Інтер’єр. У селянській хаті
Тема уроку. Інтер’єр. У селянській хаті.
Мета уроку. Формувати в учнів уявлення про інтер’єр українського традиційного житла, ознайомити їх із мотивами народного розпису та різновидами орнаментальних мотивів; поглиблювати поняття традиції і особливості орнаментування народного українського житла; виховувати інтерес до української народної культури; сприяти формуванню поваги до праці народних майстрів, цікавості до народної минувшини.
Обладнання:
– проектор, комп’ютер (ноутбук), екран, слайд-шоу;
– художні матеріали
– зошити-альбоми;
– література: Образотворче мистецтво: підруч. для 4 кл. / М. І. Резніченко, С. І. Трач. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2015. – 142 с.; Програма “Образотворче мистецтво. 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів, 2011”..
Хід уроку
I. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.
II. Робота над темою уроку.
Перегляд ілюстрацій із зображенням традиційного українського житла (з коментарем вчителя).
Вступна бесіда.
Сьогодні на уроці ми спробуємо
Закладали нову хату восени або влітку. Обряд починали рано-вранці.
У центрі майбутнього житла ставили стілець, застелений рушником, на якому лежали хрест, букет квітів, хліб, сіль, стояла склянка води. Старший майстер брав рушник із хлібом, цілував його, приказуючи: “Господи, поможи”, і починав роботу. Рушник – своєрідний аванс – майстер забирав собі.
Завершуючи будівництво, на гребені даху ставили хрест, колоски й букет квітів. Це була “квітка”.
Хату обмазували білою глиною, а потім білили, тому що білий колір символізує чистоту. Розписували житло червоним, синім та зеленим кольорами. Червоний колір – енергійний, активний, символізує життя, волю, урочистість. Синій – спокійний, серйозний – довіру. Зелений – колір весни, воскресіння природи, багатства рослинного і тваринного світу.
Ці знаки-символи не тільки прикрашали житло, а й приносили щастя (їх називали оберегами).
У селах деяких районів нашої країни люди охоче прикрашають стіни своїх домівок розписом. Погляньте, як гарно можуть виглядати прикрашені візерунком хати в сільських місцевостях. Чи не в одній з таких жили дід з бабою з казок “Колобок”, “Кривенька качечка”, “Курочка ряба” та інших?
Давні українські хати… На увесь світ уславилися вони своєю ошатністю, кольоровим оздобленням стін, мистецькими обладунками.
З давніх-давен людина прикрашала розписами своє житло. Оздоблені малюнками, такі хати мали вигляд чарівних казкових картин. Осередком народного настінного розпису – “кальовки” – стало село Петриківка на Дніпропетровщині.
Традиційно хату прикрашали орнаментом. Різноманітні квіти, листя, грона винограду, ягоди калини майстри зображували не такими, як вони виглядають насправді, а стилізовано, декоративно. З покоління в покоління передавалися особливості орнаменту, і, як бачите, ця традиція збереглася до наших днів.
III. Актуалізація опорних знань.
– Що ви знаєте про архітектуру?
Архітектура – це вид мистецтва, пов’язаний з будівництвом та художнім характером споруд.
– Сьогодні ми будемо говорити про український інтер’єр.
Робота з підручником (с. 57-58).
Інтер’єр – це облаштований відповідно до призначення внутрішній простір архітектурної споруди.
Орнаментування і розписи предметів побуту та елементів інтер’єру – це унікальна особливість українського народу.
Які види народного розпису нам вже відомі? (Петриківський, опішнянський, косівський тощо – характерні “візитки” України).
IV. Мотивація навчальної діяльності.
Екскурсія до сільської хати
Найдавнішим елементом у сучасних сільських хатах досі залишається лежанка. Піч також має сакральне значення для господаря. Тому її найчастіше розмальовували чудовими візерунками. Житло людей, родинне вогнище (піч) завжди було священним: це цілий безмежний Всесвіт, де живуть батьки й діди, народжуються діти й онуки. Коли родина переселялася до нової оселі, робили орнаменти, написи, позначки, хрести, які були своєрідними оберегами. Обов’язково брали зі старої печі жарину і вносили її у нову хату, щоб запалити родинне вогнище в цій оселі. Коли в печі випікався хліб, на ній не можна було лежати, бо цей час вважався священним.
Вікна – “очі”. Через вікна своєї хати людина дивиться на світ. Найдавніші вікна були просто отворами, завішаними тканиною або закриті створами. Шибки в давнину заміняли волові міхури, напнуті на рами. В XVI-XVII ст. шибки виготовляли з пластинок слюди.
З появою скла вікна стали справжньою окрасою хати. їх зсередини завішували оздобленими занавісками або “фіранками”, через які можна було бачити все, що діється на вулиці, але погано видно, що в хаті. Подекуди вікна прикрашали вишитими рушниками, що служили оберегами. Віконні рами оздоблювали різьбленням, особливо в Карпатах та Закарпатті. Таким же священним значенням наділяв наш народ і хатній сволок. Це був символ міцності будови, міцності сім’ї, міцного здоров’я всіх мешканців цього житла.
Поріг – символ початку і закінчення хати, дому. За найдавнішими повір’ями саме під порогом перебувають душі померлих предків, які охороняють рід. В Україні також поширене повір’я, якщо підмітати до порога, то все добре вийде з хати. Тому старші люди підмітають від порога в хату, щоб “все добре залишилося в хаті”. Магічними властивостями надшив народ кінську підкову, яка приносить щастя в родину. Тому її прибивали на порозі або над дверима. Правилами народного етикету завжди вважалося, що вітаються через поріг тільки погано виховані або просто злі люди. Тому казали: “Не подавай руки через поріг, бо посваришся”. Не можна й передавати через поріг якусь річ. Розмовляти з сусідкою чи сусідом через поріг також неввічливо: слід або запросити до хати, або самому вийти до них. Особливою шаною для гостя вважається зустріч його біля воріт, так само, як і провести за ворота.
Покуть – священне місце в хаті. Тут перебувають хатні боги, тут садовлять найпочеснішого гостя, тут сидять наречені, тут стоїть ритуальний сніп жита (дідух), тут були божниці, прикрашені вишиваними рушниками.
Стіл також має магічну силу, символізує достаток родини. Його першим заносять до нової хати, на нього кладуть хліб-сіль, ритуальні страви. На стіл гріх сідати, класти шапку. Назва “стіл” походить від стародавнього звичаю стелити рушник, а пізніше – скатертину, щоб на нього класти їжу. Звичай застеляти стіл притаманний українцям з давніх-давен. Незастелений стіл був символом бідності або скупості господарів. Обід чи бенкет за одним столом об’єднував людей і встановлював добрі стосунки. Тому їжа за одним столом з ворогом вважається приниженням людської гідності.
Скриня – традиційний для України вид меблів, у яких зберігали одяг, коштовні речі, прикраси, полотно тощо. Скриня належала жінці. Дівчині на відданні батьки купували скриню, яку вона разом із матір’ю поступово наповнювала різними речами, необхідними для майбутнього подружнього життя: вишиваними рушниками, хустками, сорочками, стрічками та ін. Скриня була частиною дівочого посагу: чим більша й красивіша скриня, тим багатша наречена. Дівчина, залишаючи батьківський дім, вивозила свою скриню до хати чоловіка, де користувалася нею все життя. Скриня передавалася у спадок тільки після смерті її власниці. Всередині скриня мала невеличку у вигляді прибитої до стінки коробочки “прискринок” для зберігання дрібних цінних речей, прикрас, стрічок. Щоб полотно й одяг у скрині не псувалися від довгого зберігання, в прискринок клали вузлик тютюну (від молі). Скрині були різьблені, ковані, мальовані, в бідних – з чистого неприкрашеного дерева. Дівчина не дозволяла чужим заглядати в свою скриню, то була її таємниця. З втратою віри в сакральне значення скрині цей звичай забувався, тому в деяких місцевостях, вихваляючи свою дочку, батьки стали показувати близьким, що надбали для своєї доньки.
Для спання в Україні здавна використовувалися дерев’яні ліжка, лави, полики. Піл, або полик – це дерев’яний настил, який встановлюють від печі або лежанки до протилежної стіни. Вдень він служить для різних побутових речей та домашніх робіт, а вночі на ньому сплять. Піл, як і лави, українки застеляють кольоровими ряднами або килимками, що створює особливий затишок у хаті.
Мисник – це дерев’яна полиця для зберігання посуду. Іноді він мав форму шафи, що підвішувалася на стіну. У побут українців також увійшли інші меблі: стільці, ослони, ліжка.
В хаті наших предків завжди було чисто вибілено, розмальовано кольоровою глиною піч і стіни, оздоблено витинанками. (Звернути увагу учнів на виставку народних умільців).
Фізкультхвилинка.
V. Пробне застосування знань, формування умінь.
Спробуйте себе в ролі художника і відтворіть інтер’єр традиційної української хати засобами графіки або живопису (за вибором).
Творче завдання. Перш ніж розпочати роботу, розгляньте схеми лінійної перспективи побудови інтер’єру.
Працюйте так:
– Продумайте, які елементи інтер’єру зображатимете у своїй композиції та як їх розташувати.
– Виберіть відповідний формат аркуша паперу (тонованого або кольорового).
– Зобразіть інтер’єр з урахуванням межі зламу (підлога – стіна).
Ескіз інтер’єру.
Схеми лінійної перспективи побудови інтер’єру.
VI. Перегляд, аналіз та оцінювання учнівських робіт. Підсумок уроку.
– Що ми з вами сьогодні навчилися?
– Які труднощі у вас виникли під час виконання роботи?
– З чим новим ви ознайомилися на сьогоднішньому уроці? Виставка найкращих учнівських робіт.
Визначення завдання для підготовки до наступного уроку.
Проголошення уроку завершеним.
Прибирання робочих місць.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...