Надзвичайний стан

Related posts:

1. Правовий режим надзвичайного стану Правовий режим надзвичайного стану – особливий порядок діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який допускає тимчасові обмеження в здійсненні громадянами конституційних прав і свобод, а також прав юридичних осіб і покладає на них додаткові обов’язки. П. р. н. с. визначається на підставі Конституції України, Конституційного Договору і Закону України […]...
2. Воєнний стан Воєнний стан – особливий стан у державі або в окремих її. місцевостях, який вводиться за рішенням Президента України, затвердженим Верховною Радою України. Підставами для оголошення В. с. можуть бути оголошення війни або загроза воєнного нападу (агресії). З введенням В. с. розширюються повноваження. військового командування, йому можуть надаватися функції органів державного управління у сфері оборони. Під […]...
3. Адміністративно-територіальний устрій Адміністративно-територіальний устрій (лат. administratio – керівництво, управління, territorium – територія) – поділ території суверенної держави на певну сукупність адміністративних одиниць (край, область, округ, район, місто, село), відповідно до якого здійснюється управління з єдиного центра і формується вертикальна структура органів державної влади і водночас здійснюється зворотний зв’язок між різними гілками державної влади і жителями цих територій. […]...
4. Основи конституційного права Частина третя ОСНОВИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ § 12. Конституційне право України 1. Основи конституційного права. Однією з найважливіших галузей права будь-якої держави є конституційне право. Конституційне право – галузь, яка є сукупністю норм, що закріплюють основи конституційного ладу в Україні, правовий статус людини й громадянина, регулюють суспільні відносини, пов’язані з формуванням і діяльністю органів державної […]...
5. Форма держави Політологічний словник Форма держави – спосіб організації та порядок здійснення державної влади. Ф. д. передбачає державне правління – спосіб організації вищих органів державної влади; державний устрій – організацію і поділ держави на певні складові частини – землі, території тощо та відносини між державою як цілим і її адміністративно-територіальними частинами; державний режим – здійснення державної влади […]...
6. Процес державного управління Державне управління Процес державного управління. Свідома і цілеспрямована послідовна діяльність, пов’язана з реалізацією державно-владних повноважень суб’єктами державного управління, внаслідок чого відбувається зміна суспільних станів, подій і явиш. П. д. у. спрямований на проведення в життя державної стратегії та політики і є основним способом реалізації суб’єкт-об’єктних відносин на державному рівні, де суб’єктом державного управління є система […]...
7. Право направляти індивідуальні й колективні звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян та їхніх посадових осіб Право направляти індивідуальні й колективні звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян та їхніх посадових осіб – конституційне право громадян України, яке полягає в гарантованій можливості кожного громадянина безпосередньо звертатися, направляти індивідуальні й колективні звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян та їхніх посадових осіб, вносити пропозиції про поліпшення діяльності їх, […]...
8. Адміністративно-правовий статус громадянина Адміністративно-правовий статус громадянина – статус, що визначає права і обов’язки громадянина у сфері державного управління, місцевого та регіонального самоврядування. Усі громадяни України мають рівну за обсягом адміністративну правоздатність в усіх галузях державного, господарського, культурного і соціально-політичного життя. Адміністративна дієздатність громадянина залежить від певних умов (віку, освіти, місця роботи та ін.). Конкретний перелік прав і обов’язків […]...
9. Державотворення Державне управління Державотворення (державне будівництво). Базовий напрям державного управління, діяльність якого забезпечує відповідні умови для формування та реалізації державної політики. Створення нової держави супроводжується певним перехідним періодом становлення, на якому вирішуються питання закріплення її державності, формування дійової системи державної влади та визначення основних шляхів розвитку країни. Д. б. охоплює визначення і правове закріплення форми державного […]...
10. Місцеве самоврядування Державне управління Місцеве самоврядування. Гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах чинного законодавства. Спосіб організації влади і форми організаційної діяльності громадян, що спільно проживають на певній території, для самостійного і під свою відповідальність вирішення проблем і питань місцевого […]...
11. Теорія державного управління Державне управління Теорія державного управління. Система узагальненого достовірного знання про становлення і розвиток державного управління. Її об’єктом є багатоаспектна управлінська діяльність системи та окремих органів державної влади і місцевого самоврядування. Предметом Т. д. у. є як загальносвітові, універсальні закономірності і форми державного управління, так і суто національні, самобутні для тієї або іншої країни. В умовах […]...
12. Фонд сприяння становленню і розвитку місцевого та регіонального самоврядування України Фонд сприяння становленню і розвитку місцевого та регіонального самоврядування України – державна організація, створена Указом Президента України від 17.IV.1992 для науково-методичної підтримки суб’єктів системи місцевого та регіонального самоврядування України. Відповідно до Положення про Фонд, затвердженого Розпорядженням Президента України від З. Х.1992, його основними завданнями є: надання науково-методичної допомоги у становленні й розвитку місцевого та регіонального […]...
13. Глава держави Державне управління Глава держави. Найвища посадова особа держави, яка за Конституцією визначає внутрішню і зовнішню політику, представляє країну в офіційних церемоніях усередині країни таза її межами (в міжнародних, міждержавних відносинах), вирішує питання громадянства і надання політичного притулку, нагороджує державними нагородами і присвоює почесні звання, здійснює індивідуальне помилування; як гарант Конституції, прав і свобод людини і […]...
14. Основні напрями державно-управлінської діяльності Державне управління Основні напрями державно-управлінської діяльності. Визначені основні шляхи розвитку державно-управлінської діяльності. Серед таких напрямів можна виокремити: 1) державне будівництво (державотворення), яке охоплює: визначення і правове закріплення форми державного правління; політичного режиму; державно-територіального устрою; основних цілей і функцій держави, їх пріоритетності; розподілу повноважень між гілками та вищими органами державної влади; стратегії розвитку держави; структури органів […]...
15. Формування структури органів державної Державне управління Формування структури органів державної влади. Здійснюється за відомим принципом Г. Чандлера “стратегія визначає структуру” шляхом виділення цілей держави, визначення необхідних функцій для їх реалізації та побудови відповідних органів державної влади для виконання визначених функцій. Таким чином, державна влада реалізується через організацію, яка стає її матеріальною силою. Визначення спектра цілей, переліку основних функцій, виділення […]...
16. Хурал Політологічний словник Хурал – у сучасній Монголії назва органів державної влади. Великий народний Хурал – вищий орган державної влади Монголії. М. Головатий...
17. Управління освітою Управління освітою – цілеспрямований вплив держави (її органів різних рівнів) та суб’єктів громадянського суспільства на систему освіти з метою її постійного удосконалення, впровадження сутнісно та якісно нових форм відповідно до вимог національної суспільної системи і викликів зовнішнього середовища. Оскільки система освіти України включає дошкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту та ін., а також має різні […]...
18. Державне регулювання сільського господарства Державне регулювання сільського господарства – сукупність економіко – правових заходів, спрямованих на формування ринкових відносин (роздержавлення, приватизацію, розвиток конкуренції, підприємництва тощо), пріоритетність соціального розвитку села і рівноправність усіх форм господарювання з метою вдосконалення організації, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Суб’єктами Д. р. с. г. та інших галузей агропромислового комплексу України є: орган законодавчої влади держави – […]...
19. Конституція Конституція (лат. constitutio – устрій) – основний закон держави, який закріплює її суспільний і державній устрій, основні права, свободи і обов’язки громадян, систему і принципи організації і діяльності органів державної влади, виборчу систему тощо. К., як правило, приймає парламент. Для прийняття К. скликається особливий законодавчий орган (установчі збори, конституційний конвент, конституційна асамблея та ін.) або […]...
20. Політична партія Політична партія – об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають на меті участь у виробленні державної політики, формуванні органів державної влади, органів місцевого самоврядування та представництво у складі їх. Порядок створення П. п., їхні права, громадську діяльність регулює Закон України “Про об’єднання громадян”. Згідно з цим Законом П. п. в Україні […]...
21. Державні адміністрації (місцеві) Державні адміністрації (місцеві) – обласні, Київська і Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації. Ці адміністрації є органами державної виконавчої влади на відповідній території і входять до єдиної системи органів державної виконавчої влади. Місцеві Д. а. утворює Президент України. Вони покликані захищати права і законні інтереси громадян та держави, забезпечувати комплексний […]...
22. Системні складові державного управління Державне управління Системні складові державного управління як виду діяльності. До таких складових належать: цілі (місія, ієрархія цілей держави, стратегія розвитку держави, державна політика); функціональна структура (сукупність певних органів державної влади з їх функціями та завданнями); сукупність процесів (зміна стану держави, її розвиток, управління, комунікація, дослідження на державному рівні); засоби (державно-управлінські технології, наука державного управління, державна […]...
23. Державний апарат Державне управління Державний апарат. Основна ланка механізму держави, що забезпечує повсякденну роботу системи органів влади й управління щодо здійснення практичних заходів, спрямованих на реалізацію функцій держави. Д. а. має певну структуру і складається з державних службовців, що працюють у державних органах, наділених владними повно важеннями для реалізації функцій державної влади усіх типів – законодавчої, виконавчої, […]...
24. Система державної влади Державне управління Система державної влади. Структурована єдність владних відносин, що складаються внаслідок діяльності держави, державних органів, а також посадових осіб, які реалізують інтереси держави в різних галузях суспільного життя. При цьому можна виокремити суб’єктний (організаційні структури, установи й інститути (президент, парламент, уряд, суди, громадянство, державна служба, військовий обов’язок тощо) й об’єктний (предмети ведення, компетенція, повноваження, […]...
25. Федерація Федерація (лат. federatio – союз, об’єднання) – форма державного устрою, за якої окремі ознаки державного утворення властиві не лише цілісній державі, а й її складовим, що утримують важливі важелі державної влади. Основними ознаками Ф. є наявність власних вищих органів влади, широкі владні повноваження центральних органів влади, встановлення ними (передусім законодавчими) загальних принципів правових відносин і […]...
26. Фінансова діяльність держави Фінансова діяльність держави – заснована на правових нормах діяльність держави та її органів з мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих фондів, за допомогою яких забезпечується практичне виконання завдань і функцій держави. Провідну роль у керівництві Ф. д. д. відіграють органи державної влади, а також представницькі органи місцевого самоврядування. Вони затверджують бюджети і звіти […]...
27. ЛАТЕНТНИЙ СТАН Екологія – охорона природи ЛАТЕНТНИЙ СТАН – стан живих організмів, за якого обмін речовин знижений до мінімуму....
28. Форми державного правління Державне управління Форми державного правління. Способи організації вищої державної влади, що визначають її формальне джерело, порядок утворення й оновлення органів державної влади, принципи взаємодії органів влади між собою та з населенням. Джерелом влади може бути визнана воля однієї людини, воля усього народу або ж воля певної панівної соціальної верстви – олігархії. Прийнято розрізняти монархічну та […]...
29. Право вільно обирати і бути обраними до відповідних органів державної влади і органів місцевого самоврядування Право вільно обирати і бути обраними до відповідних органів державної влади і органів місцевого самоврядування – конституційне право громадян України. Право обирати мають громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Будь-які прямі чи непрямі пільги або обмеження щодо виборчих прав залежно від походження, стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до […]...
30. Помилки влади Політологічний словник Помилки влади (errors/mistakes of power) – хибні, грубі прорахунки в ідеях, рішеннях, діях з боку конкретних властей, владних структур, керівників або представників органів державної влади. М. Головатий...
31. Конституція України Конституція України – Основний Закон країни, який закріплює основи суспільного ладу, права і обов’язки громадян, державний устрій, систему та основні засади організації і діяльності державних органів та виборчу систему України. Чинна К. У. прийнята на позачерговій сесії Верховної Ради Української РСР дев’ятого скликання 20.IV.1978. Складалася з 171 статті, об’єднаних у 10 розділів: основи суспільного ладу […]...
32. Система органів місцевого самоврядування Державне управління Система органів місцевого самоврядування. Сукупність організаційних форм і політико-правових інститутів прямого волевиявлення жителів певної території. До органів місцевого самоврядування належать: безпосередні органи – збори, сходини громадян, на яких прямим волевиявленням більшості вирішуються місцеві питання (проводяться у невеликих населених пунктах, де для цього не утворюються представницькі органи); представницькі органи – ті, що обираються безпосередньо […]...
33. Етатизм Політологічний словник Етатизм (фр. etat – держава) – багатопланове явище політико – правової думки та суспільно-політичної практики. В його основі – звеличення держави як адміністративної та політичної організації. Розглядає інститут держави як вищий результат і мету суспільного розвитку. Зародився як ідейна течія на противагу таким антидержавним ідейним течіям, як анархізм. Предтечами Е. вважаються Платон та […]...
34. Вищий нагляд за додержанням законів Вищий нагляд за додержанням законів – цей термін є у чинній Конституції України та Законі України “Про прокуратуру”. У Конституційному Договорі даний термін не. вживається. За Договором на Генерального прокурора України і підпорядкованих йому прокурорівпокладено нагляд за додержанням Конституції та законів України органами та посадовими особами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами […]...
35. Контроль громадський Політологічний словник Контроль громадський (фр. contrôle – перевірка, нагляд) – один з видів суспільного контролю, який здійснюють об’єднання громадян та самі громадяни за дотриманням вимог Конституції та чинного законодавства України державними органами, кооперативними і громадськими організаціями, підприємствами й установами, посадовими особами. Основним методом К. г. є перевірка діяльності та виконання ухвалених рішень, дотримання вимог чинного […]...
36. Міністерство соціального захисту України Міністерство соціального захисту України – центральний орган державної виконавчої влади, який забезпечує впровадження у життя єдиної державної політики в галузі соціального забезпечення населення та соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян, дітей – сиріт, одиноких матерів, багатодітних, а також малозабезпечених сімей з дітьми, інших соціально незахищених громадян, які потребують допомоги і соціальної підтримки з боку […]...
37. Виникнення, розвиток, сучасний стан порівняльної політології Політологія ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ: ВИНИКНЕННЯ, РОЗВИТОК, КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ 1. Виникнення, розвиток, сучасний стан порівняльної політології До сьогодні точиться дискусія щодо ролі порівняльної політології в загальному комплексі політичних знань. Частина дослідників визначає порівняльну політологію як дисципліну, специфіка якої в її методі. Інші вважають, що порівняльна політологія – це внутрішній науковий рух, покликаний до життя передусім […]...
38. Регіональне управління Державне управління Регіональне управління. Державне управління, що здійснюється органами державної влади великих адміністративно-територіальних одиниць (областей, губерній, країв, федеральних земель тощо) в межах їх компетенції. Головною метою Р. у. є забезпечення комплексного розвитку регіонів з метою підвищення ступеня задоволення соціально-економічних потреб їх населення. Розвиток Р. у. здійснюється, як правило, на основі державної регіональної політики як складової […]...
39. База влади Політологічний словник База влади (англ. base of power, від грецьк. basic – основа, фундамент) – опорний пункт влади. Вирізняють Б. в. економічну, асоціальну, політичну, духовну. Основну роль відіграє власне соціальна Б. в., оскільки вирішальне значення для будь-якої влади має її підтримка з боку широких верств громадян, довіра до влади, а з боку влади – вміння, […]...
40. Служба в органах місцевого самоврядування (муніципальна служба) Державне управління Служба в органах місцевого самоврядування (муніципальна служба). Професійна, на постійній основі діяльність осіб, які займають посади в органах місцевого самоврядування та їх об’єднаних (спрямована на здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування, реалізацію повноважень органів місцевого самоврядування) і отримують заробітну плату за рахунок коштів відповідною місцевого бюджету....