МЕЗОКЛІМАТ

Related posts:

1. УРОЧИЩЕ ЗАПОВІДНЕ Екологія – охорона природи УРОЧИЩЕ ЗАПОВІДНЕ – природоохоронний об’єкт (гай, озеро, ділянка долини чи узбережжя та ін.), що займає проміжне становище між заповідниками та пам’ятками природи....
2. ЗОНА КЛІМАТИЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА КЛІМАТИЧНА – 1) найбільша одиниця клімат, районування: великий регіон земної кулі, що має більш-менш широтне розташування, характеризується особливими умовами формування клімату. 3. к. може мати також вигляд поясу навколо земної кулі або окремих контурів, що не мають широтного розташування. 3. к. поділяється на дрібніші територіальні одиниці; 2) вертикальний пояс (зона) […]...
3. АЕРОКЛІМАТОЛОГІЯ Екологія – охорона природи АЕРОКЛІМАТОЛОГІЯ – розділ кліматології, що вивчає клімат, умови шарів атмосфери, віддалених від земної поверхні....
4. ТЕРИТОРІЯ Екологія – охорона природи ТЕРИТОРІЯ – певна частина земної поверхні з визначеними кордонами або межами (напр., Т. міста, парку)....
5. ЧИННИК ОРОГРАФІЧНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК ОРОГРАФІЧНИЙ – чинник, зумовлений особливостями рельєфу певної ділянки земної поверхні....
6. ДІЯЛЬНІСТЬ ЦИКЛОНІЧНА Екологія – охорона природи ДІЯЛЬНІСТЬ ЦИКЛОНІЧНА – форма заг. циркуляції атмосфери, виникнення, розвиток, руйнування і переміщення в ній циклонів та антициклонів. Поняття звичайно стосується помірних широт, де Д. ц. значною мірою формує клімат і погоду....
7. ЧИННИК ГЕОФІЗИЧНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК ГЕОФІЗИЧНИЙ – 1) чинник, що визначається фіз. особливостями геосфер Землі; 2) чинник, зумовлений фіз. особливостями певної ділянки поверхні або глибин Землі (напруженістю магн. поля), а також атмосфери та антроп. змінами прир. середовища....
8. КЛІМАМОРФИ Екологія – охорона природи КЛІМАМОРФИ – форми рослин, зумовлені клімат, особливостями їхнього місцезростання....
9. КАРТА Екологія – охорона природи КАРТА – 1) зменшене узагальнене зображення (графічна модель) земної, місячної поверхні, ін. небесних тіл, зоряного неба чи їхніх частин на площині в тій або ін. картографічній проекції і системі умовних знаків; 2) модель земної поверхні в певних горизонтальному і вертикальному масштабах (рельєфна К.)....
10. РІЧКА Екологія – охорона природи РІЧКА, ріка – водотік значних розмірів, що тече по встановленому руслу в межах утвореної ним долини і наповнюється за рахунок поверхневого і підземного стоків власного водозбірного басейну. Р. з притоками утворює річкову систему, характер і розвиток якої зумовлені геол. будовою, рельєфом, кліматом і розмірами басейну. Р. поділяють на дві групи: гір. […]...
11. ДЕПРЕСІЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД Екологія – охорона природи ДЕПРЕСІЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД – зниження вільної або напірної площі поверхні підземних вод до рівня прир. (балки, долини) або штучного (свердловини, криниці, дренажні канави, гір. виробки тощо) дренажу....
12. УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ Екологія – охорона природи УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ – невидиме оком людини ел.-магн. випромінювання, яке в спектрі оптичного діапазону займає проміжне положення між видимим і рентгенівським випромінюванням (50- 400 нм). Фіз. властивості У. в. визначають їх важливі біол. та екол. впливи на живі організми....
13. ЧИННИК ЕДАФІЧНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК ЕДАФІЧНИЙ – чинник-1, що визначається грунт, особливостями (особливостями грунтів)....
14. ФАЦІЯ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ФАЦІЯ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА – елементарна, далі неподільна з погляду прир. комплексності ділянка поверхні землі, що характеризується упродовж усього існування однорідними літологією, рельєфом, клімат, особливостями, грунтами та біотичними компонентами, що складають на території Ф. ф.-г. один біоценоз. Напр., схил яру якоїсь однієї експозиції, русло струмка і т. д....
15. ІМЛА Екологія – охорона природи ІМЛА – втрата повітрям прозорості, покаламутніння атмосфери біля земної поверхні, зумовлене розсіюванням світла на дрібних крапельках води, кристаликах льоду чи на завислих у повітрі аерозольних часточках. Виникнення І. пов’язане з забрудненням нижніх шарів атмосфери пилом і продуктами згоряння над великими містами, є наслідком ліс. пожеж, пилових бур. Інтенсивність і тривалість І. […]...
16. БІОТОП Екологія – охорона природи БІОТОП – ділянка земної поверхні (суходолу або водойми) з однотипними абіотичними умовами середовища (рельєф, грунт, мікроклімат тощо), яку займає певне угруповання організмів (біоценоз). Характерний для певного Б. комплекс умов визначає видовий склад організмів та особливостей їх існування; змінюється під впливом біоценозу. Б. – неорг. компонент біогеоценозу. Подібні Б. об’єднують у біохори, […]...
17. РАДІАЦІЙНИЙ БАЛАНС (ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ) Екологія – охорона природи РАДІАЦІЙНИЙ БАЛАНС (ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ) – див. Баланс радіаційний (земної поверхні)....
18. ГЕОБОТАНІКА СОЗОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ГЕОБОТАНІКА СОЗОЛОГІЧНА – новий наук, напрям, завданням якого є охорона фітоценотичної різноманітності (фітостроми) земної поверхні загалом....
19. ЗОНИ НАПІВПУСТЕЛЬ Екологія – охорона природи ЗОНИ НАПІВПУСТЕЛЬ – зони земної кулі, що займають проміжне положення між зонами пустель, з одного боку, та зонами степовими і саванами – з іншого, і зустрічаються в поясах помірних, тропічних та субтропічних. Рослинний покрив складається з рослинності степів (ковила, пирій та ін.) та пустель (полин, солянка та ін.)....
20. РАДІАЦІЯ ЗАЛИШКОВА Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ ЗАЛИШКОВА – див. Баланс радіаційний (земної поверхні)....
21. ІНСОЛЯЦІЯ Екологія – охорона природи ІНСОЛЯЦІЯ – 1) опромінення земної поверхні сонячною радіацією. І. вимірюється в джоулях на одиницю площі поверхні за певний проміжок часу; 2) освітлення живих організмів сонячним промінням з лікувальною або профілактичною метою....
22. БІОЦЕНОЗ ЕНДЕМІЧНИЙ Екологія – охорона природи БІОЦЕНОЗ ЕНДЕМІЧНИЙ – той, що зустрічається на обмеженій ділянці земної поверхні....
23. ОРОГРАФІЯ Екологія – охорона природи ОРОГРАФІЯ – розділ геоморфології, що вивчає морфограф. характеристику форм земної поверхні....
24. ПОПУЛЯЦІЯ, ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА Екологія – охорона природи ПОПУЛЯЦІЯ, ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА – тип і характер розміщення особин даної популяції на території, яку вона займає. Розрізняють розподіл організмів рівномірний і нерівномірний, поодинокий і груповий тощо....
25. ТУМАН Екологія – охорона природи ТУМАН – накопичення продуктів конденсації водяної пари (водяних крапель, кристалів), завислих у повітрі безпосередньо над земною поверхнею. Виникає внаслідок охолодження повітря від земної поверхні або через випаровування з поверхні теплих водойм в охолоджене повітря....
26. ЕКОЛОГІЯ МІСТА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ МІСТА – дослідження дій мешканців міста і порівнювання оцінок тих чи ін. ділянок міста та прилеглих до них територій, які даються мешканцями в ході їхніх дій, з об’єктивно реєстрованим набором властивостей цих ділянок. Практично це галузь соц. екології або соц. географії....
27. ФІТОСФЕРА Екологія – охорона природи ФІТОСФЕРА, фітогеосфера – поверхневий шар над суходолом Землі (до 150 м), грунт, де умови середовища значною мірою визначаються зеленою рослинністю....
28. ЗОНА ГУМІДНА (НАД ОКЕАНОМ) Екологія – охорона природи ЗОНА ГУМІДНА (НАД ОКЕАНОМ) – клімат, зона, в межах якої атм. опади, що випадають за рік, переважають над випаровуванням з водної поверхні....
29. БІОЦИКЛ Екологія – охорона природи БІОЦИКЛ – вища одиниця екологічного розчленування земної поверхні. Розрізняють три Б.: море, суходіл та внутрішні (внутрішньоматерикові) водойми....
30. ФОРМА РЕЛЬЄФУ Екологія – охорона природи ФОРМА РЕЛЬЄФУ – нерівності земної поверхні різного розміру (розрізняють по низхідній мегарельєф, макрорельєф, мезорельєф, мікрорельєф та нанорельєф), опуклі (позитивні) Ф. р. та ввігнуті (негативні) Ф. р., що мають різне походження (тектонічне, вулканічне, ерозійне тощо)....