Надзвичайні ситуації природного характеру (продовження)
ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНА ПІДГОТОВКА
ТЕМА: НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
§ 30. Надзвичайні ситуації природного характеру (продовження)
Землетруси – це могутні та грізні прояви внутрішніх сил Землі, які викликають підземні поштовхи і коливання земної поверхні та супроводжуються інтенсивними зсувами земної кори. Осередок підземного поштовху викликає пружні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються землею за всіма напрямками. При цьому вивільнюється величезна кількість енергії. Руйнування, що спостерігаються під час землетрусів, можна порівнювати
Для визначення сили землетрусу використовують 12-бальну шкалу Ріхтера (за іменем американського сейсмолога; запропонована в 1935 p.). Земна поверхня під час землетрусу в 12 балів нагадує море за штормової погоди.
Землетрус може тривати від кількох секунд до декількох діб (підземні поштовхи періодично повторюються). Число поштовхів та проміжки часу між ними можуть бути різними й малопередбачуваними.
Наслідки землетрусів надзвичайно небезпечні й різноманітні. Землетруси спричиняють травмування та загибель людей, ушкодження і руйнування будинків, пожежі, вибухи, викиди шкідливих речовин, транспортні аварії, вихід із ладу систем життєзабезпечення й завдають великої шкоди (іл. 30.1).
За кількістю жертв, розмірами збитків та площею понівечених територій, за труднощами прогнозу та малоймовірністю завчасного захисту від них ці природні катастрофи не мають аналогів.
Іл. 30. 1. Наслідки землетрусу
Найскладніша ситуація виникає в результаті землетрусу у великих містах, коли в результаті руйнації будинків, споруд, комунікацій, систем газо – та водопостачання, каналізації діяльність міста порушується, виникають пожежі, з’являється значна кількість постраждалих з травмами, опіками, синдромом тривалого розчавлення.
Значна територія України (27 тис. км2) сейсмогенна. У Криму можливі землетруси до 9 балів, у Південно-Західному регіоні – до 7 балів, у Києві – 4-6 балів. Захист населення від землетрусів, їх прогнозування є важливою державною і міжнародною проблемою.
Сейсмічна безпека – одна з життєво важливих складових частин захисту від катастроф: в історії відомі випадки, коли після землетрусів гинули не лише окремі міста, а й зникали цілі держави, йшли під воду острови. На жаль, людство досі не спромоглося на ефективні засоби передбачення землетрусів, їх уникнення.
Поки що найдієвішими є так звані біологічні датчики, тобто – реакція перед землетрусами змій, собак, котів та інших домашніх тварин, окремих видів рослин. Учені всього світу ведуть активні дослідження саме в цьому напрямі і вже досягай певних обнадійливих результатів.
Так, наприклад, установлено, що слони в дикій природі першими передчувають землетруси і дають трубну команду до переходу в безпечніше місце. За ними рухаються інші тварини – жирафи, антилопи, носороги, зебри тощо. Науковці пояснюють це тим, що слон має широкі пологі ступні, у яких велика площа дотику із землею, та ще й солідна маса. Завдяки цьому слони стають найчутливішими сейсмографами, оскільки їхня шкіра відчуває найменші коливання грунту і передає нервові імпульси до головного мозку, де активізується генетична пам’ять про небезпеку землетрусів.
Цунамі – морські хвилі, що виникають здебільшого в результаті зсуву догори або донизу ділянок морського дна під час підводних та прибережних землетрусів.
Висота хвилі в океані, безпосередньо над осередком цунамі, складає 0,1-5 м. Під час наближення до мілководдя вона збільшується, сягаючи біля узбережжя від 10 до 50 м.
Швидкість поширення цунамі становить 50-1000 км/год. Що глибше океан, то з більшою швидкістю поширюється хвиля. Під час наближення до берега швидкість цунамі знижується і складає (за глибини 100 м) близько 100 км/год.
Інтенсивність цунамі оцінюється (як результат впливу на узбережжя) за умовною шестибальною шкалою. Протягом 1960-2010 pp. 80% усіх цунамі трапилися на Тихоокеанському узбережжі.
Варто зазначити, що внаслідок землетрусів людство щорічно втрачає в середньому 100 тис. людських життів, що складає майже половину від числа жертв унаслідок усіх інших природних катастроф, разом узятих, а також зазнає матеріальних збитків в обсязі близько 400 млн доларів.
У багатьох країнах світу з дорослим населенням і школярами проводяться навчання, спрямовані на вироблення навичок поводження під час різноманітних НС. Нижче наведемо уривки матеріалів таких тренувальних навчань (Дж. Гир, X. Шах, 1988).
Що робити під час землетрусу
Коли виникає землетрус, то земля відчутно здригається, це може тривати протягом кількох секунд, а під час сильного землетрусу – до хвилини. Якщо ви будете діяти спокійно й продумано, то збільшите свої шанси на порятунок. Крім того, ваш спокій передасться іншим людям і допоможе їм скористатися вашим прикладом.
Дійте негайно, щойно відчуєте коливання грунту або будинку. Пам’ятайте, що головна небезпека, яка вам загрожує, – це падаючі предмети й уламки. Змусьте себе зберігати спокій і не робіть нічого, що може дезорганізувати інших людей (не кричіть, не метушіться). Якщо ви перебуваєте в помешканні, то негайно перейдіть у безпечніше місце, сховайтеся, якщо можна, під письмовий або обідній стіл, станьте в прорізі зовнішніх дверей або кутку кімнати.
Загальні правила: не вибігайте з будинку. Краще шукати порятунок там, де ви перебуваєте; дочекайтеся завершення землетрусу в дверному прорізі, а потім спокійно залишіть помешкання. Вибігайте швидко, але обережно, остерігаючись цеглин, що падають поруч з будинком, проводів, що обірвалися, та інших джерел небезпеки.
Якщо ви перебуваєте у висотному будинку, то не біжіть до східців або ліфта. Виходи, як правило, будуть забиті натовпом, а ліфти за таких обставин зазвичай не працюють. Не лякайтеся, якщо вимкнуть електрику, будьте готові почути дзенькіт посуду, що б’ється, тріскотіння стін, гуркіт падаючих предметів.
Якщо ви перебуваєте поза помешканням, то намагайтеся вийти на відкритий простір, віддалившись від будинків та ліній електропередач.
Якщо їдете в автомобілі, то спокійно зупиніться якомога далі від високих будинків, шляхопроводів та мостів. Залишайтеся в машині до згасання коливань. Не дивуйтеся, якщо ви відчуєте нові поштовхи. Після першого сильного поштовху може настати тимчасовий затишок, а потім новий поштовх. Це явище – наслідок дії різних сейсмічних хвиль того самого землетрусу. Можуть статися і повторні поштовхи – афтершоки, тобто окремі землетруси, що виникають слідом за першим поштовхом. Вони можуть відбуватися через різні проміжки часу, від кількох годин до кількох днів.
Що робити після землетрусу
Після припинення поштовхів може виявитися, що трапилися серйозні руйнації і потерпіло багато людей. Зберігаючи спокій, оцініть ситуацію. Допоможіть постраждалим. Організуйте першу медичну допомогу. Укрийте їх, щоб вони не змерзли. Перевірте, чи немає загрози пожежі. Якщо можливо, погасіть полум’я. Уважно подивіться, чи не пошкоджені лінії електро-, газо – і водопостачання. За найменшого натяку на витік газу терміново перекрийте газові крани. Витікання перевіряйте за запахом і в жодному разі не за допомогою сірника або свічки. Не вмикайте газову плиту, доки не переконаєтеся, що немає витоку газу.
Вимкніть освітлення, електронагрівальні прилади, якщо є підозра на пошкодження проводки. Не торкайтесь оголених проводів або дотичних до них предметів. У випадку пошкодження труб одразу перекрийте водопровід. У слушний момент повідомте про пошкодження відповідні служби й виконуйте їхні вказівки.
Не використовуйте телефон, крім нагальної необхідності викликати “швидку допомогу”, повідомити про серйозну небезпеку або ж для виконання важливих справ. Перевантаження телефонних ліній заважає роботі рятувальних служб, тому нерозумно використовувати телефон для вирішень особистих проблем або задля цікавості.
Не відвідуйте зону руйнацій, якщо там не потрібна ваша допомога. Уникайте узбережжя, де вас можуть уразити цунамі. Не користуйтеся туалетом, доки не переконаєтесь у функціонуванні освітлення та каналізаційної системи.
Добре мати міцне взуття, щоб не поранити ноги об розбите скло та гострі уламки. Зберіть або обмежте розтікання розлитих небезпечних рідин (хімікати, бензин) з ємностей, що перевернулися, і попередьте про них інших.
Слухайте по радіо інформацію про землетрус і про необхідні заходи боротьби з його наслідками. Будьте готові до випробовування афтершоком, які призводять до додаткової руйнації будинків, ушкоджених ще головним поштовхом.
Ідучи до пошкоджених будинків, будьте обережні. Завалення може статися майже раптово. Якщо електропостачання відключене, то використовуйте продукти з холодильника, доки вони не зіпсувалися, а потім перейдіть на консерви та сушені продукти. Використовуйте для приготування їжі похідні печі та багаття. Перевірте, чи не пошкоджено печі та димоходи. Якщо вони пошкоджені або мають тріщини, то не використовуйте їх. Обережно відчиняйте дверцята комірок та шаф, щоб на вас не вивалилися важкі предмети.
Допоможіть заспокоїтися дітям й усім іншим, що отримали психологічну травму в результаті землетрусу. Не поширюйте чуток. Якщо під час землетрусу ви були у власному будинку, то допоможіть своїй сім’ї та сусідам впоратися з його наслідками. Після того як ви зробите все, що у ваших силах, поміркуйте, чи не могли б ви допомогти сусідам, у школі або на роботі. Якщо ж, коли стався землетрус, ви були на роботі, то спочатку зробіть усе, що потрібно, на місці, а потім вже поспішайте додому.
Допомагайте рятувальникам, міліції, пожежникам, медикам та іншим особам, які здійснюють рятувальні й відбудовні заходи.
Наведені правила не гарантуватимуть повної безпеки. Проте обдумане використання наданих вище порад допоможе вам істотно зменшити небезпеку від землетрусу та його наслідків.
Інтенсивне випадання снігу може призводити до утворення снігових заносів, які супроводжуються різкими змінами температури й викликають зледеніння доріг, ліній електропередач, зв’язку; паралізують роботу автомобільного та залізничного транспорту, порушують нормальне життя населених пунктів і навіть великих міст (іл. 30.2).
Іл. 30.2. Сильний снігопад
Особливо небезпечними є снігові лавини в горах, які мають велику руйнівну силу, заподіюють великі матеріальні збитки і спричиняють людські жертви. Боротьба зі сніговими лавинами має тривалий характер і організується протилавинними службами.
Поради для того, хто потрапив у лавину
Почувши шум снігової лавини, що наближається, негайно заховайтеся за скелю, дерево, ляжте на землю, захистіть руками голову, притисніть коліна до живота, орієнтуючи своє тіло за рухом лавини, і дихайте через одяг.
Якщо вас захотіла та зносить лавина:
– виконуйте плавальні рухи й тримайтесь, по можливості, скраю лавини, де швидкість руху менша;
– спробуйте створити простір навколо обличчя і грудної клітки, у разі зупинки лавини це допоможе вашому диханню;
– не кричіть, якщо опинились усередині лавини, бо сніг повністю поглинає звуки, а крик та безглузді рухи лише позбавляють вас сил, кисню і тепла;
– не панікуйте і не дозволяйте собі заснути;
– пам’ятайте, що вас шукають і можуть врятувати.
Важливо знати заходи першої медичної допомоги при відмороженні внаслідок тривалих переохолоджень.
Потерпілого слід негайно завести в тепле приміщення, але температура там не має перевищувати 15-20 °С. У жодному разі не можна зігрівати відморожену кінцівку гарячою водою чи іншим інтенсивним теплом. При цьому в тканинах, які зігрілися в першу чергу, значно зростає обмін речовин і потреба в кисні. Тканини ж, які ще залишилися відмороженими, затримують його надходження через кров. Гіпоксія (нестача кисню) призводить до некрозу (відмирання) тканин.
Необхідно зігрівати вражені частини тіла розтиранням. Розтирати можна чистою рукою, рукавичкою, змоченою спиртом, горілкою чи одеколоном, шерстяною тканиною, фланеллю. При такому поступовому зігріванні тіла відновлюється кровообіг і обмінні процеси одночасно в поверхневих і глибоких тканинах. Для швидкого загального зігрівання тіла постраждалий може лягти у ванну, не занурюючи вражену частину тіла, або його треба вкрити теплими речами. Добре також напоїти постраждалого гарячим чаєм, кавою або й налити чарку горілки.
Не можна розтирати відморожені ділянки тіла снігом, це ще більше охолоджує, а не зігріває.
Взуття з відморожених ніг треба знімати обережно, без великих зусиль, якщо це не вдається – варто розрізати його по швах. З метою профілактики відморожень треба носити теплий, сухий одяг і відповідного розміру взуття, оберігати обличчя від вологого вітру, періодично розтирати його рукавичкою, не стояти на холоді нерухомо.
Іл. 30.3. Лісова пожежа
Іл. 30.4 Розряд блискавки
Специфічним стихійним лихом є засуха, коли над великою територією тривалий час не випадають опади. Це призводить до зникнення вологи в грунті і відповідно – до масової загибелі рослинності. Різка втрата врожаю спричиняє голод.
Засухи спричиняють підвищену пожежну небезпеку і природні пожежі.
Пожежі – стихійне поширення нищівної дії вогню, який виходить з-під контролю людини. Виникають пожежі зазвичай під час порушення правил пожежної безпеки, а також у результаті розрядів блискавки, самозаймання, особливо під час засухи тощо.
Лісові пожежі (іл. 30.3) – некероване горіння рослинності, що поширюється в лісі. Залежно від того, у яких ярусах лісу поширюється вогонь, пожежі поділяють на низові, верхові і підземні (грунтові). Причиною цієї стихії можуть бути блискавки, а торф’яних пожеж – самозагорання. Торф’яні пожежі охоплюють великі площі, що утруднює їх ліквідацію.
Особливості надання медичної допомоги під час пожеж полягають у ретельному пошуку постраждалих на задимленій території й усередині помешкань, що горять; необхідності надання допомоги великій кількості вражених опіками, а також чадним газом і димом.
Незважаючи на те що блискавки рідко призводять до масових уражень людей, доцільно звернути увагу і на це стихійне явище природи (іл. 30.4). Щомиті на планеті відбувається від 1500 до 2000 гроз, а блискавка спалахує до 6000 разів протягом хвилини. Сила струму під час грозового електричного розряду може змінюватися від 10 000 А до 40 000 А. Повітря, через яке проходить блискавка, нагрівається. Безпосередньо в каналі проходження блискавки температура повітря сягає 30 000°С, а тиск вимірюється величинами від 10 до 30 атмосфер. Люди, які перебувають на відстані 1 м від місця удару блискавки, можуть бути відкинуті ударною хвилею. Якщо блискавка потрапляє в предмет, насичений вологою, то ця вода моментально закипає і випаровується, що й спричиняє буквально вибух просякнутих вологою дерев, цегляних стін тощо.
У результаті удару блискавки в людини можуть настати зупинка серця, опіки тіла, ушкодження голови та інших життєво важливих органів. Під час грози особливо небезпечними є металеві конструкції і вироби, оскільки вони можуть бути провідниками електричного струму блискавки на значні відстані. Навіть такі невеличкі шматки металу, як ювелірні прикраси тощо, можуть бути джерелом небезпеки. Блискавка вбиває людей безпосередньо або вражає їх поблизу дерев та інших предметів чи будівель, які створюють найнебезпечнішу зону. Кожна четверта людина, убита блискавкою, ховалася під деревом.
Блискавка може уразити людину й усередині помешкання, якщо вона перебуває біля металевої (наприклад водопровідної) труби або електричної мережі. Блискавка часто влучає в телевізійну антену, тому для зниження ризику ураження телевізор під час грози доцільно вимкнути. Згадана небезпека може виникати з телефонної мережі. Небезпечні й мобільні телефони. Під час грози не варто триматися за металеві предмети, навіть якщо це парасолька, рушниця, віконна рама тощо. Рибалки, що продовжують вудити під час грози, також піддаються небезпеці, оскільки їхнє вудлище є вірогідною мішенню грозового розряду. Іноді ураження блискавкою не призводить до загибелі, а спричиняє обгорання одягу. Сухий одяг більш небезпечний, тому що мокрий одяг відводить електричний заряд від тіла людини, і, хоча він може спричинити опіки, але внутрішні органи залишаться неушкодженими. Найчастіше уражаються блискавкою туристи, що перебувають під час грози в наметах під великими деревами – так може виникнути ураження значної кількості людей.
Щоб уникнути ураження блискавкою, варто керуватися такими простими правилами поведінки під час грози:
Якщо ви перебуваєте під відкритим небом, тобто якщо гроза застала вас на вулиці, у полі, у лісі, на річці, то:
♦ уникайте відкритих місць і високих дерев; не ховайтеся в невеликих спорудах, хатинах, будинках, наметах, тим більше серед острівців дерев;
♦ краще в такому випадку затаїтись у якомусь заглибленні, не лягайте на землю, а краще сядьте, злегка нагнувши голову, ноги тримайте вкупі, а не розкидано, руки на колінах, тим самим звузивши площу можливого ураження розрядом;
♦ бігти до сховища слід нешвидко і злегка пригнувшись – розряди контактують із вищими точками, якою і може бути людська голова;
♦ якщо вас двоє, троє чи більше – не скупчуйтеся в укритті разом, а ховайтеся поодинці – можливе ураження блискавкою спричинить трагедію одному, а не всім, бо розряд, як відомо, передається через людські тіла; якщо ваш одяг вологий, то ви можете уникнути серйозних травм;
♦ негайно слід позбавитись усіх довгих, особливо металевих предметів: вудочки, граблі, вила, лопати, сокири, ножі, браслети, навіть годинники й телефони покладіть у захищеному місці подалі від себе;
♦ якщо відчули в схованці, що оточуючі предмети або частина споруд, скажімо, паркан, наче дзижчать чи відлунюють, негайно поміняйте схованку, бо тут небезпечно;
♦ якщо волосся на голові мовби ворушиться, а то й здиблюється, принаймні так вам здається, теж негайно відбіжіть від цього місця;
♦ під час грози ніколи не торкайтеся металевих споруд і залізних електричних опор, опор мостів, дротяних огорож і подібних об’єктів з металу;
♦ якщо гроза застала вас на човні в річці або ви плавали в цей час, то швидше прямуйте до берега;
♦ навіть під час невеликої або ж короткочасної грози негайно припиніть прогулянку на велосипеді або верхи на коні – веломашину поставте подалі від себе, а коня прив’яжіть, бажано не до високого дерева і не до металевого стовпа чи паркану;
♦ при перебуванні в автомобілі не торкайтеся його металевих частин.
Якщо ви перебуваєте в приміщенні, то:
– негайно зачиніть усі кватирки, вікна, двері, бо протяги можуть “спровокувати” потрапляння кульової блискавки;
– у квартирах не користуйтеся водогоном, відкручуючи та закручуючи крани, тим більше не слід умиватися над раковинами або ваннами, у жодному разі не митися у ваннах, припиніть водні процедури, щойно побачите перші спалахи блискавиць та зачувши удари грому;
– перебувайте подалі від вікон, де можливі протяги, електроприладів, труб;
– утримайтеся дзвонити по телефону, але якщо вже біда примусила викликати “швидку допомогу” чи пожежну бригаду, то зробіть це одразу ж після чергового грозового розряду, швидко використавши невеличку паузу.
Постраждалому від блискавки необхідно негайно надати першу медичну допомогу, не чекаючи прибуття медичного персоналу. Якщо він у стані “уявної смерті”, то якнайшвидше треба починати заходи серцево-легеневої реанімації (непрямий масаж серця і штучне дихання) до появи самостійного дихання.
Поведінка людей у районі катастроф. Екстремальні ситуації, викликані природними катастрофами, призводять не тільки до різноманітних порушень життєдіяльності організму людини, але й до психічних реакцій. їх ступінь залежить як від руйнівної сили стихійного лиха, так і від особистості самого потерпілого. У кожного з учасників екстремальної ситуації вмикаються механізми психологічного захисту, що проявляються різноманітно, і найчастіше зумовлюється попереднім досвідом подолання важких життєвих ситуацій.
Матеріальні збитки, наявність поранених, можливість повторного ураження, відсутність інформації про своїх близьких, припинення подачі електроенергії, води, неадекватна поведінка потерпілих й інші чинники травмують психіку людини і спричиняють розвиток психологічного стресу. Емоційні реакції на стрес, а особливо ті, що виникають у зв’язку з побоюваннями за своє життя і життя своїх близьких, проявляються почуттям страху, загальною загальмованістю, внутрішньою напругою, порушенням сну, різноманітними істеричними реакціями. Психічні порушення в багатьох потерпілих поєднуються з травматичними ушкодженнями і змінами з боку внутрішніх органів. В осіб, що потрапили в зону землетрусу, повені або буревію, трапляються напади гострої серцевої недостатності, інфаркту міокарда, гіпертонічних кризів, гострих порушень мозкового кровообігу, а також зростає кількість передчасних пологів. Як крайній стан напруженості, виникає паніка, що охоплює одну людину або групу людей. Вона проявляється нестримним прагненням уникнути небезпеки, якнайшвидше покинути небезпечне місце. При цьому розум уступає місце інстинктам. Стан паніки може передаватися іншим людям, набувати “епідемічних” властивостей. Паніка виникає, як правило, за умови недостатньої інформації про ситуацію і можливий характер дій. У деяких людей через паніку з’являється стан, близький за зовнішніми ознаками до емоційного шоку: почуття приреченості й безвиході.
Іноді наслідки паніки можуть бути значно важчими, аніж наслідки лиха, що її спричинило. Наприклад, під час надання допомоги аварійному маломірному судну екіпаж і пасажири, охоплені панікою, кинувшись на один борт, можуть викликати його перекидання, хоча явної неминучості загибелі судна при цьому могло і не бути.
Для запобігання паніки необхідно:
♦ проводити підготовку всіх категорій населення до дій в екстремальних ситуаціях;
♦ формувати в кожній людині психологічну стійкість до емоційних і фізіологічних перевантажень;
♦ надавати своєчасну і достовірну інформацію про обстановку або аварію;
♦ мати високий рівень фахової підготовки.
Пригашенню паніки сприяє:
– особистий приклад керівника, його чіткі й упевнені команди, холоднокровність;
– відволікання уваги людей від джерела страху;
– орієнтація керівника на тих людей, що зберегли спроможність контролювати свої дії і емоції;
– поділ людей, охоплених панікою, на дрібні групи;
– вселення впевненості, що потерпілих не залишать у біді, їм буде надана допомога.
Важливо своєчасно виявити й евакуювати охоплених страхом панікерів й істеричних осіб, що складають групу підвищеного ризику виникнення паніки.
Транспортні, виробничі аварії (катастрофи) і пожежі, аварії на гідротехнічних спорудах. Крім надзвичайних ситуацій природного характеру (стихійних лих), не менш важливі для сучасної людини техногенні (антропогенні) надзвичайні ситуації, які виникають на об’єктах, створених розумом і руками людей.
Такими об’єктами можуть бути: промислові підприємства, технічні та транспортні засоби, які використовує людина в своєму житті. У наш час виробничі, транспортні та побутові аварії та катастрофи за своїми наслідками не поступаються стихійним лихам, а часто перевершують їх.
Отже, надзвичайні ситуації техногенного характеру – це наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів чи їх загроза, аварій з викидом небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинаміних аварій на греблях, дамбах тощо.
Великі аварії та катастрофи на об’єктах можуть виникнути внаслідок стихійного лиха, а також порушень технології виробництва, правил експлуатації різних машин, обладнання і встановлених норм безпеки.
Відомо, що понад 50% аварій та катастроф, що виникають у господарському комплексі, припадають на транспорт. Транспортні аварії поділяються на авюмобльні, залізничні, авіаційні та трубопровідні. Серед усіх видів транспорту сумне лідерство за кількістю трагічних наслідків і матеріальних збитків належить автомобільному транспорту (іл. 30.5,30.6). Ступінь ризику настання тих чи інших нещасних випадків характеризується кількістю за одиницю часу. Так, підраховано, що під час пересування на автобусах відбувається 0,03 нещасних випадки на 1 млн людей за годину, залізницею – 0,05, на приватному автотранспорті – 0,6, на літаках – 1,0, на мотоциклах – 9,0.
Епідемія дорожньо-транспортних пригод (ДТП) завдає величезних матеріальних збитків. Але головним лихом ДТП є загибель людей. Боротьба з несприятливими наслідками ДТП буде ефективною лише за умови широкого впровадження комплексу науково обгрунтованих заходів, спрямованих на підвищення безпеки дорожнього руху.
На дорогах України щорічно виникають десятки тисяч автомобільних аварій і катастроф. Статистика свідчить, що протягом кожних 10 хв відбувається одна ДТП, щодня в автокатастрофах гинуть 2 дитини, до 30 дорослих людей і ще 170 отримують важкі травми й термічні опіки. Значна частина постраждалих гине від несвоєчасного надання невідкладної медичної допомоги (НМД), хоча травми деколи і не бувають смертельними. Характерними рисами НС на автотранспорті є раптовість, практично миттєва зупинка транспортного засобу, його деформація, заклинювання дверей.
У ряді випадків автомобільні аварії супроводжуються вибухами, пожежами, викидами отруйних речовин, потраплянням автомобілів у прірву, воду. Типовими травмами в автодорожніх НС (наслідком раптового динамічного удару, вибуху, пожеж) є забої, переломи кісток, травми шийного відділу хребта, черепно-мозкові травми, ушкодження внутрішніх органів, опіки. Унаслідок аварій у пошкоджених автомобілях можуть перебувати потерпілі, які не завжди в змозі самотужки покинути небезпечну зону, тому виникає необхідність проведення аварійно-рятувальних робіт.
Іл. 30.5. Дорожньо-транспортні пригоди за участі автобуса
Іл. 30.6. Аварійно-рятувальні роботи після автомобільної аварії
Основними причинами аварій та катастроф на залізничному транспорті є несправність колії, рухомого складу, технічних засобів керування, прорахунки відповідальних за безпеку руху поїздів тощо.
Понад 40% залізничних аварій та катастроф відбувається з вини залізничників. У процесі аварії, що виникла, крім зіткнень, можливе і сходження поїздів з колії, а також виникнення пожежі й вибуху (іл. 30.7, 30.8).
Особливу небезпеку складають аварійні ситуації під час перевезень радіоактивних речовин (РР) і сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).
Такі аварії можуть призвести до небезпечного опромінення людей та радіоактивного забруднення навколишнього середовища, а за умови викиду СДОР у зовнішнє середовище – до гострих отруєнь пасажирів та хімічного зараження повітря, грунту й об’єктів колійного господарства.
Іл. 30. 7. Катастрофа потяга, що перевозив жовтий фосфор
Іл. 30.8. Ліквідація залізничної аварії
Іл. 30.9 Аварія суден
Під час залізничних катастроф виникають такі види уражень людей: механічні травми, термічні опіки, гострі отруєння і хімічні опіки, радіаційні ураження, комбіновані і поєднані ураження.
Світова статистика свідчить про те, що майже половина авіаційних аварій та катастроф відбувається на льотному полі, а половина – у повітрі, на різноманітних висотах польоту літального апарата, нерідко над малонаселеною територією землі або над водяною поверхнею.
Щодо кількості потерпілих під час авіакатастроф, то тут часто діє принцип “усе або нічого”.
Під час катастрофи на річковому і морському транспорті (іл. 30.9) план дій на судні передбачає:
– оголошення тривоги для екіпажу й пасажирів; оцінку обстановки та вживання заходів щодо захисту людей, які перебувають на
Судні;
– підготовку рятувальних засобів, засобів для гасіння пожежі, а також механізмів захисту судна від потрапляння води.
Під час аварійної ситуації на воді і загрози гибелі корабля важливо не піддаватися паніці, приготувати всі наявні рятувальні засоби (жилет, шлюпка, надувний пліт), теплий одяг, що не пропускає вологу й вітер (водолазне обмундирування, гідрокомбінезон, хутряна куртка і штани, тепла шапка тощо). Залишати корабель за аварійної ситуації погрібно з борту, захищеного від вітру, і відразу відпливати на 35-50 м, аби не затягнуло до виру. Перебуваючи у воді до підходу рятувального судна, не варто активно плавати. Краще зімкнути ноги, притиснути лікті до грудей, постійно скорочувати м’язи, не опускати у воду голову. Необхідно триматися поблизу інших потерпілих, підтримуючи та зігріваючи один одного.
Вибравшись із води на рятувальні засоби або берег, необхідно викрутити і, за можливості, висушити одяг. Додаткове зігрівання можливе хімічними грілками, прикладеними в ділянці серця, вдуванням теплого повітря під одяг. Не слід уживати алкоголь до зникнення загрози переохолодження, краще з’їсти цукор, шоколад. На рятувальному судні, при відсутності медичного персоналу, доцільно випити гарячого солодкого чаю, прийняти невеличку дозу алкоголю. Урятованих після зігрівання необхідно переодягти в сухий теплий одяг, укласти в теплому помешканні, нагодувати теплою їжею.
На виробництві, у побуті часто виникають вибухи газу та інших вибухонебезпечних речовин, що призводить до руйнування будівель і пожеж (іл. 30.10, 30.11).
З енергетичної точки зору вибух характеризується вивільненням значної кількості енергії протягом дуже короткого часу й в обмеженому просторі. Вибухи у вугільних шах-
Тах супроводжуються потужною ударною хвилею, виникненням полум’я високої температури й утворенням високої концентрації отруйних газів.
Пожежі виникають унаслідок недотримання правил пожежної безпеки. Пожежі в містах і населених пунктах спричиняються порушенням правил протипожежної безпеки, несправністю електропроводки, стихійними лихами природного характеру, аваріями.
Іл. 30.10. Вибух у житловому будинку
Іл. 30.11. Ліквідація пожеж
Пожежі в містах і населених пунктах впливають на морально-психологічний стан людей і порушують нормальну життєдіяльність. Пожежі поділяються на окремі (горить одна або кілька споруд), масові (горить до 20 % будинків), суцільні (горить до 90% будинків).
Основний захід запобігання пожеж – дотримання таких правил протипожежної безпеки: – утримувати у справному стані електромережі, електричні прилади, прилади опалення і дотримувати заходів безпеки при їх експлуатації; – виконувати заходи безпеки при користуванні печами, газовими приладами, предметами побутової хімії та при проведенні ремонту в квартирі із застосуванням лаків, фарб; – не загромаджувати сходи, холи, коридори та інші приміщення загального користування та підходи до засобів пожежогасіння; – не загромаджувати евакуаційні люки на балконах верхніх поверхів; – не зберігати в гаражах паливно-мастильні матеріали понад встановлену норму; – заборонено будівництво сараїв, гаражів та інших будівель у протипожежних розривах.
Заходи рятування людей у будинках, що зайнялися:
– перед тим як увійти в приміщення, що горить, накрийтесь мокрою ковдрою;
– обережно відчиняйте двері в задимлене приміщення;
– для захисту від диму і чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину;
– у першу чергу рятуйте дітей, інвалідів та людей похилого віку;
– виходити з осередку пожежі необхідно в той бік, звідки дме вітер;
– якщо загорівся ваш одяг, падайте на землю і перевертайтесь, щоб збити полум’я;
– під час гасіння пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні гідранти, а також воду, пісок, землю, ковдри;
– якщо горить електричне обладнання або проводка, вимкніть рубильник або вимикач, а потім починайте гасити вогонь.
Аварії на гідротехиічних спорудах (гідродинамічні аварії) виникають при руйнуванні й прориві гребель, дамб, коли вода поширюється з великою швидкістю і створює загрозу затоплення територій. Причини таких аварій різні, але найчастіше вони відбуваються через руйнування основ споруд, перевищення розрахункової максимальної скидної витрати, тобто внаслідок переливу води через греблю. Найважчими наслідками гідродинамічних аварій є катастрофічні затоплення.
Основні радіаційно та хімічно небезпечні об’єкти в Україні. Особливості ліквідації наслідків аварій і катастроф. Атомні електростанції (АЕС), які розміщені на території України, є одним з основних джерел забезпечення електричною енергією господарства країни (іл. 30.12). Виробництво, транспортування, збереження і використання радіоактивних матеріалів на цих електростанціях строго регламентовано правилами технології, техніки безпеки і контролю за їх застосуванням. Проте це не виключає можливості виникнення аварій, унаслідок чого ці об’єкти називають радіаційно небезпечними.
Іл. 30.12. Рівненська АЕС
Іл. 30.13. Аварія на Чорнобильській АЕС
Радіаційно небезпечними для населення України є: чотири АЕС з 13 енергоблоками; об’єкт “Укриття”; 3000 об’єктів, які використовують радіонукліди (з них 2,5 тис. – медичні заклади); сховища підприємств з переробки урану (розміщені на 542 га і містять близько 66 млн т радіоактивних речовин); радіаційно небезпечні об’єкти на території сусідніх країн.
У результаті радіаційних аварій, як це було на Чорнобильській АЕС (іл. 30.13), з пошкодженого ядерного реактора в навколишнє середовище викидаються радіоактивні речовини у вигляді розпечених газів і аерозолів. Викиди поширюються в різних напрямках залежно від спрямування приземних шарів повітря і створюють зону радіоактивного забруднення місцевості. На поширення радіоактивних продуктів може істотно вплинути зміна напрямку вітру під час тривалого викиду, як це мало місце при аварії на Чорнобильській АЕС. Дощ значно збільшує кількість випадання радіонуклідів у тій або іншій зоні. Після аварії на АЕС відбувається нерівномірне зараження місцевості радіонуклідами, на місцевості зазвичай виникають ділянки у вигляді окремих плям із різними рівнями радіації і ступенем зараження радіонуклідами (часточки твердих речовин з радіоактивними ізотопами).
Під час аварій на АЕС мають місце два основні чинники радіаційної небезпеки:
1) зовнішнє у-випромінювання – від радіонуклідів, що наявні в повітрі в момент проходження радіоактивної хмари, і від радіоактивних опадів, що випали на землю; у цьому випадку має місце загальне опромінення всього тіла людини, що з часом знижується;
2) внутрішнє а – і fi-опромінення – у результаті вдихання радіонуклідів із хмари викиду, радіонуклідів, піднятих з опадів у повітря, і тих, які надійшли до організму людини разом із забрудненою РР водою та їжею. Опромінення цього виду здебільшого призводить до враження окремих органів і тканин тіла.
Радіонукліди через органи дихання, шлунково-кишковий тракт (із їжею, продуктами харчування) і ранові (опікові) поверхні швидко потрапляють у кров (легкорозчинні РР) і осідають в органах і тканинах організму. У скелеті локалізуються переважно кальцій, стронцій, радій, плутоній; у печінці – церій, лантан, плутоній тощо; рівномірно розподіляються органами і системами тритій, вуглець, інертні гази, цезій тощо.
Небезпечним є потрапляння в організм радіоактивного ізотопу йоду 13IJ, що з крові надходить у незначну за обсягом і масою (25-30 г) щитоподібну залозу і швидко накопичується в ній.
До наслідків, безпосередньо пов’язаних із впливом іонізуючого випромінювання, відносять променеві ураження – – гостру променеву хворобу, радіаційні ураження шкіри, слизових оболонок, деяких органів і систем організму.
Основною метою заходів захисту населення за будь-яких радіаційних аварій є зменшення кількості опромінених і зниження дози опромінення. До заходів радіаційного захисту населення належать:
– своєчасне оповіщення відповідних органів і населення про виникнення аварії;
– локалізація викиду й утворюваного ним забруднення;
– екстрена оцінка радіаційної обстановки й очікуваних доз опромінення населення;
– повідомлення населення про проведення конкретних заходів захисту;
– виявлення постраждалих і надання їм медичної допомоги;
– укриття населення в помешканнях (обмеження вентиляції, ущільнення дверей, вікон);
– захист органів дихання від радіоактивних аерозолів;
– профілактичний прийом препаратів стабільного йоду;
– евакуація населення (за необхідності);
– захист шкірних покривів;
– дезактивація населених пунктів і території;
– індивідуальна дезактивація (повна санітарна обробка, зміна одягу для усунення радіонуклідів);
– обмеження і контроль доступу в район радіоактивного зараження;
– проведення радіаційного контролю;
– забезпечення населення незабрудненими водою і продуктами харчування;
– проведення агротехнічних, агромеліоративних і агрохімічних заходів;
– інформування населення про проведені заходи захисту і радіаційну обстановку;
– проведення санітарно-просвітньої роботи серед населення.
Основні принципи попередження радіаційних уражень такі:
А) використання матеріалів, що захищають від іонізуючого випромінювання;
Б) скорочення часу опромінення;
В) збільшення відстані від джерела іонізуючого випромінювання;
Г) використання засобів медикаментозного захисту.
До хімічно небезпечних об’єктів господарського комплексу належать підприємства, що виробляють різноманітну хімічну продукцію, нафтопродукти, фармацевтичні препарати, а також підприємства, що мають холодоагенти, значні водонапірні й очисні споруди, залізничні станції з об’єктами відстою, склади з отрутохімікатами, сховища, транспортні трубопроводи тощо.
На території України нараховується чимало таких хімічно небезпечних об’єктів. Вони виробляють або використовують у технологічних процесах як сировину сильнодіючі отруйні речовини, щорічний випуск яких складає близько сотні тисяч тонн.
В Україні функціонують нафтобази із величезним за обсягом загальним запасом нафти. Територією України проходить 2350 км нафтопроводів, у кожному кілометрі якого міститься понад 250 м3 нафти під тиском до 90 атм.
У зонах можливого зараження сильно діючими отруйними речовинами в Україні розташовані 135 міст із загальною кількістю населення близько 22 млн осіб, у тому числі Київ, Одеса, Вінниця, Черкаси, Кривий Ріг, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Маріуполь, Рівне, Сімферополь, Суми, Шебелинка, Сєверодонецьк, Шостка, Горлівка та інші. Ці міста небезпідставно вважаються екологічно небезпечними для проживання.
Під час екстремальних ситуацій природного, виробничого, транспортного характеру можливе надходження різноманітних хімічних речовин у навколишнє середовище: в атмосферу або на поверхню грунту, у відкриті водойми-накопичувачі та інші об’єкти з подальшим поширенням парів, аерозолів на території населених пунктів.
Світовий досвід аналізу хімічних катастроф свідчить про те, що руйнація підприємств хімічної промисловості, складів та інших об’єктів, як і викид у навколишнє середовище різноманітних отруйних речовин, призводить до серйозних наслідків. Подібні ситуації можуть виникати як під час стихійних лих, так і під час виробничих аварій.
Найімовірнішими СДОР, спроможними викликати масові отруєння, слід вважати хлор, аміак, азотну кислоту, оксиди азоту, чадний газ, сірчистий ангідрид, сірковуглець, синильну кислоту, деякі інсектициди та ряд інших сполук.
СДОР спроможні викликати ураження не тільки людей, але й тварин, рослин, заражати на тривалий час територію, призводячи до серйозних екологічних наслідків.
СДОР можуть проникати в організм через дихальні шляхи, шкірні покрови, слизові оболонки очей і шлунково-кишкового тракту, надходячи з їжею або водою.
Аварії з викидом СДОР характеризуються раптовістю, швидкістю та масовістю виникаючого ураження; спроможністю заражати зовнішнє середовище; наявністю комбінованих уражень (інтоксикація СДОР + опік, інтоксикація СДОР + механічна травма тощо).
Комплекс заходів щодо захисту від сильнодіючих отруйних речовин охоплює:
– інженерно-технічні заходи щодо збереження і використання СДОР; повсякденний хімічний контроль (газосигналізатори);
– забезпечення працівників та службовців, які мають справу з отруйними речовинами, відповідними засобами індивідуального захисту (т. з. промисловими та ізолюючими протигазами);
– прогнозування зон зараження;
– повідомлення про небезпеку враження;
– хімічну розвідку;
– використання населенням засобів колективного та індивідуального захисту;
– пошук уражених і надання їм медичної допомоги;
– евакуацію людей з небезпечної зони;
– локалізацію та ліквідацію зараження.
На об’єктах, що мають СДОР, заздалегідь розробляються заходи безпеки на основі “Плану захисту працівників та службовців об’єкта на випадок аварії”, а також ліквідації осередку враження або виробничої аварії.
Організація медичної допомоги постраждалим під час техногенних аварій на хімічних підприємствах має певні особливості.
Вирішальне значення у виживанні людей має час надання першої медичної допомоги. Досвід ліквідації наслідків хімічних катастроф свідчить, що навіть при забезпеченні на 100% засобами захисту, через різноманітні чинники все ж варто очікувати близько 10% уражених. Тільки негайна (у перші хвилини) допомога може врятувати життя ура
Женим. Найбільші труднощі в діагностиці викликають слабко виражені форми ураження, початкові стадії легких отруєнь. До першочергових варто віднести заходи, спрямовані на своєчасне використання індивідуальних засобів захисту, виходу (виносу) постраждалих із зараженої зони, проведення санітарної обробки.
На об’єктах господарського комплексу, у т. ч. в навчальних закладах, завчасно розробляються спеціальні заходи щодо запобігання або максимального зниження наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, зменшення можливих втрат людей і матеріальних цінностей.
До таких заходів належать суворе дотримання специфічних вимог безпеки; організація оповіщення керівного складу штабів цивільного захисту і населення; спеціальна підготовка й оснащення рятувальних формувань; надання медичної допомоги ураженим
І матеріальної допомоги потерпілим.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...