ОКЕАНІЯ. ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ. ОСТРОВИ, ЇХ ПОХОДЖЕННЯ. ЗАСЕЛЕННЯ ОКЕАНІЇ. СУЧАСНЕ НАСЕЛЕННЯ І КРАЇНИ В ОКЕАНІЇ. ПРОБЛЕМА ЗАБРУДНЕННЯ ВОД ТИХОГО ОКЕАНУ. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ОКЕАНІЇ
Розділ I
ОКЕАНИ
Урок № 7 (варіант А)
Тема. ОКЕАНІЯ. ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ. ОСТРОВИ, ЇХ ПОХОДЖЕННЯ. ЗАСЕЛЕННЯ ОКЕАНІЇ.
СУЧАСНЕ НАСЕЛЕННЯ І КРАЇНИ В ОКЕАНІЇ. ПРОБЛЕМА ЗАБРУДНЕННЯ ВОД ТИХОГО ОКЕАНУ. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ОКЕАНІЇ
Мета: познайомити учнів з особливостями географічного положення Океанії, сформувати уявлення про походження островів, що входять до складу Океанії, їх заселення, дослідження і розвиток, розвивати пізнавальний інтерес до вивчення інших народів та їх культури.
Обладнання: шкільні
Тип уроку: вивчення нового матеріалу
Опорні поняття: коралові, материкові, вулканічні острови, атол.
Географічна номенклатура: острови Полінезії, Меланезії, Мікронезії.
ЗМІСТ УРОКУ
I. Організаційний момент
Прийом “Аукціон”
Учні називають та показують на карті географічні об’єкти океану (хто називає і показує більше – отримує додаткові бали).
Визначення мети та завдань уроку (учні виконують цю роботу самостійно
II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
Міні-бесіда з учнями з теми “Тихий океан”
– Згадайте особливості географічного положення Тихого океану.
– Які особливості обрису берегів має океан?
– Що цікавого з історії дослідження океану ви знаєте?
– Назвіть та покажіть на карті теплі та холодні течії океану.
ІІІ. мотивація навчальної діяльності учнів
Учитель. Після вивчення теми “Тихий океан” ви зрозуміли, наскільки важливим для розвитку науки і суспільства є вивчення особливостей материків і океанів, їх структури, географічного положення, розташування. Тому на сьогоднішньому уроці ми поповнимо та розширимо наші географічні знання про Тихий океан і Океанію.
VI. Вивчення нового матеріалу
Учитель. Океанія – це сукупність островів у центральній та південно-західній частині Тихого океану між Австралією, Малуккським архіпелагом на заході і широкою смугою океану, де немає островів – на півночі, сході і півдні.
До складу Океанії, за британською класифікацією, входять Австралія, Нова Зеландія, Полінезія, Мікронезія, Меланезія. Площа 8520 тис. км2; міста (з населенням більш 500 тис. мешканців) Сідней, Мельбурн, Брісбен, Перт, Аделаїда, Окленд.
Значну частину Океанії становлять володіння Австралії, Великобританії, Нової Зеландії, США та Франції.
Клімат на островах океанічний, переважно субекваторіальний та екваторіальний, на півдні – субтропічний та помірний. Щороку випадає в основному 1000 мм опадів, на навітряних схилах великих островів – до 10 тис. мм. На островах рослинність представлена вологими тропічними лісами, саванами і луками. Для фауни характерна мала кількість ссавців і багато птахів, багато які з них ендемічні.
Океанію можна розділити на групи материкових, вулканічних і коралових островів на основі етнічного походження їхніх мешканців:
Мікронезія (Гуам, Маріанські, Маршаллові, Каролінські та ін. острови);
Меланезія (Нова Гвінея, Вануату, Нова Каледонія, Фіджі, Соломонові та ін. острови);
Полінезія (Тонга, Самоа, Кука, Туамоту, Лайн та ін. острови);
Австралія (найменший континент) займає 90 % поверхні суші Океанії.
Найвища точка – гора Джая на острові Нова Гвінея (5030 м).
Великий Бар’єрний риф – найдовший кораловий риф у світі.
Гора Кука 3754 м – вищий пік Нової Зеландії.
У зв’язку з невеликим внутрішнім ринком виробництво Океанії на 70 % орієнтовано на експорт.
Нова Каледонія є постачальником кобальту, хрому і нікелю; Папуа – Нова Гвінея – кобальту, золота і міді.
Сільськогосподарська продукція представлена кокосами, копрою, пальмовою олією, кавою, какао, а також гумою (Папуа – Нова Гвінея), вовною (40 % світового виробництва).
Важливими галузями є рибальство і туризм.
Усього на території Океанії станом на 2006 рік – 13 незалежних країн та 21 залежна територія.
Корінне населення Океанії – папуаси, меланезійці, мікронезійці та полінезійці. Від початку захоплення Океанії європейськими державами і згодом США чисельність корінного населення зменшилася, водночас сформувалося населення європейського походження.
З розвитком плантаційного господарства і гірничої справи колонізатори почали завозити до Океанії дешеву робочу силу з Азії.
Так склалися національні групи: індійців на островах Фіджі, японців, філіппінців, китайців і корейців на Гавайських островах, в’єтнамців у Новій Каледонії, японців і філіппінців у Мікронезії та ін.
Чисельність населення Океанії становить понад 11 млн. чол. (разом з населенням Нової Зеландії).
Протягом останніх 2-3 тисяч років полінезійці розселялися у своєму регіоні з островів Самоа і Тонга. Основна хвиля імміграції маорі до Нової Зеландії припадає приблизно на 50-ті роки XIV ст. Тривають суперечки щодо походження полінезійців. Найвірогіднішою є версія про те, що вони є відгалуженням монголоїдної раси з Південно-Східної Азії.
У Тихому океані люди вперше поселилися в Меланезії. Вважають, що мікронезійці є сумішшю меланезійської, полінезійської та малайської крові.
Полінезійська раса вважається проміжною між трьома найбільшими расами людства і має австралоїдні, монголоїдні та євпропеоїдні ознаки.
V. Закріплення вивченого матеріалу
Виступи учнів (випереджальні завдання)
1-й учень. Розповідь про острів Гуам. Острів Гуам виділяють в окрему одиницю з архіпелагу Маріанських островів. Це зроблено не лише з огляду на його стратегічне значення, але й через етнічні особливості. Тут сформувалася власна культура, що відособлює чаморро Гуаму від інших племен чаморро. Культура жителів Гуаму більше наближена до латиноамериканської, ніж до океанічної культури чи культури США. Американці становлять менше третини населення. Це переважно військовослужбовці та їхні родини. Початки майбутньої державності помітні вже нині. Жителі острова формально вважаються громадянами США, проте вони не мають права обирати своїх представників до Конгресу. З 1950 р. тут запроваджено широке самоуправління, яке вилилось у створення законодавчого органу – Конгресу Гуаму. З 1970 р. губернатор обирається тільки з місцевих громадян вільним голосуванням. Отже, прогнозується виникнення незалежного державного утворення Гуам. Столицею залишиться теперішній адміністративний центр місто Аганья.
2-й учень. Розповідь про острів Нова Каледонія. Нова Каледонія вже сьогодні є практично незалежним утворенням. Після Другої світової війни за незалежність стали висловлюватися не тільки аборигени, а й мішане населення та французи, що проживають тут. Канаки (основне місцеве населення острова) не раз зі зброєю намагалися вибороти незалежність (великі повстання відбулись у 1878, 1917 рр.). Проте тоді для цього ще не було ні зовнішніх, ні внутрішніх умов. Але під час розпаду французької колоніальної імперії в канаків виникла нова проблема. Загострилися суперечності між канаками та місцевою французькою общиною, що вкорінилася на острові. Ці общини мають приблизно однаковий політичний вплив, тому між ними виникла запекла конкуренція і французька община виступила проти незалежності країни. Внаслідок цього конфлікту метрополії вдалося утримати острів у своєму володінні навіть тоді, коли сусідні колишні британські та новозеландські колонії, що були готові до самостійного розвитку значно менше, ніж канаки, стали незалежними державами. Проте іншого варіанта, крім створення незалежної держави, Нова Каледонія не має. Франція так чи інакше змушена буде відмовитися від усіх своїх заморських володінь, а прибуле населення, незважаючи на свою значну чисельність, не має ні структури, ні коренів, ні виразних інтересів. Маючи статус заморської території, Нова Каледонія вже слабо прив’язана до метрополії, тому можна прогнозувати швидке виокремлення Нової Каледонії в незалежну державу зі столицею в місті Нумеа. Для цієї держави вже сформовано відповідну структуру влади. Управні функції на місцевому рівні та у питаннях зовнішньої політики, що стосуються сусідніх островів, наразі перебрала на себе місцева територіальна Асамблея.
3-й учень. Розповідь про острів Пасхи. Острів Пасхи перебуває тепер під управлінням Чілі, проте місцеве населення зовсім відрізняється від чілійців, має власну давню культуру і писемність, власний орган управління – Раду старійшин. Вже сьогодні відбуваються процеси відновлення культурної спадщини народу острова. Тому в майбутньому тут прогнозується утворення власної держави.
VI. Підсумок уроку
Евристична бесіда
– А що ж собою являє Океанія?
– Які острови входять до її складу?
– Що ви дізналися про особливості рельєфу та будови островів?
– Які з галузей господарства та виробництва найбільш розвинені?
– Що ви дізнались про населення островів, його культуру, побут та звичаї?
VII. Домашнє завдання
– Опрацювати текст підручника.
– Нанести на контурну карту найбільші острови Океанії.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...