Головна ⇒ 📌Правознавство ⇒ Кримінальні покарання

Кримінальні покарання

Частина третя ОСНОВИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§ 21. Кримінальна відповідальність

2. Кримінальні покарання.

Виносячи обвинувальний вирок, суд приймає рішення про застосування щодо злочинця кримінального покарання. Кримінальне покарання – захід примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною в скоєнні злочину, і полягає в передбаченому законом позбавленні або обмеженні прав і свобод засудженого.

Застосовуючи покарання, держава має певну мету. Звичайно, як свідчить сама назва, воно

є карою за скоєний злочин, однак у Кримінальному кодексі України зазначено, що воно не має на меті завдавати засудженому фізичних страждань, принижувати людську гідність.

Другою метою покарання є виправлення засудженого, його перевиховання. Надзвичайно важливою метою є запобігання скоєнню нових злочинів засудженим та іншими особами. Цю мету іноді називають спеціальною та загальною превенцією. При цьому запобігання скоєнню нових злочинів засудженим забезпечується переважно завдяки відповідному режиму покарання, обмеженням, які при цьому запроваджуються. Запобігання ж скоєнню злочинів іншими особами здійснюється

завдяки інформації про покарання – знаючи про нього, чимало людей здебільшого утримуються від скоєння злочинів.

Це цікаво

Поняття “покарання” пройшло тривалий шлях розвитку. Найдавнішим покаранням була кровна помста. Вона не знала обмежень, не завжди була співрозмірна завданій шкоді. В історії відомі випадки кровної помсти племені гиляків ведмедю, який убив людину. Кровна помста іноді й донині трапляється в окремих державах Азії, Африки, у деяких місцевостях Кавказу (хоча це й протирічить офіційним законам, що діють у більшості держав).

На зміну кровній помсті прийшов принцип рівної помсти, або таліону, – “око за око, зуб за зуб”. На відміну від кровної помсти таліон передбачає максимально можливу еквівалентність школи. Так, традиція одного з африканських племен вимагає, щоб помста здійснювалася лише тоді, коли винуватець досягне віку того, кого він образив, кому завдав шкоди. У V ст. в Ірландії з’являється збірка правових норм, якою передбачено грошові виплати за скоєні злочини. При цьому мірою цінності спочатку була рабиня, а потім – три кози. Цікаво, що ця збірка без значних змін діяла аж до XVII ст.

Найдавніша збірка законів давньоруської держави – “Руська правда” – передбачала здебільшого грошові покарання за скоєні злочини. При цьому розмір відшкодування суттєво залежав від соціального статусу особи, яка стала жертвою злочину. Так, за вбивство селянина-холопа належало сплатити 5 гривен, за вбивство ремісника – 12 гривен, а за вбивство “княжого отрока, або конюха, чи повара”- 40 гривен.

До осіб, які скоїли злочин, застосовують різні види покарань. Нині найсуворішим покаранням, яке передбачене Кримінальним кодексом України, є довічне позбавлення волі. Воно передбачене за скоєння особливо тяжких злочинів. Довічне позбавлення волі не може бути застосоване до неповнолітніх, осіб у піці понад 65 років і жінок, які є вагітними під час скоєння злочину або на час винесення вироку.

Одним із поширених вплів покарання є позбавлення волі на певний строк. Найменший строк позбавлення волі – один рік, максимальний – за найбільш тяжкі злочини – до 15 років. Це покарання передбачає перебування засудженого в спеціальних установах виконання покарань із суворою ізоляцією від суспільства. Подібним до цього покарання є арешт, але його тривалість може становити від одного до шести місяців.

У багатьох випадках суд може вважати недоцільним позбавлення волі, застосовуючи обмеження волі строком від одного до п’яти років. У цьому випадку засудженого не ізолюють від суспільства, але він перебуває в спеціальній установі, під постійним наглядом і обов’язково залучається до праці.

Можливе також застосування виправних робіт строком від шести місяців до двох років. Засуджений працює на своєму робочому місці, але з його заробітної плати державі відраховують від 10 до 20 % заробітку. Якщо злочинні дії були пов’язані з певною діяльністю, посадою (касир витратив доручені йому гроші, керівник використав службове становище для одержання хабара тощо), можливе додаткове покарання – позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до п’яти років.

Застосовують також матеріальне покарання – штраф (від 30 до 10 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян) або конфіскацію (безоплатне вилучення) майна. Кримінальним кодексом передбачено також такий вид покарання, як громадські роботи. Це покарання полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи або навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, які визначають органи місцевого самоврядування. Ці роботи встановлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більше аніж по чотири години на день. Суд може позбавити злочинця військового або спеціального звання, кваліфікаційного чину чи рангу (наприклад, судді, прокурора, державного службовця).

Існують також спеціальні види покарань, які застосовуються тільки щодо військовослужбовців, – утримання в дисциплінарному батальйоні й службові обмеження для військовослужбовців.

Усі покарання залежно від порядку їх призначення й застосування поділяють на основні, додаткові та ті, які можуть бути як основними, так і додатковими. За один злочин звинуваченому може бути призначено лише одне основне покарання з тих, що передбачені за скоєний злочин Кримінальним кодексом України. У той же час додаткових покарань за один злочин може бути призначено декілька, однак вони можуть бути тільки доповненням до основного покарання, не можуть призначатися самостійно.