Головна ⇒ 📌Довідник з соціології ⇒ ГРУПОВИЙ ЕГОЇЗМ

ГРУПОВИЙ ЕГОЇЗМ

Соціологія короткий енциклопедичний словник

ГРУПОВИЙ ЕГОЇЗМ – різновид соціальної поведінки тих виробничих груп, колективів, задоволення матеріальних потреб яких шкодить іншим групам, колективам, зачіпає інтереси останніх. Як соціальне явище Г. е., з одного боку, виступає як морально-етичний феномен, система цінностей, що втілює в собі вузько-прагматичні, грубі споживацькі настрої та орієнтації на “свою команду”, “своє товариство”, з другого – є такою формою спільної господарської діяльності людей, яка з різних об’єктивних

причин спрямовує цю діяльність на здобуття безпідставних переваг у розподілі і перерозподілі сукупного сусп. продукту, відокремлення групового інтересу від заг. народного, протиставлення “своїх” “іншим”. У цьому останньому випадку Г. е. постає як соціально-екон. феномен, як категорія екон. соціології та соціології праці.

Цілком логічно протиставити груповому егоїзму його соціальний антипод – груповий альтруїзм, що здебільшого спостерігається у колективістських суспільствах. Останній виникає і існує тоді, коли немає підстав або радії протиставляти групові інтереси сусп., заг. народним,

коли між окремими виробничими групами, ланками встановлюється з об’єктивних соціально-екон. причин безеквівалентний обмін. На практиці останніх років, однак, груповий альтруїзм не набув помітного поширення і розвитку, не потрапив як наук, категорія до понятійного апарату екон. соціології, проте це не позбавляє його можливостей у майбутньому заявити про себе.

Сутність (природа) групового егоїзму визначається характером, типом сусп. устрою.

В суспільствах колективістського типу, що функціонують на засадах безеквівалентності обміну та розподілу, домінантної ролі соціального захисту, централізовано – планової регуляції г.-п. життя, Г. е. у разі його виникнення виступає як дисфункціональне, деструктивне явище. Він притаманний найчастіше періоду кризи колективістських відносин, руйнації командно-адміністративної економіки, тоталітаризму. Для приватновласницьких суспільств, насамперед капіталіст., груповий егоїзм (корпоративізм, партнерство) не є гальмом або перешкодою на шляху його розвитку, більше того – він виступає як функціональне й конструктивне явище, за деяким винятком (мафіозні клани, групи наркобізнесу, рекет). Перенесення принципу продуктивного, екон. конкурентного індивідуалізму (егоїзму) в колективістську систему чи суспільство з усталеними державно-общинними традиціями призводить або до його відторгнення, або до таких його модифікацій, як екон. споживацтво (примат перерозподілу над в-ом); місництво та відомчість; позаринкова монополія цін; кримінальна та напівкримінальна фінансово – екон. діяльність; напівлегальна та стихійна приватизація держ. майна та комунальної власності; здійснення бартерних операцій, які не контролюються оподаткуванням; рекет, корупція тощо.

За характером дії та впливу на сусп. життя Г. е. можна розподілити на функціональний і дисфункціональний. Перший притаманний виробничій групі, яка інтегрована в існуючі соціально-екон. відносини та виробничі умови і відбиває їх сутність; другий – тій виробничій групі, яка не інтегрована або досить слабко інтегрована в соціально – екон. систему та виробничі відносини.

Г. е. залежно від соціально – екон. та морально-етичних наслідків поділяється на конструктивний та деструктивний. Поширення деструктивного егоїзму свідчить про кризовий стан суспільства. Цей егоїзм виявляється в орієнтаціях певних соціальних груп на одержання миттєвої вигоди, переваг перед іншими групами. Він має негативний соціально – екон. та моральний вплив на людей, призводить до руйнівних процесів у економіці, породжує амбівалентність свідомості, дезінтегрує суспільство та деморалізує особистість. Конструктивний груповий егоїзм, навпаки, сприяє досягненню позитивних результатів, підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості продукції та зростанню її обсягів. Переслідуючи свої вузькокорпоративні, егоїстичні інтереси, виробнича група задовольняє разом з тим потреби всього суспільства, сприяє його розвитку. Такий Г. е. має позитивний соціально – екон. та моральний сенс. Деструктивний груповий егоїзм досить часто збігається з дисфункціональним, але він не може бути ототожнений з ним, бо за певних умов останній може виконувати і конструктивну роль, що трапляється тоді, коли г.-п. система застаріває, перестає виконувати свої функції, а в її надрах зароджуються нові, перспективні види в-ва.

За способом реалізації групових інтересів виділяють такі типи Г. е.: вимушений, споживацький (утриманський), силовий, насильницький (інтервенціоністський).

Вимушений Г. е. виявляється на мікрорівні як захист від макросистеми (г.-п. механізму, соціально-екон. устрою), яка не сприяє реалізації сусп. потреби у формі групової діяльності. Споживацький (утриманський) груповий егоїзм має місце в групах, які, завдяки особливому соціальному (професійному, галузевому) статусу та недосконалості макросистеми, користуються привілеями у сфері розподілу матеріальних благ без адекватного трудового внеску. Прояви силового групового егоїзму пов’язані з силовими, хоча й законними, діями, заходами (страйки), коли одержання матеріальних благ одними колективами шкодить ін. На противагу цьому насильницький (інтервенціоністський) Г. е. виявляється у застосуванні протизаконних дій і засобів (рекет, корупція, шахрайство та ін.).

Розпад командно-адміністративної системи призвів, з одного боку, до посилення деяких форм традиційного групового егоїзму – вимушеного, споживацького, а з іншого – до появи нових, продуктивних його форм (підприємництво), які є не чим іншим, як мутацією конструктивної корпоративності в незвичних для неї соціально – екон. умовах і характеризуються невизначеністю перспектив: або деградацією їх у гірші свої форми, або ж поступовою трансформацією в продуктивний корпоративнім, колективізм на якісно новому рівні.