Основні чинники та особливості розвитку культури в Україні
Тема 6. УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
§ 32. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
1. Основні чинники та особливості розвитку культури в Україні.
Незалежна Україна отримала систему культурних закладів і установ, які водночас із власне культурними виконували й пропагандистські функції підтримки комуністичної ідеології. Незважаючи на це, культура в СРСР завжди фінансувалася за залишковим принципом, що й відобразилося на рівні її розвитку.
Історичний факт
Заданими ЮНЕСКО, СРСР за інтелектуально-моральним рівнем у середині 1980-х
Культурне життя в роки незалежності розвивалося в складних і суперечливих умовах. На шляху розвитку культури скасовані всі штучні перепони, цензурні заборони, ідеологічні обмеження. Українські митці, науковці, освітяни отримали вільний доступ до культурних надбань людства.
Українська культура грунтується на відродженні історичної пам’яті, поверненні культурної та мистецької спадщини, вивільненні творчої ініціативи, піднесенні народної творчості, пожвавленні культурного життя в регіонах.
Водночас матеріальні труднощі переходу
З огляду на таке становище держава вжила ряд заходів, спрямованих на соціальний захист діячів культури та мистецтва. В умовах переходу до ринкових відносин творчі спілки України з 1 січня 1992 р. звільнялися від сплати податків на доходи та різноманітних внесків у спеціальні фонди.
Верховна Рада України прийняла ряд законів, які допомогли зберегти значний потенціал української культури. Так, у лютому 1992 р. депутати схвалили “Основи законодавства про культуру”, згодом прийняли Закони України “Про музеї та музейну справу в Україні”, “Про бібліотеки та бібліотечну діяльність в Україні” та ін.
Яскравою особливістю культурного життя стає помітний вплив громадськості. У країні з’являються різні об’єднання, товариства, фонди. Помітну роль у підтримці митців, творчих проектів, талановитих колективів відіграв Фонд культури, очолюваний поетом Б. Олійником. Ще ширшу підтримку різних напрямів культурного життя забезпечив українсько – американський фонд “Відродження”. Поступово поширювали свою діяльність українські меценати з діаспори – Ю. Ємець і П. Яцик, Е. Гуцуляк із Канади, О. Воскобійник, В. Баранецький, А. Лисий, подружжя Н. та І. Бараненків зі США, М. Гоян з Австралії.
З 1996 р. працює Всеукраїнський фонд відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара. За рахунок доброчинних пожертвувань від юридичних і фізичних осіб фонд відродив уже не одну славну українську пам’ятку. Під охороною держави перебуває 123 тис. пам’яток історії та культури, а в музейних фондах України зберігається понад 10 млн одиниць історичних цінностей. Продовжує зростати й
Національна бібліотека України ім. В. Вернадського. м. Київ
Національний заповідник “Кам’янець – Подільська фортеця”
Музей гетьманства, м. Київ
Число національних архітектурних заповідників. За роки незалежності до них приєднані “Чернігів стародавній”, “Кам’янець-Подільська фортеця”. Відкриваються музеї, присвячені історичним особам і визначним подіям української історії, які раніше замовчувалися через ідеологічні причини. До таких, безперечно, належить Музей гетьманства (м. Київ).
Ознакою сучасного становища культури є значне посилення міжнародних контактів. Численні гастролі українських митців і творчих колективів до багатьох країн світу, експозиції за кордоном українських художників і музейних колекцій сприяють зміцненню міжнародного авторитету України. Так, у CША були гідно представлені музейні скарби України на виставках “Слава Візантії”, “Українське Трипілля”; в Італії – “Золото степів України”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...