Головна ⇒ 📌Економіка ⇒ Оптимальна, або найкраща з можливих варіантів, поведінка споживача

Оптимальна, або найкраща з можливих варіантів, поведінка споживача

РОЗДІЛ І Вступ до економічної теорії

Тема 1.3. Споживач в економіці: його поведінка та особливості вибору

5. Оптимальна, або найкраща з можливих варіантів, поведінка споживача

Споживач купує не один товар, а набір споживчих благ, який називається ринковим споживчим кошиком. Споживчий кошик має для споживача сукупну корисність. Її можна визначити, якщо додати граничні корисності продуктів і послуг, що входять до кошика, скориставшись такою формулою:

Де ACU – корисність споживчого кошика, що складається

з і товарів. MUі – гранична корисність кожного товару, що входить до споживчого кошика.

Нехай споживчий кошик охоплює п’ять товарів з такими значеннями граничної корисності: MU1 = 4, MU2 = 1, MU3 = 5, MU4 = 2, MU5 = 7. Тоді сукупна корисність споживчого кошика становитиме:

Зазвичай, для спрощення пояснення припускають споживчий кошик лише з двома товарами, наприклад, А та В.

У кожного споживача є вибір щодо формування споживчого кошика. Зрозуміло, що раціональний споживач прагне зробити для себе загальну корисність якнайбільшою. Досягнення найбільшої корисності називається максимізацією

корисності.

Припускається, що раціональний споживач досягне максимальної корисності тоді, коли знайде такий набір товарів у споживчому кошику, для якого граничні корисності будуть співвідноситися так само, як ціни цих товарів. Це припущення описується рівнянням максимальної корисності споживача:

Де PA, PB – ціна товару А та товару В, яку має сплатити споживач, якщо хоче купити товари.

Існує правило досягнення оптимального, або найкращого з усіх можливих варіантів, споживання. Воно відображає, що споживач, роблячи свій вибір, бере до уваги:

– граничну корисність благ;

– ціну благ, які входять до споживчого кошика;

– бюджетне обмеження.

Бюджетне обмеження формується під впливом доходу споживача та цін продуктів і послуг, які входять до споживчого кошика. Рівняння бюджетного обмеження допомагає у визначенні набору споживчих благ, доступних споживачеві. Якщо припустити, що споживчий кошик складається з двох товарів, то рівняння буде таким:

1 = PA х Qa + PB х QB,

Де I – дохід споживача, PA, PB – ціна товару А та товару В, QA, QB – кількість товарів, які може придбати споживач.

На практиці бюджетним обмеженням керується кожна родина при розподілі власних доходів.

Нехай йдеться про родину, що розподіляє дохід у 100 грн, вирішуючи питання про формування споживчого кошика з двох продуктів. Перший продукт коштує 5 грн, а другий – 10 грн. Які набори (поєднання) двох товарів при цьому можливі?

Вихідне рівняння для розрахунків цих наборів матиме вигляд:

100 = 5 – Qa +10 – QB

З рівняння випливає, що родина може сформувати споживчий кошик з такими наборами двох товарів:

Набори споживчих благ	Набір 1	Набір 2	Набір 3	Набір 4
Товар А	2	4	6	8
Товар В	9	8	7	6

Який з визначених нами наборів обере родина, якщо вона прагне оптимізувати корисність?

Щоб відповісти на це питання, необхідно врахувати граничні корисності двох товарів. Нехай вони є такими:

Порядковий номер блага	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
MU товару А	15	14	13	12	11	10	9	8	7	6
MU товару В	32	30	28	26	24	22	20	18	16	14

Оптимальний споживчий кошик, що забезпечує найбільшу корисність, передбачає, що родина зробить вибір на користь третього набору, а саме: 6 одиниць товару А та 7 одиниць товару В. Це підтверджується після підстановки значень цін двох товарів та їх граничних корисностей у рівняння максимальної корисності споживача:

Отже, споживчий кошик, що складається з 6 одиниць товару А та 7 одиниць товару В забезпечує оптимальне споживання родини з двох причин:

По-перше, дохід, який має родина, цілком достатній для придбання визначеної кількості цих двох товарів;

По-друге, саме такий набір двох товарів відповідає рівнянню максимальної корисності споживача.

Чому не може задовольнити родину, скажімо, споживчий кошик, що складається з 2-х товарів А та 3-х товарів В? Адже і при такому складі кошика має місце співвідношення

Справа в тому, що при наборі, який складається з 2-х товарів А та 3-х товарів В, родина не використає увесь дохід, призначений для споживання. Адже2 – 5 + 3 10 = 40 < 100.

Підсумки теми

Потреба – це необхідність, яку відчуває людина у певних речах, бажання володіти ними, відчуття нестачі в чомусь.

Потреби можна розподілити (класифікувати) так: базові й такі, що породжені розвитком цивілізації, першочергові й такі, що задовольняються предметами розкоші, матеріальні та нематеріальні, індивідуальні і колективні, а також фізіологічні, потреби у спілкуванні, визнанні та самореалізації.

Потреби задовольняються споживчими благами. Носіями споживчих благ є: товари особистого споживання, товари виробничого призначення, особисті послуги, виробничі (комерційні) послуги. Потреби людей безмежні. Багатство суспільства визначається різноманітністю людських потреб і засобів (споживчих благ) для їхнього задоволення.

Задовольняючи свої потреби, людина керується суб’єктивними оцінками споживчих благ. В економіці, де звичайним явищем є насичення ринку споживчими благами, діє правило зменшення граничного споживчого блага. Там люди змінюють структуру споживання, прямуючи до оптимальної моделі. В економіці, де звичайним явищем є дефіцит споживчих благ і на поведінку споживача суттєво впливає інфляція, може діяти зворотне правило: зростання граничного споживчого блага.

Оптимальна поведінка споживача передбачає врахування правила максимізації корисності та бюджетного обмеження. Правило максимізації корисності дає можливість визначити той набір споживчих благ, який приносить споживачеві найбільше задоволення і відображається рівнянням:

Бюджетне обмеження допомагає у визначенні того набору споживчих благ, який є доступним для споживача з урахуванням його доходів, і представлене рівнянням: I = PA х Qa + PB х QB.

МОЖЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ З ТЕМИ

Розуміючи структуру потреб і знаючи причини змін цієї структури, ви зможете прогнозувати зміни у споживанні своєї родини, близьких чи просто знайомих вам людей.

Розрахувавши структуру споживання (частку витрат на задоволення окремих потреб) і порівнявши її зі структурами раціонального споживання (рекомендованими фахівцями), можна запропонувати напрями вдосконалення споживання, фактичного вдосконалення задоволення потреб.

Що далі?

Поглиблене вивчення поведінки споживача передбачає використання графічного аналізу. Для цього на одній графічній площині будується лінія бюджетного обмеження і, так звана, крива байдужості. Крива байдужості – це сукупність точок, кожна з яких відображає певний набір споживчих благ, що є однаково корисними для споживача. Отже, споживачеві байдуже (у розумінні однаково корисно), який набір товарів спожити. Наприклад, може йтися про споживання набору з 6 товарів А та 7 товарів В або набору з 8 товарів А та 6 товарів В. Споживач досягає оптимуму у точці дотику лінії бюджетного обмеження та кривої байдужості, що представлено на графіку.

Пояснення до графіка:

Лінія бюджетного обмеження, так само, як і крива байдужості ілюструють певні набори двох споживчих благ, що формують споживчий кошик. Тому вони і будуються у координатній площині, де на осях відкладаються кількості одиниць товару А та товару В. У точці дотику лінії бюджетного обмеження до кривої байдужості маємо такий набір споживчих благ, який забезпечує оптимальність – досягнення найбільшої корисності в межах того доходу, який є у споживача. Зокрема, для прикладу розглянутого у тексті параграфа, оптимальним є набір з 6 одиниць товару А та 7 одиниць товару В.