Корпоратизація державної власності – процес трансформації частки державної власності в акціонерну (колективну) власність і формування та розвитку на цій основі корпоративного сектору в економіці. Процес К. д. в. в Україні розпочався в період існування СРСР створенням першого акціонерного товариства у Львові 1988. У 1991 налічувалось 38 таких товариств, 1993 – 3342, 1999 – 35693, 2003 – 35016 акціонерних компаній, а їх частка у загальній кількості підприємств становила 3,7%. На початку 2004 із 36662 акціонерних товариств відкриті (ВАТ) становили 12583 і закриті
(ЗАТ) – 22089. При цьому майже 86% усіх зареєстрованих ВАТ створювались на основі роздержавлення власності, що є прогресивним кроком у тотальному одержавленні власності. К. д. в. відбувався залежно від класифікації об’єктів. Так, серед об’єктів групи “А” (цілісні майнові комплекси державних і орендних підприємств та ін.) з чисельністю зайнятих до 100 або понад 100 працівників, але недостатньої вартості основних фондів, для формування статутних фондів ВАТ могли створюватись лише акціонерні товариства закритого типу. Серед об’єктів групи “Б” (цілісні майнові комплекси з чисельністю зайнятих понад
100 працівників і вартістю основних фондів, достатньою для формування статутних фондів ВАТ та ін.) створювались здебільшого ВАТ. Такі товариства формувались і серед підприємств інших груп; групи “Г” (цілісні майнові комплекси підприємств, які займали монопольні позиції на ринку певних товарів і послуг або мали стратегічне значення для народного господарства), групи “Д” (об’єкти незавершеного виробництва), групи “Е” (підприємства, в яких держава має певну частку власності), групи “Ж” (об’єкти соціально-культурної сфери) та ін. Серед підприємств групи “Д” і “Е” створились також ЗАТ. Найбільша частка ЗАТ зосереджена у сфері торгівлі (майже 80%), а ВАТ – у сільському господарстві (63%) та промисловості (майже 52%). Загалом 31,5% підприємств припадає на сферу промисловості, 21% – на сферу торгівлі, понад 10% – будівництва, бл. 9% – на сільське господарство, транспорт та зв’язок. Частка акціонерних товариств 2003 у виробництві ВВП становила бл. 70%. На цих підприємствах сконцентровано понад 30% основних засобів виробництва та оборотних активів, чисельність зайнятих становить менше 22%, створено майже 80% загального чистого прибутку. Отже, за продуктивністю праці акціонерна власність випереджає підприємства приватної форми власності. Водночас велика частка ВАТ в Україні розвивається з участю державної власності. Наприклад, 2003 держава була співвласником більш ніж 11,3 тис. ВАТ. Проте значним недоліком розвитку акціонерної власності в Україні є низький рівень капіталізації акцій. Так, 2002 ринкова капіталізація українських акцій становила 16,5 млрд грн (20,3% номінальної вартості всіх випущених акцій і 7,5% ВВП), тоді як у Росії 2001 капіталізація акцій становила 26% ВВП, в країнах ЄС – 66%, США – 128%. Крім того, навіть у найбільших акціонерних компаніях акціонерів небагато. Якщо у розвинених країнах світу їх чисельність перевищує 3-4 млн, то в Україні – лише 100 тис. Важливою особливістю К. д. в. в Україні є значна кількість різних конфліктів (див. Корпоративні конфлікти). Наймогутнішими корпораціями України є НАК “Нафтогаз України” з доходами 42 млрд грн 2003, “Індустріальний союз Донбас” включає понад 40 промислових компаній України та інших країн та Маріупольський металургійний комбінат з доходами по 8,3 млрд грн. До найбільших наукомістких корпорацій належать концерн “Стірол” з доходом майже 1,2 млн грн, “Мотор-Січ” з доходом 995 тис. грн, “Зоря-машпроект” з доходом 763 тис. грн. Основними тенденціями К. д. в. є такі: 1) домінування ВАТ у сфері матеріального виробництва і ЗАТ – у сфері нематеріального виробництва; 2) створення значної кількості ВАТ з участю держави; 3 незначний рівень капіталізації; 4) поглиблення процесу відчуження переважної більшості акціонерів від корпоративної власності; 5) зростання кількості корпоративних конфліктів та їх поглиблення.
Loading...