Глобалізація туризму
МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА
Розділ 1
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ
1.2. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ 1.2.8. Глобалізація туризму
Туризм – один з видів активного відпочинку, поширений з різною інтенсивністю практично в усіх країнах світу. Як правило, надання туристичних послуг є формою підприємницької діяльності, тобто передбачає одержання прибутку. Існує багато видів туризму: міжнародний, внутрішній, гірський, автомобільний, пішохідний, водний, спортивний тощо. В 1975 р. було засновано Всесвітню туристичну
Понад 1,5 млрд. чол. щороку беруть участь у туристичних поїздках. На частку міжнародного туризму припадає 6 % вартості загальносвітового експорту і до 30 % експорту ринку послуг. Обсяг послуг туристичної індустрії світу у 1995 р. становив 5 млрд. дол.
Туризм вважається однією з найбільших у світі галузей економіки. У туристичній індустрії планети працює 250 млн. чол., вона забезпечує 14 % валового національного продукту і щорічно збільшується
Дохід від міжнародного туризму забезпечують переважно мандрівники з країн з високорозвиненою ринковою економікою.
Встановлено, що туристичний потенціал певного регіону залежить від таких чинників:
– доступності для потоку туристів з розвинених країн світу;
– кількісних та якісних характеристик матеріально-технічної бази туризму;
– культурної, соціальної, політичної та географічної привабливості.
З’явився і поширюється екологічний туризм, тобто туризм до природних об’єктів, скажімо, до Антарктиди.
Однією з передумов розвитку міжнародного туризму є прогрес світового транспорту, без якого туризм практично неможливий. Навіть мандрівні богомольці, прочани нині добираються до священних місць своїх релігій уже не пішки, а за допомогою транспортних засобів.
Наведемо деякі статистичні дані щодо туризму. Вартість турецького експорту протягом 1980-1990 pp. підвищилася вчетверо, а обсяг надходжень від міжнародного туризму – у 12 разів. Показник доходів від міжнародного туризму в Мексиці – один з найвищих у світі. Темпи розвитку туристичної індустрії Таїланду протягом 1985-1995 pp. вдвічі перевищували темпи індустріалізації. За станом на 1995 р. туризм перетворився у Таїланді на найбільше джерело надходжень іноземної валюти, забезпечуючи 10 % валового національного продукту.
Частка доходів від туризму у валовому національному продукті у середині 90-х років XX ст. становила (у відсотках): Багамські острови – 42,6, Барбадос – 31; Ямайка – 25; Домініканська Республіка – 15; Пуерто-Ріко – 6,4. У деяких з цих країн люди, що їх можна побачити на вулицях, є виключно або туристами, або обслуговуючим персоналом.
Звідки ж прибувають туристи? Ось дані щодо окремих країн світу. Туристи з Європи у Мексиці у середині 90-х років становили лише 3 % загальної кількості туристів, а з США – 92 %. Це й зрозуміло, адже Європа далеко, а США – поряд.
Розподіл туристів, які прибули до Єгипту в середині 90-х років, за регіонами проживання був таким: Європа – 48 %; Близький Схід – 31 %; Америка – 7 %; Африка – 7 %; Східна Азія – 5 %; інші регіони – 2 %.
У середині 90-х років до Таїланду подорожували туристи з таких регіонів світу: Східна Азія – 61 %; Європа – 25 %; Америка – 6 %; Південна Азія – 5 %; інші регіони – 3 %.
Туризм розвивається у багатьох країнах світу. Основним регіоном міжнародного туризму була і залишається Європа. Відомо, що на неї припадає 65 % загальної кількості міжнародних туристів. Наведені статистичні дані показують, що європейці не лише приймають численних гостей з усього світу, а й самі активно подорожують світом. Це один з доказів високого рівня життя в Європі.
На другому місці за обсягом туризму – Американський континент, на третьому – Східна Азія.
1.2.9. Глобалізація проблем навколишнього середовища
Протягом останніх 100 років на планеті було знищено четверту частину оброблюваних площ і дві третини лісів. Щороку з господарського використання вибуває 7 % родючих грунтів (за іншими даними, це трапляється протягом 10 років). Поля планети щороку втрачають 26 млрд. т гумусу. Площа пустель щороку збільшується на 6-7 млн. га. Щосекунди у світі площа лісів зменшується на півгектара, тобто за два роки утворюється площа, порівнянна з територією Фінляндії. Внаслідок заболочування, засолення, вилуговування планета втрачає щорічно 1,5 млн. га.
Ситуація навколо планетарної води, повітря, флори і фауни загострюється й далі. Людство інтенсивно споживає природні ресурси і високими темпами забруднює навколишнє середовище. Існує реальна загроза того, що економічний розвиток Землі може припинитися в результаті:
– зменшення притоку енергоносіїв;
– обмеження ресурсів;
– деградації довкілля.
Зокрема, розвіданих запасів нафти залишилося лише на 40 років. Для половини населення планети нафта недоступна вже нині. Як джерела палива бідне населення використовує дерево та деревне вугілля, кізяк, відходи рослинництва. Використання деревини для опалювання та приготування їжі призводить до збезлісіння, темпи якого набули загрозливих масштабів.
Землі як планеті загрожує і “парниковий ефект”. Її огортає “ковдра” з двоокису вуглецю, двоокису сірки, метану та інших забруднювачів. “Дірка” в озоновому шарі над Антарктидою вже вдвічі перевищує територію США. Гумусний шар втрачається через вітрову та водну ерозію, яку спричинює надмірний обробіток грунтів. Розорюються площі, що були зайняті трав’яною рослинністю. З господарського обороту вилучаються значні площі через неналежну іригацію. До води потрапляють побутові і промислові відходи, токсичні хімікати отруюють її.
Підвищення температури води Тихого океану лише на чверть градуса викликало наприкінці XX ст. катастрофічні зміни клімату у Центральній і Південній Америці, а також збитки вартістю кілька мільярдів доларів. Згідно з прогнозами, середні температури на планеті підвищаться на 4,5 градуса до 2050 р. Це означатиме підняття рівня Світового океану на 2,2 м, що спричинить затоплення величезних площ і зникнення з карти світу багатьох держав, передусім в Океанії.
Наведемо ще деякі дані про масштаби екологічних проблем людства.
З надр планети щорічно видобувають майже 100 млрд. т. руди, корисних копалин і будівельних матеріалів.
Вміст двоокису вуглецю в атмосфері збільшується, тому температура земної поверхні за останні 100 років підвищилася на 0,6 %.
Протягом XX ст. снігова шапка на горі Кіліманджаро в Африці зменшилася на 80 %. Ще два-три десятиліття і вона остаточне зникне.
Збільшуються мегаполіси – на 0,3 % території планети сконцентровано 40 % населення земної кулі.
Проблема води стає першочерговою. 80 % усіх випадків захворювань пов’язані зі споживанням неякісної води.
Протягом 1990-х років втрати верхнього шару грунту досягли 240 млрд. т., що становить майже половину орних земель США.
Кістки сучасної людини містять свинцю у 50 разів більше, ніж кістки давніх предків.
Частка США у планетарних викидах двоокису вуглецю становила наприкінці XX ст. 25 %, колишнього СРСР та Китаю – 33 %, Західної Європи і Японії – 23 %. Населення США становить 5 % населення світу, а їх частка у світовому забрудненні – 40 %.
Погіршення якості довкілля вже не є проблемою окремих країн або регіонів. Це справді планетарна проблема. В результаті індустріалізації в країнах, що розвиваються, виникають екологічні проблеми, з якими країни Заходу вже зіштовхувалися.
Екологічне співробітництво має бути справді універсальним (планетарним) і брати в ньому участь – обов’язок кожної держави світу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...