ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ

Довідник з біології

ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ

Всі живі організми є відкритими системами, оскільки вони безперервно обмінюються з навколишнім середовищем енергією, речовиною і інформацією. Організми одержують з навколишнього середовища одні речовини, енергію й інформацію, переробляють їх і віддають в навколишнє середовище інші речовини, енергію й інформацію. Таким чином, обмін з навколишнім середовищем є неодмінною умовою існування живого і обумовлює його фундаме­нтальні властивості: самооновлення, самовідтворення

і саморегу­ляцію. Вплив навколишнього середовища прямо або побічно відо­бражається на розвитку, розмноженні і виживанні організмів. Зовнішнє середовище не тільки впливає на живе, але і само змі­нюється в результаті життєдіяльності організмів. Отже, відноси­ни між середовищем і живими організмами носять взаємний ха­рактер.

Екологія (від грец. oikos – житло, будинок і..логія) – біоло­гічна наука, вивчаюча організацію і функціонування надорганізмених систем різних рівнів: популяцій, біоценозів (співтова­риств), біогеоценозів (екосистем) і біосфери. Екологію визнача­ють також як науку про взаємостосунки організмів

між собою і з навколишнім середовищем. Термін “екологія” був запропонова­ний німецьким біологом Е. Геккелем в 1866 р. Об’єкт вивчення екології – різні рівні організації життя, починаючи з організменного. Предметом екології є фізіологія і поведінка окремих ор­ганізмів у природних умовах існування (аутоекологія), народжу­ваність, смертність, міграції, внутрішньовидові відносини (дина­міка популяцій), міжвидові відносини, потоки енергії і круговороти речовин (синекологія).

Екологія вирішує наступні задачі:

– досліджує закономірності взаємостосунків різних груп орга­нізмів (популяцій, видів тощо) з чинниками зовнішнього се­редовища і їх вплив на середовище існування;

– вивчає взаємостосунки популяцій різних видів у співтоварис­тві;

– розробляє основи раціонального використовування природ­них ресурсів людиною, прогнозує антропогенні зміни середо­вища;

– розробляє й упроваджує біологічні методи боротьби зі шкід­никами і бур’янами;

– розробляє і рекомендує промисловості безвідходні технології виробництва (оборотне водопостачання, переробка відходів тощо).

Кожна з перерахованих задач розв’язується певними метода­ми дослідження. За допомогою польових методів (тривале спосте­реження за взаємостосунками в природі, за міграцією тварин то­що) вивчають конкретний вплив комплексу чинників середовища на розвиток і життєдіяльність популяцій. Експериментальні методи дозволяють встановлювати вплив окремих чинників на розвиток організмів. Для цього створюють моделі, тобто штучні екологічні системи, аналогічні природним. Наприклад, акваріум може служити моделлю реального водоймища. Методи матема­тичного моделювання дають можливість прогнозувати розвиток екосистем залежно від змін клімату і антропогенних дій. В основі цих моделей лежить кількісний аналіз спостережень багатьох фахівців: біологів, гідрологів, мікробіологів, кліматологів, гідро­хіміків та ін. Ці дані обробляються на ЕОМ і дозволяють передба­чати реакцію даної екосистеми на дію середовища і людини на багато десятиріч вперед. Такі моделі розроблені, зокрема, для озера Байкал, Азовського і Каспійського морів тощо.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ