Міжнародна торгівля послугами – система міжнародних товарно-грошових відносин між суб’єктами різних країн з приводу купівлі-продажу різних видів послуг. За темпами зростання світова торгівля послугами випереджує торгівлю товарами – це одна з сучасних закономірностей міжнародної торгівлі, дія якої зумовлена четвертим великим суспільним поділом праці, високим рівнем життя у розвинених країнах світу, законом зростання потреб, більшою мобільністю виробників і споживачів послуг, розгортанням НТР, посиленням міграції капіталу і робочої
сили та ін. Так, якщо для двократного зростання обсягів торгівлі послугами потрібно менше 8 років, то торгівлі загалом – 15 років. У 1970 обсяг світового експорту послуг становив лише 80 млрд дол., а 2002 – бл. 1,5 трлн дол. (майже 40% світового експорту). М. т. п. різниться від торгівлі традиційними товарами наявністю прямих контактів між виробниками послуг та їх споживачами (що потребує більшої присутності за кордоном виробників послуг або іноземних громадян у країні виготовлення цих специфічних товарів), збільшенням обсягів міжнародної торгівлі послугами із зростанням зовнішньої торгівлі товарами, оскільки для
успішної їх реалізації, особливо складних, необхідно надавати все більшу кількість транспортних, інформаційних, консультаційних, післяпродажних та інших послуг), більшою захищеністю сфери послуг від іноземної конкуренції з боку держави та наднаціональних органів (наприклад, НДДКР) та ін. Основними видами послуг у світовій торгівлі є: 1) послуги, пов’язані із зовнішньою торгівлею – їх транспортуванням, страхуванням; 2) послуги, пов’язані з обміном технологією (торгівлею ліцензіями, “ноу-хау”, інжиніринговими, управлінськими послугами та ін.); 3) обмін соціальними і культурними послугами, зокрема надання туристичних послуг; 4) банківські послуги, зокрема здійснення міжнародних розрахунків, лізингових операцій та ін.; 5) торгівля послугами, пов’язаними з міграцією робочої сили (виплатою і переказуванням заробітної плати, соціальних виплат). Найбільше послуг, пов’язаних зі світовою торгівлею товарами, припадає на морський транспорт – до 80% перевезень. На транспортні та щільно пов’язані з ними туристичні послуги припадає 25% світової торгівлі послугами. Торгівля послугами, пов’язаними з технологією, передбачає за сучасних умов розширення науково-технічного й технологічного обміну. Основними формами угод при обміні технологією є передусім ліцензійна торгівля, “ноу-хау” та ін. (див. Міжнародне передавання техніки І технологій). Частка розвинених країн світу в ліцензійний торгівлі – понад 80% (експорту ліцензій), у т. ч. США – понад 65%. У 2000 вони контролювали майже 55% патентів у сфері інформаційних технологій і комунікацій. За іноземними ліцензіями у різних країнах світу випускають продукцію вартістю понад 700 млрд дол. Переважна частка ліцензій монополізована могутніми ТНК, тому важливу роль у ліцензійній торгівлі відіграє внутріфірмова торгівля. У США на неї припадає понад 70% експортної виручки з ліцензійних угод промислових корпорацій. Ліцензійна торгівля сприяє зростанню обсягів міжнародної торгівлі послугами, особливо устаткуванням, комплектуючими виробами, а також вивезенню капіталу в підприємницькій формі. На міжнародному ринку соціальних послуг (освіта, охорона здоров’я, туризм, фізкультура і спорт, культура, мистецтво та ін.) найважливішу роль відіграє туризм. У другій половині 90-х у закордонних туристичних поїздках побував 1 млн українців. Серед основних видів міжнародного туризму (рекреаційний, діловий і науковий) на рекреаційний припадає понад 70% усіх поїздок. Завдяки міжнародному туризму зростає зайнятість у країнах, які приймають туристів, держава отримує значну частку доходів, реалізується певна кількість товарів. Так, у Франції міжнародний туризм обслуговують понад 5 млн осіб, а доходи від нього становлять третину всіх доходів від експорту товарів (на Багамських островах – більше половини ВВП). Питаннями міжнародного туризму займаються 70 міжнародних організацій. Важливу роль у М. т. п. соціальними відіграє освіта у формі обміну досвідом та інформацією, викладачами, науковими співробітниками, аспірантами і студентами. Так, 2001 за кордоном навчався майже 1,1 млн студентів, більшість з яких – вихідці зі слаборозвинених країн. Розвинені країни світу запрошують найобдарованіших випускників на роботу за значно вищу заробітну плату. У такий спосіб із країн, що розвиваються, у США виїхало 1,5 млн осіб. Це призводить до втрати значної частки національного багатства цих країн, виснаження інтелектуальних ресурсів, посилення економічної небезпеки. З 80-х XX ст. почався процес глобалізації М. т. п., свідченням чого є значна їх частка у світовій торгівлі та високі темпи зростання.
Loading...