Негритянський рух у 60-х роках XX ст
Тема 2. США ТА КАНАДА У 1945 Р. – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.
§ 6 . США в 40-60-х роках XX ст.
4. Негритянський рух у 60-х роках XX ст.
Однією з найгостріших внутрішньополітичних проблем США, що виникла ще в далекому минулому, є расова нерівність і дискримінація. Особливо гостро вона стояла перед країною в 1950-1960-і роки, незважаючи на проголошену конституцією рівноправність американських громадян.
Наприклад, Верховний суд США в 1954 р. скасував роздільне навчання дітей – нефів і білих. Однак, коли група негритянських школярів у м. Літл-Рок (штат Арканзас)
На початку 1960-х років негритянський рух вийшов на новий рівень. Він набув характеру масової боротьби за соціальні права, досягнення громадянської рівноправності та доступ до політичної влади.
“Довге гаряче літо” 1967 р. за масштабом і силою негритянських виступів перевершило всі попередні: 120 міст були охоплені повстаннями. Найбільше їх відбулося в липні 1967 р. в Детройті, столиці автомобільної імперії Форда.
Визнаним лідером негритянського руху став Мартін Лютер Кінг. священик, лауреат Нобелівської премії миру,
Мартін Лютер Кінг
Убивство М. Л. Кінга в 1968 р. поставило країну на межу громадянської війни. Лише за один тиждень – 4-11 квітня 1968 р. – повстання негрів охопили стільки ж міст, що й за весь попередній рік. На їх придушення влада кинула 100 тис. поліцейських, національних гвардійців і солдатів, з яких за час “чорних бунтів” 1964-1969 pp. загинуло 250 осіб. Загинуло також 11 тис. американців, переважно негрів. Наростання расових проблем водночас із невтішними наслідками боротьби з бідністю призвели до загострення соціального напруження в країні в другій половині 1960-х років.
РОБОТА З ДЖЕРЕЛАМИ
З книжки П. Кальвокорессі “Світова політика після 1945 року”
Трумен значно відрізнявся від Рузвельта та усвідомлював цю різницю. Він був американцем, який обіймав високу посаду, але при цьому не був особистістю світового масштабу, людиною, яку поважають за її якості, якій більше притаманна простота й прямота, аніж вишуканість, а політична рішучість замінює політичну витонченість, типовим американцем, що мав певний набір елементарних принципів й ідеологічних постулатів. До того ж Рузвельт зазвичай надавав перевагу прагматизмові, а Трумен проводив політику за всіма правилами. Там, де Рузвельт опікувався проблемою відносин двох великих держав, Трумен убачав головний конфлікт між комунізмом і ще більш розпливчастим поняттям “антикомунізм”. Проте Трумен був типовішим американцем наприкінці 1940-х років, схильним уважати зустріч американців із росіянами в центрі Євррпи протистоянням систем і цивілізацій, а не держав.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ДАТУ
1947 р. – прийняття закону Тафта-Хартлі
1950 р. – прийняття закону Маккарена-Вуда про внутрішню безпеку
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...