Головна ⇒ 📌Довідник з української мови ⇒ Історичні зміни у фразеології

Історичні зміни у фразеології

Розділ 10

ДИНАМІКА УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

§ 29. Історичні зміни у фразеології

Спостереження над різними історичними станами фразеологічного складу – одне з найоб’єктивніших свідчень еволюції усталених висловів. Такі порівняння уможливлюються як різночасовими фіксаціями словників, так і монографічними описами окремих періодів, спостереженнями над живими процесами їх розвитку й перетворення. Майбутнє фразеології, зазначає прибічник лексикографічної розробки фразеології О. Бабкін, її діахронічне (насамперед) і синхронічне

вивчення, семантичні відтінки й стилістичне забарвлення можуть бути розкриті лише зіставно, тобто “на широкому ідеографічному чи синонімічному словнику” . Сам автор переконливо розкрив різні випадки контамінації фразеологізмів, семантичне намагнічування цілісним значенням фразеологізму окремих слів – колишніх його компонентів, проаналізував серії фразеологізмів, що перебувають у синонімічних відношеннях, потрактував фольклор і живе розмовне мовлення як основні джерела збагачення національної фразеології, продемонстрував освоєння міжмовного словесно-фразеологічного фонду.

Методику

“порівняння хронологічних зрізів” на прикладі монографії й докторської дисертації О. Юрченка, у яких автор простежив формування фразеологічного фонду української літературної мови кінця XVIII – поч. XIX ст., подав хронологію 264 дієслівних та дієслівно-пропозиційних ФО з початковим компонентом на літеру “Ж” , використав В. Ужченко. Зокрема, для порівняння верхньої межі бралися “Словник української мови” і “Фразеологічний словник української мови” – академічні, а тому найповніші й найавторитетніші праці. Далі вказувалися вирази, які не фіксуються обома словниками або одним із них, і коментувалися деякі ФО (нумерація ФО в монографії О. Юрченка збережена): 1. Алкати і жаждати; 10. Жару верзти “говорити нісенітниці”; 13. Випинати (заколупити) живота (живіт) “запишатися”; 16. Жир (сало, лій) вишкварити (з кого) “розправитися з ким”; 21. Вложити в жменю (кому) “пожертвувати”; 22. Волочити життя “скніти” (у ФСУМі є); 23. Гнати (жени) як пса (тварюку) (кого) (у СУМІ тільки як ілюстрація до слова); 33. в животі гуготить (у кого) “дуже голодний хто”; 39. Живцем даватися “складати зброю” (у СУМІ Живцем узяти кого); 47. Жаліти (жалувати) вухналя (ухналя, ухналиків) “скнарувати”; 91. Жити в правді “бути чесним” (у СУМ і Жити по правді, у ФСУМі – По правді); 113. Жити в ладу (у СУМІ – В ладах жити). Попри всі умовності такого порівняння (спрямування словників, вибір об’єкта опису, характер подачі виразів, цільові настанови тощо), привертають увагу такі особливості, як вихід окремих виразів з ужитку, переміщення деяких ФО (варіантів) на периферію, структурні зміни, які й становлять поняття динаміки фразеологізмів.

За наявності історичних словників межу відліку можна відсунути вглиб, у попередні століття, окреслити ширше коло вживаних годі ФО. Скажімо, уже в XVI – першій половині XVII ст. активно функціонували фразеологізми Доити лєть (леть) (дійти літ) “стати дорослим”, Завазати оуста “примусити мовчати”, Зайдеть сонце (чиє) “чиєсь життя закінчиться”, Зайти в голову “втратити здатність чітко мислити, розумно діяти”. Велике наповнення мало фразеологічне гніздо ФО зі стрижневими словами дух, душа зі значенням “умирати, умерти”: Духа отдати, дух спустити, Богу духа отдавати, выпустити духа, испустити духа, пущатиск духа. Тему смерті передавали й фразеологізми До остатнего духа, за душу “на помин, за упокій душі”, Душу погубити (погубляти), поки душа в тєле “до смерті”, пор. Ще дух нечистий, злий дух “нечиста сила”. Вислови Зо всей (от всея) души, живое души нe зоставити мають паралелі і в сучасній мові – Від душі “з цілковитою відвертістю, нічого не приховуючи”, живої душі не залишити, де фразеологізми з компонентом душа становлять кількісно значний шар (близько 400 одиниць), а сам опорний компонент має розгалужену фразеопродуктивну структуру як на рівні синхронії, так і діахронії, “навколо конституентів якої утворюються розлогі фразеологічні серії” .

Лише одиничні вислови із семантичним архаїзмом Живіт “життя” збереглися в сучасній українській мові. Ось практично їх вичерпний короткий список, який поміщає двотомний академічний словник 1993 p., причому вже майже виключно як застарілі: Класти живіт “гинути, вмирати”, лишитися живота (заст.), укорочувати живота кому, чийого (заст.) . Б. Грінченко фіксує вирази За живота “за життя”, Мати Бога в животі “мати совість”, К животу Зволити “пощадити, не убити” . А фразеологічний академічний однотомник (2003) не поміщає жодного. Однак чотири століття тому цей ряд, за даними “Словника української мови XVI – першої половини XVII ст.”, праці, яка подає інформацію про книжну й народнорозмовну лексику та фразеологію визначеного періоду, містив десятки фразеологізмів:

Бегь живота века сего “дочасне життя”, животь вести “жити”, Вывести в живот “народити, привести на світ”, Выполнити лета живота “прожити”, Живот высвободити “звільнитися”, Живот на шанц выставовати “ризикувати життям”, Древо живота, животное древо “райське дерево, плоди якого дають безсмертя”, В животе (в животи) не стати “померти”, живота (жывота) доконати (докончити) “померти”, Живот кончити (скончати, скончити) “померти”, З животом розвязатися “померти”, До живота встати “воскреснути”, До живота привернути “оживити”, До живота приходити “воскресати, оживати”, Живот вырывати (вирвати), Живот выдирати “позбавляти (позбавити) життя”, Живот вечный, вечный живот, Пришлый живот “життя в раю, вічне життя”, Живот дочасний, дочасний живот “земне життя людини”, Живот опросный (спростный), волочающий живот “розпутне життя”, Живот сотдавати (кому) “жертвувати життям (заради кого)”, Живота позьбавити “вбити”, На животь “для життя”, Не мати живота “відмерти” (про частини тіла людини), Прийти до живота “ожити” (відновити свою функціональну діяльність), стратити живот “загинути”, Животы пророцкыи “книги пророків” (одна з книг Старого Завіту), Внийти до живота вічного “потрапити до царства небесного” .

Частина із цих висловів функціонувала ще раніше – у XII – XV ст.: До живота (животов) “до кінця життя, до смерті”, В животе “при житті”, За живота (Животов) “за життя”, После живота “після смерті”, При животє (животе) “за життя, при житті”. Вираз По животє (пізніше животе) “після смерті” фіксується ще “Матеріалами до словника давньоруської мови” І. Срезневського в пам’ятках 1136 й 1288 рр. . У джерелах XIV-XV ст. зустрічаємо ФО На (чий) Живот погадати “важити на чиєсь життя”, При животє, подержати “залишити при житті, залишити живим”, Своим животом “особисто”, Своим животом помагати “помагати особисто”, Дати по своем животє “відписати, відказати” (що кому), Здоровым животом “при доброму здоров’ї”, Послєдний живот “кінець життя”, При своем животє “при житті”, При моем животє (= животи) “за мого життя, у мій час” . У згаданій уже праці І. Срезневського знаходимо фрагменти Новгородського літопису: “На Нелицє снопы стелють головами… на тоцє Живот кладуть”; “И вы~ха (Мстислав) на Ярославль двор и цєлова чтений крть, а новгородьци к немоу, “ко с нимь в Живот и в смрть” . Деякі вирази пізніше вжиті І. Котляревським в “Енеїді”: “Так Низ, Волсентія убивши, І сам Лишився живота ” – або сучасним письменником А. Хижняком, але з приводу колишніх часів, як засіб стилізації: “Боярин Семен Олуєвич підніс руку з мечем, і галас ущух. – Клянуся Живіт покласти за князя Данила”.

Практично не мають паралелей у сучасній українській мові давні вирази В забыть положити (що) “покрити забуттям”, Озеро волочити “ловити в озері неводом рибу”, Сполок вести (з ким) “здійснювати спільні дії; налагоджувати контакти, спілкуватися”, У вере заховатисє (кому) “бути в довір’ї (у кого)”, Вєщок звездный “астролог, планетник”, На гладких стати “зійтися для вирішення якоїсь справи”, в вєрє заснути “померти за віру”, Вознести свар (на кого) “зрадити кого”. Колишні Кгвалту закликати “ударити на гвалт, сполох” , на гвалт кричати “кричати караул”, на гвалт бити (дзвонити) “бити тривогу” співвідносяться із сучасними Бити на гвалт, бити на сполох “бити на знак небезпеки, на допомогу”, На свой млинє воду провадити – із сучасним Лити воду на свій млин (на своє коло); див. ще: Смерть у зубы гледить – смерть заглядає (дивиться, зазирає) в очі (кому) “хто-небудь може померти, близький до кончини, загибелі”, Дати пирогов березових “побити різками, висікти” – Дати (всипати) березової каші (кому) “побити кого-небудь (перев. різками), суворо покаравши” і “дуже вилаяти, гостро покритикувати кого-небудь”, окрух хлєба и воды – Перебиватися з хліба (з юшки) на воду (на квас) “жити дуже бідно, терпіти нестатки” та ін.

Указані праці засвідчують численні трансформації у складі, структурі й семантиці ФО, культурологічні нашарування. Слово Блуд (блуд – статева розпуста; блуд – 1. Неправильна, помилкова дія, думка, помилкове твердження; помилка. 2. Блукання ) походить від псл. blod bloditi < blond – пов’язане чергуванням голосних з основою bled – (< blend-); споріднене з лит. blandyti(s) “хмуритись; тинятися; опускати очі (від сорому)”, blandus “мутний, темний”, давньоісландське blunda “закривати очі” . В українській міфології Блуд – ще нечиста сила, яка звичайно живе на роздоріжжі й примушує зустрічного блукати до повного знесилення на одному місці або заводить його в болото. Це значення зберігається і в сучасних гуцульських говірках: Блуд – міфологічне “нечиста сила, яка збиває з дороги” . У названому “Словнику української мови XVI – першої половини XVII ст.” слово блуд представлене в чотирьох значеннях: 1) відступ від правильності чогось, помилка; 2) справи і вчинки, які суперечать ученню християнської церкви, є відхиленням від догматів православної або католицької віри; блуд, відступництво; 3) розпуста, перелюбство, блуд і 4) гріх. Перше значення реалізується у висловах Входити в блуд, Упадати в блуд “помилятися”, Вийти з блуду “схаменутися, взятися за розум”, пор. пол. wyprowadzic, wywiesc коgо z bledu “спростувати чиюсь хибну думку” і пов’язане з пізніше зафіксованими виразами на позначення помилково визначеного шляху, блукання: у блуд піти “піти блуждати”, Блудом ходити “блукаючи, шукати шляху; блукати” , Заводити / завести в блуд (На бездоріжжя І т. ін.) (кого): “1. Заплутувати, збивати кого-небудь з прямої дороги. 2. Змушувати кого-небудь відхилятися, відходити від правильного розуміння чого-небудь” , пор. у Б. Грінченка: Блуд – 2. Нечиста сила, що збиває з дороги”. Чи ті блуд напав? “чи ти з розуму зійшов?” . Семний склад аналізованих лексем – компонентів відбився й на фразеологізмах зі словом Блудити, зафіксованих як давніми, так і сучасними джерелами: Блудити у грєху, мыслю блудити, Блукати (блудити) /поблукати (поблудити) очима (поглядом) “безпредметно, без певної мети переводити погляд з одного предмета на інший”, Блудити словами “говорити несвідомо, безтямно, уві сні; марити” , “В мене мечів замало, ворогів – хмара, тому мушу хитрити, Словом блудити, інколи хрест цілую, що більше меча не підніму, а поцілувавши, берусь за старе” (Р. Федорів). Пор. ще “будут Блудяще в язицєх”, блудити (кого) “заводити не туди, куди треба” , блудна дорога “не та дорога, яка потрібна”, Блудними дорогами пішов “збився з дороги (морально)” , Блудна вівця, книжн. “людина, яка збилася з правильного життєвого шляху, відбилася від свого оточення, сім’ї тощо, зрадила кого -, що-небудь”, блудний Син, книжн. “людина, яка не підкоряється волі, традиціям колективу чи сім’ї. Син – марнотратець” . Утрата лексемою блуд другого й четвертого значень (принаймні СУМ і ВТССУМ їх не подають), очевидно, і зумовила вихід з ужитку виразів блуд Махуметанов “магометанство”, Кацерский блуд “єретицтво”, На блуд приводити “спокушати до гріха”, Вдавати себе в блуд “впадати в гріх, спокушати себе на гріх” . У сучасній літературній мові збереглося значення “статева розпуста” , проте ФО Блуд чинити “перелюбствувати” або його аналогів академічний ФСУМ уже не фіксує.

Наведені дані виразно засвідчують динаміку фразеологічного складу української мови протягом багатьох століть.

Промовисті й інші серії, об’єднані образно-стрижневою лексемою-концептом. Із численних ФО в сучасній літературній мові вже не вживаються або функціонують обмежено (відтіснені на периферію) такі вирази, як У голову заходити, зайти “божеволіти” і “сумувати”, по моїй голові “що стосується мене; по мені”, За твоєю (його) головою “під твоїм керівництвом”, у голові, у головці було “бути напідпитку”, голова в голову “один в один”, голова святоянська “два колоски, що зрослися” (за повір’ям, їх шукають в Іванів день) . “Словник української мови XVI – першої половини XVII ст.” таких виразів містить значно більше: на голову вибити “знищити дощенту (до тла)”, Голову сокрушити, зотерти голову (чию, кому), Погубити голову “знищити”, Головою кивнути “попрощатися”, головою уйти “врятуватися”, на голову вдарити, на голову побити, на голову поразити “насмерть убити”, На голові “на совісті”, Не моцный на голову “болить голова”, Открыта голову “зняти головний убір для привітання”, По головє (чиїй) “по чиїй смерті”, поскребтися в голову “почухатися в голову, зазнати невдачі”, Посипати голову порохом “вдаватися у тугу” (пор. сучасне, звичніше Посипати голову попелом), Головами своими “особисто”, Головою видати “бути притягнутим до відповідальності”, В головах “головно, головним чином”, Голова углови (углов) “основа основ, фундамент”, Зайти в голову “втратити здатність чітко мислити, розумно діяти”, Корону на голову вложити “коронувати”, Священная глава “форма звертання до духовного зверхника (папи, патріарха)” та ін. Багато виразів відійшло в минуле внаслідок архаїзації стрижневих слів – компонентів: Агнець великодный, великодный агнець, агнець доречний, дорочный агнець “великодній баранець, паска”, Баницию на себе носити, баницию на себе одержати “бути засудженим на вигнання, зазнавати баніції”, Дивы броиты “бешкетувати, сваволити”, Валку мети (з ким) “воювати”, Гандли вести “торгувати” (пор. сучасне гендлювати “торгувати”, Зробити гендель (з чого) “одержати зиск”), Сполок вести (з ким) “здійснювати спільні дії; налагоджувати контакти, спілкуватися”, На гарць (герць) виїжджати “виступати проти ворога, противника; вести боротьбу” (Уживане на герць викликати).

Лексема Горло реалізується у складі ФО майже виключно як соматизм. Її значення “життя” і “смерть” СУМ не фіксує. Однак вони були широко представлені у фразеології попередніх століть: Горло (своє) важити “ризикувати життям”, всказанє на горло “винесення судового вироку смертної кари”, Горла збавити (позбавити), О горло стати, “позбавити життя”, Горло дати (подати), Горло втратити (стратити) “віддати життя”, Горло класти, Горло ставити, горло тратити “віддавати життя”, Горло наставовати “ризикувати життям”, Горлом дарувати “помилувати, дарувати життя”, горлом (на горле) карати ; пор. властиві й для XIX – поч. XX ст. ФО Горлом дарувати “звільняти від смертної кари” (нині не фіксується), Горлом, на горло скарати “покарати смертю” (зрідка вживається й зараз), на горлі скарати (нині практично не вживається), На горло висказати (кого), На горло судити (кого), Сказовати на горло (кого) “засуджувати на смерть”, Горлом запечатати “пожертвувати життям”, Взяти горло “забрати життя”, Видавати горло “посилати на втрату життя”, На горло осадити (посадити) “ув’язнити до кінця життя”, На горло стояти “важитися на життя”, Горло заслужити “заслужити смерть”, Карати горлом “карати смертю”, Данье горла “смертна кара, страта”, на горло “на смерть”, О горло приправити “заподіяти смерть, убити”, Погрозити горломь (кому) “погрожувати смертю”, Под горлом “під загрозою (страхом) смерті”, Грозити под горли (кому) “погрожувати фізичною розправою” , До горла “до смерті”, Горла избавити “позбавити життя, умертвити кого” .

Водночас вирази В горлє ставатися (кому) “ставати на перешкоді”, За горла имати (поймати) (кого) “насильно схопити”, Костю в горлі стати “стати на перешкоді, стати кісткою в горлі”, по горло “дуже багато, по (саме) горло” , в основі яких збережене сучасною мовою значення “передня частина шиї, в середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів” , продовжують функціонувати й тепер: стати кісткою в горлі, брати (хапати, хватати) / взяти (схопити) за горло (за горлянку) (кого), По горло.

Пригасанню активності й занепаду ФО, суттєвому обмеженню сфери вживання багатьох фразеологізмів, поступовому зниженню їх актуальності, архаїзації (пасифікації) колишніх виразів неодмінно сприяли й екстралінгвістичні чинники (зміна соціально-політичних умов, економічні фактори тощо). Скажімо, для того періоду ще властивими були численні стійкі книжні вирази культово-релігійного змісту: Двор Божій, двор Христа Бога “Храм Господній”, день панскій “Судний день” (день Страшного суду), Брамы адовы “царство диявола”, Брами небесний “Царство Небесне”, Начальный верх “Таємна вечеря”, Врата царскиє “царські врата” (середні двері в церковному іконостасі).

Укажемо також на детальну градацію військових чи службових посад, професій зі стрижневими словами Осавул, боярин, гетман, дворник, отаман, які входили до складу багатьох стійких словосполучень: Асавуль войсковый “заступник гетьмана”, Асавул полковий “осавул (старшина) полку”, Боярин господарський, бояринь королевский “боярин, якому належав маєток у королівських або великокняжих володіннях”, Боярин панцирный “боярин, який за наділ землі від короля або князя повинен був нести військову службу”, Бояринь подворыщный “боярин, який за одержаний від короля або князя наділ землі повинен був виконувати певні повинності”, Бояринь путный “боярин, який за одержаний від короля або князя невеликий наділ землі повинен доставляти листи, документи, супроводжувати офіційних осіб, доглядати за шляхами чи охороняти їх”, Боярин (болєрин) великий, бояринь (болєрин) малый “великий або малий боярин” (землевласник або службовець, вищий або нижчий за родовим старшинством, впливовістю та ін.), Гетман великий, гетман навышший “титул головнокомандувача військ у країні”, Гетман коронный (корунный), коронни гетман “командувач військ у Польсько-Литовській державі, коронний гетьман”, Гетмань полный, гетмань полный коронный “начальник діючого королівського або великокняжеського війська”, Гетьман дворный “начальник придворного королівського або великокняжого війська, дворний гетьман”, Великий дворник “канцлер” (вищий придворний чин у Молдовському князівстві), Дворник глотний “ополченський староста”, Конный єздец “візник, фурман”, Атаман тесельский “старший над теслями”.

Юридичних і правових понять стосувалися вислови Дворище служебноє “дворище, мешканці якого несли військову службу або виконували інші феодальні повинності”, Дворище церковноє “дворище, мешканці якого платили податки і виконували повинності на користь церкви”, Отчизноє дворище “успадковане дворище”, таглоє дворище “дворище, мешканці якого виконували повинності возами або тяглою худобою”, Декрет купный “розмежувальний акт”, Декрет духовный “духівниця”, правне доходити “доказувати судом (у суді)” (домагатися чогось за допомогою судового вироку), Дякло (дакло) житноє, Дакло ржаноє (Иржаноє, оржаноє) “данина від орних земель житом”, дакло овсаноє “данина від орних земель вівсом”, Дякло сеньноє “данина сіном”, Вливковый запис “акт передачі прав на що-небудь”. Численними були вже застарілі назви конкретних предметів, державних установ, що більше не існують або змінили свій змістовий обсяг: Торжищная брама “торгова брама”, (ворота, через які пропускають купців) Брама судовая “суд”, Красные врата “царські врата”, Возок скорбный “екіпаж, використовуваний при збиранні податків”, воз триумфалный “колісниця переможця; тріумфальний віз”; призабуті старі народні назви рослин, істот, хвороб тощо: Братанова трава, вош водная, свиная вош, дым земленой “назва рослини”, Билица черная “чорнобиль” (Artemisia vulgaris), Вийка коничая “кип’ятки (Polygala L.)” (назва рослини), полная вийка “повій, повійка” (назва рослини), Горушица палная “гірчиця польова (Sinapis arvensis)”, Волчий горох “конюшина, люцерна” (пор. у Б. Грінченка: Вовчий горох, горобиний горох, мишиний горох, вовчі жили, вовчий корінь, вовчий копит, вовча лапа, вовчі лапки, вовче лико, личко, вовче молоко, вовчі серги, вовча стопа, вовча трава ), Брешник звериный “гончак”, Див морскій “сирена”, кополиповая болесть “вовчак, вовчий лишай”.

Отже, історія заховала в глибині століть численні вирази, що єднають нас з тодішнім устроєм, багатогранним життям наших предків.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Related posts:

  1. Вибірковість фразеології – ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 2 ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ § 4. Вибірковість фразеології Досвід ідеографічного опису мовних одиниць узагальнюється в працях А. Аксамитова, Ю. Гвоздарьова, І. Гетмана, Ю. Караулова, а па матеріалі української фразеології – М. Алефіренка, М. Демського, А. Івченка, Н. Коваленко, П. Редіна та ін. У монографії “Фразеологічна ідеографія (проблематика досліджень)” Ю. Прадід вирізняє такі завдання ідеографічного […]...

  2. Синонімія у фразеології – СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 5 СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ § 10. Синонімія у фразеології Фразеологізми в мові функціонують не ізольовано, а органічно вписуються в мовну систему. Цілісність значення фразеологічних одиниць зумовлює витворення системних відношень, аналогічних лексичним одиницям: полісемія, омонімія, синонімічні, варіантні й антонімічні відношення. Проблема синонімії у фразеології пов’язана перш за все з відсутністю єдиного погляду на це […]...

  3. ОСНОВНІ ІСТОРИЧНІ ЧЕРГУВАННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ ПРИ СЛОВОЗМІНІ ТА СЛОВОТВОРЕННІ, МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему § 20. ОСНОВНІ ІСТОРИЧНІ ЧЕРГУВАННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ ПРИ СЛОВОЗМІНІ ТА СЛОВОТВОРЕННІ, МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ Мовозначні студії 207. Прочитайте. Випишіть парами слова, у яких спостерігається Чергування приголосних. Визначте умови чергування (словозміна чи словотворення). 1. Сьогодні я в морі любові, душа, як у зорях блакить, а сніг, наче […]...

  4. Відображення матеріального й духовного життя у фразеології Розділ 15 ПОХОДЖЕННЯ І ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ § 41. Відображення матеріального й духовного життя у фразеології Матеріальне й духовне життя народу становлять невичерпне джерело фразеотворення й водночас є екстралінгвістичним тлом, на якому об’ємніше проступають і мовні цінності. Стійкі вислови, лаконічно й образно передаючи “великі мислені маси” (О. Потебня), створюють фразеологічну картину світу. В останній завжди […]...

  5. Багатозначність фразеологізмів – СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 5 СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ § 9. Багатозначність фразеологізмів Багатозначність (полісемію) розуміють як наявність у семантичній структурі мовної одиниці двох і більше значень, тобто віднесеність її до двох чи більше об’єктів позначення. Лексична полісемія досліджена вже достатньо, наявність же кількох значень фразеологізму, образна семантика якого нібито “не допускає варіації значення” (О. Єфімов), деякими дослідниками […]...

  6. Фразеологічні варіанти – СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 5 СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ §11. Фразеологічні варіанти Взаємодія двох протилежних тенденцій у складі фразеологічних одиниць (тенденція до стабільності в семантиці, формі та їх структурі і протилежна – тенденція до формального оновлення мовної оболонки) породжує численні й різноманітні фразеологічні варіанти, під якими ми будемо розуміти такі лексико-граматичні різновиди фразеологічної одиниці, які за тотожності загального […]...

  7. Антонімія фразеологічних одиниць – СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 5 СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ § 12. Антонімія фразеологічних одиниць Антонімія належить до семантичних універсалій, проте фразеологічна антонімія, на відміну від лексичної, на сьогодні вивчена значно менше. Певну увагу українським фразеологічним антонімам приділяли Л. Авксентьев, Н. Бабич, Н. Бобух, В. Калашник, Ж. Колоїз, Л. Скрипник. Складність дослідження фразеологічних антонімів полягає в самій природі ФО, […]...

  8. Обсяг фразеології – ФРАЗЕОЛОГІЗМ ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ОДИНИЦЯ Розділ 1 ФРАЗЕОЛОГІЗМ ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ОДИНИЦЯ § 2. Обсяг фразеології Установилося два погляди на обсяг фразеології, які чітко підсумував О. Ожегов у праці “Про структуру фразеології” (1974): фразеологія в широкому розумінні і фразеологія у вузькому розумінні. До фразеології в широкому розумінні традиційно відносять прислів’я, деякі приказки, крилаті вислови, “різні стійкі змеханізовані вирази, штампи та народно-розмовні […]...

  9. Фразеологічне значення – ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 2 ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ § 6. Фразеологічне значення Проблема значення в лексикології настільки багатоаспектна й складна, що У. Вайнрах назвав один із параграфів про нього “Стан нашого невігластва”. Не менш складна й проблема фразеологічного значення – чи не найзаплутаніша у фразеологічній семантиці. Звертають увагу звичайно на своєрідність фразеологічної семантики порівняно із семантикою слова, на […]...

  10. Особливості засвоєння фразеології 5.3. Особливості засвоєння фразеології Розділ “Фразеологія” за програмою для 12-річної школи передбачено для вивчення в 5 класі. Це пояснюється тим, що фразеологія, як і лексика, побудована на системності. Системні відношення простежуються між словами і фразеологізмами, а тому знання таких відношень допоможе учням розмежовувати фразеологізми в межах синонімічних рядів, що, у свою чергу, сприятиме піднесенню культури […]...

  11. Зміни груп приголосних – ЦЬК-, – СЬК-, – ЗЬК-, – СК-, ПІК-, – ЗК-, – СТ – Зміни приголосних при їх збігу УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР Зміни приголосних при їх збігу Зміни груп приголосних – ЦЬК-, – СЬК-, – ЗЬК-, – СК-, ПІК-, – ЗК-, – СТ- При словотворенні приголосні звуки часто змінюються: А) група приголосних – цьк – змінюється на – чч – при творенні іменників із суфіксом – Ин(а): Вояцький – […]...

  12. Зміни приголосних перед – СЬК(ИЙ), – СТВ(О) Зміни приголосних при їх збігу УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР Зміни приголосних при їх збігу Зміни приголосних перед – СЬК(ИЙ), – СТВ(О) Перед суфіксами – ськ(ий), – ств(о) деякі приголосні при словотворенні змінюються, змінюючи й самі суфікси. Відбувається чергування приголосних: А) К, ць, ч + – ськ(ий), – ств(о) дають – цьк(ий), – цтв(о): Гірник – гірницький, […]...

  13. Олександр Потебня – предтеча української фразеології – ФРАЗЕОЛОГІЗМ ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ОДИНИЦЯ Розділ 1 ФРАЗЕОЛОГІЗМ ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ОДИНИЦЯ § 3. Олександр Потебня – предтеча української фразеології Становлення фразеології як лінгвістичної дисципліни звичайно пов’язують насамперед із працями Ш. Бал лі та В. Виноградова. Однак заради справедливості зазначимо, що багато аспектів фразеології як лінгвістичної дисципліни загалом й української зокрема були об’єктом уваги най видатнішого українського мовознавця, основоположника психологічного напряму […]...

  14. НОВІ АСПЕКТИ У ВИВЧЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 18 НОВІ АСПЕКТИ У ВИВЧЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ У фразеології продовжують розроблятися синхронічний і діахронічний аспекти, уточнюється термінологія, досліджуються системні зв’язки ФО, розкривається – із залученням генетичних і типологічних паралелей – механізм фразеотворення. Багато з таких питань утрадиційнилося. Новими аспектами у фразеології ми вважаємо не тільки нові напрями досліджень фразеології, а й більш фундаментальне висвітлення […]...

  15. ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Лексикологія. Фразеологія § 13. ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Про те, як народжуються і живуть фразеологізми 98 Прочитайте виразно вірш. Про який фразеологізм тут ідеться? Як автор пояснює його походження? Доведіть, що джерелом цього виразу є жива народна мова. ЗАРУБАЙ НА НОСІ Гриць катався на льоду, не спитавши мами, Та й потрапив у біду: шурхнув з ковзанами. […]...

  16. ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 2 ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ Укладання словників різних типів (у тому числі й ідеографічних), історико-етимологічний аналіз ФО, використання лінгвогеографічних методів дослідження фразеологічного складу, дослідження з порівняльної фразеології, систематизація усталених висловів з погляду їх зв’язків з позамовною дійсністю привели вчених до визнання необхідності системного вивчення фразеосемантичних мікро – й макроструктур, поставили на порядку денному проблему ідеографічного […]...

  17. Історичні форми організації навчання – ІСТОРИЧНІ МЕТОДИ Й ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ Педагогічна психологія: навчальний-методичний посібник РОЗДІЛ 2 2 ІСТОРИЧНІ МЕТОДИ Й ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ 2.2. Історичні форми організації навчання Як процес передавання й засвоювання знань, умінь і навичок будь-який сучасний освітній процес має три основні складові: зміст навчання; діяльність навчання (організація навчального процесу й викладання змісту навчання); учіння як діяльність у межах організованого навчального процесу тих, […]...

  18. Ідеографічна класифікація фразеологізмів – ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 2 ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ § 5. Ідеографічна класифікація фразеологізмів Попередній аналіз фразеологічного складу української мови, апробований різними дослідниками розподіл на ідеографічні групи, власний досвід ідеографічної класифікації фразеологізмів Східно-слобожанських і східно-степових говірок Донбасу дають змогу запропонувати в найзагальнішому вигляді таку ономасіологічну систематизацію української фразеології. Усі ФО розподіляємо між трьома фразеотематичними групами (ФТГ): “Людина”, “Абстрактні відношення” […]...

  19. СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 5 СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Основною тенденцією в лінгвістичній науці в останні роки стає принцип системності, визначення функціонального статусу мовної одиниці в системі, зокрема вивчення її в межах тематичних та фразеологічно-семантичних груп, у відношеннях загального і часткового, активного і пасивного, діалектного і загальнонародного. Виразно це представлено й у відношеннях та опозиціях фразеологічних одиниць, що […]...

  20. ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 9 ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Найчіткішу зміну основних етапів у розвитку історії словосполучення – від вільного до нерозкладного – показав Б. Ларін у тричленній схемі: звичайні словосполучення (змінні, “вільні”) – стійкі метафоричні словосполучення (“фразеологічні єдності”, “стереотипні речення”) – ідіоми (“фразеологічні зрошення”, “нерозкладні речення”). Відповідно зменшується й ступінь мотивації словосполучень. Фразеотворення звичайно відбувається за певними зразками, […]...

  21. ЕТИМОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 16 ЕТИМОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Мотивація внутрішньої форми, етимон образного сприйняття внаслідок різних екстралінгвістичних чинників із часом може затемнюватися, а то й зовсім втрачатися для пересічного мовця. Відбувається процес перекодування первісної ознаки, творення “образу образу” (О. Потебня), хоча кожний новий етап його внутрішнього розвитку базується на попередньому образі. “Розмотати” етапи перекодування образу, наблизитися до […]...

  22. ПОХОДЖЕННЯ І ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 15 ПОХОДЖЕННЯ І ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Історичний та етимологічний аспекти східноукраїнської фразеології плідно розробляли О. Потебня, Ф. Буслаєв, І. Срезневський, М. Сумцов, пізніше – М. Толстой, Л. Коломієць, Ф. Медведєв, Я. Спринчак, М. Демський, В. Мокієнко, А. Івченко, Ф. Янковський, І. Лепешев, В. Коваль та ін. Велику цінність становлять матеріали семитомного “Етимологічного словника української […]...

  23. Історичні методи організації навчання – ІСТОРИЧНІ МЕТОДИ Й ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ Педагогічна психологія: навчальний-методичний посібник РОЗДІЛ 2 2 ІСТОРИЧНІ МЕТОДИ Й ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ 2.1. Історичні методи організації навчання Авторитетний англійський спеціаліст у галузі педагогічної психології Дж. Брунер звертає увагу на три основні методи навчання молодого покоління: виробляння складових компонентів навичок поведінки в процесі гри, навчання в контексті діяльності, абстрактний метод школи. Процес гри дітей побудований […]...

  24. ІСТОРИЧНІ ПІСНІ Урок 9. ІСТОРИЧНІ ПІСНІ Вступ Сьогодні ми познайомимося з новим жанром української пісенної творчості. Щоб визначити це, послухайте відому українську народну пісню “Ой на горі та й женці жнуть” і поміркуйте, про що в ній розповідається. Це допоможе вам визначити її жанр. Демонстрація української народної пісні “Ой на горі та й женці жнуть” Відомості про […]...

  25. Історичні типи держави Частина перша ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ § 1. Історичний аспект виникнення держави 4. Історичні типи держави. На різних етапах історичного розвитку держава суттєво змінювалася, задовольняла потреби різних верств населення, класів, соціальних станів і груп. Тому дослідники виокремлюють певні історичні типи держави. При цьому прийнято називати більшість із них відповідно до класу, потреби якого насамперед задовольняє держава. […]...

  26. Фразеологізми. Джерела української фразеології І СЕМЕСТР ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ Урок № 12 Тема: Фразеологізми. Джерела української фразеології Мета: подати відомості про фразеологізми, формувати вміння вирізняти їх у реченнях та тексті, розкривати їхнє значення; формувати вміння користуватися фразеологічним словником; розвивавати логічне та образне мислення; сприяти збагаченню та уточненню словника учнів; виховувати пошану до усної народної творчості. Тип уроку: урок вивчення нового […]...

  27. Відмінки іменника ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА Розділ 3. Граматична парадигма самостійних частин мови в ділових паперах 3.1. Іменник Відмінки іменника В українській мові є сім відмінків: Називний Хто? (до істот) Що? (до неістот) Родовий Кого? Чого? Давальний Кому? Чому? Знахідний Кого? Що? Орудний Ким? Чим? Місцевий На кому? На чому? Кличний – –...

  28. Зміни приголосних при творенні слів БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ УРОК № 93 Тема. Зміни приголосних при творенні слів Мета: ознайомити учнів з основними випадками чергування приголосних при творенні слів; домогтися засвоєння учнями правил; виховувати повагу і любов до України. Обладнання: підручник, картки. ХІД УРОКУ I. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ II. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Робота за […]...

  29. Історичні передумови виникнення кейнсіанства Історія економічних вчень КЕЙНСІАНСТВО ТА ЙОГО ЕВОЛЮЦІЯ 9.1. Історичні передумови виникнення кейнсіанства Світова економічна криза 1929-1933 рр. з небаченою силою вдарила по всій системі ринкової економіки, продемонструвавши безсилля знекровленого монополістичним пануванням ринкового економічного механізму в її саморегулюванні. Настав час кінця старої ринкової цивілізації, яка грунтувалась на безмежній конкуренції суб’єктів господарювання. Якщо неокласична теорія кінця XIX […]...

  30. ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА ПРО СКІФІВ ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 4 Розділ 2 ЦИВІЛІЗАЦІЇ ДАВНЬОГО СХОДУ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ПЕРЕДНЬОЇ ТА ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ. КІМЕРІЙСЬКО-СКІФСЬКИЙ СВІТ § 18. ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА ПРО СКІФІВ ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 4 1. Що розповідають пам’ятки про життя скіфів? – Уявіть, що вам потрібно створити експозицію, присвячену історії скіфів. Які пам’ятки використаєте? Стисло схарактеризуйте відібрані експонати. Працюймо самостійно. Завдання 1. Підготуйте за відібраними експонатами розповідь про […]...

  31. Відмінювання складних займенників – Займенник УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ Займенник Відмінювання складних займенників Складні займенники відмінюються лише в основній частині: Абихто, абикого, абикому, абиким, аби на кому. Абиякий, абиякого, абиякому, абияким, аби на якому. Дехто, декого, декому, де з ким, де на кому (й де на кім), на декому. Деякий, деякого, деяким, на деяких (і де на яких). […]...

  32. Історичні паралелі Паблик рилейшнз УРЯДОВІ ПАБЛІК РИЛЕЙШНЗ 4.4. Історичні паралелі Ті чи інші різкі зміни в суспільстві, що виходять від владних структур, вводилися певними методами навіть у ті часи, коли ніхто не знав про ПР. Російське суспільство, наприклад, уже не одне століття переживає кілька варіантів введення нових моделей поведінки. Механізм підключення до західної культури, який активно запрацював […]...

  33. ПІСНЯ – ДУША НАРОДУ. ІСТОРИЧНІ ПІСНІ І семестр Урок 10. ПІСНЯ – ДУША НАРОДУ. ІСТОРИЧНІ ПІСНІ Мета: познайомити дітей з українськими історичними піснями. Прививати любов до української народної культури, звичаїв Розвивати естетичні смаки дітей, вміння аналізувати прослухані твори. Вступ Український народ має цікаву та досить складну історію. Сторінки цієї історії знайшли своє місце в українських піснях. Історичні пісні В історичних піснях […]...

  34. Узагальнення і систематизація знань з лексикології та фразеології ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ УРОК № 75 Тема. Узагальнення і систематизація знань з лексикології та фразеології Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів з теми “Лексикологія. Фразеологія”; удосконалювати навички практичного використання знань із цих тем в усному й писемному мовленні, користування різними видами словників; прищеплювати учням любов до рідної мови, культури. Обладнання: підручник. ХІД УРОКУ I. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ […]...

  35. УКРАЇНСЬКІ ІСТОРИЧНІ ЗЕМЛІ РОЗДІЛ І. УКРАЇНА НА КАРТІ СВІТУ УРОК 3. УКРАЇНСЬКІ ІСТОРИЧНІ ЗЕМЛІ Очікувані результати: учень називає та розрізняє українські історичні землі, показує їх на карті України; характеризує чинники їх формування. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник географії, карти “історичні землі України”, “Адміністративно-територіальний устрій”, контурні карти. Опорні поняття: історичні землі, області, адміністративно-територіальний устрій. Географічна номенклатура: Середня Наддніпрянщина, Запоріжжя, […]...

  36. Історичні відомості про їжу І семестр ТЕМА “ЇЖА. ПРИГОТУВАННЯ ЇЖІ. ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ” УРОК 26 Тема. Історичні відомості про їжу Мета: – проконтролювати навички читання та непідготовленого усного мовлення за текстом позакласного читання; – практикувати у вживанні нових лексико-граматичних структур, словосполученнях і реченнях з оповідання; – продовжувати формувати лексичні та граматичні навички учнів; – сприяти розвитку уваги, спостережливості, самостійного мислення, […]...

  37. Історичні пісні Розділ II ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XVII-XVIII СТ. ТЕМА 2. МУЗИЧНА КУЛЬТУРА §11. Думи та історичні пісні. Мистецтво кобзарів і лірників. Церковний спів Історичні пісні Історичні пісні, як і думи, присвячені конкретним історичним подіям, оспівуванню історичних осіб. Найдавнішими з них є пісні, пов’язані з добою козаччини, зокрема – “Пісня про Байду”, що змальовує народного улюбленця Байду […]...

  38. Українські історичні землі Розділ 1 УКРАЇНА НА КАРТІ СВІТУ Тема 2 АДМІНІСТРАТИВНО – ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ Слово “адміністрація” походить від латинського слова administratio, тобто “управління”. Тож адміністративно-територіальний устрій – це такий устрій території країни, який дає змогу ефективно нею керувати. Чим більша територія, тим складніше це робити. Саме тому територію України поділено на різного рівня адміністративно-територіальні одиниці. Кожна з […]...

  39. Історичні місця Києва й Лондона II Семестр ТЕМА “ЛОНДОН І КИЇВ” УРОК 85 Тема. Історичні місця Києва й Лондона Мета: – вдосконалювати навички усного мовлення, читання та перекладу з теми; – формувати навички теоретичного та практичного розв’язання завдань проблемно-пошукового характеру; – навчити правильного виконання завдань описово-інструктивного характеру; – виховувати інтерес до вивчення іноземних мов, розвивати вміння аналізу та самоаналізу. ХІД […]...

  40. Історичні джерела формування філософської культури Київської Русі Вступ до філософії – підручник РОЗДІЛ IV ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ В КУЛЬТУРІ КИЇВСЬКОЇ РУСІ Історичні джерела формування філософської культури Київської Русі Такий процес формування і зміни світогляду дає можливість зробити висновок, що філософські ідеї Київської Русі мають свої корені в міфологічному, міфоепічному, язичницькому уявленні східних слов’ян. Народна культура, народна творчість стала головним джерелом формування української філософії. […]...

Ви зараз читаєте: Історичні зміни у фразеології
«
»