Культурологічний словник ЕКСТАЗ (від грец. нестяма, несамовитість) – стан захоплення й замилування, що поєднується зі скованістю рухів (заціпеніння), може наставати у віруючих і під сильним емоційним впливом творів мистецтва, людської праці, явищ природи.

Культурологічний словник СХІД І ЗАХІД – парна категорія, яка виражає дихотомію цілого всесвітньої культури в ряді смислових антиномій: демократія – деспотизм, аскеза – містика, раціональність – ірраціоналізм, інтуїтивізм – динамізм, модернізація – традиційність, індивідуалізм

Культурологічний словник ПОЛІТИЧНИЙ – 1) Пов’язаний з політикою. 2) Державний, суспільно-правовий; п. лад, п. устрій – форма організації державної влади у країні.

Культурологічний словник ЕЛЕГІЯ (грец. журлива пісня) – 1) Один з жанрів лірики; вірш, у якому виражені настрої смутку, журби, роздуму, меланхолії. 2) Музичний твір задумливого, сумного характеру.

Культурологічний словник ЕВРИСТИЧНА БЕСІДА – запитально-відповідна форма навчання, за якої учитель не повідомляє учням готових знань, а вміло поставленими запитаннями, іноді навідними, які не містять прямої відповіді, змушує їх самих на основі своїх знань,

Культурологічний словник ВЕЛИКДЕНЬ (Урочистість Воскресіння Божого, Пасха) – найстаріше і найважливіше християнське свято, що відзначається в першу неділю після весняного рівнодення і наступного за ним повного місяця, у пам’ять Воскресіння Ісуса Христа: кожна неділя

Культурологічний словник СТАНКОВЕ МИСТЕЦТВО – термін, яким визначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер: у живопису – картина, в скульптурі – статуя, погруддя і т. д. У добу Київської Русі – це ікони.

Культурологічний словник ЛАБІЛЬНІСТЬ (від лат. labilis – нестійкий, рухливий) – властивість нервових процесів (нервової системи), що виявляється у здатності проводити певну кількість нервових імпульсів за одиницю часу; лабільність також характеризує швидкість виникнення та припинення

Культурологічний словник ДИСЦИПЛІНА (від лат. disciplina – учення, виховання, розпорядок) – певний обов’язковий порядок поведінки членів трудового колективу, громадян.

Культурологічний словник ВАЛЬПУРГІЄВА НІЧ – 1) У давніх германців поганське свято початку весни, під час якого, за легендами, нібито відбувався “відьомський шабаш”. Від імені святої католицької Вальпургії, день пам’яті якої збігався із святом. 2)

Культурологічний словник ЛЬВІВСЬКЕ БРАТСТВО – релігійно-національна організація українських православних міщан, що існувала при Успенській церкві у Львові з XV до поч. XVI ст. Найстаріше з українських братств. Перша згадка в історичних джерелах 1463 р.

Культурологічний словник ПАТРИЦІЇ І ПЛЕБЕЇ – римський народ офіційно складався з патриціїв (старої знаті) і плебеїв (вільного населення, яке володіло земельною власністю). В імператорський період частина плебеїв, втративши свої земельні володіння, перетворилася на нероб,

Культурологічний словник ІНТЕЛІГЕНЦІЯ – соціальна група, що складається з осіб, професійно зайнятих розумовою працею (науковці, інженери, техніки, вчителі, лікарі, митці тощо). І. виникла внаслідок відокремлення розумової праці від фізичної.

Культурологічний словник ЄВАНГЕЛІСТ (грец.) – 1) Кожний з чотирьох, визнаних християнською церквою, укладачів ранньохристиянських творів – Євангелій. 2) Член секти євангелістів.

Культурологічний словник ЕМПІРИЧНИЙ (від грец. еmpeiria – досвід) – 1) Заснований на досвіді. 2) Властивий або стосується емпіризму.

Культурологічний словник ЕПІТАЛАМА (від грец. шлюбний) – в античній літературі пісня або вірш, що виконувалися під час весільних обрядів.

Культурологічний словник ДЗЕНСЬКЕ МИСЛЕННЯ – інтуїтивне проникнення в природу речей, що руйнує традиційний раціоналізм мислення з його бінарними опозиціями; основою практики дзену є коан, побудований на принципі абсурдності запитання і відповіді.

Культурологічний словник РІЗДВО ХРИСТОВЕ – символ нового віку; надії на подолання бездуховності, бездушності, жорстокості земного життя; народження Спасителя світу. Урочисті свята на честь воскреслих богів були у давніх релігіях. Вони символізували весняне пробудження. Давні

Культурологічний словник СИСТЕМА (від грец. утворення, складення) – 1) Порядок, зумовлений правильним розташуванням частин, стрункий ряд, зв’язане ціле. 2) Сукупність принципів, покладених в основу певного вчення. 3) Форма суспільного устрою (напр., державна С.). 4)

Культурологічний словник ДИСКУРСИВНИЙ – процес пізнання, що полягає в русі мислення від одного поняття до іншого, з’єднує одне судження з іншим, будує умовивід. Д., наприклад, є будь-яке поняття, оскільки воно утворюється завдяки пов’язуванню різних,

Культурологічний словник БІДЕРМАЄР (від нім. Biedermeier – прізвище літературного героя) – пізня форма романтики в західноєвропейській культурі, яку часто визначають як “міщанську”; її характерними рисами є ідилічний характер, стриманість, песимізм та прагнення спокійної, м’якої

Культурологічний словник ГОЛОВНИЙ МОЗОК – частина нервової системи, замкнена у черепну коробку; складається з великого мозку, стовбура, мозочка.

Культурологічний словник ВОГОНЬ – символ духовної енергії; перетворення і переродження; руйнівної і водночас народжуючої сили; кохання, плодючості; багатства, щастя, сімейного добробуту; сонця; зв’язку з небесним світом; роду; сили; очищення від зла; бога; потойбічного світу.

Культурологічний словник АКАДЕМ (грец. Akademos) – афінський герой. В давньоісторичний час за міським муром Афін була могила А., оточена священним гаєм що за ім’ям героя дістав назву “Академія”. У IV ст. до н. е.

Культурологічний словник УРБАНІЗАЦІЯ – процес перетворення міста у найвагоміший осередок проживання людей і центр зосередження та обміну культурних цінностей, утворення штучного середовища, протилежного природі.

Культурологічний словник ІМПОРТ – 1) Термін, усталений для стародавніх суспільств з розвиненою торгівлею; вказує на товарний характер, стандартизацію виробництва продукції та вивіз її для продажу або обміну, часом на значні відстані (аж до міжконтинентальних).

Культурологічний словник БІРЖА (голл. beurs, нім. Borse) – 1) Ринок оптової торгівлі товарами (товарна Б.) або цінними паперами (фондова Б.). Від прізвища купецької сім’ї ван дер Бурс у Брюгге (XIII ст.). 2) Б. праці

Культурологічний словник АЗАРТ (франц. hasard – ризик, випадок, з ісп. аzar, від араб. аззагр – гральна кість) – захоплення, завзяття, запальність, гарячковість. У психології – психічний стан людини, при якому спостерігається високий рівень її

Культурологічний словник БЮДЖЕТНЕ ПРАВО УКРАЇНИ – це сукупність фінансово-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв’язку з бюджетною діяльністю.

Культурологічний словник ДОКТРИНА (лат. doctrina – вчення) – наукова або філософська теорія, політична система, керівний теоретичний (або політичний) принцип або нормативна формула. 104

Культурологічний словник ФІЛОГЕНЕЗ (від грец. phyle – плем’я та genesis – походження) – історичний розвиток окремих видів і систематичних груп організмів, органічного світу загалом. У психології Ф. означає зміни психіки, які відбуваються в ході

Культурологічний словник ТЕОКРАТІЯ (від грец. theos – бог і kratos – влада) – форма державного правління, за якої політична влада в країні належить духівництву, наприклад, Ватикан.

Культурологічний словник АПОКРИФИ (від. грец. apokryphos – таємничий, прихований) – твори християнського фольклору і літератури, яких церква не визнавала канонічними і забороняла.

Культурологічний словник ХУТОРЯНСТВО – інтелектуальна течія в Україні ХІХ-ХХ ст., в центрі якої – критика урбаністичної цивілізації.

Культурологічний словник ТАРИФ (італ. tariffa, з араб.) – система ставок, за якими оплачують виробничі й невиробничі послуги, працю тощо (напр., Т. транспортні, комунальні, митні, оплати праці).

Культурологічний словник АСФАЛЬТ (грец. asphaltos – гірська смола) – з А. виготовляють олійні фарби. У живописі використовують від XVII ст. чистим і розведеним для лесування. В суміші з воском та смолами А. застосовують у

Культурологічний словник ДЕТЕРМІНІЗМ КУЛЬТУРНИЙ (від лат. determinore – визначити) – концепція, за якою культура розглядається як відносно автономне утворення, незалежне від інших сфер суспільного життя, що відіграє вирішальну роль у суспільному розвитку.

Культурологічний словник АРКАДА (франц. аrсаdе – низка арок) – ряд арок, що спираються на стовпи чи колони. Аркада-галерея – галерея з арок.

Культурологічний словник АСОЦІАЦІЯ (лат. assotiatio – сполучення, з’єднання) – зв’язок між психічними явищами, при якому наявність одного з них зумовлює появу іншого.

Культурологічний словник ДУХОВНІ ЦІННОСТІ – витвори людського духу, зафіксовані у здобутках науки, мистецтва, моралі, культури.

Культурологічний словник ЕКСТРАСЕНС (від лат. extra – поза, зовні, крім і sensus – відчуття) – особа, яка має яскраво виявлені парапсихологічні здібності.

Культурологічний словник ВУНДЕРКІНД (нім. Wunderkind, букв – чудо-дитина) – дитина, яка має виняткові здібності, талант, обдарованість у науці, мистецтві, спорті, конструюванні тощо. Термін В. вживається в іронічному значенні, коли батьки дитини, довколишні чи сама

Культурологічний словник АНАЛІТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ – один із різновидів глибинної психології, створена швейцарським психологом К. Юнгом, учнем З. Фрейда. Метою психічного розвитку людини К. Юнг вважав індивідуалізацію – творчу реалізацію індивідом колективного несвідомого, у якому

Культурологічний словник ЕВФЕМІЗМ (від грец. eufemismos – пом’якшений вираз) – слово чи вираз, яким замінюють у мові грубі, непристойні чи заборонені вислови.

Культурологічний словник ТИПОЛОГІЯ (від тип і…логія) – метод класифікації речей живої природи або виробів людини з метою пояснення їх історичного місця, шляхів розвитку, зв’язків за певними культурними або природними явищами, за спільними ознаками.

Культурологічний словник ПЕСИМІЗМ (від лат. pessimus – найгірший) – світовідчуття, пройняте зневірою в майбутньому, настроєм безнадії. Протилежне – оптимізм. Виникає внаслідок тривалого переживання безперспективності дальшого розвитку, марності зусиль особи. П. – емоційно-світоглядний вияв самопаралічу

Культурологічний словник АКТУАЛІЗАЦІЯ – процес переводу певних психічних і фізіологічних явищ (зафіксованої в пам’яті інформації, будь-якої потреби тощо) в структуру повсякденної діяльності. Поняття, розроблене Б. Г. Ананьєвим (1907-1972) і його учнями, як перехід психічного

Культурологічний словник БУРЛЕСК (франц. burlesque, з італ. burlesco – жартівливий) – 1) Перебільшено комічне зображення (в літературі або на сцені). 2) Гумористична поезія, комічний ефект у якій досягається або тим, що героїчний зміст викладається

Культурологічний словник РАЦІОНАЛЬНІСТЬ (від лат. розумний) – вихідне положення про те, що люди є раціональними істотами, які здатні керувати власною поведінкою; здатність до логічно обгрунтованої, цілеспрямованої діяльності.

Культурологічний словник ЗАКЛИНАННЯ – усталена словесна формула, що супроводжується відповідними діями, яка мала магічну силу. Метою заклинань було вплинути на когось чи щось, підкорити його своїй волі або чаклунській силі, висловити настійне прохання, благання.