КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ТА ЇЇ ЗМІНИ
Розділ 1 Загальна економіко-географічна характеристика світу
Тема 2 НАСЕЛЕННЯ СВІТУ
§ 6. КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ТА ЇЇ ЗМІНИ
Динаміка зростання населення світу.
Скільки нас на планеті? Чи загрожує Землі перенаселення? Яку кількість людей вона здатна прогодувати? Ці питання хвилюють фахівців, що турбуються про майбутнє нашої планети. Наука, що вивчає народонаселення, називається демографією (з грец. – народоопис).
Щоб визначити кількість населення окремої країни, проводять переписи. Перші спроби оцінити чисельність населення
На сьогодні більшість учених вважає, що людина сучасного виду з’явилася близько 50 тис. років тому. А нині у світі вже проживає понад 6,8 млрд чол. (2010 p.). Як швидко відбувалося зростання населення на Землі?
Цікаво, що 15 тис. років тому на всій планеті було 3 млн чол., майже стільки, скільки нині живе у Києві. На
Особливо швидке зростання кількості населення світу спостерігалося в XX ст. Протягом минулого століття відбувся другий “демографічний вибух”, який триває й нині. Найвищі темпи природного приросту населення сьогодні спостерігаються у бідних країнах, що розвиваються. Народжуваність у цих країнах традиційно була і залишається дуже високою. Але раніше через значну смертність населення природний приріст був невисоким. Після розпаду колоніальних
Графік 1. Зростання кількості населення світу
Імперій виникло багато незалежних держав в Африці, Азії, Океанії. Внаслідок економічних реформ та підвищення рівня медичного обслуговування смертність різко знизилася, а показник природного приросту пішов угору.
З “демографічним вибухом” у країнах, що розвиваються, пов’язано багато соціальних проблем. У цих країнах проживає 75 % населення світу, і тут зосереджено 90 % усіх неписьменних, голодуючих і безробітних планети.
Проте, починаючи з 70-х pp. XX ст., спостерігається тенденція до поступового уповільнення темпів природного приросту населення Землі. Пік “демографічного вибуху” вже подолали латиноамериканські та азіатські країни, що розвиваються, на його вершині залишаються країни Африки. У наш час більшість населення світу сконцентровано саме в регіонах, де спостерігається “демографічний вибух”. Так, в Азії проживає понад 61 % населення планети. В останні роки Африка, випереджаючи Європу, вийшла на друге місце: тут тепер проживає майже 14 % населення (діаграма 1).
Однак не в усіх регіонах сучасного світу спостерігається явище “демографічного вибуху”. Зокрема, в Європі відбувається протилежний процес – ” демографічна криза ” , тобто значне уповільнення темпів приросту населення.
Чи безмежно зростатиме населення Землі? На це запитання немає однозначної відповіді. Більшість фахівців вважають, що протягом найближчих ста років збільшення кількості землян триватиме, але повільнішими темпами. Поступово населення перейде до нульового приросту. Цей процес уже охопив країни Європи. За ними підуть тим самим шляхом інші розвинені держави світу. Найпізніше стабілізація чисельності населення відбудеться в найбідніших країнах, що розвиваються. Вважають, що на початку XXII ст. зростання кількості населення планети зупиниться на позначці 11-12 млрд чол.
На динаміку чисельності населення різних регіонів та країн впливають два основних процеси: природний і механічний рух населення.
Зміна кількості населення в результаті біологічних процесів народжуваності та смертності називається природним рухом населення. Різниця кількості народжених і кількості померлих за певний період становить природний приріст населення. Показники народжуваності, смертності та природного приросту вимірюються на 1 тисячу осіб за рік.
Діаграма1. Частка населення регіонів світу
На показники природного руху населення впливають три основні групи причин: біологічні, соціальні та історичні. Біологічні чинники були визначальними для характеру відтворення населення з давніх-давен до XVIII ст. При цьому рівень народжуваності й смертності був дуже високим, унаслідок чого природний приріст – низьким. Пізніше на перший план вийшли соціальні причини, матеріальні умови життя. До них належать: рівень розвитку медицини, санітарно-гігієнічні норми праці та побуту, національні й релігійні традиції, рівень добробуту родини, ступінь залучення жінки до суспільного життя, зростання частки міського населення тощо. Через ці причини спочатку знизився рівень смертності, що зумовило “демографічний вибух”, а з XX ст. істотно знизився й рівень народжуваності в розвинених країнах, що призвело там до “демографічної кризи”. Головними історичними причинами, які впливають на природний рух населення, є війни, голодомори, революції, екологічні негаразди. З ними пов’язані не лише прямі втрати населення, а й побічні, тобто ненародження дітей через загибель чи важкі хвороби дорослих людей. Протягом XX ст. вплив цих чинників особливо зріс.
Типи відтворення населення. Залежно від переважання впливу тих чи інших причин на природний рух населення у світі склалося два основних типи відтворення населення, характерні для різних типів країн (схема 21).
Для першого типу відтворення населення характерні низькі та дуже низькі показники народжуваності (10-20 чол./тис.) і невисока смертність (9-12 чол./тис.), тому й низький природний приріст (4-8 чол./тис.). Такий тип відтворення здебільшого властивий високорозвиненим країнам світу. Він спостерігається в Європі, Північній Америці, Австралії, Новій Зеландії, Японії. Низький рівень народжуваності пов’язують зі зростанням ролі жінки у суспільному житті, відсутністю ранніх шлюбів, підвищенням рівня культури суспільства, поширенням міського способу життя, “подорожчанням дитини”, тобто збільшенням витрат на її утримання та освіту. На природний приріст населення тут також вплинули негативні екологічні чинники, що спричиняють зростання спадкових хвороб та дитячої смертності. Перший тип відтворення характерний і для більшості європейських країн з перехідною економікою, зокрема й для України. Тут головним чинником є економічна криза і, як наслідок, досить низький рівень матеріального забезпечення родин.
Cхема 21. Типи відтворення населення
З першим типом відтворення населення пов’язано багато проблем. Одна з них – “старіння нації”, тобто зростання частки людей літнього віку. Тривалість життя у цих країнах висока. Найвищі її середні показники демонструють Японія (81,8 років), Австралія (79,8 років), Швеція (79,6 років), Канада (79,4 років), Франція (78,8 років), Нідерланди (78,3 років), Велика Британія (77,7 років), США (77,1 років). Хоча вчені вважають, що середня видова тривалість людського життя може сягати 110-140 років. В Україні нині цей показник становить 68 років (2007 р.).
“Старіння нації” зумовлює зменшення частки працездатного населення, посилює тиск на медичні та соціальні установи, важким тягарем податків лягає на плечі працюючих, а також призводить до подальшого зниження природного приросту населення.
У деяких країнах Європи спостерігається явище депопуляції, коли рівень смертності вищий за народжуваність. При цьому від’ємний природний приріст поступово призводить до вимирання населення. До цієї групи потрапили такі високорозвинені країни: Німеччина (-1,1 чол./тис.), Італія (-0,9 чол./тис.), Австрія (-0,01 чол./тис.), Швеція (-0,6 чол./тис.). Тут явище депопуляції пояснюють високою часткою літніх людей, великою зайнятістю чоловіків та жінок у виробництві, значним відсотком розлучень, наслідками Другої світової війни. З 90-х pp. XX ст. депопуляція почала поширюватися й у країнах з перехідною економікою: у Болгарії (-6,6 чол./тис.), Угорщині (-4 чол./тис.), Чехії (-1,8 чол./тис.), Румунії (-1,5 чол./тис.), Словенії (-0,6 чол./тис.), Латвії (-7 чол./тис.), Естонії (-5,1 чол./тис.), Литві (-3 чол./тис.), Україні (-5,6 чол./тис.), Росії (-5 чол./тис.).
Другий (розширений) тип відтворення населення характерний для країн, що розвиваються, та азіатських країн з перехідною економікою. Тож він поширений в Африці, Азії, Латинській Америці, Океанії (діаграма2). Це саме ті регіони світу, де відбувся “демографічний вибух” у XX ст. Цьому типу відтворення населення притаманні високі й дуже високі показники народжуваності (29-50 чол./тис.) і порівняно низька смертність (7-12 чол./тис.). Ці чинники спричиняють високий природний приріст (18-30 чол./тис.). Найвищий природний приріст у світі має арабська країна Оман – 49 чол./тис.
Високим показникам приросту сприяють традиційно великі родини (в середньому з 6 осіб), ранні шлюби, залежне становище жінки у родині, переважання сільського способу життя, релігійні постулати тощо. Після зниження рівня смертності в цих країнах за останні 50 років зросла й середня тривалість життя: в Африці – з 38 до 53 років, в Азії – з 41 до 63 років, у Латинській Америці – з 52 до 67.
Країни з другим типом відтворення мають багато проблем, пов’язаних з неконтрольованим високим приростом населення. Це й нестача продуктів харчування, і безробіття, і брак коштів на розвиток соціальної сфери – освіти, науки, культури, медицини.
Діаграма 2. Середньорічний приріст населення регіонів світу
Демографічна політика. Обидва типи відтворення населення породжують проблеми. Тому більшість країн світу намагаються контролювати природний приріст населення у бажаному напрямі, проводячи демографічну політику – систему державних заходів з регулювання народжуваності в необхідному для держави напрямку. Нині майже 130 країн ведуть активну демографічну політику, зокрема це всі високорозвинені держави та понад 80 тих, що розвиваються.
У розвинених країнах з першим типом відтворення демографічна політика спрямована на стимулювання народжуваності. Перші спроби в цьому напрямі зробила Франція ще в XIX ст. Тепер багато країн стимулюють народжуваність. До основних заходів належать відпустки для догляду за дитиною, виплати при народженні немовляти, щомісячні виплати на дитину, істотне збільшення виплат на другу, третю та всіх наступних дітей, першочергове право на одержання квартири родинам з дітьми тощо.
Більшість країн з другим типом відтворення населення вживають заходів для зменшення народжуваності. Активну демографічну політику в XX ст. проводили Японія, Китай та Індія. Основними напрямами її були правовий, економічний та морально – психологічний тиск на населення. Законами, зокрема, збільшено вік можливого вступу до шлюбу в Індії для жінок – до 18 років (замість 12), для чоловіків – до 21 року (замість 14). У Китаї заборонено одружуватися молоді, що здобуває освіту у вищих навчальних закладах, до закінчення навчання. Законом обмежується кількість дітей: в Китаї дозволено мати одну дитину, в Індії та В’єтнамі – дві. У Китаї держава сплачує кошти на утримання однієї дитини, водночас стягуючи великі штрафи за другу. В Індії пропагується здорова, щаслива, забезпечена родина з двома дітьми. Найважче здійснюється демографічна політика в арабських країнах через релігійні та національні традиції, принижене становище жінки в суспільстві. Практично стоїть осторонь політики планування родини і більша частина країн африканського континенту.
Демографічна політика є певним обмеженням прав людини. Тому, наприклад, у США громадянам надається повна свобода вибору щодо кількості дітей, хоча й забезпечується допомога багатодітним родинам через систему податкових пільг.
КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ:
– Нині на планеті проживає понад 6,8 млрд чол. Протягом історії людства кількість населення зростала нерівномірно: до кінця XVIII ст. дуже повільно, а потім швидкими темпами. Стрімке зростання кількості населення в світі дістало назву “демографічного вибуху”. В наш час “демографічний вибух” відбувається в країнах, що розвиваються, де у зв’язку з цим гостро постали проблеми голоду, безробіття, неосвіченості. Високорозвинені країни переживають “демографічну кризу” – значне уповільнення темпів приросту населення.
– Існують два типи відтворення населення. Перший тип притаманний розвиненим країнам з низькими показниками природного приросту населення. Наслідками його є “старіння нації”, а інколи і депопуляція (від’ємний природний приріст). Для країн, що розвиваються, характерний другий тип відтворення населення з високою народжуваністю та порівняно низькою смертністю й тому дуже значними показниками природного приросту. Це зумовлює багато соціальних та економічних проблем. Обидва типи відтворення потребують проведення демографічної політики.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...