ІЛЮЗІОНІЗМ
Культурологічний словник
ІЛЮЗІОНІЗМ (франц. illusionnisme, від лат. Ulusio – обман, насмішка) – 1) Імітація видимого світу у творах образотворчого мистецтва, створення уявлення реально існуючих предметів і простору. І. з’явився в античному живописі, відігравав помітну роль у мистецтві Відродження; став одним із провідних принципів монументально-декоративного мистецтва бароко (коли в інтер’єрах будівель реальний архітектурний простір зливається з ілюзорним живописним, який відтворюється за допомогою вигадливих перспективних споруд). І. використовується в станковому мистецтві (живописні та графічні натюрморти-“обманки” XVIII ст., акварелі). 2) Вид церковного й естрадного мистецтва, пов’язаний з використанням спеціальної апаратури для створення видимості “чудес”.
Related posts:
- Архітектура як вид мистецтва Художній образ у декоративно-ужитковому мистецтві, архітектурі та дизайні 12. Архітектура як вид мистецтва Сучасні міста й села прикрашають новобудови. Житлові будинки, промислові, громадські споруди називають архітектурою. Архітектура – вид мистецтва, який не зображує (як графіка чи живопис), а створює простір. У кожній будівлі мають бути виділені ознаки, які допоможуть визначити її призначення. Архітектурний образ є […]...
- ВІТРАЖ Культурологічний словник ВІТРАЖ (франц. vitrage, від лат. vitrum – скло) – твір монументального мистецтва, орнаментальна або сюжетна декоративна композиція зі скла та ін. матеріалів, що пропускають світло. Доповнюється розписом, гравіруванням, витравлюванням. Використовується в архітектурі для освітлення приміщень і декорування віконних і дверних прорізів культових, громадських, рідше житлових споруд. У будівельній практиці – також часткове або […]...
- СИМВОЛІЗМ Культурологічний словник СИМВОЛІЗМ (франц.) – напрям у літературі та мистецтві кін. ХІХ ст. Прихильники С. через складний світ ірреального, надприродного, прагнули до утвердження концепції: “мистецтво для мистецтва”....
- АНТИЧНЕ МИСТЕЦТВО Культурологічний словник АНТИЧНЕ МИСТЕЦТВО (від лат. antiquus – давній) – назва давньогрецького та давньоримського мистецтва; виникла в епоху Відродження. А. м. розвивалося в 1 тис. до н. е. і 1-й пол. 1 тис. н. е. Зародилося в південній частині Балканського півострова, на островах Егейського архіпелагу та західному узбережжі Малої Азії. Найвищого розквіту досягло в Стародавній […]...
- АНІМАЛІСТИЧНИЙ ЖАНР Культурологічний словник АНІМАЛІСТИЧНИЙ ЖАНР (від лат. animal – тварина) – зображення тварин у живописі, скульптурі, графіці, декоративно-ужитковому мистецтві. А. ж. розвивається у світовому мистецтві з часів палеоліту до наших днів....
- ІКОНОГРАФІЯ Культурологічний словник ІКОНОГРАФІЯ (від грец. зображення, образ і пишу, креслю, малюю) – 1) Сукупність зображень будь-якого обличчя (напр., видатної людини) або тих сюжетів, котрі були характерними для певної епохи, напряму в мистецтві та ін. 2) В образотворчому мистецтві І. – суворо встановлена система зображення будь-яких персонажів або сюжетних сцен. Іконографічні сюжети виникли на основі зв’язку […]...
- МОДЕРН Культурологічний словник МОДЕРН (франц. moderne – найновіший, сучасний) – стиль у європейському та американському мистецтві кін. XIX – поч. XX ст. Провідну роль представники М. віддавали архітектурі як основі синтезу мистецтв. Найяскравіше М. відбився в архітектурі приватних будинків-особняків, у зведенні ділових, промислових і торгових споруд, вокзалів, прибуткових будинків. Принципово новим в архітектурі М. була відмова […]...
- УКРАЇНСЬКИЙ СТИЛЬ Культурологічний словник УКРАЇНСЬКИЙ СТИЛЬ (український модерн) – течія в архітектурі, малярстві та ужитковому мистецтві поч. ХХ ст., у рамках загальноєвропейських тенденцій формування національних стилів (російського, польського, норвезького та ін.); використання елементів гуцульського та бойківського народного мистецтва (переважно архітектури), української народної орнаментики, мистецької спадщини Київської Русі для створення національного різновиду європейського модернізму. Головні представники в архітектурі: […]...
- ОРДЕР АРХІТЕКТУРНИЙ Культурологічний словник ОРДЕР АРХІТЕКТУРНИЙ (від лат. ordo – ряд, порядок) – порядок співвідношення несучих та несених частин будівлі. В архітектурі Стародавньої Греції склалися ордери: дорійський, іонійський, коринфський....
- НЮАНС Культурологічний словник НЮАНС (франц. nuance – відтінок) – в образотворчому мистецтві – ледь помітний перехід від одного кольорового тону до іншого (в живописі), від однієї світлотіньової градації в іншу (в скульптурі, графіці). Сукупність відтінків, використовується для тоншого моделювання....
- ХУДОЖНЯ МОВА Культурологічний словник ХУДОЖНЯ МОВА – сукупність правил і знакових систем, за допомогою яких твориться й передається інформація у мистецтві....
- АНСАМБЛЬ Культурологічний словник АНСАМБЛЬ (франц. ensemble – разом) – в архітектурі та містобудуванні гармонійна єдність споруд, творів монументально-декоративного мистецтва, А.: цілісність просторової композиції, пропорційність співвідношень частин і цілого, силует, пластика, колір. А. може створюватись водночас (за єдиним задумом і в одному стилі) або протягом тривалого часу (шляхом доповнення початкової композиції)....
- КЛАСИЦИЗМ Культурологічний словник КЛАСИЦИЗМ (від лат. – взірцевий) – один з основних напрямів у європейській літературі й мистецтві ХVII-ХVIII ст., зразком для якого було класичне (давньогрецьке і давньоримське) мистецтво. Напрям у мистецтві, для якого характерні раціоналізм, нормативність творчості, тяжіння до завершених гармонійних форм, до монументальності, ясності і простоти стилю, до врівноваженої композиції, схематизації та ідеалізації....
- ІМПРЕСІОНІЗМ Культурологічний словник ІМПРЕСІОНІЗМ (франц. impressionisme, від impression – враження) – художній напрям у мистецтві й літературі останньої трет. XIX – поч. XX ст. Провідною метою мистецтва І. проголошував витончене відтворення суб’єктивних скороминущих вражень і спостережень, мінливих відчуттів і переживань художника. І. сформувався в пейзажному живописі у Франції (70-80 р. XIX ст.); художники-імпресіоністи збагатили живопис творчими […]...
- ІЛЮЗОРНІСТЬ Культурологічний словник ІЛЮЗОРНІСТЬ (від лат. illusio – обман, насмішка) – в образотворчому мистецтві – оманливе відчуття вірогідності зображення....
- АЖУР Культурологічний словник АЖУР (франц. ajour, від ajourer – робити наскрізним) – 1) Техніка створення наскрізного орнаментального візерунка. Застосовується в усіх різновидах декоративного мистецтва та в архітектурі. 2) Виріб чи окремий елемент декору, виконаний у цій техніці....
- БРИТАНСЬКИЙ МУЗЕЙ Культурологічний словник БРИТАНСЬКИЙ МУЗЕЙ в Лондоні, один з найбільших музеїв світу. Заснований 1753 р., відкритий 1759 р. (будинок – 1823-1847 рр., архітектор Р. Смерк). Пам’ятки первісного мистецтва, давньосхідної і античної культури та мистецтва, середньовічного мистецтва Європи і Сходу; етнографічні пам’ятки Африки, Америки, Океанії; зібрання малюнків, гравюр, рукописів, кераміки, монет, медалей....
- ДЕГУМАНІЗАЦІЯ МИСТЕЦТВА Культурологічний словник ДЕГУМАНІЗАЦІЯ МИСТЕЦТВА (від лат. de… – скасування, і hum – anus – людський) – процес усунення із творів мистецтва “занадто людського”, орієнтованого на звичайне сприйняття, що передбачає відтворення життя “у формах самого життя”....
- НОВАТОРСТВО Культурологічний словник НОВАТОРСТВО (від лат. novator – оновлювач) – вияв ініціативи творення нового у науці, мистецтві, виробництві, управлінні тощо....
- АВТОПОРТРЕТ Культурологічний словник АВТОПОРТРЕТ – портрет художника, виконаний ним самим; різновид жанру портрета. Окремі зразки А. трапляються в античному та середньовічному мистецтві. Як самостійна галузь художньої діяльності утвердився в епоху Відродження. Тоді ж склалися певні різновиди А. Перший відомий А. в українському живописі зображено на підписній іконі “Розп’яття” (1691, В. Липський). Перший А. як самостійний твір […]...
- ГРАФІТІ Культурологічний словник ГРАФІТІ – написи та малюнки, виконані в давнину майстрами-будівельниками або відвідувачами на стінах архітектурних споруд, а також на різних предметах....
- КУБІЗМ Культурологічний словник КУБІЗМ (франц.) – модерністична течія в образотворчому мистецтві першої чверті ХХ ст., представники якої намагалися звести пластичне рішення художнього образу до комбінацій геометричних тіл або фігур....
- ЕЛЛІНІСТИЧНИЙ Культурологічний словник ЕЛЛІНІСТИЧНИЙ (від грец. ellen – грек) – такий, що стосується епохи еллінізму; у Стародавній Греції та низці країн Малої Азії, Єгипту, Близького Сходу та Середньої Азії – остання чверть IV – І ст. до н. е. Епоха еллінізму характерна значним поширенням давньогрецької культури на ті землі, які увійшли до імперії Олександра Македонського, та […]...
- ДІЯЛЬНІСТЬ ЕСТЕТИЧНА Культурологічний словник ДІЯЛЬНІСТЬ ЕСТЕТИЧНА – специфічний вид практично-духовної (створення творів мистецтва, фольклор, дизайн і т. ін.) і духовної (естетичне споглядання, сприйняття, судження і т. ін.) діяльності. Спільним започаткуванням усіх різновидів Д. е. є “творчість за законами краси”, завдяки якій людина вступає в естетичні відносини з дійсністю, змінюючи свої здібності і свій духовний світ....
- СУБ’ЄКТИ ФІНАНСОВОГО ПРАВА Культурологічний словник СУБ’ЄКТИ ФІНАНСОВОГО ПРАВА – це юридичні і фізичні особи, які мають правосуб’єктність, тобто можуть потенційно бути учасниками фінансових правовідносин, а суб’єкт фінансових правовідносин – це реальний учасник цих правових відносин....
- ВИТИНАНКИ Культурологічний словник ВИТИНАНКИ – вид декоративно-ужиткового мистецтва, орнаментальні, рідше сюжетні тво-...
- АТРИБУТ Культурологічний словник АТРИБУТ (від лат. attribuo – надаю, наділяю) – необхідна, суттєва, невід’ємна властивість предмета або явища, без якої вони не мають своєї визначеності і не можуть ні існувати, ні мислитися. Термін запровадив Аристотель, що розрізняв у речах необхідні якості – атрибут, без яких речі перестають бути самими собою, і випадкові якості – акциденції, зникнення […]...
- АРХАЇЗАЦІЯ Культурологічний словник АРХАЇЗАЦІЯ (від грец. archaikos – старовинний, давній) – занепад, перехід до ранніх, застарілих форм, зумовлений суспільно-історичними чинниками. У мистецтві А. буває свідомою, маючи на меті повернення до джерел, пошуки “свіжої” образності....
- ГАЛЕРЕЯ Культурологічний словник ГАЛЕРЕЯ (від італ. galleria) – критий простір, довжина якого значно більша за ширину; може бути відкрита чи закрита, засклена....
- АРАБЕСКА, АРАБЕСК Культурологічний словник АРАБЕСКА, АРАБЕСК (франц. arabesque, від італ. arabesco – арабський) – європейська назва орнаменту, що склався в мистецтві мусульманських країн. А. побудована за принципом багаторазового ритмічного повторення однорідних геометричних, рослинних, епіграфічних, інколи фігуративних мотивів....
- БУКВА Культурологічний словник БУКВА – письмовий знак, який сам по собі або в сполученні з іншими знаками використовується для позначення звуків мови; літера....
- ЕКСПРЕСІОНІЗМ Культурологічний словник ЕКСПРЕСІОНІЗМ (від франц. expression – вираження) – напрям у європейській літературі і мистецтві в перші десятиліття ХХ ст., який проголосив єдиною реальністю суб’єктивний духовний світ людини. Суб’єктивно-ідеалістичні концепції вели до хворобливої напруженості емоцій, ірраціональності образів, гротескної деформації зображуваного світу. Е. виразив індивідуалістичний протест проти потворностей цивілізації....
- РЕАЛІЗМ Культурологічний словник РЕАЛІЗМ (від пізньолат. realis – суттєвий, дійсний) – напрям у літературі та мистецтві, творчий принцип, на основі якого характери і обставини в художніх творах пояснюються із соціально-історичного погляду, під впливом типізації фактів дійсності, тобто відповідно до первинної реальності....
- БОГОСЛУЖБОВІ КНИГИ Культурологічний словник БОГОСЛУЖБОВІ КНИГИ – книги, які містять правило та опис порядку богослужінь, а також тексти для них. У православ’ї для треб (хрещення, вінчання, похоронної відправи тощо) використовується “Требник”, для проведення літургії та інших церковних служб використовується “Служебник”, “Часослов”, “Чиновник”, “Триодь” та інші Б. к....
- АЛЕГОРІЯ Культурологічний словник АЛЕГОРІЯ (грец. allegoria – іносказання) – художнє втілення явища, а також абстрактної ідеї в конкретному образі (напр. жіноча постать з пов’язкою на очах і терезами в руці – А. правосуддя). За своєю функцією часто наближається до емблеми. Найпоширеніший вид А. – персоніфікація, тобто фігура з одним або кількома атрибутами, що пояснюють її зміст. […]...
- ВИШИВКА Культурологічний словник ВИШИВКА – вид декоративно-ужиткового мистецтва, в якому орнаментальні або сюжетні зображення виконують вручну (голкою, іноді гачком) або за допомогою вишивальної машини на різноманітних тканинах, шкірі та інших матеріалах лляними, бавовняними, шовковими, металевими нитками, а також волосом, бісером, перлами, монетами, коштовними каменями тощо....
- ПІЗНІЙ ПАЛЕОЛІТ Культурологічний словник ПІЗНІЙ ПАЛЕОЛІТ – старокам’яний вік, датується 40-15 тис. р. до н. е. Саме з того часу походять пам’ятки первісного мистецтва....
- ДУХОВНІ ЦІННОСТІ Культурологічний словник ДУХОВНІ ЦІННОСТІ – витвори людського духу, зафіксовані у здобутках науки, мистецтва, моралі, культури....
- БІДЕРМАЄР Культурологічний словник БІДЕРМАЄР (від нім. Biedermeier – прізвище літературного героя) – пізня форма романтики в західноєвропейській культурі, яку часто визначають як “міщанську”; її характерними рисами є ідилічний характер, стриманість, песимізм та прагнення спокійної, м’якої краси на відміну від революційності раннього романтизму. Б. – напрям, що розвивався головним чином у німецькому та австрійському мистецтві (1815-1848). Для […]...
- МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО Культурологічний словник МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО – у широкому розумінні – комплекс суспільних наук, які вивчають художню культуру загалом та окремі види мистецтва. Мистецтвознавчі науки охоплюють літературознавство, музикознавство, театрознавство, кінознавство, а також М. у вузькому й найбільш уживаному значенні, тобто науку про пластичні або просторові мистецтва, якими є архітектура, живопис, скульптура, графіка, декоративно-ужиткове мистецтво. М. складається з трьох […]...