Географічне положення. Історія відкриття та освоєння. Рельєф дна



Розділ 1 ОКЕАНИ

Тема 3. Індійський океан

В Індійському океані найстрімкіший материковий схил, а на шельфі розташована унікальна область родовищ нафти й газу. Індійський океан найсолоніший і має найтепліші у світі поверхневі води. Морські течії тут двічі про­тягом року змінюють свій напрямок на протилежний. А у водах океану і нині мешкає риба, яку вважали вимерлою десятки мільйонів років тому.

§11 Географічне положення. Історія відкриття та освоєння. Рельєф дна

Пригадайте

З чим пов’язана різноманітність форм рельєфу дна

океанів?

Географічне положення. Індійський океан розташований переваж­но у Південній півкулі, має площу 76,2 млн км2 і посідає за розмірами третє місце серед інших океанів планети. Його природними межами є узбережжя Євразії, Африки, Австралії і Антарктиди (мал. 39, 40). Найбільше на океан впливає величезний материк Євразія, “дихання” якого поширюється на всю його північну частину. Сприяють цьому й величезні затоки та окраїнні моря, які утворив океан біля євразій­ських берегів. На півночі Індійського океану пролягли головні морські шляхи, які сполучають морські порти Атлантичного і Тихого океанів.

Історія

відкриття та освоєння. Індійський океан був відомий ще фінікійцям. Наприкінці VI ст. до н. е. вони здійснили плавання навколо Африки, розпочавши свою подорож з Червоного моря, подо­лавши далі води Індійського океану на шляху до Атлантики.

Першими дослідниками рельєфу дна Індійського океану були капітани суден, які прокладали телеграфні кабелі у середині XIX ст. Упродовж першої половини XX ст. завдяки дослідженням німецьких, датських, британських та інших учених був відкритий найглиб­ший жолоб Індійського океану – Зондський. Крім того, було виявлено частини величезного серединно-океанічного хребта океану.

Географічне положення. Історія відкриття та освоєння. Рельєф дна

Мал. 39. Географічне положення Індійського океану

Порівняно з іншими океанами Індійському вчені приділяли менше уваги. Тому 1960 року за ініціативою ООН розпочала роботу Міжна­родна індоокеанська експедиція, що тривала шість років. У ній взяло участь понад 20 країн. Учені завершили дослідження серединно-океанічного хребта океану, завдяки чому довели існування у Світовому океані єдиної системи серединних хребтів. Крім складання карт рельєфу дна Індійського океану, учені також вивчали складну систему його морських поверхневих течій.

Рельєф дна. Попри порівняно невеликі розміри океану, рельєф його дна досить різноманітний. На півночі чітко виражена підводна окраїна материка. Тут, біля Євразії, вона постійно збільшується зав­дяки великій кількості осадового матеріалу, винесеного потужними річками.

Географічне положення. Історія відкриття та освоєння. Рельєф дна

Мал. 40. Береги Індійського океану

У Бенгальській затоці материковий схил опускається до ложа під кутом понад 45°. Такого стрімкого материкового схилу немає більше ніде у Світовому океані. Тільки у районі Зондських островів матери­ковий схил відокремлений від ложа океану перехідною зоною. В ній багато підводних хребтів, які виходять на поверхню у вигляді острівних дуг вулканічного походження. Тут налічують більш як 300 вулканів, з яких понад 100 діючі. Уздовж острівних дуг простя­гаються глибоководні жолоби. Наприклад, Зондський жолоб є най­глибшою ділянкою дна Індійського океану і має глибину 7729 м.

Найбільшою формою рельєфу дна Індійського океану є серединно-океанічний хребет. Він складається з трьох гілок, які розходяться від центру в різні боки. На півдні океану частини хребта сполучаються з такими самими хребтами Атлантичного та Тихого океанів.

У північній частині серединно-океанічного хребта існує рифт, розчленований глибокими поперечними розколинами. Неподалік від Червоного моря зона розколин розгалужується. Одна гілка продов­жується на сході Африки у вигляді складної системи розломів (Вели­кого Африканського розлому), інша пролягає по дну Червоного моря та по території Євразії (через дно Мертвого моря і далі на північ).

Зона розколин серединно-океанічного хребта Індійського океану є “живою” ділянкою земної кори. Про це свідчать наявність тут гаря­чих джерел і часті землетруси.

Неспокій Індійського океану. У грудні 2004 року стався ка­тастрофічний землетрус, епіцентр якого був розташований в Індійсь­кому океані, за 250 км від північної окраїни Суматри. Постраждали люди в Індонезії, у Шрі-Ланці, Індії, Таїланді, в Малайзії, Бірмі, Банг­ладеш і на Мальдівських островах. Лихо торкнулося й деяких країн Африки – Сейшельських островів, Сомалі, Танзанії, Кенії.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5 (продовження)

Позначення на контурній карті географічних об’єктів Індійського океану

Позначте на контурній карті Аравійське море; затоки: Бенгальську, Перську; Суецький канал; острів Шрі-Ланка; Зондський глибоко­водний жолоб; підводні хребти: Західноіндійський, Аравійсько-Індійський, Центральноіндійський; течії: Мусонну, Мадагаскарську.

ПІДСУМКИ

Індійський океан розташований переважно у Південній півкулі.

Для рельефу океану характерний стрімкий материковий схил, одна перехідна зона і розгалужений серединно-океанічний хребет.

Запитання і завдання для самоперевірки

Поясніть, як саме катастрофічний землетрус, що стався у грудні 2004 року у Південно-Східній Азії, пов’язаний з будо­вою дна Індійського океану. Спрогнозуйте, у якій частині Індійського океану може статися подібне.

Що спільного та відмінного у рельефі серединно-океанічних хребтів Тихого, Атлантичного та Індійського океанів?

За допомогою карти визначте річки Євразії, які відіграють велику роль у формуванні рельєфу дна Індійського океану.

У якому океані (океанах) добувають морепродукти мешканці Великих Зондських островів? Поясніть свою відповідь.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Які бувають тексти.
Ви зараз читаєте: Географічне положення. Історія відкриття та освоєння. Рельєф дна