КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО БІОЛОГІЧНЕ РІЗНОМАНІТТЯ
Екологія – охорона природи
КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО БІОЛОГІЧНЕ РІЗНОМАНІТТЯ. Біолог, різноманіття світу – різноманіття живих організмів – є величезною цінністю з погляду його еколог., генет., соц., екон., наук., освітнього, культ., рекреаційного та естетичного значення. Різноманіття є важливим для еволюції та збереження систем життєзабезпечення біосфери, його збереження і стале використання мають особливе значення для забезпечення потреб зростаючого населення Землі в продовольстві, охороні здоров’я та ін.
Однак нині біолог, різноманіття
Держави мають право розпоряджатися своїми біол. ресурсами і разом з тим несуть відповідальність за збереження біол. різноманіття та рац. його використання.
Усі держави, які приєднуються до Конвенції, повинні:
– визначати компоненти біол. різноманіття, важливі для збереження та рац. використання, вести котроль за видами людської діяльності, які можуть зашкодити біол. різноманіттю;
– розробляти нац. стратегії, плани або програми збереження та рац. використання біол. різноманіття;
– зробити збереження та рац. використання біол. різноманіття одним із головних елементів планування та політики;
– використовувати засоби масової інформації та освітні програми для того, щоб допомогти громадськості зрозуміти важливість біол. різноманіття та необхідність проведення заходів щодо його збереження;
– прийняти закони для захисту видів, яким загрожує вимирання, створити систему заповідників для збереження біол. різноманіття та створити екол. безпечні умови навколо цих територій;
– відродити деградовані екосистеми, сприяти збереженню видів, яким загрожує вимирання, допомагати місцевому населенню в розробці та виконанні планів відновлення природи;
– запровадити засоби контролю за ризиком, що пов’язаний з появою нових організмів у результаті застосування методів біотехнології;
– використовувати за участю громадськості оцінку впливу на довкілля для визначення проектів, які загрожують біол. різноманіттю, з тим, щоб уникнути їх або звести до мінімуму їх збитковість;
– запобігати появі сторонніх біол. видів, які загрожують екосистемам чи біол. видам, контролювати або знешкоджувати їх.
У Конвенції визначено, що:
– держави повинні сприяти доступу до генет. матеріалів у межах своїх кордонів, щоб запобігти екол. небезпечному їх використанню. Доступ до таких матеріалів дозволяється на умовах рівного і справедливого обміну результатами досліджень і розробок, а також вигоди від комерційних та ін. видів використання генет. ресурсів;
– країни, що розвиваються, повинні мати доступ до екол. безпечних технологій, які необхідні їм для збереження та рац. використання біол. різноманіття; цей доступ здійснюється на основі рівності та найбільшої вигоди при збереженні патентних справ;
– країнам, що розвиваються, необхідно надавати техн. та наук, допомогу для створення власних організацій нагромадження досвіту з рац. використання біол. різноманіття;
– держави повинні розглянути питання про необхідність укладання договору про безпечне використання живих організмів, видозмінених унаслідок застосування біотехнологій;
– розвинені країни, які підписали Конвенцію, повинні надати державам, що розвиваються, нову фінансову допомогу для того, щоб останні змогли виконати вимоги даної Конвенції.
Конвенція прийнята в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) і набирає чинності після її ратифікації ЗО країнами.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...