Недійсні вибори
Політологічний словник
Недійсні вибори – вибори, які відповідно до діючого закону не можуть бути визнані такими, що відбулись, або дійсними. Тобто результати виборів нелегітимні, не можуть бути визнані, що у відповідному порядку зафіксовано та про що прийнято рішення. Основними причинами для визнання виборів недійсними є порушення виборчого законодавства в частині, що впливає на результат голосування, в тому числі фальсифікація результатів голосування або невиконання обов’язкових вимог.
Разом з тим порушення виборчого законодавства
Разом з тим механізм визнання виборів недійсними має бути присутній як застереження, Фактична відсутність такого інституту реально забезпечила б дозвіл на прямі порушення. Цей механізм має бути зваженим, щоб легкість його застосування не призвела до паралічу виборчого процесу в принципі.
Проте механізм визнання виборів недійсними інколи використовується в такий спосіб, щоб перешкодити перемозі лідера. Ефективність роботи механізму визнання виборів недійсними забезпечується не тільки формальними правовими елементами. Для цього також необхідна прозорість виборчого процесу, конкурентне політичне середовище, плюралізм і свобода ЗМІ, громадська свідомість.
Окрім порушень виборчого законодавства як умови визнання виборів недійсними, є варіант, коли вимоги виборчого регламенту не виконано. Зокрема, відома практика, коли використовується бар’єр активності – необхідна обов’язкова кількість виборців, що взяли участь у голосуванні, як обов’язкова умова визнання виборів дійсними. Так, у виборчих законах радянського періоду та законах перших виборів незалежної України було зафіксовано, що вибори вважаються такими, що відбулись, коли в них взяло участь більш як 50 % виборців. В окремих випадках (округах) складалося так, що необхідна кількість виборців не брала участі у виборах, таким чином без порушень, за формальною ознакою вибори були такими, що не відбулись, не дійсними.
Кравченко В. В., Пухтинський М. О. Закон України “Про вибори народних депутатів України”: Наук.-практ. комент. – К., 1998; Законодавство України про місцеве самоврядування: 36. законодавчих актів. – К., 2001.
Р. Балабан