Головна ⇒ 📌Рослинництво ⇒ КОРІАНДР – ЕФІРООЛІЙНІ КУЛЬТУРИ

КОРІАНДР – ЕФІРООЛІЙНІ КУЛЬТУРИ

ОЛІЙНІ Й ЕФІРООЛІЙНІ КУЛЬТУРИ

6.2. ЕФІРООЛІЙНІ КУЛЬТУРИ

6.2.1. КОРІАНДР

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Найбільші посівні площі серед ефіроолійних культур займає коріандр. В Україні посівна площа його досягає 25 тис. га.

Коріандр вирощують у багатьох країнах Європи, Азії, у Північній Африці, Америці й Австралії. В Україні коріандр почали вирощувати з 30-х років XIX ст. Вирощують коріандр також у Центрально-Чорноземних областях, на Поволжі, Північному Кавказі.

Залежно від сорту та умов вирощування у господарствах збирають по 15-20 ц/га насіння

коріандру.

ТАБЛИЦЯ. ВМІСТ ЕФІРНОЇ І ЖИРНОЇ ОЛІЇ В РІЗНИХ ЕФІРООЛІЙНИХ КУЛЬТУРАХ,%

Культура	Орган нагромадження	Вміст олії	Культура	Орган нагромадження	Вміст олії
Ефірної	Жирної	Ефірної	Жирної
Коріандр	Насіння	1,5-1,8	17-24	М’ята	Листя	2,5-3,5	____
І стебла
Кмин	“	4,0-6,0	14-22	Шавлія	Суцвіття	0,2-0,35	–
Мускатна
Аніс	“	2,5-4,0	16-22	Лаванда	“	1,0-2,0	–

Використовують

його як приправу для консервування м’яса, риби, соління огірків тощо. Плоди коріандру містять від 0.8 до 1,2% цінної ефірної олії, яку широко використовують у харчовій, консервній, фармацевтичній, миловарній промисловості. З олії коріандру добувають ароматичні речовини: ліналол (має запах конвалії), гераніол (запах троянди), іонон (запах фіалки) та ін.

Крім ефірної насіння коріандру містить до 24% жирної олії, яку використовують для технічних потреб. Макуха коріандру містить 6-8% жирної олії, 17% білка і є цінним кормом для тварин. Солому також використовують як дієтичний і молокогінний додаток до кормів. Коріандр – медоносна рослина.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Коріандр (Coriandrum L.) – однорічна рослина з родини Селерових.

Корінь стрижневий, досить тонкий. Стебло пряме, у верхній частині гіллясте, 60-100 см заввишки. Нижні листки округлі, подібні до розеткових, верхні – вузьколінійні, перисторозсічені. Суцвіття – зонтик. Квітки білі, блідо-рожеві і жовті. Плід – куляста, видовжено-округла, ребриста двосім’янка. Із внутрішнього боку сім’янки є два олійних канальці. Достиглі сім’янки сіро-жовтого або світло-коричневого кольору. Розмір насіння залежить від сорту і коливається від 2 до 5 мм.

Розрізняють два типи коріандру, від яких походять культурні сорти: дрібнонасінний (С. sativum microcarpd), плоди в якого до 3 мм, маса 1000 насінин 7-10 г і більший вміст ефірної олії, і крупнонасінний (С. sativum macrocarpa) з плодами від 3 до 5 мм, масою 1000 насінин 28 г і меншим вмістом ефірної олії. Для потреб промисловості вирощують переважно дрібнонасінні сорти. Зелені рослини коріандру мають неприємний запах, тоді як достиглі плоди – приємний.

Для вирощування коріандру придатні грунти, що швидко нагріваються, родючі, середньозв’язні, багаті на сполуки кальцію, чисті від бур’янів. Коріандр добре переносить посуху. Його насіння проростає за температури 5-6 °С, сходи з’являються через два-три тижні після сівби. Молоді сходи стійкі проти весняних приморозків. Багато вологи коріандр потребує під час цвітіння і достигання. Вегетаційний період його триває 90- 120 днів. Рослини на початку вегетації ростуть повільно і можуть пригнічуватися бур’янами.

СОРТИ. Найпоширенішими сортами коріандру є Кіровоградський, Ранній, Оксамит.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. Найкращими попередниками для вирощування коріандру в сівозміні є кукурудза, картопля, цукрові буряки та овочеві культури. На родючих грунтах його висівають і після озимих. Після просапних проводять лише зяблеву оранку, а після озимих – лущення стерні з наступною зяблевою оранкою на глибину 25-30 см. Рано навесні закривають вологу, а потім проводять культивацію у два сліди з одночасним боронуванням для вирівнювання поверхні поля і знищення бур’янів.

Коріандр добре реагує на внесення добрив. Якщо його висівають після стерньових попередників, під глибоку зяблеву оранку вносять органічні добрива. Найдоцільніше вносити компост (15 т/га). Якщо коріандр сіють після удобрених озимих або просапних культур, вносять повне мінеральне добриво з розрахунку по 30-45 кг/га діючої речовини. Врожайність коріандру підвищується після внесення марганцевих і борних мікродобрив (у насінні підвищується вміст ефірної олії).

Коріандр сіють рано навесні одночасно з ярими зерновими культурами. Перед сівбою проводять ферментацію насіння. Замочене насіння (60 л води на 1 ц) перемішують і згортають у купи, де воно самозігрівається до температури 18-20 °С. За такої температури його тримають до початку проростання, доки не наклюнеться 2-3% насіння. Після цього його підсушують упродовж 3-6 діб і висівають.

Сіють коріандр рядковим або широкорядним способом з відстанню між рядками 45 см. Норма висіву за рядкового способу сівби становить 20-25, а за широкорядного – 12-15 кг/га. Насіння висівають на глибину 3-4 см. Відразу після сівби поле коткують кільчастими котками.

Важливим заходом догляду за посівами коріандру є боротьба з грунтовою кіркою і бур’янами. Щоб знищити кірку і прискорити появу сходів, застосовують ротаційні мотики.

Під час вегетації (до змикання рядків) на широкорядних посівах проводять 3-4 міжрядних обробітки грунту культиваторами.

Коріандр достигає неодночасно: спочатку достигають плоди головних зонтиків, пізніше – бічних. Стиглі плоди швидко обсипаються, тому збирати врожай треба вчасно і в стислі строки. Раніше коріандр збирали переобладнаними комбайнами після побуріння 60-70% зонтиків. При такому збиранні затрачалося багато праці на досушування насіння. Крім того, насіння мало гірші якості. Ефективнішим виявилося роздільне збирання; починають його тоді, коли 30-40% плодів набуває світло-коричневого кольору, а решта червоніє та жовкне. У цій фазі насіння містить найбільше ефірної олії. За роздільного збирання коріандр обмолочують самохідними комбайнами, зменшуючи кількість обертів барабана. Насіння очищають, просушують до вологості 12-13% і зберігають у сухих приміщеннях.