Надряд Кільогруді птахи
Тема 9. ПЛАЗУНИ
§ 47. Надряд Кільогруді птахи
До надряду Кільогруді належать 8600 видів літаючих птахів, які мають такі спільні ознаки: здатність до польоту, наявність крил з маховими перами та кіля на груднині.
– Нещодавно на нашій планеті жили нелітаючі кільогруді птахи: безкрила гагарка, баклан стеллерів і дронт звичайний. Усі вони винищені людиною.
Ряд Гусеподібні об’єднує виводкових водоплавних птахів з довгою шиєю, пласким широким дзьобом і перетинкою, що сполучає три пальці (мал. 127). Це всім добре відомі птахи: гуси, лебеді
Мал. 127. Ряд Гусеподібні:
1 – самка лебедя шипуна на яйцях; 2 – самець крижня; 3 – самка крижня.
Мал. 128. Ряд Лелекоподібні:
1 – лелека білий; 2 – чапля сіра; 3 – водяний бугайчик.
Серед качок, що гніздяться на території України, звичайними видами є крижень, чирок тріскунок, нирок червоноголовий. У деяких місцевостях на великих болотах живуть гуска сіра та лебідь шипун. Окремі види гусеподібних є рідкісними тваринами, що потребують
– Чи знаєш ти, чому свійські качки й гуси не вміють літати, хоча й походять від вправних літунів? Біла свійська качка походить від крижня звичайного. Предок свійської гуски – гуска сіра, яка є найзвичайнішим видом серед 12 видів гусей, що гніздяться в Північній Євразії. Людина в процесі штучного добору залишала найгладкіших особин, які погано літали, але швидко росли й добре розмножувалися в нових умовах. У такий спосіб були виведені породи лінивих гладких качок і м’ясних гусей, які витіснили сухорлявих літунів.
Ряд Лелекоподібні, або Голінасті. Ці птахи пристосувалися до життя на мілководді та болотах. Вони мають довгі ноги з широко розставленими пальцями. Живляться рибою, пуголовками, жабами, іноді гризунами та великими комахами. Пташенята в них з’являються на світ голими і безпорадними. На території України гніздяться чапля сіра та чапля велика біла, водяний бугай та бугайчик, лелека білий (чорногуз) (мал. 128). Кілька видів перебувають на межі зникнення і занесені до Червоної книги України. Де чапля жовта, ковпик і коровайка (два останніх види – родичі ібіса), а також лелека чорний, який, на відміну від білого, гніздиться подалі від людини – у глухих лісах Полісся.
Мал. 129. Ряд Журавлеподібні: 1 – журавлі; 2 – деркач.
Ряд Журавлеподібні об’єднує доволі різноманітних за будовою і способом життя виводкових птахів зі стрункими довгими ногами та гострим дзьобом. Усі вони здатні швидко бігати. Журавлеподібних поділяють на три групи: журавлі, пастушки і дрохви. На території нашої країни гніздяться представники всіх трьох руп.
Журавлі зовні нагадують лелек (мал. 129), але відрізняються від них формою дзьоба, довшою шиєю і наявністю на голові яскраво забарвлених ділянок голої шкіри. Журавель сірий і журавель-красень степовий належать до рідкісних видів і потребують охорони.
Ряд Соколоподібні (мал. 130). До нього належать птахи-хижаки, що добувають їжу вдень: соколи, яструби, шуліки, орли. Вони полюють на різноманітних хребетних тварин: риб, ящірок, змій, птахів і середніх за розмірами ссавців, а також на комах. Найбільші хижі птахи – грифи – живляться мертвечиною. Характерною особливістю зовнішньої будови хижих птахів є наявність сильного загнутого крючком дзьоба, міцних пальців із гострими кігтями.
Хижі птахи, як жодна інша група птахів, потребують охорони. Людина чомусь завжди сприймала природні багатства як свою власність, а тому безжально винищувала тварин, м’ясо яких споживала в їжу. Адже підстрелити хижого птаха неважко: літає він повільно та й за розміром чималий – у такого не промахнешся. Достатньо сказати, що в Європі за останні 200 років зберігся лише 1 % від колишньої кількості хижих птахів.
В Україні охороняються законом 20 видів хижих птахів із 33, що живуть на її території. До того ж орел беркут, орел могильник, сокіл сапсан, сокіл балабан, стерв’ятник, сип білоголовий і чорний гриф перебувають на межі зникнення.
Мал. 130. Ряд Соколоподібні: 1 – орел беркут; 2 – сокіл балабан. Ряд Совоподібні: 3 – сіра сова; 4 – вухата сова.
Ряд Совоподібні (мал. 130) об’єднує нагніздних птахів, які мають короткий гачкуватий дзьоб і лапи з гострими кігтями. Особливі лицьові пера, що розміщені концентрично навколо очей, утворюють так званий лицьовий диск. Завдяки відмінному слуху і гострому зору сови ведуть нічний спосіб життя, полюючи на дрібних ссавців та птахів, що сплять.
Вухата сова – найпоширеніша в Україні сова, живе в лісах, парках, лісосмугах, займає покинуті гнізда сорок, ворон або хижих птахів. Її відмітною ознакою є наявність великих пір’яних вушок.
Сіра сова частіше за інших сов живе в парках великих міст і не відлітає взимку на південь. Своїми чорними очима вона відрізняється від інших сов, що мають яскраво-жовті очі.
Поблизу житла людини часто оселяється сич хатній – невелика сова з головою сплощеної форми. В деяких країнах побутує думка, що сич віщує біду, тому його женуть, руйнують гніздо, а в інших, навпаки, поява цього птаха – добра прикмета.
На півдні нашої країни досить поширена совка-сплюшка, яка дістала свою назву завдяки властивому їй крику “сплю-сплю-сплю”.
Пугач європейський – найбільший представник сов – ще близько 50 років тому був звичайним птахом наших лісів. Ранньої весни майже в кожному лісі вночі можна було почути його голосне пугукання. На жаль, тепер це рідкісний птах. Сови більшості видів на зиму відлітають у теплі краї.
– Чи знаєш ти, що й серед птахів трапляються паразити? Так, представникам ряду Зозулеподібні притаманний гніздовий паразитизм. Зозуля звичайна, поширена на всій території України, підкидає свої яйця в гнізда дрібних співочих птахів: в’юрків, плисок, славок, очеретянок, вівчариків, ластівок і горобців. Хазяї гнізда не помічають підкинутого яйця, бо воно має таке саме забарвлення, як і їхні. Яйце зозулі відрізняється хіба що більшим розміром. Зозуленя на два дні раніше від решти пташенят вилуплюється з яйця і вже на третій день викидає їх з гнізда. Відбувається ця жахлива подія на очах у названих батьків, які на неї не реагують. Пташеня, що випало з гнізда, для них уже не пташеня, навіть коли гніздо розміщене на землі. Трапляється, що зозуля підкидає в чиєсь гніздо два яйця, з яких вилуплюються пташенята. Тоді одне зозуленя неодмінно викидає друге. У гнізді залишається єдине пташеня, а батьки, які нічого не підозрюють, годують його й доглядають.
Ряд Куроподібні (мал. 131) об’єднує своєрідних птахів, що мають сильні ноги з міцними кігтями, пристосованими для риття, короткий злегка зігнутий дзьоб і короткі широкі крила. Усі куроподібні належать до виводкових птахів. Живуть у лісах, на луках, полях. Трапляються навіть у тундрі. Куроподібні – сухопутні птахи.
До цього ряду належать відом: тропічні птахи: павич, індик, цесарка. На території України живуть глухар, тетерук, рябчик, куріпка сіра, перепілка звичайна і фазан.
Мал. 131. Ряд Куроподібні:
1 – глухар; 2 – куріпка сіра.
– Чи знаєш ти, що предками свійських курей були банківські кури, що й дотепер живуть в Індії. Зовні й за способом життя банківський півень нагадує нашого свійського півня: не літає, добре бігає, кукурікає і так само шукає корм, розгрібаючи листя і Грунт міцними лапами. Першопричиною, яка спонукала людей одомашнити цього птаха, була аж ніяк не гастрономічна зацікавленість, а те, що свійські кури вважалися предметом культу.
Ряд Горобцеподібні (мал. 132) – найчисельніший за кількістю видів: понад 5000 з 8600 видів цих відомих птахів поширені по всій земній кулі.
Підряд Співочі птахи, що становить переважну частину видів цього ряду, об’єднує близько 4000 видів птахів. Найхарактернішою ознакою співочих птахів є складна будова голосового апарату, завдяки чому вони здатні видавати мелодійні трелі або кричати й каркати.
Співочі птахи неодмінно мостять гніздо, навіть якщо воно розміщується десь у дуплі, корі або на землі. їхні пташенята з’являються на світ голими, сліпими й безпорадними – вміють тільки розкривати ротики, випрошуючи їжу. Усі пташенята співочих птахів мають яскраво забарвлену ротову порожнину: червону, жовту або жовтогарячу. Вважають, що розкриті яскраві роти – сигнал батькам: “Ми голодні!”
Родина Ластівкові об’єднує птахів, які зовні й за способом життя нагадують стрижів, проте не мають з ними ніяких споріднених стосунків. На території нашої країни поширені сільська ластівка, міська ластівка, берегова ластівка.
Мал. 132. Ряд Горобцеподібні:
1 – сільська ластівка; 2 – горобці польові; 3 – галка; 4 – славка, яка годує зозуленя; 5 – синьошийка.
Родина Дроздові – одна з найчисельніших родин співочих птахів фауни України. До неї належить дрізд чорний, який живе в парках міст і передмісті. Дрозди влаштовують великі, скріплені грунтом гнізда в густому чагарнику або у порожнинах пнів чи старих дерев. До цієї родини належить соловей. Його спів усім відомий багатством приємних тонів.
Родина В’юркові – численна група співочих птахів, до якої належать зяблик, зеленяк і коноплянка, що живуть у промислових містах. Вони оселяються у великих парках, гніздяться навіть на поодиноких деревах і в чагарниках. Ці птахи – частина дикої природи наших міст. Окрім того, вони чудові співаки. Серед в’юркових найбільшим за розміром є костолуз – дивовижно гарний строкатий птах, який дуже полюбляє вишні й черешні. Костолуз гніздиться в старих садах і гаях.
Таких відомих птахів, як чиж та щиголь, легко утримувати в клітках завдяки тому, що вони – насіннєїди.
Родина Ткачикові об’єднує птахів, які переважно живуть у тропіках. На території нашої країни трапляються два види цієї родини: горобець домовий та горобець польовий, прикрашений чорною цяточкою на щоці.
Побутує думка, що горобці завдають шкоди, бо вони й соняшники клюють, і зерновими ласують. Проте своїх пташенят горобці вигодовують лише комахами і цим, завдяки своїй чисельності, дуже корисні.
Родина Шпакові. Типовий представник цієї родини – шпак звичайний – птах, у якого оперення чорне з металевим полиском і дрібними світлими цяточками. Оселяється в шпаківнях, проте здебільшого гніздиться в дуплах дерев у парках і різних посадках. Шпаки – хороші наслідувачі (пересмішники): крім свистячих та шиплячих звуків, можуть повторювати наспіви інших птахів, квакання жаб і навіть гавкання собак. Вони приносять до нас наспіви африканських птахів, що їх почули під час зимівлі. Шпаки, яких утримують у неволі, протягом кількох років здатні вивчити і вимовляти окремі фрази. Якщо цього птаха утримувати поблизу соловейка, він наслідуватиме солов’їні трелі.
Родина Справжні синиці. До неї належать птахи, які гніздяться в дуплах. Найзвичайнішим видом цієї родини є синиця велика – птах з чорною шапочкою і краваткою. Живе здебільшого в парках. Як і решта співочих птахів, мостить затишне гніздо, але не на гілках дерев, а в дуплах чи шпаківнях. Часом вона влаштовується у нетрадиційному для інших птахів притулку: поштовій скриньці, металевій трубі, щілині будинку, старому черевику.
Представники родини Воронові – також співочі птахи. Гнізда воронових: ворони сірої, грака, галки, сойки, сороки – лише зовні справляють враження неохайних та незатишних (самі палки й гілки). Усередині гніздо гладеньке, зручне, вимащене глиною і вистелене сухою вовною, ватою та папірцями. Ці розумні птахи останнім часом засвоїли досягнення технічного прогресу: жодна сорока чи ворона в місті нині не будує гніздо без дроту.
Птахи – дуже різноманітна група хребетних тварин, які різняться способом живлення, розміром, характером сезонних міграцій, типом розвитку пташенят і здатністю влаштовувати гнізда. Понад половину всіх видів птахів належать до раду Горобцеподібні.
Живий куточок
Насамперед запам’ятай: бідолашне пташеня, яке сидить десь у кущах, – це підліток, якому затісним стало гніздо, тому він і влаштувався в тінистому куточку, де його годують батьки. Отже, не забирай пташеня додому, бо навіть за найщирішого бажання ти не забезпечиш йому відповідного живлення, і воно загине.
Але трапляється, допомоги від людини чекає птах, уражений хімікатами, або той, що врятувався від кігтів кішки чи зазнав негоди. Пташеня, яке справді випало із гнізда, не ховається в траві, а сидить на відкритому місці, і над ним стривожено кружляють батьки.
Якщо тобі доведеться опікуватися пташкою, з’ясуй, комахоїдним чи зерноїдним є твій вихованець. Найкраще – звернутися за порадою до фахівця. Проте насамперед птаха треба напоїти водою. Якщо птах такий слабкий, що неспроможний самостійно пити, обережно вмочи його дзьоб у мисочку з водою.
Зерноїдного птаха годувати легко – достатньо купити спеціальну кормову суміш для канарок. А от з комахоїдним матимеш клопіт. Пригости його мурашиними “яйцями”, борошняними червами, подрібненими пісною яловичиною, яловичим серцем, крутим яйцем. Знесиленому птахові їжу слід вкладати в дзьоб пінцетом, а якщо він не ковтає, дати йому піпеткою крапельку води.
Маленький і тендітний птах їсть на диво багато: тобі доведеться годувати свого вихованця кожні годину-півтори. І ще запам’ятай: біля птаха завжди має стояти мисочка зі свіжою водою.
Якщо у тебе вдома житиме сова, годуй її шматочками сирого яловичого серця, притрушеного тертою морквою та сумішшю потовченої крейди і розтертої на порох таблетки ревіту.
Найкраще утримувати вдома папужок та канарок. Добре приживаються також чиж і щиголь, снігур і зяблик, коноплянка і чечітка. А шпака навіть називають “собакою бідняка”, бо він надзвичайно відданий своєму хазяїнові.
Якщо ти завів птаха, запам’ятай, що до кормової суміші, яку ти придбав у магазині (вона звичайно складається з проса і канаркового насіння, іноді з додаванням насіння рапсу, свиріпи, подрібненого соняшника), неодмінно треба додавати свіжу зелень, фрукти, сир, ягоди, круті яйця, інколи корисно змочувати ці ласощі краплиною риб’ячого жиру.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...