Культурологічний словник ЛОГІКА (грец. наука про умовивід) – наука про закони, форми та прийоми мислення, які забезпечують досягнення об’єктивної істини в процесі міркування й пізнання.

Культурологічний словник ТОЛЕРАНТНІСТЬ (від лат. tolerantia – терплячий) – терпимість до чужих думок, ідей, вірувань, вчинків.

Культурологічний словник ВЕРБАЛЬНИЙ (від лат. verbum – слово) – що стосується звукової людської мови.

Культурологічний словник АМНЕЗІЯ (від грец. – пам’ять) – ослаблення або втрата пам’яті, порушення пам’яті, хворобливе забування подій власного життя за певний відтинок його. XIX ст., варіація пізнього класицизму. Для А. характерні суворі монументальні форми

Культурологічний словник ШОВІНІЗМ (франц. – найодіозніша форма націоналізму, проголошення національної зверхності, протиставлення інтересів одного етносу інтересам усіх інших. Назва походить від прізвища затятого прибічника завойовницької політики Наполеона солдата Шовна.

Культурологічний словник МАТРИМОНІАЛЬНИЙ (лат. matrimonialis, шлюб) – пов’язаний зі шлюбом.

Культурологічний словник ГІПЕРБОЛА (від грец. hyperbole – надлишок, перебільшення) – 1) Плоска крива, що є геометричним місцем точок площини, для кожної з яких різниця відстаней від двох даних точок цієї площини (фокусів Г.) є

Культурологічний словник РЕНЕСАНС (франц. Renaissance, від лат. відроджуюсь) – 1) Епоха Відродження, період суспільно-політичного і культурного розвитку країн Західної і Центральної Європи (в Італії – XIV-XVI ст., в інших країнах – кінець XV –

Культурологічний словник АСПІРАНТ (від лат. uspirans – той, що до чогось прагне) – особа, яка готується до наукової чи викладацької роботи у вузах і науково-дослідних інститутах.

Культурологічний словник ЕДИПІВ КОМПЛЕКС – одне з понять психоаналізу, що відображає своєрідність відношень між батьками і дітьми, внаслідок чого нібито виникає моральна структура суспільства. Назва походить від давньогрецької легенди про царя Едипа, який випадково

Культурологічний словник АКВАТИНТА (італ. acquatinta, від acquaforte – офорт і tinto – профарбований, тонований) – різновид гравюри, що грунтується на протравлюванні кислотою металевої дошки крізь асфальтовий або каніфольний порошок. Створює ефект, близький до тонованого

Культурологічний словник САМОЛЮБСТВО – емоційне ставлення, яке відображає оцінку власної особистості. Різкі вибухоподібні вияви С. особливо властиві юнакам і дівчатам в період статевого дозрівання. Людині важливо мати певну міру С. і самоповаги. Без цього

Культурологічний словник САМОНАВІЮВАННЯ – психічний вплив людини на саму себе, внаслідок чого у неї виникають різні психічні і соматичні стани. С. тією чи іншою мірою властиве всім людям. За вченням І. П. Павлова, фізіологічний

Культурологічний словник ДУХОВЕНСТВО (духівництво) – служителі культу, які вважаються посередниками між богом та людьми, що здійснюють культові дії-таїнства, а також виконують роль проповідників віровчення даної релігії. У православ’ї Д. поділяється на чорне (ченці) та

Культурологічний словник ФАМІЛЬЯРНІСТЬ (від лат. familiaris – сімейний, близький) – стиль поведінки людини; виявляється у безцеремонності, панібратстві, розв’язності. Ф. є виявом морального й естетичного несмаку, свідченням низької етичної культури людини.

Культурологічний словник АДЕПТ (від лат. adeptus – той, хто чогось досяг) – пристрасний прихильник якогось вчення, ідеї.

Культурологічний словник КРИМСЬКИЙ Агатангел (Агафангел) Юхимович (1871-1942) – український учений, один з найвидатніших сходознавців світу, поліглот (знав близько 60 мов), етнограф, письменник, член і один з організаторів АН України (1918 р.), секретар, голова історико-філологічного

Культурологічний словник ЯХВЕ (Єгова, Ягве) – в іудаїзмі ім’я Бога єдиного, невидимого творця і володаря Всесвіту.

Культурологічний словник АРХІТЕКТУРНІ ОРДЕРИ (від архітектура і лат. ordo – ряд, порядок) – система архітектурних засобів і прийомів композиції, що виражається певною структурою й художньо-образним виявом складових частин стояково-балкової конструкції будівлі. В класичну канонізовану

Культурологічний словник НЕОПАЛИМА КУПИНА – за біблійною оповіддю, терновий кущ, який горів, але не згорав, і в якому Бог вперше відкрився Мойсею і повелів відправитися до Єгипту, щоб вивести ізраїльтян з полону в “землю

Культурологічний словник АНСАМБЛЬ (франц. ensemble – разом) – в архітектурі та містобудуванні гармонійна єдність споруд, творів монументально-декоративного мистецтва, А.: цілісність просторової композиції, пропорційність співвідношень частин і цілого, силует, пластика, колір. А. може створюватись водночас

Культурологічний словник КАПЛИЦЯ (лат. capella) – невелика споруда для відправ і молитов, а також меморіального призначення (мавзолей, усипальниця).

Культурологічний словник БЕРЕГИНЯ – зображення богині-праматері, давні, дохристиянські символи, нанесені на утилітарні чи побутові вироби. “Берегиня” – від слова берегти, оберігати, – так і досі літні люди на Поліссі називають своє житло й вогнище.

Культурологічний словник ВІДЧУТТЯ – психічний процес, що полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ об’єктивного світу, а також станів організму при безпосередньому впливові подразників на відповідні органи чуття. Матеріальним органом В. є аналізатори.

Культурологічний словник ЕКТОМОРФНИЙ ТИП (від грец. ekto – поза, зовні і morfe – форма) – морфологічний тип, властивий худорлявим, високого зросту людям, що мають слабо розвинену мускулатуру.

Культурологічний словник ЛЮДЯНІСТЬ – риса особистості, що виявляється у повазі до людей, гуманності, уболіванні за добробут і культурний розвиток людства. Риси людяності найповніше виявляються у груповій формі буття людей, коли їм доводиться виконувати спільну

Культурологічний словник ФЕНОМЕН (грец. – те, що з’являється) – виняткове, незвичайне, рідкісне явище.

Культурологічний словник ЛІРИЧНІСТЬ – наявність у витворах людського духу емоційності, схвильованості, щиросердості, насиченість їх переживаннями творця, його суб’єктивним настроєм. Ліричність – цінна психологічна риса, що відіграє важливу роль у певних видах діяльності людини (написанні

Культурологічний словник ЕКОНОМІЧНА КУЛЬТУРА – система засобів господарської діяльності, лояльне ставлення до будь-якої форми власності, поважання успіхів комерційної, підприємницької, фермерської чи іншої діяльності, створення рівних умов для розвитку громадян у всіх сферах економічного життя

Культурологічний словник ГУС (Hus) Ян (1371 – 06.VII.1415) – чеський мислитель, ідейний натхненник національно-визвольного руху в Чехії, діяч Реформації, національний герой чеського народу. Громадсько-політичну боротьбу поєднував з педагогічною діяльністю в Празькому університеті, ректором якого

Культурологічний словник АКСІОЛОГІЯ (від грец. ахіоs – цінний і logos – слово, вчення) – філософське вчення про цінності суспільства, соціальних груп та особистості; розрізняють цінності соціальні, духовні, культурні, моральні, естетичні, художні та ін. Аксіологічний

Культурологічний словник САНАЦІЯ (від лат. sanatio – оздоровлення, лікування) – 1) Оздоровлення. 2) Збільшення кредиту, надання субсидій та інші фінансові заходи держави або банків з метою допомоги великим підприємцям, компаніям, які перебувають під загрозою

Культурологічний словник ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ (франц. differenciation, від лат. differentia – різниця, відмінність) – поділ, розчленування цілого на якісно відмінні частини.

Культурологічний словник АЖУР (франц. ajour, від ajourer – робити наскрізним) – 1) Техніка створення наскрізного орнаментального візерунка. Застосовується в усіх різновидах декоративного мистецтва та в архітектурі. 2) Виріб чи окремий елемент декору, виконаний у

Культурологічний словник АНГОБ (франц. engobe) – фарба, зроблена з глини, іноді з кольоровими домішками; використовується для покриття і розпису глиняного посуду та інших керамічних виробів.

Культурологічний словник САМОВИХОВАННЯ – усвідомлювана діяльність людини, спрямована на удосконалення самої себе, на вироблення у себе позитивних якостей, звичок і подолання негативних. С. можливе за наявності в індивіда здатності аналізувати свої дії і вчинки,

Культурологічний словник УКРАЇНСЬКА МОВА – державна мова в Україні, належить до східнослов’янських мов. Поширена у Росії, Білорусії, Польщі, Канаді, США, Аргентині, ін. країнах поселення українців. Діалекти об’єднані у 3 головні групи: південно-східну (середньоподніпровські, слобожанські

Культурологічний словник ГАРМОНІЯ, гармонійність (від грец. appova – злагодженість, зв’язок, стрункість) – внутрішня і зовнішня упорядкованість, узгодженість, цілісність явищ і процесів. 1) В музиці закономірне поєднання тонів в одночасному звучанні, підпорядкування нормам ладової побудови

Культурологічний словник ОДА (від грец. – пісня) – у давніх греків урочистий ліричний вірш для хору. Пізніше – хвалебна пісня, присвячена видатній події чи особі.

Культурологічний словник ГЕНОТИП – сукупність генів або якихось якостей, одержаних людиною від своїх батьків.

Культурологічний словник МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО – у широкому розумінні – комплекс суспільних наук, які вивчають художню культуру загалом та окремі види мистецтва. Мистецтвознавчі науки охоплюють літературознавство, музикознавство, театрознавство, кінознавство, а також М. у вузькому й найбільш

Культурологічний словник ФАЛЬСИФІКАЦІЯ (лат. falsificatio – підробка) – умисне викривлення або неправильне тлумачення фактів, явищ дійсності з корисливих міркувань. Ф. можуть піддаватися речі (підроблена, фальшива річ, фальшиві гроші або цінні папери), продукти (підроблений продукт,

Культурологічний словник ГІМНАЗІЯ (від грец. гімнасій) – середній загальноосвітній навчальний заклад; звичайно з яскраво вираженим гуманітарно-філологічним ухилом. Термін “Г.” запозичено зі Стародавньої Греції. Вперше Г. була названа середня школа, відкрита у Страсбурзі в 1538

Культурологічний словник ДОСВІД – сукупність знань і навичок, набутих на основі і в процесі безпосередньої практичної взаємодії людей із зовнішнім світом; форма засвоєння людиною раціональних здобутків минулої діяльності.

Культурологічний словник АПЕЙРОН (грец. apeiron – безконечне) – термін, запроваджений давньогрецьким філософом Анаксімандром для позначення безконечного в просторі і часі, без’якісного матеріального першопочатку, що перебуває у вічному русі, виділяючи протилежності – тепле й холодне,

Культурологічний словник ЕНДОМОРФНИЙ ТИП (від грец. endon – всередині і morfe – форма) – морфологічний тип, властивий повним людям з переважним розвитком внутрішніх органів; характерна риса – прагнення до комфорту та чуттєвих задоволень.

Культурологічний словник ОРАТОРСЬКІ ЗДІБНОСТІ – комплекс певних рис особистості, що визначають її схильність до ораторського мистецтва, тобто до побудови та виголошення промови (особливого різновиду монологу) перед тією чи іншою аудиторією. О. з. визначаються світоглядним

Культурологічний словник АРІСТОТЕЛЬ (384 до н. е., Стагір у Фракії – 322 до н. е., Халкіда, острів Евсея) – давньогрецький філософ, один з найвидатніших мислителів усіх часів, учень Платона. В 367-347 рр. до н.

Культурологічний словник ЕТНОЛОГІЯ (грец. ethnos – народ і logos – слово, наука) – наука про народ. У науці вживається для означення поняття “теоретична етнографія”.

Культурологічний словник АТРАКЦІЯ – почуття взаємної симпатії, прихильності, залучення.