ОПАНУВАННЯ ЖИВИМИ ОРГАНІЗМАМИ СУХОДОЛУ В СЕРЕДИНІ ПАЛЕОЗОЙСЬКОЇ ЕРИ
РОЗДІЛ 4. ОСНОВИ ЕВОЛЮЦІЙНОГО ВЧЕННЯ. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ОРГАНІЧНОГО СВІТУ
§59. ОПАНУВАННЯ ЖИВИМИ ОРГАНІЗМАМИ СУХОДОЛУ В СЕРЕДИНІ ПАЛЕОЗОЙСЬКОЇ ЕРИ
Які розрізняють середовища існування організмів?
У середині палеозойської ери життя поступово опанувало добре зволожені частини суходолу.
Як розвивалося життя протягом силурійського періоду? Для силурійського періоду (440- 400 млн років тому) характерна наявність мілких (до 10 м глибини) теплих морів зі зниженою солоністю. В них з’являються перші щелепні хребетні, представлені
Силурійські риби мали хрящовий внутрішній скелет, у них не було зябрових кришок та плавального міхура. Колючозубі досягали не більше 30 см у довжину. Для них характерна велика кількість парних плавців (до 8 пар). їхнє тіло було вкрите кістковою лускою. Панцирні риби мали кісткові пластинки, часто злиті в суцільний захисний панцир. Деякі з них досягали 6 м завдовжки. Серед силурійських риб траплялись придонні та плаваючі форми. Вважають, що всі вони були хижаками (мал. 195).
У прибережних
Як розвивалося життя у девонський період? Протягом девонського періоду (закінчився близько 350 млн років тому) процеси гороутворення чергувались із опусканнями суходолу, що спричинювало часті біоценотичні кризи. Тому темпи еволюції загалом були досить високими.
На початку періоду вимерли більшість трилобітів, а наприкінці – панцирні риби та щиткові. На понижених зволожених частинах суходолу утворилися ліси із дерев”янистих вищих спорових – плаунів, хвощів, папоротей. З’являються перші голонасінні з класу насінних папоротей. Ці рослини зовні нагадували деревоподібні папороті, але розмножувались насінням. З безхребетних тварин суходіл опанували павуки та кліщі.
Мал. 195. Викопні риби силурійського періоду:
1 – панцирні; 2 – колючозубі
Мал. 196. Риніофіти (1)та Плауноподібні (2)
Мал. 197. Викопна земноводна тварина девонського періоду
У морях з’являються хрящові риби (акули та деякі інші); в прісних водоймах – кісткові риби. Це переважно кистепері та дводишні, які досягли значного видового різноманіття, а також променепері. Вважають, що плавальний міхур кісткових риб слугував для додаткового дихання атмосферним повітрям, оскільки у воді прісних водойм, де перегнивали рештки деревних рослин, було замало розчиненого кисню.
Як з’явилися земноводні? М’язисті парні плавці кистеперих риб слугували їм, імовірно, для повзання по дну водойм, захаращених стовбурами впалих дерев. План будови цих плавців виявився вдалим для перетворення їх на кінцівки для пересування на суходолі. Нащадки деяких кистеперих пристосувались до життя на суходолі, де знайшли багату кормову базу у вигляді наземних безхребетних. Однак їхні розмноження та розвиток відбувались у воді. Так з’явилися перші земноводні. У зв’язку з диханням атмосферним киснем у них різко зросла кількість гемоглобіну в крові, тому основним органом кровотворення наземних хребетних стає червоний кістковий мозок (у риб – лише селезінка).
Девонські земноводні мали найрізноманітніші розміри (від кількох сантиметрів до 3-4 м завдовжки) та форму тіла (мал. 197).