Довідник з біології
ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я
НЕРВОВА СИСТЕМА
ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
ПАМ’ЯТЬ
Пам’ять – здібність до відтворення минулого індивідуального досвіду; одна з основних властивостей нервової системи, що виражається в здатності тривало зберігати інформацію про події зовнішнього світу і реакції організму і багато разів вводити її в сферу свідомості й поведінки. Пам’ять властива тваринам, які мають достатньо розвинену ЦНС, і людині. Об’єм пам’яті, довготривалість і надійність зберігання інформації,
як і сприйняття складних сигналів середовища і вироблення адекватних реакцій, зростають під час еволюції у міру збільшення числа нейронів мозку і ускладнення його структури.
Фізіологічні дослідження пам’яті виявили 2 основні етапи її формування, яким відповідає 2 види пам’яті: короткочасна й довготривала.
Короткочасна пам’ять характеризується часом зберігання інформації від часток секунд до десятків хвилин і руйнується діями, впливаючими на злагоджену роботу нейронів (електрошок, наркоз, гіпотермія тощо). Довготривала пам’ять, час зберігання інформації в якій порівняний з тривалістю
життя організму, стійка до дій, які порушують короткочасну пам’ять. Перехід від першого виду пам’яті до другого, званий консолідацією, поступовий і пов’язаний з активацією низки біохімічних процесів. Вважають, що короткочасна пам’ять основана на активних механізмах, які підтримують підвищену збудливість певних нейронних систем, ймовірно, за рахунок процесів слідів у синапсах. “Запис” інформації в довготривалій пам’яті у вищих тварин здійснюється за участю гіпокампа, який виконує функції компаратора (блоку порівняння) і детектора новизни інформації. Події, що мають важливе життєве значення і викликають сильні емоції, переводяться в довготривалу пам’ять швидко і закріплюються міцно. При формуванні довготривалої пам’яті зв’язки між нейронами, що входять до складу нейронних систем, фіксуються в результаті стійких змін у синапсах і, можливо, в інших ультраструктурах клітини. Досліди з посіченням ділянок кори великих півкуль головного мозку і електрофізіологічні дослідження показують, що “запис” коленої події розподілений по більш-менш обширних зонах мозку. Інформація про різні події відображається не тільки у збудженому стані різних нейронів, але і в різних комбінаціях співзбуджених ділянок і клітин мозку. Нейрони не діляться протягом життя, і нові реакції можуть вироблятися і запам’ятовуватися нервовою системою тільки на основі створення нових функціональних зв’язків між клітинами, що є в мозку.
В цілому, за сучасними даними, пам’ять є системною функцією мозку, що реалізується на багатьох рівнях – від сприйняття сигналів зовнішнього світу і їх обробки нейронними системами мозку до цитохімічних і ультраструктурних змін в окремих нейронах.