НОВІ АСПЕКТИ У ВИВЧЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ
Розділ 18
НОВІ АСПЕКТИ У ВИВЧЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ
У фразеології продовжують розроблятися синхронічний і діахронічний аспекти, уточнюється термінологія, досліджуються системні зв’язки ФО, розкривається – із залученням генетичних і типологічних паралелей – механізм фразеотворення. Багато з таких питань утрадиційнилося. Новими аспектами у фразеології ми вважаємо не тільки нові напрями досліджень фразеології, а й більш фундаментальне висвітлення й раніше окреслених, але недостатньо опрацьованих питань.
На зміну
Різко інтенсифікувалося вивчення Ареальної (діалектної) фразеології української мови. Учені намагаються звернути увагу на подальше накопичування діалектного матеріалу (на цей період припадає публікація словників чи фрагментів словників Г. Аркушина, Н. Бабич, Г. Доброльожі, А. Івченка, В. та Д. Ужченків, В. Чабаненка, М. Якима та ін.), на необхідність подати ареальну фразеологію як систему, розробити ефективну методику ареального опису, проаналізувати фразеологію в ідеографічно-тематичному аспекті, уточнити й адекватно відобразити дериваційну базу, способи й чинники фразеотворення, включити фразеологію нових регіонів як об’єкт дослідження, показати конкретні (активні) мовні процеси на тлі аналогічних процесів інших говірок. Важливо також установити обсяг і межі діалектної фразеології, виявити її основний корпус в українській мові, визначити основні фактори й шляхи розвитку української діалектної фразеології. Українські говірки останнім часом зазнають істотних змін, численні поля лексичних і фразеологічних номінацій архаїзуються, а тому потреба фіксації їх у словниках та фундаментальних дослідженнях є нагальною.
На останнє десятиліття припадає комплексне дисертаційне вивчення фразеології окремих регіонів. Найбільша кількість таких досліджень пов’язана з вивченням фразеології південно-західних говірок: лемківських (Г. Ступінська), верхньонаддністрянських (Н. Ромашок), гуцульських (М. Олійник),західно-подільських (Н. Коваленко). Ще раніше (1991-1992) захистив докторське дисертаційне дослідження фразеології українських діалектів карпатського регіону В. Лавер. Фразеологія північних говірок представлена в дисертаційному дослідженні поліських антропогностичних порівнянь Г. Доброльожі, у багатьох етнографічних (тема смерті) й лексико – фразеологічних роботах В. Конобродської. Окремі аспекти фразеології говірок південно-східного наріччя розробили на матеріалі південно-наддніпрянських говірок Т. Грица (фразеологія Гуляйпільського району Запорізької області), а на матеріалі східно-слобожанських і східно-степових говірок – Р. Міняйло (активні фразеологічні процеси в говірках сходу України). Серед актуальних аспектів вивчення діалектної фразеології виокремимо її ідеографічний аналіз (Т. Грица, Г. Доброльожа), генезис (Г. Доброльожа, А. Івченко, В. Ужченко), способи структурної трансформації говіркових фразеологізмів (Н. Романюк).
Провідним методом дослідження ареальної фразеології стає метод структурно-семантичного моделювання, який особливо ефективно використовують А. Івченко, М. Олійник, Н. Коваленко. Це дало змогу виявити фразеотворчі відношення у сфері діалектної фразеології, основні способи мотивації, визначити додаткові семи в семантичній структурі фразеологізмів.
Певний підсумок вивчення ареальної фразеології зроблений в опублікованих монографіях поки що лише А. Івченка та В. Ужченка. Перший намагався представити узагальнювальне й синтетичне дослідження української народної фразеології як цілісної системи, у якому об’єднано опис ономасіологічних процесів найпродуктивніших семантичних груп. Другий – здійснити огляд діалектної фразеології за останні 30 років, показати стан вивчення фразеології новітніх говірок сходу України, активні ареальні процеси, виділити культурологічні аспекти проблеми.
Про те, що вивчення української Жаргонно-арготичної фразеології, її адаптація в діалектах і літературній мові “перебуває на початковому етапі” , уже згадувалося. У вчених і в пересічного мовця сформувався стійкий стереотип про “суто російський характер жаргонного слововживання” (Л. Ставицька), не конкурентоспроможності української мови в стилістично знижених сферах комунікації. Звичайно, кальок, суржику, “російських вкраплень” у сучасному українському жаргоновживанні дуже багато. Але все одно “це специфічно Українські риси” (О. Ткаченко). Потужний український етно – та лінгвоментальний код “аж світиться у російськомовних дискурсах” (Л. Ставицька). З іншого боку, до російського жаргону з нашої мови запозичені такі лексико – фразеологічні елементи, як Халява, забивати баки, гірший, цікавий, ковтать, вабить, файний, файка; український синтаксис легко прочитується в жаргонізмах до лампочки, До хауза “додому” .
Гостро ставиться й питання конотації фразеологічних одиниць як важливого аспекту їх семантичної структури. Під Конотацією звичайно розуміють додаткові семантичні й прагматичні особливості (“співзначення”) фразеологічного значення, які нашаровуються на їхній предметно-поняттєвий аспект і зумовлюються як змістом, так і внутрішньою формою фразеологізму. На рівні власне семантичного аспекту, розшифровує поняття конотації професор О. Тараненко, це різноманітні асоціації, пов’язані у сприйнятті мовців з тим або іншим позначуваним предметом, які можуть об’єктивуватися у фразеологічних одиницях (конотація швидкості, чогось ворожого, шкідливого тощо). Прагматичний аспект конотації виявляється в різних мовних формах емоційного ставлення мовця до позначуваного об’єкта, до предмета мовлення та його емоційної оцінки (несхвально, пестливо та ін.) . Розрізняють конотацію в широкому й вузькому розумінні, лінгвістичну й екстралінгвістичну, інгерентну й адгерентну. Оскільки конотація, виражаючи національну специфіку мови, створює асоціативно-образне, символічне, культурно-історичне тло фразеологізму, ефективним засобом її виявлення є психолінгвістичний експеримент, а її занурення в матеріальне й духовне життя народу спричинює так звану культурно-національну конотацію фразеологізмів. Тут під конотацією розуміють єдність суб’єктивних та об’єктивних, комплексних, гетерогенних, переважно імпліцитних елементів у семантичній структурі ФО, які постають на основі образного уявлення про дійсність і які відбивають менталітет народу. Екстралінгвальна “насиченість” фразеологізмів є підосновою їх культурно-національної конотації, яка апелює до певного досвіду пересічного мовця; детермінована етимологічно-образною системою національної культури; спричинена насамперед стилістично й культурно маркованими компонентами “з їх потужним шаром фонових знань” (Л. Мельник). Культурно-національна конотація – це образно-асоціативна частина фразеологічного значення, що постає в результаті співвідношення звукової оболонки фразеологізму з культурним кодом певної мовної спільноти, при якому імпліцитно (частіше) чи експліцитно (наприклад, у словникових дефініціях) виявляється ментальність етносу.
Майже аксіомою стало твердження, що конотація (культурно-національна конотація), культурологічне наснаження (культурно-національний компонент значення) властиві не всім ФО: “не всі фразеологізми набувають ролі культурних знаків” . Проте більш адекватним є твердження, що практично всім фразеологізмам властивий культурно-національний компонент (В. Ужченко), хоч не всі фразеологізми однаково прозоро відображають його в елементах своєї внутрішньої форми. Тут неозоре поле для визначення ступеня “приховування” культурно-національної конотації, для експлікації порогу її відчування й сприймання, що виявляється в повсякденному прагматичному використанні ФО пересічним (“наївним”) мовцем. Конотація властива всім ФО уже “a priori”, оскільки кожна з них органічно “вросла” в усю національну фразеологічну систему з її підвищено – чутливим образно-смисловим та експресивно-емоційним регістром звучання. Завдання науковців – скористатися різними операційними методиками, зокрема психолінгвістичним експериментом, правильно їх застосувати, а результати витлумачити в контексті комунікативних процесів.
Дослідження вітчизняних (А. Ажнюк, В. Говердовський, С. Єрмоленко, Р. Зорівчак, В. Калашник, Є. Отін) і зарубіжних (Л. Блумфілд, Т. Лиховидова, Е. Найда, Ч. Осгуд, Е. Різель, В. Телія, Д. Шмельов) учених засвідчують різні погляди на природу конотації, невизначеність семантичного статусу, її структурування, способи виявлення, опрацювання конотації ідіом у фразеографічній практиці. Вивчення цих та інших аспектів потребує зусиль багатьох учених – і не лише фразеологів.
Дослідження української фразеології з Етнолінгвістичного й культурологічного погляду різняться тим, що перше здійснюється ретроспективно, а друге – на синхронному рівні. Але між ними немає “китайської стіни”. Образна основа фразеологічної метафори, денотативної основи (ретроспектив) одночасно служить і конотативно й культурологічно категоризуючим фактором. На шкалі “свій // чужий”, наприклад, сприймаються фразеологізми із зоологічними образами Кінь // верблюд (у “Галицько-руських народних приповідках” І. Франко фіксує понад 100 приповідок зі словом Кінь і практично повну відсутність їх зі словом Верблюд). Зате в народів Сходу учені налічують понад 1000 стійких висловів з назвою “корабля пустелі”. Завдання культурологічних студій – описати специфіку мовної (фразеологічної) картини світу, окреслити базові (культурно значущі, ключові) концепти як основні одиниці ментальності. Актуальними з цього погляду є такі питання: фразеологізми як засіб вираження українського менталітету, українська фразеологічна картина світу, вивчення безеквівалентної української фразеології, українських (слов’янських) етнофразем як мовного феномена, усебічний лінгвокультурний аналіз української(східнослов’янської) фразеології, культурної складової фразеологічних зворотів і шляхи її виявлення. Не варто й забувати, що системне вивчення мовної картини світу спирається на міцний фундамент лінгвокраїнознавства. Надзвичайно важливі тут праці основоположника етнолінгвістики О. Потебні, який у своїй концепції значно випередив етнолінгвістичні погляди Е. Сепіра та Б. Ворфа.
Активно розробляється у сфері фразеологічного значення Антропоцентризм як рушійна сила розвитку номінативних мовних засобів, що дає можливість аналізувати мову як систему культурних категорій, як константи культури (Ю. Степанов, О. Баранов, Д. Добровольський, О. Забуранна, Ю. Караулов, Н. Кирилова). Під антропоцентризмом розуміють спрямованість мовних (resp. фразеологічних) одиниць на позначення світу людини, “людини в мові”, а мовне значення – це інтерпретація світу людиною. Його сприймають “як суб’єктність подання семантичного змісту”, “відсуб’єктне профілювання когнітивного змісту”. За О. Падучевою, “усі значення є суб’єктивними, антропоценгричними й етноцентричними”. Повернення до гумбольдтівської парадигми аналізу мовних одиниць, зокрема фразеологічних, поставило в центрі лінгвістичних студій оцінну діяльність людини в інтерпретації мовної (фразеологічної) картини світу. Вважається, що близько 95 % ФО тісно пов’язані з людиною, з її оцінкою, зображенням. Антропоцентричний підхід дав змогу звернути увагу па психологічні аспекти формування мовної (фразеологічної) картини світу, а культурні феномени розглядати як константи культури.
Значна увага приділяється Компонентному складові Фразеологічних одиниць. Серед дисертаційних досліджень останніх років назвімо, наприклад, деякі теми, як-от: “Власні назви в українській фразеології та пареміології”, “Словацька й українська фразеологія з компонентами – назвами метрологічних і грошових одиниць”, “Фразеологізми з компонентами – назвами людей”, “Фразеологізми української мови з компонентом “душа” та ін. У цих працях компонент розглядається як Концепт, тобто знання про позначуване в усіх його зв’язках і відношеннях, фонових сем, усього того, що ми знаємо про об’єкт. А назване, зрозуміло, дещо змінює аспекти дослідження фразеологічних одиниць, їх внутрішньо-компонентних зв’язків, взаємовідношення лінгвістичного й екстралінгвістичного. Хоча методика досліджень концепту потребує удосконалення: складність аналізу концепту зумовлена й тим, що в ньому виділяється центральна та периферійна зони, він є об’єктом уваги не тільки лінгвістики, а й філософії, психології, логіки, культурології.
Показові теми останніх Міжнародних загальноєвропейських конференцій, де превалює або нова тематика, або відомі теми висвітлюються з урахуванням нових фразеологічних досягнень. Наприклад, Братиславська конференція (Словаччина, вересень 2004 р.) була присвячена “фразеологічній мові спеціальності” (традиційне “професійні фразеологізми”). Основні проблеми сучасного вивчення намічені, зокрема, у статті В. Мокієнка “Фразеологія і мова спеціальності: аспекти дослідження”. Вони зводяться до таких постулатів: тема допускає проекцію як у синхронію, так і діахронію; важливим прагматичним аспектом названої проблеми є об’єктивний опис фразеологічного корпусу різних типів мови спеціальності; із прагматичних міркувань доцільніше широке розуміння фразеології, а при діахронічному аналізі, навпаки, – надання переваги вузькому розумінню; діахронічний аналіз має поєднувати лінгвістичні методи дослідження з екстралінгвістичними; синхронічний опис ефективний у методичній літературі; ФО, виступаючи “міченими атомами” відповідної професійної мови, спеціально маркують текст.
Виокремленні аспекти різною мірою висвітлювалися в доповідях М. Алефіренка “До проблеми співвідношення фразеологічних одиниць і складних термінів мови спеціальності”, О. Федосова “Фразеологічні одиниці в мові популярної психології”, М. Малохи “Походження фразеологізмів – назв рослин, які використовуються в чаклунстві і народній медицині поляками й східними слов’янами”, О. Ніколаєвої “Фразеологія реклами”, Б. Ран “Ремесло і його відображення в російській і українській фразеологіях”. Наслідком опису фразеологічного матеріалу в театральному (А. Григораш), юридичному (М. Янковичова), мисливському й гірницькому (Д. Ужченко), музичному (Л. Золотих), спортивному (В. Хлебда) та ін. текстах може стати укладання спеціалізованих словників, довідників і навчальних посібників для професіоналів відповідного профілю. Проблема такого аналізу – у можливостях найрізноманітнішої інтерпретації терміна “фразеологічна одиниця” для кожної окремої “мови спеціальності” (В. Мокієнко). Низка доповідей висвітлює різні аспекти “мови спеціальності” з погляду порівняння фразеології різних мов (М. Янковичова, І. Наумова, М. Даті, Ван Ійдінь). Пильнаувага звернена на політичний дискурс (В. Хлебда, І. Наумова, М. Даті). Л. Даниленко досліджує загальний концепт Ремесло в чеських та українських иареміях.
Підвищений інтерес до системного вивчення фразеології, можливість активніше застосовувати комп’ютерні технології, потреба укладання ідеографічних словників з необхідністю приводять до Ономасіологічного (ідеографічного, тематико-ідеографічного) опису фразеологічних систем літературної та ареальної фразеології. Таке групування дасть змогу ефективніше досліджувати весь комплекс семантико – структурної організації системних зв’язків у фразеології (стійкість – нестійкість, імпліцитність – експліцитність, образність – безобразність, системне – асистемне, статика – динаміка, компресія – нарощення у фразеологічному складі тощо) па матеріалі уже певним чином згрупованого й систематизованого фразеологічного фонду, аргументовано твердити про активні джерелосфери, провадити порівняльні й етимологічні дослідження, виявляти характер образності й мотивації фразеологічних одиниць, досліджувати діапазон фразеотворчості окремих концептів – образів, характер охоплення фразеологізмами лінгвістичного континууму, виявляти загальні та специфічні риси національної (ареальної) фразеології. Тематичне групування дозволить краще оцінити провідні мотиви народного фразеотворення, самобутність народних виразів. Це тим важливіше, що починає активно розроблятися культуро-знавчий аспект фразеології, її національна специфіка, мовно-фразеологічна картина світу. Культурно-національна конотація, тобто система образів, закріплених у фразеологічному складі мови, служить своєрідною “нішею” для кумуляції світобачення, так чи інакше пов’язана з матеріальною, соціальною та духовною культурою певної мовної спільноти, а тому може свідчити про її культурно-національний досвід. До сьогодні маємо лише окремі зауваження щодо теоретичних проблем фразеологічної ідеографії, окремий розділ “Ономасіологічна характеристика фразеології українських говорів” у монографії А. Івченка й лише одну опубліковану монографію Ю. Прадіда “Фразеологічна ідеографія (проблематика досліджень)” 1997 р., у якій серед першочергових теоретичних завдань названий опис лінгвістичних та екстралінгвістичних принципів вирізнення окремих фразеологічних мікро – та макросистем, опрацювання класифікаційної схеми, яка б повно і всебічно характеризувала світобачення людини, тобто структури ідеографічної ієрархії фразеологічної системи мови.
Важливе Розширення сфери об’єктів Уваги дослідників, зокрема за рахунок мікрофразеології (згадаймо побажання X. Касареса вивчати фразеологію “одного села чи однієї родини”). Спорадично до неї зверталися деякі лінгвісти, як-от М. Демський (Пішов на гукову гору), М. Олійник (Піти на Прологу), Ф. Янковський (біл. Вынесці за Ціта), Л. Івашко (рос. Пострдить дом в Колбницах) “померти”. Проте й до сьогодні не визначений статус ареальних мікро – фразеологізмів у загальномовній фразеологічній системі, їх співвіднесеність з мікрофразеологізмами інших фразеосемантичних ідеографічних угруповань, їх генетично-культурологічні параметри. Потребують уваги також основні групи назв вузьколокальних реалій як просторових і антропонімічних “опор” їхньої внутрішньої форми, характер лексикографічної розробки, специфіка семантики, активність у певному континуумі, головні принципи класифікації та й сам термін “мікрофразеологізм” .
Завжди актуальними будуть фразеологічні Інновації певних часових зрізів як вияв їх динаміки на синхронному зрізі мови. У мові “все живе, все рухається, все змінюється” (1. Бодуен де Куртене). До дії інтеграційних, глобалізаційних процесів, процесів європеїзації та інтернаціоналізації, узагалі до змін у суспільстві найчутливіші лексико – семантична та фразеологічна системи. Потребують дослідження, зокрема, образно-емоційна основа фразеологізмів на внутрішньомовному та міжмовному рівнях, виявлення тенденцій становлення (особливо в засобах масової інформації як найоперативнішому жанрі), моделювання в межах лексико – семантичних систем, становлення ФО в тісному зв’язку з екстралінгвістичними умовами, багатоаспектний зв’язок фразеологізмів і суспільства, ідеографічна класифікація ФО, виявлення найпродуктивніших фразеотвірних сфер (укажемо на пріоритет комп’ютерної мови), ревіталізація (відродження) стійких сполук, механізми мовної еволюції, інтенсивність поповнення фразеологічними неологізмами, стратифікація ФО з погляду їх функціональної доцільності та фразеографічного статусу. У зв’язку з цим постає необхідність вивчення розвитку неографії і неофразеології. Тут доречними були б словники “Нове в лексиці і фразеології”, що нині лише до певної міри компенсується публікаціями в збірнику “Культура слова”.
Посутні зміни в усіх сферах суспільного життя відображаються і в нових мовних засобах його вираження. На часі формування банку нових сполучень слів, які різною мірою вже фразеологізувалися, перебувають у процесі фразеологізації чи активного вжитку. До сьогодні сполуки непарламентські стосунки, пряміш ефір, прокручувати гроші, викликати на килим, подвійний стандарт, на рівні світових стандартів, чорний піар, чорний ящик, звуковий бар’єр, психологічний бар’єр, прохідний бал, ефект присутності, запалити червоне світло та багато інших мають невизначений семантичний і, особливо, стилістичний статус, не кодифіковані (не зовсім визначена і їх “фразеографічна” доля).
Варто згадати і Контрастивну (зіставну) фразеологію в її зв’язках з етнопсихологією, психолінгвістикою та когнітивною лінгвістикою, її об’єкт, метод вивчення, питання міжмовних розходжень тощо. Перефразовуючи М. Покровського щодо семасіології (50-ті роки XX ст.), зазначимо, що фразеологія якоїсь окремої мови “немислима без порівняння її з іншими мовами”, без висвітлення її в дзеркалі фразеологій інших мов: національна фразеологія, безсумнівно, має виходити й на далекі “обрії”, оскільки ігнорування ширшого лінгвопростору спричинює некоректні висновки. Знакова система однієї мови виразно експлікується, виявляється лише на тлі іншої знакової системи. Тільки розпочинаються дослідження з етимології та історії Українських фразеологізмів. Небезінтересним аспектом є і ступінь деталізації об’єктів (ситуацій) довкілля, який залежить від “зацікавленості носіїв мови” в його особливостях і який “визначає словниковий склад мови” . Для об’єктивації вибірки слів – концептів поряд з п’ятьма принципами (словникової і словотвірної спрацьованості, частотності вживання, обов’язкової аксіологічної маркованості, “ключового” характеру їх для духовності певного лінгвокультурного ареалу) І. Голубовська називає і принцип їх Високої продуктивності у фразеологічних одиницях мови. Отже, на часі широке застосування статистичних методів і визначення фразео – і культуротворчої амплітуди компонента – концепту.
Різноаспектна розробка фразеологічного складу становить інтерес для побудови історії мови, оскільки саме ідіоми чітко зберігають інформацію про попередні суспільно-історичні формації, територіальне групування; для побудови соціальної діалектології (фразеологізми відображають менталітет різних верств); нарешті, для історії свого народу, висвітлення міграційних процесів, оскільки функціонування вторинних мовних ареальних одиниць того чи іншого регіону – попри всі втрати окремих ланцюгів фразеологічної системи – безпосередньо вказує на материнські говори метрополії.
Related posts:
- ПОХОДЖЕННЯ І ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 15 ПОХОДЖЕННЯ І ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Історичний та етимологічний аспекти східноукраїнської фразеології плідно розробляли О. Потебня, Ф. Буслаєв, І. Срезневський, М. Сумцов, пізніше – М. Толстой, Л. Коломієць, Ф. Медведєв, Я. Спринчак, М. Демський, В. Мокієнко, А. Івченко, Ф. Янковський, І. Лепешев, В. Коваль та ін. Велику цінність становлять матеріали семитомного “Етимологічного словника української […]...
- ЕТИМОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 16 ЕТИМОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Мотивація внутрішньої форми, етимон образного сприйняття внаслідок різних екстралінгвістичних чинників із часом може затемнюватися, а то й зовсім втрачатися для пересічного мовця. Відбувається процес перекодування первісної ознаки, творення “образу образу” (О. Потебня), хоча кожний новий етап його внутрішнього розвитку базується на попередньому образі. “Розмотати” етапи перекодування образу, наблизитися до […]...
- ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 2 ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ Укладання словників різних типів (у тому числі й ідеографічних), історико-етимологічний аналіз ФО, використання лінгвогеографічних методів дослідження фразеологічного складу, дослідження з порівняльної фразеології, систематизація усталених висловів з погляду їх зв’язків з позамовною дійсністю привели вчених до визнання необхідності системного вивчення фразеосемантичних мікро – й макроструктур, поставили на порядку денному проблему ідеографічного […]...
- СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 5 СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Основною тенденцією в лінгвістичній науці в останні роки стає принцип системності, визначення функціонального статусу мовної одиниці в системі, зокрема вивчення її в межах тематичних та фразеологічно-семантичних груп, у відношеннях загального і часткового, активного і пасивного, діалектного і загальнонародного. Виразно це представлено й у відношеннях та опозиціях фразеологічних одиниць, що […]...
- ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 9 ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Найчіткішу зміну основних етапів у розвитку історії словосполучення – від вільного до нерозкладного – показав Б. Ларін у тричленній схемі: звичайні словосполучення (змінні, “вільні”) – стійкі метафоричні словосполучення (“фразеологічні єдності”, “стереотипні речення”) – ідіоми (“фразеологічні зрошення”, “нерозкладні речення”). Відповідно зменшується й ступінь мотивації словосполучень. Фразеотворення звичайно відбувається за певними зразками, […]...
- ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Лексикологія. Фразеологія § 13. ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Про те, як народжуються і живуть фразеологізми 98 Прочитайте виразно вірш. Про який фразеологізм тут ідеться? Як автор пояснює його походження? Доведіть, що джерелом цього виразу є жива народна мова. ЗАРУБАЙ НА НОСІ Гриць катався на льоду, не спитавши мами, Та й потрапив у біду: шурхнув з ковзанами. […]...
- Олександр Потебня – предтеча української фразеології – ФРАЗЕОЛОГІЗМ ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ОДИНИЦЯ Розділ 1 ФРАЗЕОЛОГІЗМ ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ОДИНИЦЯ § 3. Олександр Потебня – предтеча української фразеології Становлення фразеології як лінгвістичної дисципліни звичайно пов’язують насамперед із працями Ш. Бал лі та В. Виноградова. Однак заради справедливості зазначимо, що багато аспектів фразеології як лінгвістичної дисципліни загалом й української зокрема були об’єктом уваги най видатнішого українського мовознавця, основоположника психологічного напряму […]...
- Основні аспекти навчання української мови 1.5. Основні аспекти навчання української мови Мова існує в суспільстві – у своєму національному середовищі – як складне і багатогранне явище. Звідси – вивчати її треба всебічно, цілісно, в сукупності всіх її граней, виявів, на доступному рівні для учнів різних вікових груп і типів шкіл. Традиційно в методиці української мови визначають такі аспекти її навчання: […]...
- Фразеологізми. Джерела української фразеології І СЕМЕСТР ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ Урок № 12 Тема: Фразеологізми. Джерела української фразеології Мета: подати відомості про фразеологізми, формувати вміння вирізняти їх у реченнях та тексті, розкривати їхнє значення; формувати вміння користуватися фразеологічним словником; розвивавати логічне та образне мислення; сприяти збагаченню та уточненню словника учнів; виховувати пошану до усної народної творчості. Тип уроку: урок вивчення нового […]...
- СТРУКТУРНО-ЕКСТРАЛІНГВІСТИЧНА ПІДОСНОВА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ Розділ 8 СТРУКТУРНО-ЕКСТРАЛІНГВІСТИЧНА ПІДОСНОВА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ Дослідження фразеотворення стало в останні десятиліття окремим напрямом (аспектом) фразеологічної науки. Ю. Гвоздарєв визначає фразеотворення як вивчення закономірностей утворення фразеологічних одиниць і їх структури. При фразеотворенні важливо знати, на базі якого типу матеріалу виникла ФО, які процеси привели до її створення, у якому відношенні ця одиниця перебуває до інших одиниць […]...
- Вибірковість фразеології – ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 2 ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ § 4. Вибірковість фразеології Досвід ідеографічного опису мовних одиниць узагальнюється в працях А. Аксамитова, Ю. Гвоздарьова, І. Гетмана, Ю. Караулова, а па матеріалі української фразеології – М. Алефіренка, М. Демського, А. Івченка, Н. Коваленко, П. Редіна та ін. У монографії “Фразеологічна ідеографія (проблематика досліджень)” Ю. Прадід вирізняє такі завдання ідеографічного […]...
- ПОЗАЛІТЕРАТУРНА ФРАЗЕОЛОГІЯ Розділ 12 ПОЗАЛІТЕРАТУРНА ФРАЗЕОЛОГІЯ Розподіл фразеологічних одиниць може бути найрізноманітнішим: ідеографічним, історико-етимологічним, стилістичним, лексико-граматичним тощо. Одним з найпоширеніших є розподіл на фразеологізми літературної мови і фразеологізми, які перебувають за межами літературної мови, – ареальні (діалектні), фразеологізми професійних жаргонів, різні групи субстандартної фразеології....
- ФРАЗЕОЛОГІЗМ ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ОДИНИЦЯ Розділ 1 ФРАЗЕОЛОГІЗМ ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ОДИНИЦЯ Українська фразеологія XIX ст. грунтується на міцному фундаменті етнографічних, фольклористичних, етнолінгвістичних, загально-філологічних, лексико – і фразеографічних праць О. Потебні і М. Сумцова, І. Франка та М. Костомарова, М. Номиса і П. Чубинського та багатьох інших. Пізніше, у XX ст., українські мовознавці почали розробляти різні аспекти фразеологічної дисципліни. Семантику фразеологізмів […]...
- СПІВВІДНЕСЕНІСТЬ ФРАЗЕОЛОГІЗМУ І СЛОВА Розділ 4 СПІВВІДНЕСЕНІСТЬ ФРАЗЕОЛОГІЗМУ І СЛОВА Вивчення фразеології пов’язане з так званим укрупненням лексики. Принцип укрупнення реалізується таким чином: чим ширше вивчається синтагматична сполучуваність слів, тим виразніше виявляються глибші парадигматичні групування в лексиці. Розробляється так звана лексикологія словосполучень – фразеологія. Якщо в працях кінця 50-х – початку 60-х років фразеологізми ще так чи інакше трактуються […]...
- Синонімія у фразеології – СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 5 СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ § 10. Синонімія у фразеології Фразеологізми в мові функціонують не ізольовано, а органічно вписуються в мовну систему. Цілісність значення фразеологічних одиниць зумовлює витворення системних відношень, аналогічних лексичним одиницям: полісемія, омонімія, синонімічні, варіантні й антонімічні відношення. Проблема синонімії у фразеології пов’язана перш за все з відсутністю єдиного погляду на це […]...
- Особливості засвоєння фразеології 5.3. Особливості засвоєння фразеології Розділ “Фразеологія” за програмою для 12-річної школи передбачено для вивчення в 5 класі. Це пояснюється тим, що фразеологія, як і лексика, побудована на системності. Системні відношення простежуються між словами і фразеологізмами, а тому знання таких відношень допоможе учням розмежовувати фразеологізми в межах синонімічних рядів, що, у свою чергу, сприятиме піднесенню культури […]...
- Фразеологізми УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛЕКСИКОЛОГІЯ Фразеологізми Фразеологізмом або фразеологічною одиницею Називають єдність двох або кількох слів, організованих як словосполучення або речення, яка має цілісне значення й відтворюється в мові автоматично, за традицією. До фразеологізмів відносять приказки, крилаті вислови, сталі сполучення різного походження. Переважна більшість фразеологізмів, як і слів, за походженням є корінними українськими. Серед […]...
- Обсяг фразеології – ФРАЗЕОЛОГІЗМ ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ОДИНИЦЯ Розділ 1 ФРАЗЕОЛОГІЗМ ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ОДИНИЦЯ § 2. Обсяг фразеології Установилося два погляди на обсяг фразеології, які чітко підсумував О. Ожегов у праці “Про структуру фразеології” (1974): фразеологія в широкому розумінні і фразеологія у вузькому розумінні. До фразеології в широкому розумінні традиційно відносять прислів’я, деякі приказки, крилаті вислови, “різні стійкі змеханізовані вирази, штампи та народно-розмовні […]...
- Функціонально-стилістичне спрямування у вивченні мови 8.2. Функціонально-стилістичне спрямування у вивченні мови Усі розділи шкільного курсу мови тісно пов’язані між собою. Цей взаємозв’язок найкраще виявляється в опануванні учнями стилістичних норм. Ще з молодших класів вони набувають стилістичних умінь підчас вивчення тієї чи іншої програмової теми. Стилістична вправність учнів – необхідна умова високої мовної культури. Тому в шкільному курсі рідної мови стилістика […]...
- Роль і місце позакласної роботи в системі навчання української мови 10. ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 10.1 Роль і місце позакласної роботи в системі навчання української мови Важливого складовою навчально-виховного процесу є позакласна робота з української мови, під якою розуміють цілеспрямовані, організовані на добровільних засадах, на основі пізнавальних інтересів учнів мовні заняття з ними, що виходять за межі уроків, іноді й за межі програми з […]...
- КЛАСИФІКАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ Розділ 6 КЛАСИФІКАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ Залежно від того, за якою ознакою розподіляють фразеологізми на групи, по-різному їх і класифікують. Виділяють різну кількість груп. Укладач найавторитетніших фразеологічних словників російської мови О. Федоров, наприклад, увесь фонд фразеологізмів залежно від семантики й значень слів – компонентів, які входять до складу ФО, поділяє на дві основні групи: ідіоми і фразеологічні […]...
- ФРАЗЕОЛОГІЯ ФРАЗЕОЛОГІЯ У лексиці української мови поряд з окремими словами вживаються стійкі словосполучення і навіть цілі речення (вислови), що за своїм змістом дорівнюють одному слову і можуть замінятися синонімом. Наприклад: Клювати носом – куняти, п’ятами накивати – утекти, пустити червоного півня – підпалити, ні пари з уст – мовчати, грати першу скрипку – бути найголовнішим, як […]...
- Антонімія фразеологічних одиниць – СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 5 СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ § 12. Антонімія фразеологічних одиниць Антонімія належить до семантичних універсалій, проте фразеологічна антонімія, на відміну від лексичної, на сьогодні вивчена значно менше. Певну увагу українським фразеологічним антонімам приділяли Л. Авксентьев, Н. Бабич, Н. Бобух, В. Калашник, Ж. Колоїз, Л. Скрипник. Складність дослідження фразеологічних антонімів полягає в самій природі ФО, […]...
- ЯК ПРАЦЮВАТИ з КОМП’ЮТЕРНИМИ ПРОГРАМАМИ НА ПІДТРИМКУ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Розділ 6 КОМПЮТЕРНА ПІДТРИМКА ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ 30 ЯК ПРАЦЮВАТИ з КОМП’ЮТЕРНИМИ ПРОГРАМАМИ НА ПІДТРИМКУ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Сьогодні ми: – дізнаємося, для чого призначені навчальні комп’ютерні програми; – навчимося працювати з навчальною комп’ютерною програмою з української мови. Знайомимося з навчальними комп’ютерними програмами Навчальні комп’ютерні програми – це програми, які допомагають у навчанні. Завдяки ним […]...
- Ідеографічна класифікація фразеологізмів – ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 2 ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ § 5. Ідеографічна класифікація фразеологізмів Попередній аналіз фразеологічного складу української мови, апробований різними дослідниками розподіл на ідеографічні групи, власний досвід ідеографічної класифікації фразеологізмів Східно-слобожанських і східно-степових говірок Донбасу дають змогу запропонувати в найзагальнішому вигляді таку ономасіологічну систематизацію української фразеології. Усі ФО розподіляємо між трьома фразеотематичними групами (ФТГ): “Людина”, “Абстрактні відношення” […]...
- Основні розділи української мови як навчального предмета Українська мова Основні розділи української мови як навчального предмета Фонетика вивчає звуки мови і мовлення, наголос, склад. Графіка вивчає умовні знаки при передачі на письмі усного мовлення (букви, апостроф, знак наголосу, дефіс, крапка, знак питання, знак оклику, кома, тире, двокрапка, лапки, дужки). Орфографія – це система правил передачі звуків мови (слів і їх форм) на […]...
- Етапи розвитку літературної української мови ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА Розділ 1. Сучасна українська літературна мова і культура ділового мовлення Ключові слова: мовна норма, функціональні стилі мовлення, офіційно-діловий стиль, мовлення державного службовця. Етапи розвитку літературної української мови Статус української мови як державної зафіксовано у статті 10 Конституції України: “Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української […]...
- Фразеологічні варіанти – СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 5 СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ §11. Фразеологічні варіанти Взаємодія двох протилежних тенденцій у складі фразеологічних одиниць (тенденція до стабільності в семантиці, формі та їх структурі і протилежна – тенденція до формального оновлення мовної оболонки) породжує численні й різноманітні фразеологічні варіанти, під якими ми будемо розуміти такі лексико-граматичні різновиди фразеологічної одиниці, які за тотожності загального […]...
- Узагальнення і систематизація знань з лексикології та фразеології ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ УРОК № 75 Тема. Узагальнення і систематизація знань з лексикології та фразеології Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів з теми “Лексикологія. Фразеологія”; удосконалювати навички практичного використання знань із цих тем в усному й писемному мовленні, користування різними видами словників; прищеплювати учням любов до рідної мови, культури. Обладнання: підручник. ХІД УРОКУ I. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ […]...
- Відображення матеріального й духовного життя у фразеології Розділ 15 ПОХОДЖЕННЯ І ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ § 41. Відображення матеріального й духовного життя у фразеології Матеріальне й духовне життя народу становлять невичерпне джерело фразеотворення й водночас є екстралінгвістичним тлом, на якому об’ємніше проступають і мовні цінності. Стійкі вислови, лаконічно й образно передаючи “великі мислені маси” (О. Потебня), створюють фразеологічну картину світу. В останній завжди […]...
- Багатозначність фразеологізмів – СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 5 СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ § 9. Багатозначність фразеологізмів Багатозначність (полісемію) розуміють як наявність у семантичній структурі мовної одиниці двох і більше значень, тобто віднесеність її до двох чи більше об’єктів позначення. Лексична полісемія досліджена вже достатньо, наявність же кількох значень фразеологізму, образна семантика якого нібито “не допускає варіації значення” (О. Єфімов), деякими дослідниками […]...
- Фразеологічне значення – ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 2 ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ § 6. Фразеологічне значення Проблема значення в лексикології настільки багатоаспектна й складна, що У. Вайнрах назвав один із параграфів про нього “Стан нашого невігластва”. Не менш складна й проблема фразеологічного значення – чи не найзаплутаніша у фразеологічній семантиці. Звертають увагу звичайно на своєрідність фразеологічної семантики порівняно із семантикою слова, на […]...
- КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ УРОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В 10 КЛАСІ КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ УРОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В 10 КЛАСІ № з/п Дата Зміст уроку Примітки ВСТУП 1 Мовлення як предмет стилістики й культури мовлення. Стилістика та її підрозділи: стилістика мови й стилістика мовлення, їх відмінність 2 Два рівні володіння мовою: мовлення правильне й комунікативно доцільне. Синоніміка й варіативність. Стилістична норма й стилістична помилка 3 Урок розвитку […]...
- Об’єкт і предмет стилістики – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Об’єкт і предмет стилістики Стилістика, як і кожна наука, має свій об’єкт вивчення і предмет вивчення. Об’єкт стилістики української мови. Ним є реальні функції мовних одиниць кожного з рівнів мови, які впродовж її розвитку закріпились за кожною мовною одиницею – фонемою, морфемою, словом, реченням. Українська мова, її одиниці з певними стилістичними функціями […]...
- Краса і багатство української мови І СЕМЕСТР ВСТУП Урок № 1 Тема: Краса і багатство української мови Мета: поглибити знання про багатство та красу української мови, звернути увагу на багатство її лексичного складу та граматичну досконалість, її милозвучність та мелодійність; формувати спостережливість, розвивати логічне мислення, пам’ять, емоційну сферу, вдосконалювати культуру усного й писемного мовлення; виховувати повагу та любов до рідної […]...
- Запитання. Завдання – Методологічні аспекти психології ПСИХОЛОГІЯ ТА ПЕДАГОГІКА 1. Психологія як наука 1.3. Методологічні аспекти психології Запитання. Завдання 1. Визначте суть понять “методологія”, “метод” та “методика” і взаємозв’язки між ними. 2. Чому потрібне системне вивчення психіки людини? 3. Чому психічні властивості людини не можна звести лише до матеріально-структурних? 4. Охарактеризуйте системи, що визначають буття людини. 5. Яка відмінність між об’єктом […]...
- Історичні зміни у фразеології Розділ 10 ДИНАМІКА УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ § 29. Історичні зміни у фразеології Спостереження над різними історичними станами фразеологічного складу – одне з найоб’єктивніших свідчень еволюції усталених висловів. Такі порівняння уможливлюються як різночасовими фіксаціями словників, так і монографічними описами окремих періодів, спостереженнями над живими процесами їх розвитку й перетворення. Майбутнє фразеології, зазначає прибічник лексикографічної розробки фразеології О. […]...
- Закономірності навчання української мови 1.7. Закономірності навчання української мови Засвоєння рідної мови – процес безперервний, що починається з перших років і триває упродовж усього життя людини. Інтенсивне засвоєння мови відбувається під час спілкування, коли активно формуються комунікативні уміння і навички. Вчені вважають, що навчання мови підлягає певним закономірностям, урахування яких сприяє ефективній організації навчального процесу, в т. ч. її […]...
- БАЗОВІ КОНЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ Розділ 14 БАЗОВІ КОНЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ Серед актуальних напрямів сучасного мовознавства – семасіології, ономасіології, психолінгвістики й етнопсихолінгвістики, функціонального напряму, теорії тексту, комунікативної лінгвістики та ін. – усе більше утверджується когнітологічний напрям, найтісніше пов’язаний з теорією картин світу та відображений насамперед у дослідженнях Дж. Міллера, Н. Хомського (саме вони стояли біля початків когнітивної науки), Дж. Лакоффа, […]...
- Поглиблений курс української мови 2.4. Поглиблений курс української мови Курс поглибленого вивчення української мови практикується в школах (класах) гуманітарного профілю. Він зорієнтований на те, щоб закласти основу грунтовної лінгвістичної підготовки школярів і вдосконалити їхню мовленнєву підготовку. Завдання курсу – дати учням глибокі і систематичні знання з усіх розділів науки про українську мову, сформувати уміння й навички використання їх на […]...