КЕРІВНИК

Related posts:

1. ГРУПА ЕКСПЕРТНА (УПРАВЛІНСЬКА) Соціологія короткий енциклопедичний словник ГРУПА ЕКСПЕРТНА (УПРАВЛІНСЬКА) – офіційно організований колектив фахівців – управлінців, створений для дослідження чітко сформульованої проблеми і вироблення рекомендацій для прийняття управлінських рішень відповідними органами влади різних рівнів. Склад управлінської групи визначається характером і структурою проблеми і має міждисциплінарний характер (спеціалісти з різних галузей управлінської діяльності). Вона часто має тимчасовий характер, […]...
2. УПРАВЛІНСЬКЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ Соціологія короткий енциклопедичний словник УПРАВЛІНСЬКЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ – різновид професійної діяльності у сфері управління, яка полягає у наданні кваліфікованої допомоги управлінському суб’єкту (керівництву) з метою вдосконалення системи і технології управління. Воно охоплює діагностику, тобто виявлення актуальних проблем даної оргсистеми та визначення шляхів їх вирішення. У процесі консультування працівникам управління пропонуються науково виважені засоби аналізу та пошуку […]...
3. Управлінські технології Державне управління Управлінські технології. Сукупність методів і процесів управління, а також науковий опис способів управлінської діяльності, у тому числі управлінських рішень для досягнення цілей організації. У. т. розвиваються шляхом типізації управлінських ситуацій, виділення найхарактерніших процедур і операцій. Можна класифікувати У. т. за основними управлінськими функціями, а саме: технології планування, організації, мотивації, контролю, комунікації, прийняття рішень. […]...
4. Стадії управлінської діяльності Стадії управлінської діяльності – відносно самостійні й логічно пов’язані між собою послідовні етапи управлінської діяльності, що передбачають застосування відповідних форм і методів. С. у. д. є: 1) збирання, систематизація певної сукупності інформації, її аналіз та оцінка на цій основі управлінської ситуації; 2) прогнозування і вибір альтернативних варіантів дій щодо збереження і зміни стану управлінської ситуації, […]...
5. Управлінська культура Державне управління Управлінська культура. Суттєва складова сучасного управління, основні елементи якої – метод і стиль управлінської діяльності. У. к. виявляється через комплекс уявлень про систему цінностей і цілі організації, у ставленні до справи, у правилах і нормах ділової поведінки, і, як наслідок, – у характері й змісті управлінських рішень та відповідних управлінських впливів. Одним із […]...
6. СОЦІОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ Соціологія короткий енциклопедичний словник СОЦІОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ – галузь соціології, яка вивчає закономірності, засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносини, структури і процеси суспільства (організації) з метою упорядкування, підтримки, збереження його оптимального функціонування, розвитку або зміни, переведення до іншого стану. Соціологія управління досліджує також природу управлінських відносин, з’ясовує насамперед соціальні цілі управління з т. […]...
7. Менеджерське мислення Менеджерське мислення – складова теорії менеджменту, в якій відображаються зміст і, передусім, сутність управлінської діяльності у свідомості менеджера. В теорії менеджменту розрізняють такі типи М. м.: 1) виробничо-технологічне – орієнтує менеджера на матеріально-речову сферу, в якій головними об’єктами взаємодії є матеріальні ресурси. Для такого менеджера характерне прагматичне оперування фактами, використання життєвого досвіду; 2) концептуальне – […]...
8. Основні напрями державно-управлінської діяльності Державне управління Основні напрями державно-управлінської діяльності. Визначені основні шляхи розвитку державно-управлінської діяльності. Серед таких напрямів можна виокремити: 1) державне будівництво (державотворення), яке охоплює: визначення і правове закріплення форми державного правління; політичного режиму; державно-територіального устрою; основних цілей і функцій держави, їх пріоритетності; розподілу повноважень між гілками та вищими органами державної влади; стратегії розвитку держави; структури органів […]...
9. Методи управління Методи управління – способи та засоби досягнення поставлених управлінських цілей, що визначають якісну сторону управління. Державне управління як особливий вид державної діяльності використовує різні методи, серед яких розрізняють методи організації і методи діяльності органів управління. Методи діяльності поділяються на загальні, що використовуються при виконанні всіх або основних функцій управління на всіх найважливіших стадіях управлінського процесу, […]...
10. Ефективність управлінської діяльності Ефективність управлінської діяльності – основна оціночна категорія управління, яка визначається співвідношенням людських, організаційних, часових, науково-технічних, матеріальних ресурсів і одержаних результатів. Досягнення високої ефективності управління – одне з головних соціальних замовлень суспільства. Суспільна свідомість пов’язує з цим своє ставлення до соціально-політичного ладу і управлінсько-владних державних структур. Досягнення високої ефективності управління залежить від техніко – технологічних, фінансово-економічних, […]...
11. Прийняття рішень в державному управлінні Державне управління Прийняття рішень в державному управлінні. Результат діяльності суб’єктів державного управління, спрямованої на вирішення певних проблем державного рівня, які, в свою чергу, асоціюються з відповідними управлінськими ситуаціями. На ситуаційний характер рішень вказує й усталене їх визначення як вибору однієї з альтернатив. Саме виявлення таких ситуацій, їх аналіз (діагностування), формування обмежень та критеріїв для оцінки […]...
12. Врахування людського фактора в державно-управлінській діяльності Державне управління Врахування людського фактора в державно-управлінській діяльності. Людський фактор є центральним у процесах державного управління. Ефективна державно-управлінська діяльність можлива тільки внаслідок позитивного, відданого та енергійного ставлення працівників до справи. Професіоналізм (відповідна професійна підготовка, постійна обізнаність зі станом справ, великий досвід у відповідній сфері управління), активність, ініціативність та працьовитість – це далеко не повний перелік […]...
13. Методи ухвалення управлінських рішень Методи ухвалення управлінських рішень – сукупність етапів (стадій) підготовки управлінських рішень і способів їх ухвалення з метою ефективного управління виробничою діяльністю підприємства, передусім персоналу підприємства, фірми, компанії. Процес ухвалення управлінського рішення можна згрупувати у три основні стадії: підготовка рішення, його схвалення та реалізація. На першій стадії здійснюють пошук і накопичення достовірної інформації, її обробку, аналізують […]...
14. Напрями вдосконалення державного управління Державне управління Напрями вдосконалення державного управління. Визначені шляхи вдосконалення державного управління. Серед них: поліпшення державного і зміцнення взаємодій між керівниками й управління керованими компонентами системи державного управління, що передбачає Вдосконалення головним чином “дерева цілей” і функціональної структури державного управління; безперервний розвиток суспільної сутності державного управління за допомогою демократизації, розширення участі громадян у його процесах, становлення […]...
15. Ієрархія рішень Державне управління Ієрархія рішень. у державному управлінні Система рішень в ієрархічній структурі державного управління. В останній можливі різні тенденції зв’язків та потоків рішень. Перша з них відображає рух потоку рішень знизу вгору тобто прийняття рішень на верхньому рівні на підставі рішень нижчих рівнів (наприклад, при формуванні державних програм). Така тенденція характерна для рішень, що потребують […]...
16. Управлінське рішення Управлінське рішення – розумово-вольовий акт, який містить ідею про шляхи, засоби, форми і методи досягнення певних політичних, соціально-економічних або виробничих цілей в існуючій на даний момент соціальній чи виробничо-практичній ситуації. У. р. приймається суб’єктом управління на основі збирання, обробки та аналізу інформації про стан і перспективи розвитку підпорядкованого об’єкта управління з урахуванням їх спільних інтересів […]...
17. Культура державного управління Державне управління Культура державного управління. Комплексне поняття універсального характеру, що відображає конкретні форми взаємодії людей та організацій у процесі здійснення владно-управлінських відносин, які виявляються в різноманітних ситуаціях. Основними елементами К. д. у. є метод і стиль державно-управлінської діяльності. Вона проявляється через комплекс уявлень про систему цінностей і цілі державного управління, у ставленні політиків та державних […]...
18. Форми державно-управлінської діяльності Державне управління Форми державно-управлінської діяльності. Зовнішні, постійні й типізовані вияви практичної активності державних органів щодо формування й реалізації управлінських цілей і функцій та забезпечення їх власної життєдіяльності. Основними Ф. д.-у. д. є: правова, за допомогою якої Управлінські рішення і дії набувають характеру встановлення та застосування правових норм, і організаційна, яка охоплює різноманітні дії, спрямовані на […]...
19. Делегування повноважень Делегування повноважень – передача повноважень на здійснення певної діяльності (дій) одного суб’єкта управлінських відносин (органу, службової особи) іншому, яке супроводжується переважно тимчасовою зміною компетенції відповідних суб’єктів управлінських відносин. Д. п. відбувається у формі адміністративного доручення і є однією з адміністративно-правових форм забезпечення оперативності та підвищення ефективності управління. Д. п. має на меті посилити гнучкість управління […]...
20. СОЦІОЛОГІЯ ЕКОНОМІЧНА Соціологія короткий енциклопедичний словник СОЦІОЛОГІЯ ЕКОНОМІЧНА – міжгалузевий наук, напрям, пов’язаний з вивченням соціальних механізмів та закономірностей функціонування і розвитку економіки. С. е. розглядає екон. життя як взаємодію сусп. груп, які займають неоднакові позиції в системі сусп. в-ва, виконують специфічні господарські і соціальні функції, мають неоднакові права та обов’язки, різняться рівнем доходу та споживання і […]...
21. МЕНЕДЖЕР Соціологія короткий енциклопедичний словник МЕНЕДЖЕР – професійний управлінський працівник, який наймається власником підприємства (компанії, фірми тощо) для безпосереднього керівництва виробничим процесом, відносинами між його учасниками. Зх. менеджмент останнім часом докладає значних зусиль до того, щоб перебудувати методи своєї роботи з урахуванням нових обставин. Спочатку (у 20 – 40-х рр. XX ст.) ці зусилля були спрямовані […]...
22. СТИЛЬ УПРАВЛІННЯ Культурологічний словник СТИЛЬ УПРАВЛІННЯ (керівництва) – стійка сукупність особистісних та індивідуально-психологічних характеристик керівника, за допомогою яких реалізується той чи інший метод (методи) керівництва. У практиці і теорії управлінської діяльності розрізняють типологію стилів керівництва за ознакою переважання одноособових чи групових способів впливу на організацію виробничого процесу. Це – авторитарне управління: керівник сам визначає групові цілі, сам […]...
23. Функції державного управління Функції державного управління – порівняно самостійні, спеціалізовані частини змісту управлінської діяльності, що характеризуються певною цільовою спрямованістю та якісною однорідністю. Існують різні види управлінських функцій. З точки зору внутрішньої технології управлінської діяльності найчастіше виділяють такі, як прогнозування, планування, організація, регулювання, керування, координація, облік, контроль. Ці функції належать до загальних, або основних. Розрізняють також функції спеціальні (характеризують […]...
24. Документообіг у системі державного управління Державне управління Документообіг у системі державного управління. Процес переміщення документів, що використовуються в службовій діяльності державних органів, починаючи з моменту створення або отримання до завершення їх використання з подальшою передачею на зберігання або знищення. Документообіг необхідний для зв’язку державних органів при здійсненні ними владно-управлінських функцій за допомогою офіційних інформаційних потоків. В основі документообігу лежить документування, […]...
25. Ухвалення управлінських рішень Ухвалення управлінських рішень – вибір оптимальних раціональних рішень на підставі системного аналізу з урахуванням критерію ефективності функціонування організації у сферах матеріального та значною мірою нематеріального виробництва. Основними етапами У. у. р. є: 1) підготовка та обгрунтування рішень, що передбачає комплексний аналіз проблемної ситуації за умов невизначеності та обмежень у часі, визначення основної мети та похідних […]...
26. Менеджменту стиль Менеджменту стиль – комплекс норм і правил поведінки керівника, який передбачає застосування різноманітних засобів спонукання підлеглих працівників до управління. Американський учений К. Левін (1938) виділив такі три типи М. с.: диктаторський (авторитарний) – керівник сам вирішує, що і як потрібно зробити; демократичний – рішення ухвалюється після обговорення; ліберальний – члени організації працюють практично самостійно. Американський […]...
27. Технологія виробництва Технологія виробництва – наука, яка вивчає технологічні процеси (механічні і механіко-технологічні) і способи переробки предметів праці у засоби виробництва та предмети споживання і відображає активне відношення людини до природи у процесі праці, а також техніко-економічні відносини між людьми. У механічних процесах відбувається зміна фізичних параметрів предметів праці (фізичних властивостей, форми та ін.), у хіміко-технологічних – […]...
28. ВОРОНА Валерій Михайлович Соціологія короткий енциклопедичний словник ВОРОНА Валерій Михайлович – (05.03,1940, м. Речиця Гомельської обл., Білорусь) – укр. соціолог, економіст, д-р екон. наук (1990), проф. (1992), д-р 1н-ту соціології HAH України (з 1992). Закінчив екон. ф-т Київського держ. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка (1967). Працював деканом, зав. кафедри, проректором Київського ін-ту народного господарства. Галузь наук, інтересів: екон. […]...
29. Джерела вдосконалення державного управління Державне управління Джерела вдосконалення державного управління. Будь-який чинник, що призводить до вдосконалення державного управління. До джерел і ресурсів, здатних удосконалити державне управління, належать такі: територіальний чинник, пов’язаний з раціональним розподілом державної влади і державного управління на території держави; соціальний чинник, що передбачає орієнтацію державного управління на інтереси всіх класів, соціальних Прошарків, професійних груп, національних і […]...
30. Наука управління Наука управління – збірне поняття, що охоплює систему загальної теорії соціального управління і конкретних управлінських наук. Н. у. використовує різноманітні методи дослідження – соціологічні, математичні, моделювання та ін., відображаючи специфіку конкретній управлінських наук. Сукупність цих наук забезпечу”! вивчення управління як цілісного і складного суспільного явища....
31. КУЛЬТУРА УПРАВЛІННЯ Культурологічний словник КУЛЬТУРА УПРАВЛІННЯ – 1) Сукупність вимог до зовнішньої сторони процесу управління і до особистих властивостей керівника, зумовлених нормами і принципами моралі, етики, естетики і права. 2) Характеристика якісної сторони управлінської діяльності суб’єкта управління....
32. Управління за цілями Управління за цілями – діяльність суб’єктів управління, спрямована на досягнення стратегічних цілей різних форм підприємств та організацій. Основними суб’єктами управлінської діяльності на великих підприємствах, фірмах та організаціях є менеджери різних ланок (див. Менеджер). Оскільки основною метою їх діяльності є постійне привласнення максимальних прибутків, то цій меті повинна підпорядковуватися низка похідних цілей – тривале економічне зростання, […]...
33. Державно-управлінські впливи Державне управління Державно-управлінські впливи. Суспільна потреба, інтерес і мета в управлінні, які усвідомлені суб’єктом державного управління, юридично і нормативно визначені та практично здійснюються в його рішеннях і діях. Ці впливи дуже різноманітні за своєю природою, направленістю, термінами та ступенем впливу на суспільство, наприклад, ідеї, концепції, технологічні послідовності Дій, інші засоби реалізації управлінських рішень. Д.-у. в. […]...
34. Принципи управління Принципи управління – цілеспрямоване використання у практиці управління об’єктивних законів світу, які втілюються в основних правилах, нормах такого управління. Такими П. у. є: єдність політичного та економічного підходів у практиці господарської діяльності; гнучкість економічної політики залежно від внутрішніх і зовнішніх умов; залучення найманих працівників до активного управління на різних рівнях; диференційований підхід до різних об’єктів […]...
35. Наука державного управління Державне управління Наука державного управління. Самостійний напрям науки управління, об’єктом дослідження якого є державне управління як певний вид діяльності. Держава відрізняється від інших організацій вирішенням більш масштабних і різноманітних загальносуспільних проблем, монопольним правом регулювання правових відносин, суверенітетом, унікальністю, а також наявністю специфічного апарату влади, який діє в дуже зримому і політизованому середовищі, що безпосередньо впливає […]...
36. Стиль державного управління Державне управління Стиль державного управління. Система засобів, форм і методів повсякденного функціонування посадових осіб та органів державної влади й місцевого самоврядування, заснована на відповідних принципах, що забезпечують раціональне й демократичне ведення управлінських справ. Відмінність С. д. у. від стилю роботи в інших сферах суспільства полягає, передусім, у наступному: соціальна активність посадових осіб і відповідних органів […]...
37. Управлінська структура Управлінська структура – сукупність окремих підрозділів організації (підприємства, компанії та ін.), відповідних органів управління ними і комплекс взаємозв’язків між суб’єктами управління окремими підрозділами. У межах У. с. виділяють органи управління безпосередніми виробничими процесами (окремими підрозділами, цехами, бригадами) й органи загального управління організації та її управлінських ланок (підрозділів, цехів та ін.). Гранична кількість об’єктів, якими можна […]...
38. Адміністративно-політична еліта Державне управління Адміністративно-політична еліта. Прошарок, який править суспільством і є носієм найбільш характерних політико-управлінських якостей та функцій. Особлива роль А. п. е. відображена в теоріях елітаризму, що обгрунтовують поділ суспільства на керівників і керованих, де політична влада розглядається як база соціальних відносин, що обумовлює відносини панування і підкорення. Наприклад, теорія плюралістичних еліт, яка широко використовується […]...
39. Бюрократія Державне управління Бюрократія. Позначення адміністративних і технічних аспектів організації, що забезпечують прийняття і виконання рішень. Існує кілька підходів до визначення бюрократії. Залежно від оцінки ролі бюрократії в суспільстві вона розглядається: або як складна, ієрархічно побудована структура організації, що дозволяє підвищити ефективність управлінської діяльності, або як апарат державних органів влади, або як специфічна форма політичної чи […]...
40. Лінійна структура управління Лінійна структура управління – централізована форма управління, за якої у багаторівневих системах управління всі функції управління (накази, розпорядження) здійснює вищестояща ланка (начальник, президент та ін.), а підлеглі виконують ці накази. Л. с. у. реалізується у взаємовідносинах між начальником і підлеглими за ієрархічною структурою згори донизу. Усі розпорядження надходять від одного начальника, а для керівника кожного […]...