Категорія способу – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА
ДІЄСЛОВО
6. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА
Категорія способу
Спосіб – граматична категорія дієслова, яка виражає ставлення мовця до можливості, бажаності, необхідності й інших умов здійснення дії чи реалізації стану. Семантична суть категорії способу полягає в протиставленні реальних дій (дійсний спосіб) ірреальним модальним діям (недійсні способи).
Способові значення реалізуються в формах, що є разом з тим носіями особових, а інколи й часових значень. Ставлення до висловлюваного – ознака модальності. Проте категорія
Реалізація ірреальних дій так чи інакше пов’язана із синтаксичною структурою. Є певні рамкові конструкції, в яких відмінні морфологічні форми дієслова виконують однакові функції. Це, скажімо,
В українській мові за допомогою дієслівних форм реалізується в спеціально закріплених синтаксичних конструкціях декілька модальних значень.
Насамперед треба виділити значення наміру (су пінне), яке передається двочленною конструкцією “особова форма в індикативі + інфінітив”: іду подивитись, вийшов подихати, присів відпочити; різновидом цієї конструкції є вживання поряд двох форм в індикативі, переважно в майбутньому часі: піду подивлюся, вийду подихаю, присяду відпочину.
Модальність несподіваності передається конструкцією, що складається з двох дієслів у формі 2-ї особи однини (рідше множини) наказового способу; з них перше – візьми – вказує на раптовість і несподіваність дії, друге ж розкриває семантику самої дії: візьми та й упади, візьми та скажи, візьми і встань і под. Напр.: ” – Тут би тільки жити та Бога хвалити, а вона візьми та й умри! – гомоніли люди” (Панас Мирний). Близьке до цього значення виражається вживанням двох дієслів у формі 2-ї особи однини наказового способу: А я тоді встань і скажи. Тут, як бачимо, обидва дієслова зберігають свою семантику. Передавана дією формою дія має значення минулого часу. Можливе й одиничне вживання форми наказового способу зі значенням реального минулого часу, але обов’язково в супроводі препозитивного єднального сполучника і(й) або та, напр.: “Невкипілий на те тільки чвиркнув крізь зуби. Тоді з лави старий Муха і порадь,- що там морочитись, зв’язати його на цю ніч і край” (А. Головко).
Близька семантика передається й конструкцією “узяв та й +форма минулого часу основного дієслова”. Проте якщо першою конструкцією підкреслюється несподіваність, то другою – скоріше зваженість на дію, напр.: “Ото хазяїн його взяв та й вивіз у ліс” (укр. казка).
Загальна оцінка ситуації передається дієсловом із заперечною часткою не; вона може передувати формі 3-ї особи однини безособового дієслова (“Не наскучить у лісі. Шумлять дерева й навівають думки” – Б. Лепкий) або ж неозначеній формі дієслова (“Знов за кайдани береться, і рве, і гризе їх зубами, Та не порвати йому, ані послабити” – М. Вороний). У другому випадку, як видно з цього і подібних контекстів, оцінка ситуації більш категорична, ніж у першому.
Неможливість виконання якоїсь дії виражається формами 2-ї особи однини теперішнього часу як із заперечною часткою не, так і без неї, напр.: “Перехрестився Гринько, узяв у руки один червінець, а він так і засяяв, і не зглянеш на нього” (укр. казка); “Цю одуриш! Мабуть, вона не з таких, щоб обдурити” (укр. казка).
Семантику вагання вибору передають конструкції “інфінітив + протиставний сполучник або сполучник умови + особова форма дієслова”, напр.: “- Хіба вже я як? У бога теля з’їв, чи що? Узять дві, як до їх дають ще сімі” (В. Винниченко).
Можна, очевидно, виявити ще ряд дієслівних конструкцій, якими передається ставлення мовця до дії. Проте в морфології розглядаються тільки ті категорії, які мають морфемно-парадигматичне вираження. До них належать дійсний, наказовий та умовний способи. Останні два мають у своїх межах ще бажальний та спонукальний різновиди.
Дійсний спосіб виражає реальні дії (передаються формами теперішнього й минулого часу) та ірреальні дії, що не мають модального значення (майбутній час): ходжу, ходив, ходитиму; напишу, написав і т. д. В. Виноградов дуже вдало назвав дійсний спосіб фоном, який дозволяє зрозуміти й оцінити модальні значення дієслівних форм.
Серед морфологічних недійсних способів виділяються чотири: наказовій, умовний, спонукальний, бажальний.
Наказовий спосіб виражає значення необхідності виконання дії насамперед співрозмовником (співрозмовниками), особами, що не беруть участі в розмові й, нарешті, самим мовцем. Форми наказового способу утворюють морфологічну парадигму, що складається з трьох особових синтетичних форм: 2-ї особи однини, 1-ї і 2-ї особи множини. Очевидно, 2-га особа однини і множини, що поєднуються з іменником – об’єктом апеляції, виступають семантичним центром наказового способу. До цих двох форм додається 1-ша особа множини, що включає в себе, крім позначення мовця, ще й позначення слухача, тобто той же об’єкт апеляції. Решта особових значень, утворюваних формами теперішнього/майбутнього часу в поєднанні з вільною морфемою хай/нехай, перебувають на периферії апелятивної семантики. ї все ж у процесі розвитку мови особова парадигма наказового способу постає як цілком викінчена структура: відсутні морфологічні (синтетичні) форми доповнюються синтаксичними, (аналітичними). Пор.: 1-ша особа однини – хай це я зроблю, 2-га особа однини – зроби це ти, 3-я особа однини – хай він це зробить, 1-ша особа множини – зробімо це ми, 2-га особа множини – зробіть це ви, “3-я особа множини – хай вони це зроблять.
Звичайно, семантика апелятивності в аналітичних формах дещо ослаблена. Особливо невиразна вона в 1-й особі однини, де суб’єкт дії виступає нібито об’єктом апеляції. Насправді об’єктом звернення є, знов-таки, інша особа, якій повідомляється, що дію, яку треба виконати, мовець залишає за собою, напр.: “- Нехай почую усе! Може, скоріше моє серце розірветься у грудях” (Н. Кащенко); “Марусю, голубонько! зайди куди-небудь, хай я з ним на самоті побалакаю” (Панас Мирний); ” – Хай краще я самотужки всі лямки тягтиму, аніж маю нарікання терпіти!..” (О. Гончар). Звернімо увагу на те, що форми 1-ї особи часто з’являються після форм 2-ї особи; така послідовність форм не випадкова: спершу хтось, до кого апелюють, має виконати якусь дію, що дасть змогу мовцеві відповідним чином на неї прореагувати, напр.: “- Утни, батьку, орле сизий. Нехай я заплачу, Нехай свою Україну Я ще раз побачу, Нехай ще раз послухаю, Як те море грає, Як дівчина під вербою Гриця заспіває” (Т. Шевченко). Ще одне значення 1-ї особи однини наказового способу виявляє себе в допустових реченнях. Його специфіка полягає в тому, що мовець бере на себе відповідальність виконати певну дію за будь-яких умов, напр.: ” – Хай з ворогами і я сконаю. Та дай помститись за недолю, За сором мій і мого люду!” (Леся Українка).
Аналітичні форми наказового способу 3-ї особи однини й множини теж не передають прямої апеляції до об’єкта (об’єктів), що спонукається (спонукаються) до дії. Мовець повідомляє об’єкт звернення про те, що він хотів би, щоб хтось (або щось) виконав (виконало) на його розсуд певну дію. При цьому синтетична форма 2-ї особи однини чи множини може закономірно виступати у відповідному контексті, передуючи аналітичній формі 3-ї особи однини й множини, напр.: “- Христе, дай отому бродязі,- сказала вона, вказуючи головою на Івася,- шматок хліба та хай уже він іде, хай моєї душі не мучить” (Панас Мирний); “Перебалакайте по телефону з друкарнею… хай вона зараз вишле мені 5-6 прим, книжки” (М. Коцюбинський). Аналітичні форми 3-ї особи однини й множини, як і форми 1-ї особи, можуть уживатися в значенні допустовості, напр.: “Хай буде далі Бог карать, та на зелених цих горбах господня таки засяє благодать” (Ю. Клен).
Замість морфеми (частки) хай/нехай інколи вживається запозичена з церковнослов’янської да й діалектна най, напр.: ” – Господи, дай мені сили й терпіння, да не загину до кінця” (І. Нечуй-Левицький); ” – Най буде,- мовив селянин” (укр. казка).
Специфічне місце в системі форм наказового способу займає лексично десемантизоване дієслово давати, що, вживаючись у формах 2-ї особи однини й множини, а також 1-ї особи множини і сполучаючись з дієсловами у формі інфінітива (недоконаного виду), простого й складеного майбутнього часу і 1-ї особи множини наказового способу, передає значення спонукання: давай співати, даваймо співати, давай заспіваємо, давайте співати, давайте заспіваємо, давай заспіваймо, давайте заспіваймо, давай кажімо, давайте кажімо. Напр.: ” – Ось вона, та книжка, що я хвалилася тобі. Давай будемо читати” (Панас Мирний); “- А даваймо ще співати, абощо! – крикнув отець Мельхиседек” (І. Нечуй-Левицький); “- Давай перестоїмо під оцим грибком (О. Гончар); ” – Давайте скоріше пускати вінки на воду, щоб козаки не помішали” (С. Васильченко); ” – Знаєте, що хлопці? Давайте провчимо вражого пана, щоб. не квапився ганятися за бурлаками” (І. Нечуй-Левицький); ” – Фрейлен Луїзо! Даваймо в що-небудь гратися!” (Панас Мирний).
Значення 2-ї особи однини й множини можуть бути виражені формами інфінітива. При цьому в значення наказовості вноситься додатковий відтінок категоричності, напр.: “- Встать! – гаркнув Грабовський. – Учні встали” (О. Довженко); “Стара затіпалася, облилася слізьми, устала і ледве подибала до порога. – Провести! – гукнув смотритель” (Панас Мирний); “- Рибу і раки вкинути в воду! – приказав пан хлопцям, що рились у куширі, збираючи вівсянку” (Панас Мирний).
У формах наказового способу практично можуть уживатися всі дієслова. І все ж лексична семантика деяких із них накладає на утворення цих форм певні обмеження. Це, зокрема, дієслова почуттєвого сприйняття (бачити, чути, відчувати), хоч зрідка можливі форми бач, чуй, відчувай, чуймо, відчуваймо, безособові дієслова (світати, вечоріти, дніти, морозити, хоч у поезії можливі форми світай, вечорій, дній і под.). Указуючи на особу формою давального відмінка однини й множини іменників або займенників, інфінітиви дещо послаблюють категоричність наказовості, підкреслюючи, однак, обов’язковість виконання дії або ж – із запереченням – навпаки, неможливість її виконати, напр.: “Громаді нічого від теперішніх своїх старшин ждати” (Панас Мирний); “За поміркованість, гладку і ситу, собі і дітям прощу не купити” (Б. Олійник).
Умовний спосіб передає таке значення дії, яке може бути здійснене лише за певної умови; ця умова здебільшого полягає в тому, що паралельно з цією дією або раніше за неї має відбутися інша дія. Як відомо, форми умовного способу складають аналітичну парадигму, яка реалізує свою семантику тільки в складному (переважно складнопідрядному) реченні: якщо б я прийшов, то побачив би. При цьому треба зазначити, що значення умовної взаємозалежності дій може бути передане й без форм умовного способу: якщо я приходив, то бачив; якщо я приходжу, то бачу; якщо я прийду, то побачу. Однак особливістю власне – умовного способу є його позачасовість, призначеність передавати саме ірреальні дії, напр.: “Якби пустили на музики, то я б кісники заплела” (Т. Шевченко); “Якби вдалось моє велике діло, я б упилася щастям перемоги” (Леся Українка); “Коли б це мати наказала – вона б і бровою не повела” (М. Стельмах). Протиставлення двох взаємопов’язаних дій може бути виражене й менш категорично. Іноді для цього досить розміщення поруч двох речень із формами умовного способу, напр.: “Сиділа б собі там і паслася на дні. Десь, може б, набрела втонула Атлантиду” (Л. Костенко). Головне семантичне навантаження припадає на морфему би/б. Вона можлива не тільки при особових дієсловах (формально минулого часу), але й при інфінітивах або при предикативних прислівниках необхідності типу треба, потрібно, слід, необхідно й под. Умовність зберігається в двочленних конструкціях: “Прийти б без запізнення, все було б гаразд; Вийти б із цього болота – знайшлася б стежка.
Двочленність умовних конструкцій обов’язкова й тоді, коли в одній із них виступає дієслово в часовій формі. У таких випадках умовність набуває часової перспективи: вказується на можливість вияву однієї з дій тільки за наявності другої дії, що виявляє себе до моменту мовлення, в момент мовлення або після нього, пор.: “Коли б ти прийшов, як сяяло сонце – Коли б ти прийшов, як сяє сонце – Коли б ти прийшов, як сяятиме сонце. Напр.: “Артист, що не зумів зрозуміти ролі Івана Стратоновича як живого символа героїні, як би не старався грати в тон з героїнею, буде тільки шкодити їй” (М. Вороний). Іноді, дуже рідко, друга частина умовної конструкції приєднується до першої у вигляді частини складносурядного речення з протиставним зв’язком, напр.: “Є скрипка у Марка. Де хтось би плакав, а Марко заграє” (Л. Костенко).
Уже йшлося про те, що умовний спосіб, як і наказовий, – форма позачасова. Проте в українській мові засвідчується й форма минулого умовного, або давноминулого умовного: ходив би був, ходила б була, ходило б було і под.
У паралельних конструкціях умовного способу можуть виступати особові й не особові форми. Особові форми, як у цьому можна вже було переконатися, виражаються поєднанням форми минулого часу з морфемою би/б. Крім того, в одній із частин паралельних умовних конструкцій може вживатися дієслово в формі наказового способу, напр.: “Часом і досі здається мені, що й зараз поклепай хто-небудь косу під моїм вікном, я зразу помолодшав би, подобрішав і кинувсь до роботи” (О. Довженко); “Та зустрінься ти мені ну хоч у кінці серпня! Та ми б обов’язково щось придумали” (В. Козаченко). Не особові форми умовного способу виражаються інфінітивами у поєднанні з морфемою би/б. У паралельній умовній конструкції не особова форма умовного способу виступає в одній із її частин; у другій частині міститься дієслово в особовій формі умовного способу, напр.: “Прихилитися б у затінку до зеленої землі, і вона б почала жалібно вибирати з тіла всю вагу, зібрану за трудний тиждень жнив” (М. Стельмах).
Особові й не особові форми умовного способу можуть бути вжиті і не в паралельних конструкціях. Найпростіший випадок – це еліптичні, обірвані речення: Ех, прийшов би ти днем раніше!..; Ех, прийти б тобі днем раніше!.. Семантика цих речень підказує, що в невнеловленій частині залишилося пояснення того, що могло б статися: не було б ніякої несподіванки, збулося б усе, на що сподівалися співрозмовники і под. Інша річ, коли форми умовного способу виступають у семантично й інтонаційно закінчених реченнях. Тоді вони набувають значення спонукального або бажального способів.
Спонукальний спосіб передає послаблене значення апелятивності, за якого мовець свідомо відмовляється від обов’язкового виконання дії – вона може відбутися тільки при повній добрій волі особи, до якої звертається. Цей спосіб і за формою, і за змістом являє собою контамінацію наказового й умовного способів. Ситуаційною ознакою спонукального способу, як і наказового, є поєднуваність форм умовного способу у 2-й особі однини й множини та в 1-й особі однини із звертанням. При цьому можуть уживатися як особові, так і не особові форми умовного способу, напр.: “-Пізно, парубче, їдеш. Підвіз би мене, – обминає підводу з пошивкою на плечах тітка Дарка” (М. Стельмах); “Коли б до ранку нам дожить з веселими серцями!” (М. Рильський). Якщо форма “би/б + дієслово в минулому часі” уживається в паралельній особовій конструкції, але має при собі звертання, то вона набуває умовності, зберігаючи й спонукальність, напр.: ” – Підійшов би ти, Васю, до неї – їй би легше стало” (В. Земляк). У реченнях з не особовими формами спонукального способу можуть опускатися як звертання, так і звичайні в таких конструкціях додатки, виражені іменниками або займенниковими іменниками у давальному відмінку однини та множини, напр.: “Спиниться б, вороного прив’язати” (М. Рильський); “- Покурити б,- сказав хтось, ідучи за Чернишем” (О. Гончар).
В інших особових формах, утворених за допомогою морфеми хай/нехай, де немає прямого значення апелятивності, розвивається значення бажальності.
Отже, батальний спосіб позбавлений значення апелятивності. Його семантика базується на волевиявленні мовця, спрямованому до самого себе або до третіх осіб. Бажальний спосіб, як і спонукальний, складається з особових і не особових форм. Перші – це особові форми умовного способу, поєднані з морфемами хай/нехай, напр.: “Хай би Ясногорська, схилившись над ним, перев’язувала йому гарячу рану…” (О. Гончар); “А Єремія, останній ваш пророк, співець руїни, нехай би жив у сих преславних струнах (Леся Українка).
Усі способові підкатегорії вживаються переважно в активі, проте наказовий та умовний способи мають зрідка також пасиви форми (будуйся, доме! був би лист написаний).
Related posts:
- Категорія персональності/імперсональності – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА ДІЄСЛОВО 6. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА Категорія персональності/імперсональності Категорія персональності/імперсональності базується на семантичній ознаці, що реалізується в синтаксичній структурі. На морфологічному рівні вона виявляється в трьох категоріях: категорії особи, часу і способу. Так, дієслівна форма працюю передає одразу значення особи (1-ша особа однини), часу (теперішній час) і способу (дійсний спосіб). Невелика семантично цілісна й історично замкнута […]...
- Категорії особи і числа – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА ДІЄСЛОВО 6. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА Категорії особи і числа Якщо загально-дієслівна категорія персональності/імперсональності грунтується на семантичній ознаці “наявність – відсутність діяча”, то значення категорії особи випливає з кореляції форм за ознакою особовості, або мовця і не мовця. При цьому значення особовості по-різному виявляє себе в однині і в множині. 1-ша особа однини – це завжди […]...
- Категорія часу – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА ДІЄСЛОВО 6. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА Категорія часу Час – граматична категорія дієслова, що виявляє себе в особових утвореннях – переважно дійсного способу,- відносячи дію або стан до моменту мовлення (теперішній час), вказуючи на те, що вона відбувалася до моменту мовлення (минулий і давноминулий часи), чи на те, що її здійснення почнеться після моменту мовлення (майбутній […]...
- Категорія родів дії – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА ДІЄСЛОВО 6. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА Категорія родів дії Роди дії – підпорядковані категорії аспектуальності пари дієслів, одне з яких характеризується якимось додатковим семантичним значенням: повторюваності, розподільності, однократності і под. Обидва компоненти або частіше один із них є одновидовим – доконаного або недоконаного виду. Роди дії розвивалися паралельно з категорією виду. Деякі з них (односпрямованість/різноспрямованість: бігти […]...
- Категорія аспектуальності – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА ДІЄСЛОВО 6. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА Категорія аспектуальності Категорія аспектуальності – загально-дієслівна категорія, яка охоплює всі без винятку дієслівні утворення: особові дієслова, дієприкметник, дієприслівник, інфінітив і предикативні форми на но-, – то. Ця категорія базується на семантико – словотвірній ознаці – протиставленні дієслівних форм за значенням необмеженості й обмеженості передаваної ними дії або стану. В основі […]...
- Категорія стану – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА ДІЄСЛОВО 6. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА Категорія стану Стан – граматична категорія дієслоза, якою передається взаємовідношення суб’єкта й об’єкта в процесі виконання дії. Станові форми передають дві взаємопов’язані станові ситуації, якими розкривається співвідношення реального діяча з граматичним підметом: 1) логічний суб’єкт (діяч) і граматичний підмет збігаються (Людина рубає дерево); 2) логічний суб’єкт (діяч) і граматичний підмет […]...
- Категорія перехідності/неперехідності – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА ДІЄСЛОВО 6. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА Категорія перехідності/неперехідності Категорію перехідності/неперехідності, як і категорію персональності/імперсональності, визначає синтаксична ознака: здатність або нездатність дієслова керувати іменником у знахідному відмінку (а при наявності заперечної частки не – в родовому); ця семантична особливість дієслова зумовлена його лексичною семантикою. Дієслова, що означають дію (гріти, робити, читати, писати, виховувати), здебільшого перехідні; дієслова, що […]...
- Категорія виду – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА ДІЄСЛОВО 6. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА Категорія виду Вид – граматична категорія дієслова, що виступає як центральна щодо загальнішої дієслівної категорії – аспектуальності. Категорія виду властива українській та іншим слов’янським мовам. Семантичною ознакою категорії виду є протиставленість двох форм – доконаної і недоконаної – за ознакою обмеженості і необмеженості тривання дії. Це одна з найскладніших категорій, […]...
- ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ІМЕННИКА ІМЕННИК 3. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ІМЕННИКА Частиномовною ознакою іменника е граматичне значення предметності, закладене в основний зміст категорії. У мові предметність передається рядами або групами співвідносних форм слів, які одночасно з основним, категоріальним, можуть виражати часткові граматичні значення, зумовлені різновидами змісту категорії іменника, до яких належать родова і числова ознаки предмета. Значення предметності, роду та числа […]...
- Граматична категорія відмінка – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ІМЕННИКА ІМЕННИК 3. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ІМЕННИКА Граматична категорія відмінка Серед категорій відмінка, роду і числа іменника провідна роль належить категорії відмінка, особливе місце якого вмотивоване кількома причинами. Відмінок охоплює усю систему номінацій, тому кожна його словоформа є носієм якогось значення, а отже, наділена відповідною функцією. Повна семантична навантаженість відмінка відрізняє його від категорії роду, де семантика […]...
- ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ПРИКМЕТНИКА ПРИКМЕТНИК 3. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ПРИКМЕТНИКА Для прикметника як частини мови граматичні категорії роду, числа та відмінка є асемантичними, похідними від однойменних категорій іменника. Зумовлюючий характер іменникових категорій закладений семантичною природою прикметника – називати ознаку предмета, тобто “постійно супроводжувати предмет”, що в мові передається граматичними формами прикметника, які без іменника не вживаються. Ознака як особливість, властивість […]...
- Особові закінчення дієслів наказового способу – Дієслово МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ Дієслово Особові закінчення дієслів наказового способу 2 особа однини 1 особа множини 2 особа множини 3 особа Однини 3 особа Множини Уч-И Уч-Імо Уч-Іть Хай (нехай) Хай (нехай) Уч-Ить Уч-Ать Танцюй Танцюй-Мо Танцюй-Те Хай (нехай) Хай (нехай) Танцю-Є Танцю-Ють Доспівай Доспівай-Мо Доспівай-Те Хай (нехай) Хай (нехай) Доспіва-Є Доспіва-Ють...
- ДІЄСЛОВА НАКАЗОВОГО СПОСОБУ Морфологія. Орфографія. Елементи стилістики Дієслово § 59. ДІЄСЛОВА НАКАЗОВОГО СПОСОБУ Про особливості творення дієслів наказового способу та про вживання одного способу дієслова в значенні іншого ПРИГАДАЙМО. Які речення називають спонукальними? 511 Прочитайте дієслова. Поміркуйте, яке з цих дієслів має цікаву особливість – уживається в мові лише у формі наказового способу. Доганяй, відбігай, стривай, перелазь, почекай. […]...
- ДІЄСЛОВА НАКАЗОВОГО СПОСОБУ § 14. ДІЄСЛОВА НАКАЗОВОГО СПОСОБУ Вправа 130 1. Кричимо, пишемо, носимо. – Це дієслова теперішнього часу. 2. Кричімо, пишімо, носімо. – Це дієслова наказового способу, бо вони утворилися від дієслів теперішнього часу шляхом додавання закінчень – імо. Вправа 132 II. Дорогі діти, уважно роздивляймося малюнок, щоб правильно відповісти на запитання. Роздивляйся скільки хочеш, а все […]...
- Буква ь у дієсловах наказового способу – Дієслово МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ Дієслово Буква Ь у дієсловах наказового способу М’який знак у дієсловах наказового способу пишеться лише тоді, коли приголосний у вимові звучить м’яко: Порадь, порадьмо, порадьте; викинь, викиньмо, викиньте. Після букв П, в, ч та Р в українській мові м’який знак не пишеться: Насип, насипмо, насипте; постав, поставмо, поставте; плач, плачмо, плачте; вір, вірмо, […]...
- СЕМАНТИКО – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ ПРИКМЕТНИК 4. СЕМАНТИКО – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ Прикметник становить особливу форму мовних знаків, за допомогою яких відтворюється виявлена в процесі суспільно-трудової практики ознака предметів. Міра ознаки є специфічним денотативним (реальним) значенням, ознака як властивість предмета неможлива без своєї якісної і кількісної градації – спеціального виміру інтенсивності і повноти. Відображення засобами мови міри ознаки, вираженої […]...
- Способи дієслова – Дієслово МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ Дієслово Способи дієслова Спосіб Дієслова виражає відношення дії до дійсності. В українській мові розрізняють три способи дієслова: Дійсний, умовний і наказовий. Кожен спосіб має своє граматичне значення і морфологічне вираження. Спосіб Що виражає На які питання відповідає Як змінюється Приклади Дійсний Дійсну, реальну дію Що робить? що зробить? що робив? За часами, числами […]...
- Безособові дієслова – Дієслово УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ Дієслово Безособові дієслова Деякі дієслова означають дію або стан, що відбуваються самі по собі, без діючої особи (предмета). Такі дієслова називаються Безособовими: Світає, морозить, вечоріє, дощить. У таких реченнях не може бути підмета. Безособові дієслова змінюються лише за часами, їхні форми в теперішньому й майбутньому часі нагадують форми третьої […]...
- Означено-особові речення – Односкладні речення СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Односкладні речення Означено-особові речення Означено-особовими називаються такі односкладні речення, головний член яких виражається особовим дієсловом 1-ї або 2-ї особи однини чи множини; ця форма означає, що дію виконує мовець (мовці) або співбесідник (співбесідники). Головний член означено-особових речень може бути виражений дієсловом у формі: А) 1-ї чи 2-ї особи однини або множини дійсного […]...
- Граматична категорія числа – ІМЕННИКИ ГРАМАТИЧНОГО РОДУ ІМЕННИК ІМЕННИКИ ГРАМАТИЧНОГО РОДУ Граматична категорія числа Граматична категорія числа відтворює кількісні співвідношення предметів і явищ навколишньої дійсності і належить до категорій із семантичною домінантою. Числові поняття ця іменна категорія виражає лексемами. Система граматичних значень становить парадигму з двочленним протиставленням числових показників, напр.: учень – учні, студент – студенти, ріка – ріки, зошит – зошити. […]...
- Узагальнено-особові речення – Односкладні речення СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Односкладні речення Узагальнено-особові речення Узагальнено-особовим реченням називається таке односкладне речення, головний член якого позначає дію, властиву будь-якій (узагальненій) особі. Головний член узагальнено-особових речень виражається дієсловом у формі: А) наказового способу (однина і множина) або 2-ї особи однини теперішнього чи майбутнього часу (у висловах із народної мудрості). Не діли шкуру невбитого ведмедя (Народна […]...
- СПОСОБИ ДІЄСЛІВ. ДІЄСЛОВА ДІЙСНОГО ТА УМОВНОГО СПОСОБІВ § 13. СПОСОБИ ДІЄСЛІВ. ДІЄСЛОВА ДІЙСНОГО ТА УМОВНОГО СПОСОБІВ Вправа 121 Дієслова дійсного способу Дієслова умовного способу Дієслова наказового способу Скочується, організовується, даруватимуть, освітлюється, вносить, дарували Понесли б, остудила б, відчинив би, днювали б, тьмянів би Усміхнись, внесіть, дочитаймо, спілкуймося, кажи, вмикайте, дивіться КЛЮЧ. “Красна осінь снопами, а зима намолотом”. Вправа 123 Умовний спосіб дієслова […]...
- БУКВА Ь В ДІЄСЛОВАХ НАКАЗОВОГО СПОСОБУ Мета: – навчальна: поглибити знання семикласників про способи дієслів, зокрема про дієслова наказового способу та їх творення; – розвивальна: сприяти зміцненню навичок правильного написання слів з орфограмою “М’який знак у дієсловах наказового способу”; – виховна: на основі мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу підвищувати мовний етикет семикласників. Внутрішньопредметні зв’язки: – Лексикологія і фразеологія: засвоєння найуживаніших фразеологізмів. – Фонетика. […]...
- Букви е, и в особових закінченнях дієслів І і II дієвідмін – Дієслово МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ Дієслово Букви Е, и в особових закінченнях дієслів І і II дієвідмін У дієсловах І дієвідміни в закінченнях 2-ї і 3-ї особи однини та 1-ї і 2-ї особи множини в теперішньому та майбутньому часах пишеться Е або Є: (ви)полеш, (ви)поле, (ви)полемо, (ви)полете; (з)будуєш, (з)будує, (з)будуємо, (з)будуєте. У дієсловах II дієвідміни в закінченнях 2-ї […]...
- ДІЄСЛОВА І ТА II ДІЄВІДМІН § 12. ДІЄСЛОВА І ТА II ДІЄВІДМІН Вправа 112 І дієвідміна II дієвідміна Сплю, місить, вдарять, ушпарять, дивиться, етою, зіскочив Освітлює, зливаю, колядує, зволікаєш, дарують, глитає, кидає, остерігається, колишуть, умієш КЛЮЧ. Підшиті слова лисом, а думки вовком підбиті. Вправа 114 Крутите, пишете, притулимо, вантажиш, тягнеш, колишемо, переборете, іржемо, перепрошуємо, кричите, полетимо, женемо, посіємо, регочете, майструєш, […]...
- Способи дієслів – Дієслово УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ Дієслово Способи дієслів Дієслова мають три способи: дійсний, умовний та наказовий. Дійсний спосіб виражає дію, яка відбувається, відбувалася чи буде відбуватися (відбуватиметься). Дієслова дійсного способу змінюються за часами (минулий, теперішній, майбутній), числами (однина, множина), особами (в теперішньому, майбутньому часі) або родами (в минулому часі). Умовний спосіб виражає дію, можливу […]...
- СПОСОБИ ДІЄСЛІВ. ДІЄСЛОВА ДІЙСНОГО Й УМОВНОГО СПОСОБІВ Морфологія. Орфографія. Елементи стилістики Дієслово § 58. СПОСОБИ ДІЄСЛІВ. ДІЄСЛОВА ДІЙСНОГО Й УМОВНОГО СПОСОБІВ Про три способи дієслова, особливості їхнього творення та вживання в мовленні 502 Порівняйте слова трьох колонок. У дієсловах якої з них можна визначити час – теперішній, минулий чи майбутній? Чи дієслова всіх колонок можна змінити за числами? Дійсний спосіб Наказовий спосіб […]...
- Imperativ. Наказовий спосіб – Das verb. Дієслово Німецька мова Das verb. Дієслово Imperativ. Наказовий спосіб Наказовий спосіб має чотири форми: друга особа однини, перша особа множини, друга особа множини та ввічлива форма. Друга особа однини є основою дієслова, до якої може додаватися – е: schreiben – schreib(e)! (пиши!) rechnen – rechne! (порахуй!) Сильні дієслова з кореневою голосною – е, які змінюють її […]...
- Основні розряди часток за значенням – Частка як службова частина мови МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ Частка як службова частина мови Основні розряди часток за значенням Назва групи Роль у мові Частки Формотвірні Утворюють форми дієслів: 1) умовного способу; 2) третьої особи наказового способу Би (б) Хай, нехай Заперечні Виражають заперечення Не, ні, ані Модальні Уживаються для оформлення: запитання Підсилення висловленого ствердження Увиразнення значення слів Додаткової вказівки на предмет, […]...
- Уживання одних часів і способів дієслів замість інших – Дієслово УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ Дієслово Уживання одних часів і способів дієслів замість інших Дієслова в теперішньому часі й у простій формі майбутнього часу доконаного виду можуть вживатися замість дієслів минулого часу: Іду я вчора вулицею і раптом зустрічаю шкільного товариша, якого не бачив років десять. Таке вживання властиве розмовному мовленню. Нерідко наказ або […]...
- ТВОРЕННЯ ДІЄСЛІВ УМОВНОГО СПОСОБУ МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ & 13. ТВОРЕННЯ ДІЄСЛІВ УМОВНОГО СПОСОБУ 177. Прочитайте. Визначте дієслова, з’ясуйте спосіб кожного. Між добром і злом завжди триває боротьба, яка завершується перемогою добра. Цю думку український народ стверджує у своїх казках. Народні казки не навчали б дітей змалечку добра й справедливості, якби добрим і справедливим не був наш народ. Герої казок не […]...
- Е, И В ОСОБОВИХ ЗАКІНЧЕННЯХ ДІЄСЛІВ І Й II ДІЄВІДМІНИ. Ь У ДІЄСЛОВАХ НАКАЗОВОГО СПОСОБУ Морфологія. Орфографія. Дієслово & 13. Е, И В ОСОБОВИХ ЗАКІНЧЕННЯХ ДІЄСЛІВ І Й II ДІЄВІДМІНИ. Ь У ДІЄСЛОВАХ НАКАЗОВОГО СПОСОБУ Є в словниках і віра, і надія, Є слова дія, дієслів полки. Чи вистоїть земля и помолодіє, Чи вигорять народи й словники?.. С. Литвин ПАМ’ЯТАЙМО Дієслова І дієвідміни в 2-й і 3-й особі однини та […]...
- ТВОРЕННЯ ДІЄСЛІВ НАКАЗОВОГО СПОСОБУ МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ & 14. ТВОРЕННЯ ДІЄСЛІВ НАКАЗОВОГО СПОСОБУ 184. Прочитайте речення. Визначте дієслова наказового способу, з’ясуйте особу й число кожного з них. 1. Чесним словом лікуйся, живи Україною! (В. Кочевський). 2. Свою Україну любіть… (Т. Шевченко). 3. Даймо на працю для України серце, і розум, і руки! (Б. Грінченко). 4. Хай живе Вкраїнонька й калина […]...
- Розбір дієприкметника як особливої форми дієслова – Дієприкметник як особлива форма дієслова МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ Дієприкметник як особлива форма дієслова Розбір дієприкметника як особливої форми дієслова Послідовність розбору 1. Слово. 2. Назва частини мови, її форма. 3. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду, жіночого роду, середнього роду). 4. Активний чи пасивний. 5. Вид. 6. Час. 7. Число. 8. Рід (в однині). 9. Відмінок. 10. Синтаксична роль. Тиша […]...
- Основні форми дієслова – Дієслово МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ Дієслово Основні форми дієслова Назва форми Що означає На яке питання відповідає (приклади) Морфологічні ознаки Синтаксична роль Неозначена форма дієслова (інфінітив) Дію, стан як процес Що робити? Що зробити? (читати, прочитати ) Вид, Перехідність/ Неперехідність Будь-який член речення Особове Дієслово Дію, стан предмета Що роблю? Що зроблю? Що зробив? (читаю, прочитаю, прочитав ) […]...
- СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНІ ГРУПИ ІМЕННИКА ІМЕННИК 2. СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНІ ГРУПИ ІМЕННИКА Іменники є специфічними мовними знаками об’єктів навколишньої дійсності і їх розрізнення за семантико-граматичними групами зумовлене особливостями позначуваного об’єкта і способом його мовного відтворення. Більша частина семантико-граматичних груп назв формується за принципом протиставлення, напр.: конкретні – абстрактні (хлопець, стіл, озеро, будинок – побудова, роззброєння, радість, подорож), власні – загальні (Олександр, Наталка […]...
- ФОРМАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЄСЛОВА ДІЄСЛОВО 3. ФОРМАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЄСЛОВА Кожне з утворень первинної дієслівної парадигми має свою формальну структуру. Для дієвідмінюваного дієслова характерна наявність перерахованих раніше категорій (особовості не особовості, перехідності/неперехідності, аспектуальності та ін.), що реалізуються відповідним набором елементів формальної структури. Характерною ознакою цього дієслівного утворення є дієвідмінювання – зміна дієслова за особовими, часовими, способовими, становими і родовими значеннями. […]...
- Умовний і наказовий способи дієслова МОРФОЛОГІЯ І ОРФОГРАФІЯ ДІЄСЛОВО §52. Умовний і наказовий способи дієслова Дієслова умовного способу (рос. условного наклонения) означають дію, можливу за певних умов, бажану: Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну (Леся Українка). Дієслова умовного способу змінюються за числами і родами (в однині). Вони творяться від основи інфінітива за допомогою суфіксів – в або […]...
- Дієслова майбутнього часу Урок 92 Тема. Дієслова майбутнього часу Мета: з’ясувати, чи мають дієслова майбутнього часу такі ж граматичні ознаки, що й дієслова теперішнього часу, вчити змінювати дієслова майбутнього часу за числами та особами, визначити особливості змінювання складної форми дієслів майбутнього часу, вчити визначати число та особу дієслів майбутнього часу; розвивати уважність, спостережливість; виховувати працелюбність. Обладнання: картки індивідуального […]...
- Спосіб дієслова (дійсний, умовний, наказовий). Творення дієслів умовного й наказового способів МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ ДІЄСЛОВО & 10 Спосіб дієслова (дійсний, умовний, наказовий). Творення дієслів умовного й наказового способів Спосіб – це граматична ознака дієслова, що виражає відношення З дії до дійсності. Розрізняють дійсний, умовний і наказовий способи. Способи дієслів Дійсний Умовний Наказовий Відповідають на питання Що робиш? Що зробив? Що робили? Що робитимуть? Що робив би? Що […]...