим дослідником внутрішніх територій материка вважають англійського місіонера Девіда Лівінгстона. Він провів у безперервних подорожах внутрішніми районами Африки 15 років, здійснив подорож по річці Замбезі, відкрив водоспад Вікторія, описав верхню течію річки Конго, визначив вододіл озер Ньяса, Танганьїка, першим перетнув пустелю Калахарі, хотів знайти витік річки Ніл. Учений – мандрівник гуманно ставився до корінних жителів Африки й заслужив їхню повагу.

Девід Лівінгстон

Розширив і поглибив знання про Центральну Африку англійський дослідник Генрі Стенлі – відомий журналіст і визначний мандрівник. Він очолив велику англо-американську експедицію, під час якої було відкрито річку Конго, гірський масив Рувензорі, розгадано загадку витоків Білого Нілу, досліджувались озера континенту.

У 1847-1848 pp. наш співвітчизник, який народився на Харківщині, мандрівник і дипломат, учений Єгор Ковалевський досліджував Північно-Східну Африку.

У XIX ст. російський дослідник Василь Юнкер вивчав Центральну та Східну Африку.

Починаючи з XX ст. подорожі до Африки стали дуже частими. Учені різних країн досліджують природу території материка, що дає змогу дізнатися про континент, його природні умови та ресурси.

Молодим незалежним африканським країнам необхідно детально знати про свої природні та людські ресурси. Українські фахівці теж беруть участь у вивченні природи материка, працюють геологами, медиками, учителями, будівельниками, перекладачами, зв’язківцями в різних регіонах Африканського материка.

Генрі Стенлі

Єгор Ковалевський

Практична робота 2

Визначення географічних координат крайніх точок і протяжності материка з півночі на південь та із заходу на схід

1. Визначте координати всіх крайніх точок материка.

2. Визначте відстань від мису Альмаді (на заході) до мису Рас-Гафун (на сході) у градусах і кілометрах. (Довжина дуги паралелі в 1° в цих широтах дорівнює приблизно 109,6 км).

Практична робота 3

Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Африки

Позначте на контурній карті, користуючись атласом.

Миси: Рас-Енгела, Агульяс, Альмаді, Рас-Гафун;

Моря Середземне, Червоне;

Затоки: Гвінейська, Аденська;

Протоки: Мозамбіцька, Гібралтарська, Баб-ель-Мандебська;

Острів Мадагаскар;

Півострів Сомалі.

Запитання та завдання

1. Які особливості географічного положення Африки?

2. Яке місце займає Африка за площею серед інших материків планети?

3. Охарактеризуйте берегову лінію Африки.

4. Поясніть, чому внутрішні райони материка тривалий час залишалися для європейців “білою плямою”.

Працюємо з картою та атласом

Визначте за картами атласу, у яких географічних поясах розташована Африка.

Сторінка дослідника

Доведіть, що Південна Африка перебуває під сильнішим упливом Атлантичного й індійського океанів, ніж Північна Африка.

Цікавий факт

Назву Африка почали вживати в Європі завдяки римлянам, які називали цю територію Земля Афрі. Афрі – це плем’ям, яке жило в Північній Африці поблизу Карфагена (сучасний Туніс). Однією з версій про назву материка є запозичене латинське слово арrіса, що означає “сонячний”, або грецьке слово aphrike, що означає “без холоду”.

В епоху античності Африкою називали землі, що простягалися на захід від Єгипту.