Головна ⇒ 📌Бухгалтерський облік ⇒ Облік відпусток

Облік відпусток

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УКРАЇНІ: ОСНОВИ ТА ПРАКТИКА В УКРАЇНІ

Розділ VI.

ОБЛІК ТРУДОВИХ ЗАТРАТ, ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ І РОЗРАХУНКІВ З РОБІТНИКАМИ І СЛУЖБОВЦЯМИ

6.6. Облік відпусток

Законом України “Про відпустки” від 15.11.96 № 504/96-ВР визначені наступні види відпусток:

– основна і додаткова відпустка;

– додаткова відпустка у зв’язку з навчанням;

– творча відпустка;

– соціальна відпустка;

– відпустка без збереження заробітної плати.

Оплата щорічної основної і додаткової відпустки, додаткової

відпустки у зв’язку з навчанням, творчої відпустки входить у фонд заробітної плати. Законом України “Про відпустки” встановлена мінімальна основна відпустка за відпрацьований рік тривалістю не менше 24-х календарних днів (ст. 6), а працівникам молодше 18 років – 31 календарний день, інвалідам І і II груп – ЗО, III групи – 26 календарних днів. Окремі категорії працівників мають основну відпустку іншої тривалості (до 56 календарних днів). Крім основної відпустки ряд працівників мають право на додаткову відпустку, але загальна тривалість основної та додаткової відпустки не може перевищувати 59 календарних днів.

Для

працівників, що мають дітей, святкові та неробочі дні, при визначенні тривалості відпустки, не враховуються (ст. 73 КЗпП).

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком наступних випадків, коли вони надаються за бажанням працівника:

1) жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

2) інвалідам;

3) особам віком до вісімнадцяти років;

4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

5) особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

6) сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

7) працівникам, які успішно навчаються в закладах освіти та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

8) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

9) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

10) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Ряду працівників законодавством передбачено додаткові відпустки: за роботу в шкідливих умовах; з ненормованим робочим днем, які зайняті в окремих галузях народного господарства; в зв’язку з навчанням; в інших випадках, передбачених законодавством. Так, студентам-вечірникам вузів III та IV рівнів акредитації першого та другого курсів надається відпустка тривалістю 20 календарних днів, третього і наступних курсів – 40 календарних днів на рік на період установчих занять, виконання лабораторних робіт, здачі заліків та іспитів, а заочникам, незалежно від рівня акредитації вузу, відповідно 30 та 40 календарних днів. Для здачі державних іспитів надається відпустка строком 30 календарних днів, а на період підготовки та захисту дипломних робіт для вузів нижчого рівня – 2 місяці, вищого – 4 місяці. Постановою Кабінету Міністрів від 28.06.97 № 634 окремим працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формою навчання, де навчальний процес має свої особливості, відпустка із збереженням заробітної плати додатково подовжується на 20 днів (театральне мистецтво, кіно-, телемистецтво) чи на 10 днів (культура, музичне мистецтво). Цим категоріям студентів, а також філологам (мова та література) щорічно надається також додаткова відпустка на 10 календарних днів без збереження заробітної плати.

Окремі працівники мають право на соціальні відпустки: в зв’язку з вагітністю та пологами – 126 календарних днів (70 календарних днів до пологів та 56 календарних днів після пологів, а жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи тривалістю 90 календарних днів до родів і 90 календарних днів після родів); при усиновленні новонародженого – 56 календарних днів; по догляду за дитиною віком до 3-х та 6-ти років. Такі відпустки оплачуються за рахунок спеціальних фондів (фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності).

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Сума відпускних нараховується виходячи з середнього заробітку за 12 місяців, що передують відпустці (у перший рік 6 місяців). Зарплату за 12 місяців, чи за менший період роботи, ділять на кількість календарних днів за ці місяці і множать на кількість календарних днів відпустки. Для визначення календарних днів у періоді з загальної кількості днів у періоді віднімають кількість святкових та неробочих днів. До святкових днів відносяться: новий рік, Різдво Христове, 8 березня, 1 та 2 травня, 9 травня, 28 червня (День Конституції), 24 серпня (День Незалежності України). До неробочих днів належать один день (неділя) Паски та один день (неділя) Трійця. Заробітна плата за дні відпустки оформлюється спеціальним розрахунком (типова форма № П-6, затверджена наказом Мінстату України від 09.10.95 № 253).

Міністерство праці України листом від 21.07.97 № 04-3022 роз’яснило порядок надання відпусток та нарахувань оплати за відпустки у випадках, коли працівник з незалежних від нього причин працював в режимі неповного робочого тижня чи перебував у відпустці без збереження заробітної плати або з частковими її збереженнями. Згідно з п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100, нарахування зазначених виплат у випадках, коли на підприємстві встановлювався скорочений робочий тиждень або працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати у разі простою підприємства (ст. 25 та ч. 2 ст. 26 Закону України “Про відпустки”), середньоденний заробіток розраховується таким чином: сумарний заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період ділиться на відповідну кількість календарних днів року чи меншого фактично відпрацьованого періоду, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (ст. 73 КЗПП України), а також на кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював, при скороченому робочому тижні, та на кількість календарних днів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням (абз. 6 п. 2 Порядку).

Приклад 1. У розрахунковому періоді з липня 2003 р. по червень 2004 р. при п’ятиденному робочому тижні працівник працював у такому режимі: з 1 липня по 31 грудня 2003 р. – по 3 дні на тиждень, з 1 січня по 16 лютого 2004 р. – перебував у відпустці без збереження заробітної плати за згодою сторін, з 17 лютого по 31 червня 2004 р. – повний робочий тиждень. Сумарний заробіток за розрахунковий період склав 3570 грн.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді, на яку повинен ділитися сумарний заробіток у цьому прикладі, становить 261 днів. Тобто із 366 календарних днів року (у 2004 р. у лютому 29 календарних днів) виключаються 10 святкових та неробочих днів, 50 робочих днів, які працівник не працював за рахунок скорочення робочого тижня, і 45 календарних днів, протягом яких він перебував у відпустці без збереження заробітної плати (366 – 10 – 50 – 45 = 261).

Середньоденний заробіток становитиме:

3570 : 261 = 13,68 грн.

При встановленні на підприємстві скороченого робочого дня (зміни) середньоденний заробіток визначається діленням сумарного заробітку за розрахунковий період 12 місяців або менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів цього періоду, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством.

Приклад 2. У розрахунковому періоді з липня 2003 р. по червень 2004 р. працівник при п’ятиденному робочому тижні працював: з 1 липня по 31 грудня;

2003 р. – повний робочий день (8 годин), азі січня по 31 червня 2004 р. – по 4 години в день.

Сумарний заробіток за розрахунковий період становив 3570 грн.

Кількість календарних днів, протягом яких працівник працював у розрахунковому періоді, становить 356 дні (366 – 10), тобто із кількості календарних днів року виключаються тільки святкові та неробочі дні.

Середньоденний заробіток становитиме: 3570 : 356 = 10,03 грн.