Конституція УРСР 1937 р.- Конституція, розроблена відповідно до Конституції СРСР 1936 р. комісією у складі Г. Петровського, С. Косіора, П. Постишева, В. Затонського, П. Любченка, Й. Якіра та ін. і затверджена XIV Надзвичайним Всеукраїнським з’їздом Рад 30.1.1937. У 13 главах і 146 статтях Основного закону закріплювалися суспільний і державний устрій, вищі органи державної влади УРСР та Молдавської АРСР, місцеві органи державної влади, бюджет УРСР, організація суду і прокуратури, основні права і обов’язки громадян, виборча система, герб, прапор, столиця,
порядок внесення змін до Конституції. К. проголошувала перемогу соціалізму, непорушність соціалістичних відносин, морально-політичну єдність українського народу. УРСР відтепер вважалася соціалістичною державою робітників і селян, де вся влада належить трудящим міста і села в уособленні Рад депутатів трудящих. Проте глава про суспільний устрій майже цілком відтворювала відповідні положення Конституції СРСР 1936 р. Економічною основою УРСР проголошувалася соціалістична власність (державна та колгоспно-кооперативна) і соціалістична система господарства, яка спрямовувалась на втілення принципів “хто не працює,
той не їсть” та “від кожного за здібностями, кожному – за його працю”. Вищим органом державної влади ставала Верховна Рада УРСР, до компетенції якої належало затвердження народногосподарських планів і державного бюджету, керівництво всіма галузями народного господарства і соціально-культурного розвитку, встановлення згідно із законодавством Союзу РСР місцевих податків, зборів і неподаткових доходів, законодавство про працю, організація суду, надання прав громадянства УРСР тощо. У період між сесіями Верховної Ради функції її покладалися на Президію, яка видавала укази, тлумачила закони республіки, контролювала роботу уряду, скасовувала рішення обласних Рад у разі невідповідності їх законам, скликала сесії Верховної Ради, могла проводити референдуми, присвоювала почесні звання республіки, мала право помилування. Верховна Рада формувала уряд республіки – Раду народних комісарів як вищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади. РНК здійснювала керівництво народними комісарами республіки та іншими підпорядкованими їй інституціями, об’єднувала і спрямовувала діяльність уповноважених загальносоюзних наркоматів, вживала заходів для виконання народногосподарських планів, державного і місцевого бюджету, для забезпечення громадського спокою, захисту інтересів держави, охорони прав громадян, контролювала діяльність РНК Молдавської АРСР та обласних виконкомів. На місцях функції державного управління повинні були виконувати обласні, міські, районні, сільські та селищні Ради народних депутатів і їх виконкоми. Ради всіх рівнів мали тепер обиратися таємним голосуванням на основі загального, рівного і прямого виборчого права. К. вперше визначала порядок створення судових і прокурорських органів та головні принципи діяльності їх, що за умов безпрецедентного розгулу беззаконня і масових репресій було ширмою. Те ж саме можна сказати і про статті, які проголошували найширші демократичні права і свободи людини. К. з численними змінами діяла до 1978 р.
Loading...