Податок на заробітну плату – податок, який стягує держава із заробітної плати найманих працівників. Впроваджений у розвинених країнах на початку XX ст. у зв’язку з необхідністю отримати кошти на ведення першої світової війни. Однак основна маса найманих працівників до другої світової війни у США його не сплачувала, оскільки їхня заробітна плата була нижчою за неоподатковуваний мінімум. В 1940 цей мінімум знижено до 800 дол., 1941 – до 750, 1942 – до 500 дол. для одиноких і 1200 дол. для сімейних. За річного доходу 2000-2025 дол. одинокі 1945 сплачували 302
дол. П. на з. п., сімейні – 202 дол., тобто держава стягувала 10 – 15% заробітної плати найманих працівників, тому особистий подохідний податок ототожнювали з П. на з. п. У повоєнний період цей податок сплачували фактично всі наймані робітники і службовці через низький неоподатковуваний мінімум (600 дол. для одиноких і 600 дол. для кожного члена сім’ї робітника), підвищення номінальної заробітної плати. До 1987 оподатковування одиноких у США здійснювалося за пропорційною шкалою: з першої тис. дол. стягували 14% податків, з наступної – 16, з наступних 2 тис. дол. – 18%, із зростанням на 2% за кожні наступні 2 тис. дол. річного
доходу. У результаті реформи 1987 замість 14 категорій доходів, що підлягали оподаткуванню за ставками 11 – 50%, впроваджено 5 ставок особистого подохідного податку – від 11 до 38,5%. У 1988 впроваджено дві категорії оподатковуваних доходів за ставками 15 і 28%. З огляду на це П. на з. п. набуває ознак пропорційного. В середині 90-х XX ст. у США неоподатковуваний мінімум становив 2000 дол., річний дохід до 21450 дол. включно оподатковується за ставкою 15% (мінімальна ставка); до 51900 дол. – за ставкою 3217 дол. плюс 280 з суми, що перевищує 21450 дол.; з суми понад 51900 дол. – за ставкою 11743,5 дол. (наприклад, річний дохід середнього американця в сумі 35 тис. дол. оподатковується за схемою: 21450:0,15 + (35000 – 21450) х 0,28). В Україні 1992 з доходів громадян, що перевищували 120 дол., вилучалося 90%, пізніше – 75%, потім до 50%, а до кінця 2003 – 40%. Неоподатковуваний мінімум – 17 грн із середньомісячної заробітної плати в сумі від 18 до 85 грн стягувалося 10% особистого подохідного податку; від 86 до 170 грн – 6 грн 80 коп. плюс 15% з суми, що перевищує 85 грн; від 171 до 1020 грн – 19 грн 55 коп. плюс 20% з суми, що перевищує 170 грн; від 1021 до 1700 грн – 189 грн 55 коп. плюс 30% з суми, що перевищує 1020 грн; від 1701 грн і більше – 393 грн 55 коп. плюс 40% з суми, що перевищує 1700 грн. Така прогресивна шкала оподаткування не стимулювала продуктивної праці, завдаючи відчутного удару по доходах середнього класу, який починає формуватися. Наприкінці 1995 максимальну ставку оподаткування знижено з 50 до 40%, і основний виграш від цього отримали найбагатші верстви населення. 31 січня 2004 встановлена єдина ставка оподаткування – 13%. Така ставка посилює податкову експлуатацію найбідніших верств населення, є вигіднішою для середніх верств населення і найсприятливішою – для кланово-номенклатурної еліти. П. на з. п. в Україні за 1992-2003 зріс з 3 до 5,1% ВВП.
Loading...