Культура взаємин у сім’ї
Розділ 2. ЛЮДИНА СЕРЕД ЛЮДЕЙ
& 10. Культура взаємин у сім’ї
Прочитай прислів’я, поясни його значення.
* * *
Навіщо клад, якщо в сім’ї лад.
Повага до старших членів родини завжди була показником вихованості та людяності. Приміром, у кам’яному віці писемності ще не було. І передати важливу інформацію з покоління до покоління за допомогою книг було неможливо. Тому найстаршим членам громади відводилося особливе місце. Історію свого роду вони передавали усно.
Час йшов, технології розвивалися.
Назви членів своєї родини.
Коли, на твою думку, родина живе щасливо? Розкажи, як розподілені обов’язки у твоїй сім’ї.
Прочитай вірш.
Пішачок
Проходять по вулиці мати і син.
Син – попереду, мати – позаду.
Син, як чорний, нікельований лімузин,
А мати? А мати схожа на Правду.
Хустина, куфайка – жінка з села.
Вирізьблені сонцем глибокії зморшки.
Руки спрацьовані, чорні, як та смола,
Потріскані, наче підгорілі коржики.
Синові соромно з матір’ю йти,
По столичній вулиці крокувати поруч…
Воно, хоч і вміє дві фрази по-англійськи сплести,
Воно, хоч з дипломом, та все-таки – покруч!
Отак вони йдуть собі, ніби справді чужі.
Вона заворожена сином, щаслива.
А він як погляне на ті руки-коржі,
То чується так, як розчавлена слива.
Поглипує мати на сина здаля,
Як на Бога, а він усміхається черство.
Вона іде бавить чуже немовля,
А він на роботу – в міністерство.
І слава Господу, що воно – пішачок,
Що не має державного автомобіля,
Бо мати по вулиці несла б свій мішок,
А він проїжджав би десь поблизу, десь біля…
Дмитро Павличко
Вислови свою думку про ставлення сина до матері. Як ти ставишся до своїх батьків, бабусів і дідусів?
Прочитай.
Борода Мудреця
На острові, куди потрапили пізнайки, було тепло і сонячно. Тому пізнайки часто ходили купатися в океані. Найгірше було старійшині Мудрецеві. Його густа і довга борода за такої спеки не давала старому нормально зітхнути. Та й у густих джунглях вона щоразу зачіплялася за якусь ліану чи колючку. Добре помізкувавши, він вирішив зістригти свою бороду. Ох, важко було зважитись Мудрецеві на такий крок. Але нічого не вдієш. Узяв у садівника Квітика гострі ножиці і зістриг свою довжелезну бороду.
Наступного дня ніхто із пізнайків спочатку не впізнав Мудреця. Оскільки кожен з них, скільки себе пам’ятав, без бороди його ніколи не бачив. Без бороди старійшина вже не здавався таким мудрим. Ззовні він взагалі нічим не відрізнявся від інших пізнайків. Хіба що був набагато старшим. “Зараз він виглядає так само, як і ми, – подумали пізнайки, – то й розумом, швидше за все, від нас не відрізняється”.
Після цього до Мудреця зовсім перестали ходити за порадами. А його думка втратила свою колишню силу у вирішенні важливих питань.
Якось трапилося лихо – занедужав дракон. І коли він кашляв або чхав, з його рота вивергалися величезні омахи полум’я. А оскільки чхав і кашляв дракон часто, до того ж не знаючи, коли закашляється наступного разу, пізнайкам стало дуже складно жити з ним на одному острові. То частину саду ненавмисно спалить, то колоди для ремонту корабля підпалить. Ще кілька днів такої хвороби – і від острова взагалі нічого не залишиться. Пізнайко Травник приготував цілющий сироп від кашлю, який мав би вмить поставити дракона на ноги. Проте віднести ліки ніхто не наважувався. А раптом дракон закашляється і спопелить пізнайка?! Отож, що робити, вони не знали. Піти за порадою до Мудреця було соромно. Але старійшина на них не образився і прийшов до товаришів сам.
– Я помітив, що дракон чхає і кашляє в різний час, але не частіше, ніж один раз у сто секунд. Якщо я розрахував правильно, то цього часу має вистачити, щоб віднести ліки й встигнути втекти. Чи прислухатися до моєї поради, вирішувати, звичайно, вам, – сказав Мудрець.
Цього разу йому ніхто не суперечив. Та й виходу іншого не було. Спритник узяв у руки пляшечку із сиропом і, дочекавшись, коли дракон відкашляється, чимдуж побіг до печери. Всі пізнайки вголос лічили до ста. І так голосно, щоб Спритник міг їх чути. Коли товариші дорахували до дев’яносто, він лише добрався до печери дракона. Поставивши пляшечку з ліками на порозі, Спритник встиг сховатися в ущелину між камінням. Ще мить, і дракон спопелив би його. Задоволений, але дуже втомлений, він повернувся назад. Пізнайки зраділи, побачивши свого друга живим і здоровим.
– А старійшина наш справді дуже мудрий і спостережливий, – зауважив хтось із пізнайків, – і справа зовсім не в бороді.
Дракон закашляв знову. Але це був останній напад хвороби. Випивши сироп, він більше не кашляв і почав одужувати. А пізнайки ніколи вже не сумнівалися у мудрості старійшини.
Чому пізнайки перестали ходити за порадами до Мудреця?
Які висновки зробили пізнайки після пригоди з драконом?
Які поради дають тобі бабусі і дідусі?
Прочитай прислів’я. Поясни, як ти розумієш їх зміст.
* * *
Шануй старих – молоді колись тебе пошанують.
* * *
Все купиш, лише батька й матері – ні.
* * *
Шануй батька і неньку, то буде тобі скрізь гладенько.
Підсумуй свої знання
– Старших членів громади було прийнято поважати ще в кам’яному віці. Хоч це було не стільки культурною нормою, скільки мірою виживання. Старші члени громади були досвідченими мисливцями і єдиними хранителями історії роду, тому молодь цінувала людей похилого віку.
– На відміну від кам’яного віку, сьогодні повага до старших – обов’язкова норма культурної і вихованої людини.
Перевір себе
1. Чому потрібно шанувати своїх рідних?
2. Назви свої обов’язки перед сім’єю.
Підготуй розповідь про своїх дідусів і бабусь. Що тобі найбільше подобається робити разом з ними?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...