Метод рубок формування, його особливості
Лісівництво
РОЗДІЛ 4. ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА У ЛІСАХ ЗЕЛЕНИХ ЗОН
Лекція 6. РУБКИ ФОРМУВАННЯ ЛАНДШАФТІВ
6.2 Метод рубок формування, його особливості
При проведенні звичайних рубок догляду за лісом у лісах експлуатаційного призначення, захисних лісах, лісах, що віднесені до господарської частини зеленої зони, вже понад 30 років застосовується метод, який найчастіше називають активним. Порядок відбору дерев до рубки, при традиційних рубках догляду, на перше місце ставить забезпечення нормальних умов для дерев, що залишені для подальшого
Місця масового відпочинку повинні бути не тільки привабливими, але і стійкими та довговічними. При проведенні рубок формування – їх доцільно розпочинати з 10-15-річного віку.
Рубки формування – найважливіший прийом створення ландшафту необхідного типу з належними естетичними та санітарно-гігієнічними властивостями. Вони можуть переслідувати такі цілі, як поліпшення породного складу лісопаркового ландшафту, підвищення рівня естетичного вигляду, поліпшення просторового розміщення дерев, що позитивно змінює структуру деревостанів. Це в свою чергу посилює контрастність, барвистість, поліпшує огляд ділянки, створює зручності в переміщенні відпочиваючих.
Формування лісопаркових ландшафтів краще за все розпочинати в молодняках у відповідності з ретельно розробленим проектом. Одна і та ж задача при формуванні лісопаркового ландшафту може досягатися різними шляхами. Наприклад, у мішаних сосново-березових деревостанах при створенні ландшафту напіввідкритого простору з груповим розміщенням дерев можуть формуватись і чисті і мішані групи.
Ландшафтний метод ведення рубок формування також передбачає поліпшення складу деревостану, але з точки зору підвищення його декоративності, в тому числі і за рахунок певного розміщення дерев на площі. При відборі дерев до рубки ландшафтний метод передбачає поділ дерев на перспективні (кращі), допоміжні та ті, що заважають і повинні іти до рубки. Передбачає індивідуальний підхід до кожного дерева з оцінкою не тільки його положення серед угруповання, але і ролі у формуванні певного типу лісопаркового ландшафту. При цьому, перш за все, для вияснення питання, чи може певне дерево бути залишеним для формування ландшафту, оцінюються за певними ознаками: порода, форма стовбура і крони, тобто її довжина, ширина, густота, колір листя або хвої, забарвлення кори, санітарний стан дерева і т. п. Дерева можуть призначатися до рубки незалежно від їх місцеположення в деревостані: і з нижнього, і з верхнього ярусу, але при умові, що це не порушить стійкості деревостану.
Одна із особливостей ландшафтного методу полягає в тому, що він спрямований на вирощування ширококронних дерев з великою листяною поверхнею. Саме такі дерева відповідають естетичним вимогам відвідувачів і мають велику гігієнічну здатність у затриманні пилу, виділенні фітонцидів і т. п. Формування деревостанів з ширококронними деревами можливе лише тоді, коли дерева добре освітлені починаючи з молодого віку. Це зберігає зелені листки та хвою на нижніх гілках, а крона залишається низько опущеною та розростається в ширину, горизонтально.
При формуванні ландшафту закритого простору з горизонтальною зімкнутістю (1а) зберігають одноярусність деревостану, призначаючи до рубки дерева переважно з нижньої частини пологу, понижуючи його зімкнутість до 0,6-0,7. При цьому вирішується також задача поліпшення складу деревостану.
При формуванні закритого ландшафту з вертикальною зімкнутістю (16) рубкою створюють кілька ярусів, призначаючи дерева до рубки як з нижньої, так і з верхньої частини деревостану. При цьому формується багатоярусна або ступіньчаста зімкнутість пологу, одночасно поліпшуючи розміщення дерев на площі.
Враховуючи нестійкість напіввідкритих ландшафтів з рівномірним розміщенням дерев на площі (2а і 2 в), їх формування потрібно проводити на невеликих площах, як правило, в тих місцях, де ліс відвідується менш інтенсивно, де не загрожує надто сильне витоптування рослинності та ущільнення грунту. Такі ландшафти краще формувати в дубняках, березняках та сосняках, вирощуючи їх в розімкнутому стані з молодого віку. До рубки призначають переважно дерева з нижньої частини пологу, щоб розкрити нижчі частини стовбурів у дерев, які передбачені для подальшого росту і формування ландшафту. З верхньої частини пологу видаляють дерева лише за санітарним станом. Саме такий підхід до рубки дозволяє виростити крупні, окремо розташовані дерева з широкими, низько опущеними по стовбуру кронами.
При формуванні ландшафту напіввідкритого простору з груповим розміщенням дерев (26) у групах видаляють дерева як з верхньої, так і з нижньої частини пологу, намагаючись створити вертикальну зімкнутість на рівні 0,6-0,7. Дерева, що розташовані між групами, незалежно від породи і якості – поступово вирубують. В групах повинна залишатися типова лісова обстановка.
На ділянках з лісовою рослинністю висотою до 1 м (За) проводяться рубки по формуванню закритого, напіввідкритого типу ландшафту. Напіввідкритий ландшафт може бути рівномірно зріджений або сформоване групове розміщення дерев.
Отже ландшафтний метод рубок догляду в лісопаркових частинах являє собою ряд прийомів по відбору дерев до рубки, завдяки яким поліпшується склад, якість і просторове розміщення дерев на площі, завдяки чому і формується той чи інший тип лісопаркового ландшафту. Застосування ландшафтного методу рубок формування потребує творчого підходу та розуміння особливостей ландшафту, який формується. Потрібна уява про динаміку змін у насадженнях з віком, розуміння взаємодії різних порід у деревостані, різних компонентів лісових насаджень, тобто компонентів ландшафту. В даному випадку рубки формування виступають як активний лісогосподарський захід, завдяки якому і досягається мета – найефективніше використання могутніх сил природи на кожній ландшафтній дільниці.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...