Поняття демократії
Політологія
ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА
ДЕМОКРАТІЯ ЯК СПОСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ
1. Поняття демократії
Демократія в перекладі з грецької – “влада народу”, “народовладдя” (demos – народ і krattion – владарювання). Ознакою демократії є визнання за всіма громадянами права на участь у формуванні органів державної влади, контроль за діяльністю цих органів, вплив на прийняття спільних для всіх рішень на засадах загального, рівного виборчого права та здійснення цього права у процесі виборів, референдумів
У Давній Греції в ранньому періоді її існування демократію визначали як особливу форму, різновид організації держави, за якої всі громадяни мають владу й користуються рівними правами в управлінні державою. За монархії, тиранії, владу має одна особа, за аристократії, олігархії – група осіб. Нагадаємо, що й Платон, й Аристотель скептично ставилися до демократії, зараховуючи її до “неправильної форми” правління.
У сучасній політичній мові термін “демократія” – один із найпоширеніших і багатозначних. Насамперед термін “демократія” вживається для визначення типу держави й
Інший зміст поняття “демократія” використовується для визначення форми побудови будь-якої організації, заснованої на засадах рівноправності її членів, періодичності виборів органів управління, прийняття рішень у них більшістю голосів. У такому випадку йдеться про партійні, профспілкові, виробничі демократії.
У третьому значенні термін “демократія” застосовується до ідеалу суспільного устрою, заснованого на відповідних цінностях (свободі, рівності, правах людини, народному суверенітеті, участі громадян в управлінні державою).
Четверте значення пов’язане з соціальними рухами за відповідні світоглядні цінності: соціал-демократи, християнські демократи, ліберали.
З давніх часів склалося два підходи до розуміння демократії: нормативний та описово-емпіричний (дескриптний). Перший передбачає конструювання ідеальної моделі демократії, обгрунтування її переваг порівняно з іншими формами правління, аналіз шляхів здійснення демократичного ідеалу. Описово-емпіричний підхід аналізує демократію в тому вигляді, в якому вона існує насправді. На такому підході грунтується, зокрема, теорія елітарної демократії.
Ці підходи взаємопов’язані, їхній взаємозв’язок випливає з первинного розуміння демократії як устрою держави, всієї політичної системи у формі народовладдя.
Чи реальне народовладдя? Демократія як народовладдя насправді є утопічним ідеалом. Проте зберігає важливе нормативне значення як орієнтир, мета суспільно-політичного розвитку суспільства. Реальна демократія в кращому разі – влада більшості над меншістю, в гіршому – панування добре організованої меншості, що спирається на економічну, а також інформаційну владу й соціальні привілеї, над більшістю за формальної згоди останньої.
Демократичні держави – як сучасні, так і ті, що колись існували в історії, – мають істотні відмінності. Проте є й спільні риси: визнання народу як джерела влади й суверена в державі; рівноправність громадян, рівність їхніх виборчих прав; підкорення вимогам більшості при ухваленні рішень і їх виконанні; виборність головних органів держави.
Зазначимо, що демократія – це не тільки вільні вибори та верховенство народу, не тільки плюралізм політичних інтересів, а й жорстка система державної субординації з чітким розподілом повноважень, яких дотримуються не лише завдяки декретам і постановам, а й через силові структури вищих органів, обраних і підтримуваних народом. На цих засадничих принципах будуються усі демократичні держави.
Сучасні демократії, засновані на цінностях лібералізму, доповнюють ці принципи принципом пріоритету прав людини над правами держави, поваги до права меншості мати свою думку та обстоювати її, верховенства закону, поділом функцій різних гілок влади тощо.
Для того, щоб розібратися в різноманітних демократичних теоріях, треба визначити критерії, за якими їх можна класифікувати. Одним із них є визнання народу верховним джерелом і контролером влади.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...СОРБЦІЯ »