ЛЕСЕВИЧ Володимир Вікторович
Соціологія короткий енциклопедичний словник
ЛЕСЕВИЧ Володимир Вікторович (15.01.1837, с. Денисівна, нині Полтавської обл. – 25.11.1905, Київ) – визначний вітчизняний філософ – позитивіст і громадський діяч, дійсний член Наук, т-ва ім. Т. Г. Шевченка (НТШ). Навчався в Петербурзькому інженерному училищі та в Академії генерального штабу, служив на Кавказі. Після виходу у відставку в 1864 р. відкрив у себе на батьківщині школу для селян з укр. мовою навчання. Мав тісні зв’язки з народницьким рухом, за що відбував заслання у 1879 – 1888 рр. У різний час
Л. еволюціонував від позитивізму О. Конта до емпіріокритицизму, який вважав вершиною розвитку філос. думки. На початку своєї творчості цікавився переважно соціологією. Основну увагу у соціол. студіях приділяв передусім з’ясуванню сутності соціології, її місця в системі наук, питанням прогресу. Так, прогрес учений розглядав як прагнення до ідеалу, який він, як і П. Прудон, убачав у людяності. Головним елементом процесу, який веде до досягнення цього ідоалу, є розумова діяльність. Слідом за О. Контом Л. вважав,
У наступний період своєї творчості, початок якого можна віднести до 1877 р., коли Л. видрукував працю “Спроба критичного дослідження першооснов позитивної філософії”, в якій намагається розвинути далі контівські теорет. засади, переважно в галузі філософії.
Вищу стадію позитивізму JI. вбачає у наук.-крит. філософії, або критичному реалізмі. Така наук, філософія, на його думку, повністю відповідає сучасному розвитку науки, бо вона володіє усіма засобами для чіткого формулювання своїх гуманістичних цілей. Насамперед їй належить розкрити необхідність змін у всіх сферах життя, збудити смак до вивчення питань, які сприяють людському благу, і вплинути на подолання традиції й рутини в сусп. відносинах.
У цей час Л переглядає своє ставлення до контової класифікації наук і до місця соціології в ній. У своєму поділі наук на конкретні й абстрактні він виходить з того, що вихідним пунктом нашого знання є уявлення. Якщо на основі уявлень утворюється поняття про окремі конкретні групи явищ, то ми маємо справу з конкретними науками. Якщо ж ми ставимо собі за мету утворити поняття про саме заг. вище, розмірковує далі Л., то тоді маємо справу з абстрактними науками. Іншими словами, в конкретних науках ми приймаємо ті групи явищ, котрі знаходимо утвореними в реальній дійсності, тоді як в абстрактних науках ми беремо з реальної дійсності одні лише явища, а групи утворюємо самі шляхом абстракції.
Грунтуючись на цих методол. засадах, Л. доходить висновку, що соціологія як абстрактна наука вивчає суспільність взагалі, у всіх видах, у яких вона проявляється, тобто соціологія має своїм предметом суспільність у широкому сенсі, а не лише людську суспільність. А якщо так, то, як вважав Л., некоректним є твердження О. Конта про соціологію як абстрактну науку. Адже контівське розуміння соціології вело до вивчення не суспільності взагалі, а лише людського суспільства, тобто одного з питань конкретної науки. Проте соціологія не може будуватися за зразком абстрактної науки, а навпаки, умоглядній групі понять останньої вона протиставляє такі поняття, які відповідають конкретним уявленням. У даному разі, стверджував Л., абстрактній групі понять, що характеризують суспільність, протиставляється не взагалі людська суспільність, що є частиною того ж абстрактного поняття, а та конкретна група явищ, котра позначається цим абстрактним поняттям, тобто людство. Наукою про людство є антропологія, яка належить до соціології як частина до цілого. Л. був переконаний, що проведена ним класифікація наук, визначення в них місця соціології і антропосоціології дасть змогу уникнути тієї критики позитивізму, з якою, зокрема, виступив М. Михайлівський. Адже соціологія як абстрактна наука є наукою наскільки можливо об’єктивною, тоді як антропосоціологія керується суб’єктивною т. з. і є основою для теорії прямої дії, тобто для практ. філософії.
– Те.: Философия истории на научной почве // Отечеств, записки. 1861. № 1; Позитивизм после Конта // Там само; Очерк развития идеи прогресса // Современ. обозрение. 1868. № 4 – 5; Первые произведения позитивизма// Отечеств, записки. 1873. № 12; Опыт критического исследования основоначал позитивной философии. СПб., 1877; Что такое научная философия. СПб., 1891.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...