ГОСПОДАРСТВО, ТРАНСПОРТ, ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Розділ 2. Регіони і країни світу.
Тема 4. Країни Латинської Америки
§ 45. ГОСПОДАРСТВО, ТРАНСПОРТ, ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Господарство країн Латинської Америки. Промисловість. Однією з провідних галузей економіки багатьох країн Латинської Америки є видобувна промисловість.
Нафтовій промисловості належить провідне місце серед паливних галузей Латинської Америки. Дві країни Латинської Америки – Мексика і Венесуела – входять до десятки найбільших виробників та експортерів нафти у світі. Більшу частину нафти вивозять
Гірничорудна промисловість – одна з основних галузей економіки регіону, що має сприятливі передумови для подальшого розвитку. Переважає видобуток руд кольорових металів (Бразилія, Чилі, Мексика, Перу). На регіон припадає третина світового видобутку (передусім, Чилі) і майже чверть світового експорту мідної руди.
Латинська Америка також забезпечує близько чверті світового видобутку бокситів. На країни регіону припадає майже третина світового експорту бокситів (Бразилія, Ямайка, Суринам і Гаяна) і понад 20 % світового експорту
За підрахунками спеціалістів, регіон не має собі рівних у світі за обсягом вивезеного за його межі золота і срібла. На Бразилію і Колумбію припадає 3/4 загального видобутку золота в регіоні. Бразилія входить до першої десятки світових виробників цього металу. А Мексика посідає перше місце у світі за видобутком срібла.
Відома Латинська Америка й рудами чорних металів. Так, Бразилія є однією з провідних держав світу щодо видобутку залізної руди.
В енергетиці головним ресурсом Латинської Америки є нафта. Друге місце в паливно-енергетичному балансі регіону займає природний газ. Роль кам’яного вугілля та інших джерел енергії невелика.
Проблема
Загалом енергетика є слабкою ланкою економіки регіону. У регіоні, особливо в побуті народів Центральної Америки та Карибського басейну, широко використовуються місцеві традиційні енергоджерела, як-от дрова й біомаса. Поміркуйте, який вихід з даної проблеми можуть знайти країни Латинської Америки.
На Латинську Америку припадає близько половини продукції обробної промисловості країн, що розвиваються. Але в розрахунку на одного жителя регіону виробляється вдвічі менше продукції обробної промисловості, ніж в економічно високорозвинених країнах. Основна частка загального обсягу продукції обробної промисловості припадає на Бразилію, Мексику й Аргентину. Значних успіхів у розвитку цієї галузі досягли також Венесуела, Колумбія, Чилі і Перу.
Процес індустріалізації в Латинській Америці призвів до різкого зменшення питомої ваги традиційних галузей промисловості – харчової і легкої. У 1970-х роках їх випередили металообробка і машинобудування. У процесі індустріалізації виникли також нові галузі: чорна металургія, машинобудування, нафтохімія та ін. Значний розвиток отримали наукоємкі галузі – електроніка, інформатика і біотехнології. Розміщення більшості галузей промисловості збігається з місцями видобутку сировини.
Сільське господарство Латинської Америки характеризується високою концентрацією виробництва. Понад 2/3 продукції аграрного сектору припадає на Бразилію, Мексику, Аргентину та Колумбію.
Провідною галуззю є рослинництво. У Латинській Америці поширені два типи рослинництва. Споживче рослинництво розвивається в усіх країнах регіону і передбачає вирощування традиційних сільськогосподарських культур для власного споживання або невеликого обміну на внутрішньому ринку. Плантаційне рослинництво в Латинській Америці склалося під впливом потреб світового ринку, від якого воно суттєво залежить. Головні плантаційні культури – банани, кава, какао, цукрова тростина – дають основну частину сільськогосподарського експорту.
Щодо тваринництва, то розвиток його в регіоні стримує недостатня кормова база (мал. 133). У цій галузі передусім виділяється Аргентина, продукція скотарства і вівчарства якої має експортне значення.
Мал. 133. Дикі лами здавна є свійськими тваринами в країнах Латинської Америки
Географія транспорту. У структурі вантажообігу основних видів транспорту провідне місце посідає морський транспорт. Друге місце належить автомобільному, третє – трубопровідному і лише четверте – залізничному. У пасажироперевезеннях зростає значення автомобільного й авіаційного транспорту.
Морський транспорт, що переважає в структурі водного транспорту Латинської Америки, відіграє важливу роль у зовнішній торгівлі регіону і транспортних зв’язках латиноамериканських країн. За тоннажем морського флоту перше місце посідає Бразилія, друге – Аргентина і третє – Мексика.
Автомобільний транспорт почав активно розвиватися в Латинській Америці лише після Другої світової війни. Загальна довжина дорожньої сітки становить тут понад 2700 тис. км, з них лише 20 % – дороги з твердим покриттям. Найбільш протяжну сітку доріг мають Бразилія, Мексика, Аргентина і Венесуела.
Реалії сьогодення
Головні “проспекти” Латинської Америки. їх лише два, і одним з них є Панамериканське шосе – трансконтинентальна магістраль, яка проходить через усю Латинську Америку, сполучаючи країни Південної і Центральної Америки зі США. Його протяжність у межах регіону становить 36 тис. км. Трансамазонське шосе – велика транспортна магістраль Бразилії протяжністю 5,5 тис. км. Особливістю її є те, що розпочинаючись на північно – східному узбережжі Бразилії, шосе потім проходить важкодоступними тропічними лісами басейну Амазонки. Закінчується магістраль поблизу кордону з Перу.
Трубопровідний транспорт Латинської Америки є відносно молодим видом транспорту. Нині загальна протяжність трубопроводів у країнах Латинської Америки перевищує 100 тис км. Близько 2/3 загальної протяжності трубопроводів припадає на Мексику, Аргентину і Венесуелу. Сітка магістральних трубопроводів з’єднує нафтові й газові родовища та морські порти.
Залізниці Латинської Америки не утворюють єдиної сітки і до того ж мають неоднакову ширину залізничної колії у різних країнах, що створює додаткові труднощі під час переміщення вантажів. Актуальною проблемою для країн Латинської Америки є слабка електрифікація залізничного транспорту. На сьогодні лише п’ять країн регіону мають електрифіковані залізниці: Бразилія, Чилі, Аргентина, Коста-Рика, Болівія.
Повітряний транспорт представлений на внутрішніх лініях переважно національними приватними, а на міжнародних – іноземними авіакомпаніями. Регулярні авіалінії сполучають латиноамериканські країни зі США, країнами Західної Європи тощо. Міжконтинентальні авіарейси здійснюються на літаках, куплених у США та Європі. Водночас у внутрішніх перевезеннях подекуди використовуються літаки власного виробництва.
Екологічні проблеми. У Латинській Америці дедалі гостріше відчувається потреба пов’язати економічний розвиток з раціональним використанням і охороною природних багатств. За підрахунками латиноамериканських учених, протягом останньої третини XX ст. було винищено лісів більше, ніж за попередні 400 років. Під загрозою зникнення перебувають вічнозелені ліси Амазонії – “легені планети”, за збереження існуючих темпів вирубки вони припинять своє існування до середини XXI ст. (мал. 134). Площа територій під охороною все ще не перевищує 1 % площі регіону (в Японії – майже 15 % , Танзанії – близько 10 % , США – більше 3 %).
Пануючі методи землекористування спричинили повсюдне прискорення процесів ерозії грунту, зокрема в “пшеничному поясі” аргентинської пампи ними охоплено не менше чверті угідь, у Мексиці – більше 70 % . Наприкінці 70-х років XX ст. 17 провідних промислових зон Аргентини, Бразилії, Венесуели, Колумбії, Мексики, Перу, Уругваю та Чилі було оголошено екологічно загрозливими.
Зовнішньоекономічна діяльність. Участь регіону в міжнародному географічному поділі праці є досить активною завдяки зовнішній торгівлі країн Латинської Америки. Адже більшість країн регіону значну частину товарної продукції реалізують на зовнішньому ринку.
Наприклад, частка регіону у світовому експорті бананів становить близько 80 % , цукру і кави – близько 60 %. На ці товари припадає понад половину всього експорту сільськогосподарської продукції.
Велику роль відіграє Латинська Америка також як експортер цитрусових, сизалю, сої, какао, тютюну. З продовольчих культур провідне місце в структурі експорту займають зернові – пшениця і кукурудза.
Вагомі позиції займає регіон на ринках мінеральної сировини і металів – мідної руди і міді, залізної руди, бокситів і алюмінію, нікелю, олов’яної руди та олова. Однак структура експорту розширюється, і вже нині в регіоні є країни з високою часткою промислового експорту. Наприклад, Аргентина, Бразилія і Мексика експортують комплексне обладнання, технологічні лінії. А Барбадос – електротехнічне обладнання, як-от: принтери, фотоелементи тощо.
Мал. 134. Вирубка вологих екваторіальних лісів Амазонії
Структура експорту країн Латинської Америки значною мірою розширюється завдяки нетрадиційним товарам. Наприклад, Чилі за останні двадцять років перетворилася з моноекспортера міді в експортера товарів на ринки США і Європи: целюлози, риби, винограду, фруктів. Колумбія протягом кількох років перетворилася з експортера кави в постачальника нафти і нафтопродуктів, вугілля і одягу. Бразилія швидко закріпилася на ринках сої і алюмінію.
На світовому ринку Латинська Америка є також важливим імпортером сільськогосподарських товарів, деревини. У продовольчих товарах це є пшениця, рис, олія, молочні продукти. Найбільшими імпортерами продовольства в регіоні є Мексика, Венесуела, Перу та ін.
Основна частина обсягу зовнішньої торгівлі припадає на економічно розвинені країни, у які спрямовується 2/3 експорту Латинської Америки. Головним зовнішньоторговельним партнером регіону і надалі залишаються США, на які припадає близько 1/3 експорту та імпорту країн Латинської Америки. Друге місце за обсягом зовнішньоторговельного обігу посідають країни Західної Європи. Швидко розвивається торгівля з Японією.
УЗАГАЛЬНЕННЯ
Розміщення більшості галузей промисловості країн Латинської Америки приурочено до сировинної бази.
Провідною галуззю сільського господарства є рослинництво, виробництва якого зазвичай визначаються поширенням головних плантаційних культур.
За вантажообігом провідне місце посідає морський транспорт. У пасажироперевезеннях зростає значення автомобільного й авіаційного транспорту.
Найбільш економічно розвинутими країнами Латинської Америки є Бразилія, Мексика і Аргентина.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...