Первіснообщинний спосіб виробництва

Related posts:

1. Первіснообщинний суспільний спосіб виробництва Первіснообщинний суспільний спосіб виробництва – перший в історії людства суспільний спосіб виробництва, для якого характерна ручна обов’язкова праця, суспільна (общинна) власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, регулювання общинного рівня споживання кожного її члена на основі рівності. За даними сучасної науки, Всесвіт виник бл. 15 млрд років тому; планета Земля – 4,5 млрд років, а […]...
2. Технологічний спосіб виробництва Технологічний спосіб виробництва – спосіб виробництва, який базується на техніко – економічному поєднанні речових і особистісних факторів виробництва і складається із системи продуктивних сил і техніко – економічних відносин. На відміну від Т. е. в. суспільний спосіб виробництва грунтується на соціально-економічному поєднанні особистісних і речових факторів виробництва і складається з системи продуктивних сил і системи […]...
3. Азійський спосіб виробництва Азійський спосіб виробництва – початкова форма державного устрою, що виникає з розпадом первіснообщинного ладу, базується на антагонізмі общинного селянства і деспотичної держави, яку уособлюють бюрократичний апарат, наймана армія тощо. Найвищого розвитку А. с. в. набув у Китаї, Індії, Туреччині, Персії, Мексиці, Перу та в інших країнах. Основною формою власності А. с. в. була державна (на […]...
4. Суспільний спосіб виробництва Суспільний спосіб виробництва – діалектична взаємодія (взаємозумовленість тощо) продуктивних сил і відносин економічної власності, внаслідок якої продуктивні сили поступово переростають межі окремих типів і форм власності, видозмінюють їх і зазнають водночас активного зворотного впливу. їх взаємодія характеризується особливостями взаємодії форми і змісту (див. Форма і зміст в економічному дослідженні). Сутність С. с. в. розкривається в […]...
5. Спосіб виробництва Спосіб виробництва – спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва, єдність і взаємодія суперечливих сторін у межах технологічного, суспільного та економічного С. в. Розрізняють техніко-економічне, соціально-економічне та економічне поєднання. Техніко-економічне поєднання зводиться до безпосереднього використання працівником певних засобів і предметів праці незалежно від того, кому вони належать. У цьому випадку поняття “С. в.” трактується як […]...
6. Капіталістичний спосіб виробництва Капіталістичний спосіб виробництва – єдність продуктивних сил (а отже, властивих їм законів і суперечностей) і економічних відносин капіталістичної власності з властивими їм законами і суперечностями в їх діалектичній взаємодії, в результаті якої в процесі тривалої еволюції він переходить від однієї стадії (в т. ч. ступені) до іншої, розвиненішої, і формується прогресивніший спосіб виробництва. Суспільною формою […]...
7. Технологічний спосіб виробництва, технологічне відставання Технологічний спосіб виробництва – спосіб виробництва, який базується на техніко-економічному поєднанні речових і особистісних факторів виробництва, комплексі техніко-технологічних відносин між речовими елементами продуктивних сил і системі організаційних і техніко-економічних відносин. Основні елементи Т. с. в. – продуктивні сили і техніко-економічні відносини. Організаційно-економічні відносини є проміжними між факторами виробництва (речовими та особистісними) і техніко-економічними відносинами, а […]...
8. Феодальний спосіб виробництва Феодальний спосіб виробництва – суспільний спосіб виробництва, оснований на експлуатації безземельних, особисто залежних від феодалів-землевласників селян. У країнах Західної Європи Ф. с. в. виник наприкінці V ст., й існував до початку буржуазних революцій, які в тих чи інших країнах відбувалися протягом XVII-XVIII ст. Основні риси ф. с. в.: 1) особиста залежність селянина від феодала і […]...
9. Феодальний суспільний спосіб виробництва Феодальний суспільний спосіб виробництва – економічна система, що базується на феодальній власності на землю, поєднанні позаекономічного примусу до праці з економічним, на переважанні натурального господарства і ручної праці. Виник у V ст. із розпадом рабовласницького способу виробництва, а в більшості країн Європи – з розпадом первіснообщинного ладу. Існував до кінця XV – початку XVI ст. […]...
10. Рабовласницький суспільний спосіб виробництва Рабовласницький суспільний спосіб виробництва – економічна система, яка базується на приватній власності на засоби виробництва та самого виробника – раба, позаекономічному примусі, а також на ручній праці й пануванні натурального господарства. Існував з IV-III тис. до н. е. до І ст. н. е. Рабовласницького устрою не знали, зокрема, народи Середньої, Північної та Східної Європи, які […]...
11. Основна суперечність товарного виробництва Основна суперечність товарного виробництва – розвиток двоїстої природи праці індивідуальної і колективної, фізичної та розумової, конкретної та абстрактної, сконцентрованих у формі антагонізму між приватною і суспільною працею. Так, конкретна праця є безпосередньо приватною працею (працею, витраченою приватним власником на приватному підприємстві, особистою справою товаровиробника). За суспільного поділу праці товаровиробники виготовляють продукти для інших осіб, що […]...
12. Індивідуальний продукт виробництва Індивідуальний продукт виробництва – 1) окремий елемент сукупного суспільного продукту, що виступає результатом технологічно індивідуального виробництва, продукція якого виготовляється в одиничних екземплярах. Після цього І. п. в. або залишається і використовується окремим індивідом (одяг, взуття, унікальні засоби виробництва), або запроваджується на підприємствах масового тиражування; 2) продукт виробництва індивідуального (одноосібного) виробника. Він може бути втіленням високих […]...
13. Інтенсифікація виробництва Інтенсифікація виробництва (від фр. intensification – напруженість, посилення і лат. facic – роблю) – процес суспільного виробництва, що базується на застосуванні більш ефективних засобів, предметів праці, більш кваліфікованої робочої сили, передових форм і методів організації праці, зростаючої інформованості тощо у відповідності з найновішими досягненнями науково-технічного прогресу. І. в. суттєво відрізняється від екстенсивного розвитку суспільного виробництва, […]...
14. Безпосередньо суспільний характер виробництва Безпосередньо суспільний характер виробництва – виробництво, засноване на домінуванні суспільної власності на засоби виробництва та результати праці і планомірному регулюванні всіх сфер відтворення в загальносуспільному масштабі. Теоретично й методологічно обгрунтували Б. с. х. в. у найзагальніших рисах К. Маркс та Ф. Енгельс. З урахуванням досвіду розвинених країн світу, вимог закону прискореного розвитку економічних систем Б. […]...
15. Власність на засоби виробництва Власність на засоби виробництва – привласнення різними суб’єктами власності (індивідом, юридичною особою, державою та ін.) засобів виробництва в усіх сферах суспільного відтворення та виробничі відносини, які при цьому виникають. У безпосередньому виробництві В. на з. в. за капіталізму здійснюється в процесі праці й виражається в таких категоріях, як вартість, постійний капітал, основний капітал, технологічне підкорення […]...
16. Додатковий продукт Додатковий продукт – частина суспільного продукту, створеного працівниками різних сфер суспільного виробництва понад необхідний продукт. Д. п. виникає в період розпаду первісного ладу на основі використання нових знарядь праці, поліпшення якості робочої сили, першого суспільного її поділу. Поява Д. п. вивільнила частину людей від створення засобів до фізичного існування і дала їм змогу займатися мистецтвом, […]...
17. Циклічність виробництва Циклічність виробництва – рух виробництва від моменту порушення рівноваги економічної системи одного рівня до формування якісно нового рівня рівноваги та її порушення. Матеріальною основою порушення такої рівноваги є кризи в межах технологічного способу виробництва, передусім у речових елементах продуктивних сил: в техніці і технології провідних галузей економіки. За критерієм тривалості в економічній літературі розрізняють три […]...
18. Час виробництва Час виробництва – тривалість перебування капіталу у сфері виробництва. Ч. в. охоплює період від моменту надходження на підприємство засобів виробництва до моменту створення певного виробу та його транспортування на склад. Ч. в. складається з: 1) робочого періоду – часу, протягом якого здійснюється процес праці (цей період є найважливішим); 2) часу перерв у роботі (обідня перерва, […]...
19. Просте відтворення Просте відтворення – відтворення, здійснюване в незмінних масштабах, за однакового рівня техніки і продуктивності праці. Основні його складові – відтворення в незмінних масштабах матеріального продукту, відносин економічної власності та людини (людини-працівника і людини-власника). П. в. переважало у докапіталістичних формаціях. П. в. було типовим і для феодального способу виробництва. Додатковий продукт, створений селянами і ремісниками, споживався […]...
20. РУШІЙНІ СИЛИ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА І ВИРОБНИЦТВА ПРОЕКТУВАННЯ ЯК СКЛАДОВА СУЧАСНОГО ВИРОБНИЦТВА І ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ 2.Етапи та стадії виробничого і навчального проектування 2.1. РУШІЙНІ СИЛИ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА І ВИРОБНИЦТВА Якщо простежити основні етапи історії суспільства, то нескладно помітити, що рушійною силою його розвитку є вдосконалення знарядь праці (рис. 6). Рис. 6. Від ремесла до серійного виробництва – шлях упродовж століть Це пояснюється […]...
21. Закон усуспільнення виробництва і праці Закон усуспільнення виробництва і праці – внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між ускладненням продуктивних сил, передусім засобів праці, та прогресом суспільного характеру виробництва, які втілюються у розвитку техніко-економічних відносин, насамперед у поглибленні суспільного поділу праці. Вихідним пунктом в ускладненні продуктивних сил є поява нових засобів праці. Так, переважання ручних засобів праці передбачає їх використання […]...
22. КУЛЬТУРА ПРАЦІ І ВИРОБНИЦТВА Культурологічний словник КУЛЬТУРА ПРАЦІ І ВИРОБНИЦТВА – форма культури, що являє собою нагромаджений досвід людства у матеріальному виробництві, в окремих його сферах. Культура праці і виробництва включає в себе як основні соціально-економічну і техніко-технологічну підсистеми, в яких людина виступає суб’єктом праці і виробництва, тобто реалізує у своїй діяльності об’єктивні, що склалися історично, досвід і знання […]...
23. Закон зростання віддачі факторів виробництва Закон зростання віддачі факторів виробництва – сформульований А. Маршаллом закон, згідно з яким із зростанням обсягу виробництва в конкурентних умовах граничні витрати зменшуються разом із цінами пропозиції, “збільшення обсягів витрат праці і капіталу зазвичай веде до вдосконалення організації виробництва, що підвищує ефективність використання праці і капіталу”. Цей закон, або закон зростання продуктивності, сформульований ним щодо […]...
24. Закон інтернаціоналізації виробництва Закон інтернаціоналізації виробництва – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між процесом переростання економічним способом виробництва меж національних країн, з одного боку, і поступовим формуванням і розвитком процесу поєднання особистих і речових факторів виробництва, взаємодії людини з природою й створення необхідних матеріальних і духовних благ, відтворення самої людини на інтернаціональному рівні – […]...
25. Відтворення технологічного способу виробництва Відтворення технологічного способу виробництва – постійно повторюваний процес функціонування й розвитку продуктивних сил і техніко – економічних відносин у їх органічній єдності та взаємодії відповідно до законів технологічного способу виробництва. Кожна зі сторін технологічного способу виробництва є складною системою з багатьма елементами і зв’язками між ними (див. Техніко – економічні відносини). У процесі відтворення продуктивних […]...
26. Витрати виробництва Витрати виробництва (издержки производства) – витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції. Розрізняють такі види В. в.: постійні – ті, які не залежать від обсягів виробництва (на утримання будівель, на обслуговування); змінні – безпосередньо пов’язані з обсягами виробництва; повні – сума постійних і змінних витрат; прямі – витрати, пов’язані з виробництвом певної продукції; середні […]...
27. Поділ виробництва Поділ виробництва – поділ процесу виробництва на стадії, складові та компоненти в межах національної економіки та на інтернаціональному рівні. Поглиблення П. в. виявляється у зростанні кількості проміжних виробів і обсягів торгівлі ними. Найбільшою мірою П. в. розвивається в обробній промисловості. Так, при виробництві машин і транспортних засобів виготовляється бл. 200 проміжних виробів. Економічна основа П. […]...
28. Засоби виробництва Засоби виробництва – сукупність предметів праці та засобів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ і послуг (див. Виробництво). Розрізняють активні та пасивні З. в. В економічній теорії однозначної оцінки З. в. не існує. Марксистська політекономія вивчає З. в. щодо суспільно-економічної форми їх присвоєння у поєднанні з їх ефективним використанням, а також відповідного […]...
29. Організація суспільного виробництва Організація суспільного виробництва – координація дій кожної зі сторін суспільного способу виробництва та процесу їх взаємодії і форма об’єднання людей у процесі такого виробництва. Оскільки виробництво матеріальних благ здійснюється не відокремлено, а спільно, воно має назву “суспільне виробництво”. Двома його сторонами є продуктивні сили і відносини економічної власності (див. Продуктивні сили; Власність економічна). Люди у […]...
30. Інтернаціоналізація виробництва Інтернаціоналізація виробництва – розвиток міжнародних економічних зв’язків і відносин між суб’єктами підприємницької діяльності в процесі переростання продуктивними силами меж національної економіки і формування інтернаціонального процесу безпосереднього виробництва. В широкому значенні І. в. означає інтернаціоналізацію процесу праці, а отже, продуктивних сил, з одного боку, і відносин економічної власності, з іншого, а також інших підсистем економічних відносин. […]...
31. Структура витрат виробництва Структура витрат виробництва – кількісно-якісне співвідношення основних елементів витрат виробництва у процесі розвитку економічної системи. С. в. в. залежить від рівня розвитку технологічного способу виробництва, організаційно-економічних відносин і відносин економічної власності, а також господарського механізму. Найголовнішим у С. в. в. є кількісно-якісне співвідношення між вартістю спожитих засобів виробництва (або уречевленою працею) і вартістю необхідного продукту, […]...
32. Міжнародна мобільність факторів виробництва Міжнародна мобільність факторів виробництва – здатність окремих факторів виробництва до переміщення з одного регіону світового господарства або країни в інший. До мобільних факторів виробництва належать окремі засоби виробництва (крім землі), робоча сила, наука, інформація, підприємницькі здібності, у процесі переміщення яких відбуваються кількісно-якісні зміни як речового змісту, так і суспільної форми (див. Міграція робочої сили міжнародна). […]...
33. Спеціалізація сільськогосподарського виробництва Спеціалізація сільськогосподарського виробництва – форма суспільного поділу праці в аграрному секторі економіки та його раціональної організації, яка передбачає зосередження виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції в самостійних галузях або групі взаємопов’язаних галузей, які, своєю чергою, визначають головний виробничий профіль окремих підприємств, районів, областей і зон. Основними формами С. с. в., що виділяються за критеріями масштабності, є […]...
34. Критерії класифікації економічної власності Критерії класифікації економічної власності – головні ознаки виокремлення типів, форм і видів власності залежно від їх співвідношення між собою, значення в соціально-економічній структурі суспільства, суб’єктно-об’єктних відносин. Основними К. к. е. в. є: 1) суб’єкти власності; 2) об’єкти власності; 3) сфери суспільного відтворення; 4) інтегральний критерій, який враховує перші три критерії або поєднує суб’єктно-об’єктний підхід та […]...
35. Технологія виробництва Технологія виробництва – наука, яка вивчає технологічні процеси (механічні і механіко-технологічні) і способи переробки предметів праці у засоби виробництва та предмети споживання і відображає активне відношення людини до природи у процесі праці, а також техніко-економічні відносини між людьми. У механічних процесах відбувається зміна фізичних параметрів предметів праці (фізичних властивостей, форми та ін.), у хіміко-технологічних – […]...
36. Усуспільнення виробництва Усуспільнення виробництва – об’єктивний процес розвитку суспільного характеру виробництва, що виявляється в поглибленні суспільного поділу праці, посиленні взаємозв’язку і взаємозалежності економічно відокремлених господарських одиниць, галузей і сфер народного господарства. У. в. в усіх трьох докапіталістичних формаціях здійснювалося за технологічного способу виробництва, заснованого на ручній праці. Наприкінці XVIII – на початку XIX ст. зароджується новий технологічний […]...
37. Закон концентрації виробництва Закон концентрації виробництва – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між розвитком продуктивних сил і конкуренцією (відповідними законами), під впливом якої фактори виробництва, передусім речові і особисті, поступово зосереджуються на великих підприємствах. Двома відносно відокремленими формами його вияву є зосередження на великих підприємствах речових факторів виробництва і відносно самостійний процес зосередження на […]...
38. Автоматизація виробництва Автоматизація виробництва – вищий етап розвитку техніки та виробництва, коли машини створюють нові машини, а керують роботою машин автоматичні пристрої під контролем людини. Людина звільняється не лише від ручної праці, а й від виконавських і частково від нетворчих розумових функцій. Вона лише контролює роботу машин, займається їх налагодженням. Автомати все частіше виконують функції управління і […]...
39. Структура суспільного виробництва Структура суспільного виробництва – комплекс внутрішніх зв’язків і співвідношення між галузями і сферами виробництва, пов’язаними системою суспільного поділу праці. Термін “С. с. в.” вживають у вузькому й широкому значеннях. У вузькому значенні С. с. в. – внутрішні зв’язки й співвідношення між галузями сфери матеріального виробництва, у широкому – між галузями всіх сфер національної економіки. С. […]...
40. Баланс виробництва, споживання і накопичення сукупного суспільного продукту (баланс суспільного продукту – Б. с. п.) Баланс виробництва, споживання і накопичення сукупного суспільного продукту (баланс суспільного продукту – Б. с. п.) – розділ балансу народного господарства, який комплексно характеризує рух сукупного суспільного продукту і окремих його частин на всіх стадіях розширеного відтворення у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Його балансова таблиця складається з двох основних розділів, представлених у присудку балансу. Підмет […]...